Вирок № 138800318, 06.08.2026, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1407/25

Провадження № 1-кп/515/15/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

представника потерпілої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,

представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025162240000810 від 16 червня 2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Татарбунари, Білгород-Дністровського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

16.06.2025 приблизно о 00:15 годині, у темну пору доби, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно несправним легковим автомобілем марки «Mercedes-Benz» моделі «Е270», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який не відповідав вимогам 31.4; 31.4.5 пп. г) «Правил дорожнього руху України» відповідно до яких:

- п. 31.4. «Забороняється експлуатація ТЗ згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:

- п. 31.4.5 Колеса і шини, пп. г) на одну вісь ТЗ встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиповані та неошиповані, морозостійкі та не морозостійкі, шини різних розмірів чи конструкції, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів, різними типами малюнків протектора - для вантажних автомобілів», а саме на задню вісь автомобіля установлені шини різних моделей і різними малюнками протектора, що не відповідає вимогам п.п. 31.4.5 ПДР,

здійснював рух зі швидкістю приблизно 126 км/год в умовах обмеженої видимості по асфальтобетонному сухому, чистому дорожньому покриттю проїзної частини вул. Василя Тура в межах населеного пункту м. Татарбунари, Білгород-Дністровського району Одеської області від вулиці Степова в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району в напрямку м. Одеса, на якій організовано двосторонній рух, смуги руху поділені дорожньою розміткою 1.1 (вузька суцільна лінія), на якій дозволена швидкість не більше 50 км/год, здійснював перевезення пасажирів ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на передньому пасажирському сидінні та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на задньому пасажирському сидінні.

Своїми діями водій автомобіля ОСОБА_4 допустив порушення вимог п. 2.9 пп. а); 12.1; 12.4 «Правил дорожнього руху України» відповідно до яких:

- п. 2.9 пп. а) «Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;

- п. 12.1 «Під час вибору установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати ним»;

- п. 12.4 «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год».

Під`їжджаючи до будинку № 3 по вул. Василя Тура в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району ОСОБА_4 проявив неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у своїх діях, не переконавшись, що його дії будуть безпечними і не створять небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, всупереч вимогами п. 2.3 пп. б) «Правил дорожнього руху», а саме, «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», допустив виїзд керованого ним автомобіля марки «Mercedes-Benz» моделі «Е270», реєстраційний номер НОМЕР_2 за межі проїжджої частини вул. Василя Тура в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району вправо де відбувся наїзд передньої частини автомобіля на кут стіни двоповерхового будинку розташованого по АДРЕСА_1 .

В результаті наїзду на перешкоду у вигляді двоповерхового будинку пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми нижніх кінцівок у вигляді закритого заднього вивиху голівки лівої стегнової кістки та відкритого уламкового перелому середньої третини правої стегнової кістки. Ці ушкодження заподіяні дією тупих предметів, групові і індивідуальні особливості яких в ушкодженні не відобразились в тому числі могли утворитися в умовах транспортної автомобільної травми всередині салону легкового автомобіля. Всі ушкодження у ОСОБА_11 утворилися по одному механізму, практично одночасно, або у дуже короткий проміжок часу, таким чином складають єдиний нерозривний морфологічний комплекс поєднаної травми голови та лівої нижньої кінцівки, який був небезпечний для життя, в тому числі і в момент заподіяння. Виходячи з п. 4.9.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р., дана травма поєднана за критерієм небезпеки для життя, згідно п. 2.1.2., п. 2.1.3. «м» та п. 4.6. «Правил...», містить ознаки тяжких тілесних ушкоджень.

Пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав наступні тілесні ушкодження:

а) відкрита черепно-мозкова травма: забійна рана лобової ділянки справа, крововиливи під м`якими тканинами голови правої лобово-скронево-тім`яної ділянок, крововилив у лівий скроневий м`яз; уламковий перелом лобової кістки справа; розрив твердої мозкової оболонки у лобовій ділянці; крововиливи між твердою та м`якими мозковими оболонками в лобовій ділянці, крововиливи під м`якими мозковими оболонками на випуклих поверхнях мозку; розміжчення тканини лобової частки мозку; переломи передніх, бічних стінок та дна правих передньої та середньої черепних ямок; лінійні переломи передніх стінок пірамідок обох скроневих кісток, садно правих виличної та щічної ділянок, забійна рана правої білякозелкової ділянки, закритий перелом нижньої щелепи в ділянці виступу підборіддя та правого кута;

б) закрита травма грудної клітки: садна грудної клітки, переломи 1-10 правих ребер по середньоключичній лінії, переломи 5-12 лівих ребер по передній пахвовій лінії, переломи 3-5 лівих ребер по біляхребтовій лінії, перелом тіла III грудного хребця з розривом спинного мозку та міжреберних м`язів, крововиливи під пристінковою плеврою в проекції переломів ребер, розриви пристінкової плеври в проекції переломів ребер, крововиливи в плевральні порожнини, крововиливи біля коренів обох легень, крововиливи під плеврою легень, розриви плеври та тканини легень в проекції переломів ребер, розрив серцевої сумки, три розриви передньої стінки міокарду лівого шлуночка;

в) закрита травма черевної порожнини: садно передньої черевної стінки, розриви капсули і тканини передньої і задньої поверхні печінки, розриви капсули і тканини передньої поверхні селезінки;

г) травма кінцівок: забійна рана внутрішньої поверхні нижньої третини лівого плеча, закритий перелом нижньої третини правої стегнової кістки.

Вказані тілесні ушкодження відповідно до п. 4.8. та п. 4.9.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., дана поєднана травма за критерієм небезпеки для життя, згідно п. 2.1.2., п. 2.1.3. «а», «б», «в», «г», «з», «л», «о» та п. 4.6. "Правил..", містить ознаки тяжких тілесних ушкоджень.

Смерть ОСОБА_10 перебуває в прямому причинному зв`язку з наявною у нього поєднаною травмою голови, грудної клітки, черевної порожнини у вигляді: множинних переломів склепіння та основи черепу, розриву твердої мозкової оболонки, крововиливів між твердою та м`якими мозковими оболонками, крововиливів під м`якими мозковими оболонками, множинних переломів ребер, крововиливів під пристінковою плеврою в проекції переломів ребер, розривів пристінкової плеври в проекції переломів ребер, крововиливу в плевральні порожнини, крововиливів біля коренів обох легень, крововиливів під плеврою легень, розривів плеври та тканини легень в проекції переломів ребер, розриву серцевої сумки, розривів передньої стінки міокарду лівого шлуночка, розривів капсули і тканини печінки, розривів капсули і тканини селезінки. Безпосередньою причиною смерті став шок.

Отже, водій ОСОБА_4 шляхом належного виконання вимог пункту 12.1; 12.4; 31.4; 31.4.5 пп. г) «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001), гарантовано мав технічну можливість запобігти ДТП, і саме його фактичні дії знаходяться у причинному зв`язку з настанням події даної пригоди.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки транспортним дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує засобом у стані алкогольного сп`яніння, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження та смерть потерпілого.

04 серпня 2026 року прокурор у судовому засіданні просив змінити порядок дослідження доказів, зокрема відкласти допит потерпілої ОСОБА_8 , яка наразі перебуває у стані вагітності й об`єктивно не може прибути у судове засідання, допитати обвинуваченого, дослідити письмові докази, завершити допит свідків й потерпілої ОСОБА_8 та перейти до судових дебатів.

Потерпіла ОСОБА_6 , її представник, адвокат ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 , не заперечували щодо змінити порядку дослідження доказів.

Представника потерпілої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 також не заперечував щодо змінити порядку дослідження доказів та зауважив, що потерпіла ОСОБА_8 не має претензій майнового чи морального характеру до обвинуваченого та просить залишити без розгляду поданий нею цивільний позов.

Потерпілий ОСОБА_11 , який вже був допитаний судом, у письмовій заяві, яка подана до суду 02 липня 2026 року, просив подальший розгляд справи проводити за його відсутності, претензій до обвинуваченого не має, просить обрати останньому мінімальну міру покарання.

У судовому засіданні 04 серпня 2026 року обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, визнав повністю та не оспорював обставин за яких сталось зіткнення та своєї вини у порушенні ПДР України, які йому передували. Зокрема підтвердив усі обставини вчиненого ним порушення, а саме, що він 16.06.2025 приблизно о 00:15 годині, керуючи легковим автомобілем марки «Mercedes-Benz» моделі «Е270», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на вул. Василя Тура в межах населеного пункту м. Татарбунари, Білгород-Дністровського району Одеської області від вулиці Степова в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району в напрямку м. Одеса, під`їжджаючи до будинку АДРЕСА_2 , допустив виїзд його автомобіля за межі проїжджої частини вул. Василя Тура в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району вправо де відбувся наїзд передньої частини автомобіля на кут стіни двоповерхового будинку розташованого по АДРЕСА_1 . В результаті ДТП ОСОБА_11 та ОСОБА_10 отримали тяжкі тілесні ушкодження.

ОСОБА_4 заначив, що шкодує, що так сталося, розкаюється у скоєному, попросив вибачення у потерпілої ОСОБА_6 та зауважив, що повністю визнає майнові претензії ОСОБА_6 та частково погоджується із відшкодування моральної шкоди.

Зважаючи на те, що обвинувачений не оспорює обставин справи, вину визнає, прокурор просив перейти до спрощеного порядку дослідження доказів, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежитись поясненнями вже допитаних свідків та потерпілих, враховуючи що потерпіла ОСОБА_8 наразі не має можливості прибути у судове засідання й остання не має майнових претензій до обвинуваченого, дослідити матеріалами що стосуються особи обвинуваченого та цивільний позов ОСОБА_6 .

Потерпіла ОСОБА_6 , її представник, адвокат ОСОБА_7 , представник потерпілої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 , обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 , не заперечували щодо клопотання прокурора.

Переконавшись що обвинувачений вірно розуміє суть обставин справи, порядок та об`єм права на оскарження фактичних обставин справи, вислухавши думку учасників процесу, суд ухвалив визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються та визначити об`єм дослідження доказів допитом обвинуваченого, обмежитись поясненнями вже допитаних свідків та потерпілих та матеріалами справи що стосуються особи обвинуваченого. Інші докази в порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, окрім цивільного позову ОСОБА_6 в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, судом не досліджувалися.

Прокурор у судовому засіданні обставини, зазначенні в обвинувальному акті підтримав у повному обсязі, зазначив, що кваліфікація кримінального правопорушення є вірною, а винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України є доведеною та не оспорюється обвинуваченим.

Прокурор просив суд визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, призначити йому покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 8 років та задовольнити цивільний позов в частині вимог про відшкодування моральної шкоди з урахуванням співмірності.

Потерпіла ОСОБА_6 погодилась з доводами прокурора, вимоги щодо відшкодування моральної шкоди залишила на розсуд суду.

Представник потерпілої ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_7 , погодився з доводами прокурора, просив визначити покарання в межах санкції ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Представник потерпілої ОСОБА_13 , адвокат ОСОБА_9 , повторно зауважив, що потерпіла ОСОБА_8 не має претензій до обвинуваченого. Визначення покарання залишив на розсуд суду.

Захисник ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_5 , просив врахувати, що обвинувачений раніше не судимий, злочин був скоєний без умислу, вину визнає, щиро розкаюється, попросив пробачення у потерпілих, добровільно частково відшкодував майнову шкоду. Просив призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років та задовольнити цивільний позов в частині вимог про відшкодування моральної шкоди з урахуванням співмірності.

ОСОБА_4 підтримав доводи свого захисника, а в останньому слові повідомив, що дуже шкодує, що так сталось, щиро розкаюється.

Суд прийшов до переконання, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за ч. 3 ст. 286-1 КК України , як порушення правил безпеки транспортним дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує засобом у стані алкогольного сп`яніння, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження та спричинило смерть потерпілого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, обставини які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Відповідно до обвинувального акту, обставин, які обтяжують чи пом`якшують покарання не виявлено.

Разом з цим, суд враховує щире каяття обвинуваченого ОСОБА_4 у судовому засіданні та добровільне часткове відшкодування майнових збитків.

Також, суд враховує дані про особу обвинуваченого, а також те, що останній на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває та раніше не судимий.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до положень ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд також керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.

Враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості, співмірності та індивідуалізації покарання, беручи до уваги вказані обставини в сукупності зі ставленням ОСОБА_4 до вчиненого, а також те, що покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, суд приходить до висновку про призначення останньому основного покарання у виді позбавлення волі в межах санкції норми закону, яка передбачає відповідальність за вчинений ним злочин.

Суд вважає, що призначене покарання, необхідне та достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про доцільність призначення обвинуваченому альтернативного додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 286-1 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд, враховуючи дані про особу обвинуваченого, ступінь тяжкості та наслідки скоєного злочину, керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, вважає за необхідне призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 має таке право та вчинив злочин, пов`язаний з грубим порушенням правил дорожнього руху.

Вирішуючи питання про вид і розмір покарання в кожному конкретному випадку, суд повинен визначати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, виходячи із сукупності всіх обставин вчинення злочину (форми вини, мотивів, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, ступеня участі кожного із співучасників у вчиненні злочину та ін.), ставлення обвинуваченого до скоєного правопорушення, його поведінку після вчинення злочину.

Суд враховує наслідки від скоєння кримінального правопорушення, зокрема смерть потерпілого ОСОБА_10 .

При визначенні виду та міри покарання, згідно з вимогами ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином, внаслідок якого загинула людина, а також відомості, які характеризують особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, добровільно частково відшкодував потерпілим завдану внаслідок ДТП шкоду, просив вибачення в останніх, вину у вчиненні ДТП визнав, шкодує про скоєне.

Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілем та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки.

ОСОБА_4 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Так, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, тяжкості вчиненого, виходячи з критерію та виду і розміру покарання та фактичних обставин, при яких було вчинено злочин, відношення обвинуваченого до вчиненого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 як основне так і додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 286-1 КК України, у виді позбавлення волі в межах санкції норми закону, яка передбачає відповідальність за вчинений ним злочин та у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Суд вважає, що перевиховання й виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 є неможливим без ізоляції від суспільства, а також не знаходить підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Суд переконаний, що саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Щодо цивільного позову

Згідно з положенням п. 7 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити цивільний позов.

Потерпілою ОСОБА_6 заявлено цивільний позов до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди у розмірі 100 913,06 грн та моральної шкоди у розмірі 5 000 000,00 грн, завданої кримінальним правопорушенням.

ОСОБА_4 визнав позовні вимоги у частині відшкодування майнової шкоди у розмірі 100 913,06 грн, а тому суд не надає оцінки позовним вимогам у цій частині.

На обґрунтування позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди позивач, посилається на те, що протиправними діями ОСОБА_4 завдано тяжких моральних страждань його дружині померлого ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , що призвело до порушення життєвих зв`язків та значного психологічного дискомфорту. Втрата чоловіка стала для неї джерелом безмежного болю. Після цих подій, ОСОБА_6 , тривалий час перебувала в соціальній ізоляції, не підтримувала контакту з іншими людьми та не могла повірити у те, що сталося. У результаті ізоляції та постійного емоційного стресу її психологічний стан значно погіршився, з`явилися сильні переживання та психоемоційне напруження. У зв`язку з погіршенням психоемоційного стану ОСОБА_6 звернулася до лікаря, після консультації було встановлено діагноз: Тривожнно-депресивний розклад.

Позивач, вважає, що розумним та справедливим розміром компенсації заподіяної моральної шкоди буде 5 000 000 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 129 КПК України суд, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому залежно від доведеності підстав і розміру позову.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами визначеними КПК України і при цьому застосовуються норми ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і відшкодування моральну (немайнову) шкоду.

Згідно ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Суд виходить з природно-правового уявлення про право людини на відшкодування моральної шкоди. Це виявляється, головним чином, у посиланні на міркування справедливості як головного мотиву присудження відповідної компенсації, а крім того у самій формі констатації факту заподіяння немайнових втрат та особливостей їх індивідуального вияву, оскільки судове рішення постає як практичне втілення принципу розумності, результат об`єктивної, всебічно зваженої оцінки обставин справи у їх сукупності.

Усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

Відтак, враховуючи, що завдана потерпілій моральна шкода, пов`язана з протиправними діями обвинуваченого, внаслідок чого потерпіла зазнала душевних страждань, що відобразилось на її психоемоційному стані та психічному здоров`ї, отже розмір відшкодування повинен бути достатнім для забезпечення можливості відновити втрачену психологічну рівновагу.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину завданих її душевних страждань, які полягали у раптовій втраті близької людини, що негативно вплинуло на її психоемоційний стан, а також вимоги розумності та справедливості та часткове визнання позову обвинуваченим, а тому дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 моральної шкоди у розмірі 2 000 000 грн, що на думку суду є співмірною та справедливою сумою для відшкодування моральної шкоди потерпілій.

Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Верховного Суду від 15.12.2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19)).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

На думку суду, визначена сума морального відшкодування буде достатньою та не буде такою, що сприятиме потерпілій до збагачення, а також буде відповідати позиції, викладеній у вищезазначеному правовому висновку.

Що стосується позовних вимог потерпілої ОСОБА_8 , то суд враховує, що остання не має претензій майнового чи морального характеру до обвинуваченого та просить залишити без розгляду поданий нею цивільний позов.

За вказаних обставин, враховуючи положення статті 257 ЦПК України, цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди підлягає залишенню без розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Як встановлено судом, розмір витрат на залучення експертів, у зв`язку з проведенням судових експертиз складають 18 273,70 грн, а саме:

- судова інженерно-транспортна експертиза № СЕ-19/116-25/16121-ІТ від 11.07.2025 року 4 011,30 грн;

- судова інженерно-транспортна експертиза № СЕ-19/116-25/16122-ІТ від 15.07.2025 року 8 914,00 грн;

- судова інженерно-транспортна експертиза № КСЕ-19/116-25/17959-ІТ від 19.08.2025 року 5 348,40 грн;

Таким чином, до стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави підлягають витрати за проведення вищезазначених експертиз в сумі 18 273,70 грн.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК України - ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Враховуючи, що обвинуваченому судом призначено покарання пов`язане з позбавленням волі, суд вважає за необхідне раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили, залишити без змін.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Вирішуючи питання про речові докази, суд керується положеннями ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 370, 371, 374, 394 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 7 років.

Строк відбування призначеного покарання рахувати ОСОБА_4 з дня набрання вироком законної сили.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув`язнення з розрахунку день за день з 16 червня 2025 року по 19 червня 2025 року та з 02 липня 2026 року до дня набрання вироком законної сили.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, залишити без змін.

Скасувати арешт майна застосований ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 червня 2025 року у справі № 495/4400/25 (провадження № 1-кс/495/1255/2025) та ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 липня 2025 року у справі № 495/4400/25 (провадження № 1-кс/495/1379/2025).

Речові докази:

- автомобіль марки «Mercedes-Benz E270 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_14 та який направлено на зберігання до майданчику тимчасового утримання транспортних засобів №9 ГУНП в Одеській області (м. Арциз, провул. Транспортний, 2-Б, Болградського району Одеської області) повернути власнику ОСОБА_14 ;

- мобільний телефон марки «Iphone», моделі «12 Pro», темно-сірого кольору з чохлом у вигляді зображення людини, який поміщено до сейф-пакету №PSP1248568, повернути власнику;

- зразки крові свідка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в кількості 20 мл, які поміщено до двох скляних ємностей та які поміщено до сейф-пакету №WAR0045047, а також зразки крові свідка ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в кількості 20 мл, які поміщено до двох скляних ємностей та які поміщено до сейф-пакету №ICR0235905 знищити;

- записи з камер відеоспостереження розташованих в кафе-барі «Ізюминка», який розташований за адресою: м. Татарбунари, вул. Центральна, 38-А, Білгород-Дністровського району Одеської області, які отримано шляхом копіювання на DVD-диск, який поміщено до паперового конверту з маркуванням «Пакет №1»,

- паперовий конверт з маркуванням «Пакет №1» з вмістом DVD-R диску на якому наявний відеозапис зі службового персонального нагрудного відеореєстратору (нагрудної камери) поліцейських СРПП ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області та відеозапис з відеореєстратору встановленого в службовому автомобілі «Renault Sandero» реєстраційний номер 1881 на яких зафіксовані події, що мали місце 16 червня 2025 року на момент приїзду працівників на місце дорожньо-транспортної пригоди біля будинку №3 по вул. Василя Тура в м. Татарбунари, Білгород-Дністровського району Одеської, записи з камер відеоспостереження розташованих в магазині «TIR», який розташований по вул. Степова в м. Татарбунари, Білгород- Дністровського району Одеської області, які отримано шляхом копіювання на DVD-R диск, який поміщено до паперового конверту з маркуванням «Пакет №1», записи з камер відеоспостереження розташованих в кафе «Тиха поляна», яке розташоване по вул. Степова м. Татарбунари, Білгород-Дністровського району Одеської області, які отримано шляхом копіювання на DVD-R диски, які поміщено до паперових конвертів з маркуванням «Пакет №1» та «Пакет №2», записи з камер відеоспостереження розташованих біля магазину «Холодок», який розташований по вул. Василя Тура в м. Татарбунари, Білгород-Дністровського району Одеської області, та на приміщенні КЗ «Татарбунарський міський будинок культури» Татарбунарської міської ради, який розташований за адресою: м. Татарбунари, вул. Центральна, 31-А, Білгород-Дністровського району Одеської області, які отримано шляхом копіювання на DVD-R диски, які поміщено до паперових конвертів з маркуванням «Пакет №1» та «Пакет №2» - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати за проведення судових експертиз в сумі 18 273,70 грн на користь держави (отримувач: ГУК в Одеській області/м. Татарбунари/24060300, номер рахунку (IBAN): UA848999980313040115000015732, код отримувача ЄДРПОУ: 37607526, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження»).

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 кошти на відшкодування майнової шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням у розмірі 100 913,06 грн, а також 2 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_6 , про відшкодування моральної шкоди залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Татарбунарський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники процесу мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1