Рішення № 138798943, 06.08.2026, Миколаївський районний суд Одеської області

Справа № 494/978/26

Номер провадження 2/508/354/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року селище Миколаївка

Миколаївський районний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Банташ Д.С.,

за участю: секретаря с/з Мазарак Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Миколаївка Березівського району Одеської області у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

В провадженні Миколаївського районного суду Одеської області знаходиться цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем 03.07.2023 року, було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 03605-07/2023. Згідно умов договору: сума Кредиту: 6100,00 грн.; строк, на який надається Кредит: 360 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту: 21.04.2026 року; процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5 % за один день користування кредитом. Відповідач свої зобовязання за вказаним кредитрним договором не виконав, тому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 61000,00 грн., з яких 6100,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 54900,00 грн. заборгованість за відсотками, а також сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на надання правової допомоги в розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою Миколаївського районного суду Одеської області від 27.05.2026 року відкрито провадження за правилами позовного (спрощеного) провадження з викликом сторін. (а.с.62)

24.06.2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову; зменшити витрати на правовоу допомогу до 2000,00 грн.; зменшити проценти за користування кредитними коштами; та в разі неявки у судове засідання відкласти розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 30.06.2026 року продовжено строк розгляду справи. Відкладено судовий розгляд. Клопотання представника позивача задоволено. Витребувано від Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» наступну інформацію: Чи є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 власником банківської карти за номером № НОМЕР_2 ; Про надходження на рахунок банківської карти № НОМЕР_2 коштів в розмірі 6100,00 грн. в період з 03.07.2023 по 08.07.2023 року. (а.с.103)

23.07.2026 року від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення, згідно яких останній спростовує аргументи, викладені відповідачем у відзиві та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

27.07.2026 року від Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до суду надійшла витребувана судом інформація.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Прохальна частина позовної заяви містить клопотання про проведення розгляду справи за відсутності представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить Довідка про доставку електронного листа в особистий кабінет «Електронного суду».

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд прийняв рішення про розгляд справи без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд вбачає, що сторони сповіщені про дату та час судового засідання належним чином, матеріалів справи достатньо для ухвалення рішення, а тому суд приходить до висновку про можливість розглядати справу.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Правовідносини між сторонами є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Так, згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Під час розгляду справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

03.07.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 03605-07/2023 про надання фінансового кредиту, відповідно до якого відповідачу було надано грошові кошти у сумі 6100,00 грн строком на 360 днів з періодичністю сплати за кредит кожні 25 днів. Стандартна процентна ставка становить 2,5 % в день. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 61000,00 грн. в грошовому виразі та 133859,83 % річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка). (а.с.24 зворот - 29)

Суд критично сприймає доводи відповідача щодо невірного розрахункового періоду, а саме обов`язок позивача нараховувати відсотки лише в межах 30 днів (строку договору), оскільки вказаним договором прямо передбачено строк кредитування 360 днів ( п. 1.1 Договору), датою повернення кредиту визначено 26.06.2024 року з періодичністю внесення платежів по кредиту кожні 25 днів.

Відповідно до копії Листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 10.04.2026 на платіжну картку клієнта було перераховано 6100,00 грн. (а.с.30)

Зазначені відомості підтверджуються з відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 14.07.2026 року, згідно якої на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку дійсно було зарахування у розмірі 6100,00 грн. від 03.07.2023 року. (а.с.113)

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача про недоведеність факту перерахування коштів відповідачу, адже зазначений факт доведений з витребуваної судом інформації.

16.11.2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу № 16112023, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 03605-07/2023 від 03.07.2023 року. (а.с.33-39)

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 16112023 від 16.11.2023 року до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в сумі 26992,50 грн., з яких: 6100,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 20 892,50 грн. прострочена заборгованість за сумою відсотків. (а.с.38 зворот)

Інші нарахування відсотків були здійснені позивачем після переходу прав вимоги до нього.

Разом з тим, з приводу заперечення відповідача щодо розміру відсоткової ставки по кредиту (2,5 % в день) суд зазначає наступне.

Суд погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 6100,00 грн за вказаним кредитним договором, однак не може погодитися з розміром нарахованих процентів за користування кредитними коштами, виходячи з наступного.

22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 3498-ІХ), який набрав чинності 24 грудня 2024 року.

Вказаним Законом було внесено зміни до Закону України №1734-VIII.

Зокрема, ст. 8 Закону України №1734-VIII доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Водночас, п.17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1734-VIII визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки Закон України № 3498-ІХ набув чинності 24.12.2023 та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження максимального розміру денної процентної ставки, в період часу з 24.12.2023 до 22.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 2,5% (що не перевищує денну процентну ставку, визначену в договорі), в період часу з 22.04.2024 до 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1,5%, а з 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1%.

При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону (яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Вказане свідчить про те, що у випадку продовження дії кредитних договорів після набрання чинності Законом України № 3498-ІХ, умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.

А тому відповідно до положень ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону № 1734-VIII максимальний розмір денної процентної ставки із 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року не може перевищувати - 1,5%, а з 21 серпня 2024 року та надалі - 1%.

Із проведеного судом розрахунку вбачається наступна заборгованість відповідача за процентами за користування кредитом:

- із 03.07.2023 року (дата укладення договору) по 24.12.2023 за процентною ставкою 2,5 % (як і передбачено договором): 152,5 грн х 174 днів = 26 535,00 грн;

із 25.12.2023 по 22.04.2024 за ставкою 2,5%: 152,5 грн х 120 днів = 18 300,00 грн;

із 23.04.2024 по 26.06.2024 (останній день кредитування) за ставкою 1,5 %: 91,5 грн х 65 день = 5947,50 грн.

Правових підстав для зменшення вказаних сум по тілу кредиту та відсотків судом не встановлено.

При цьому позивачем не було нарахована до стягнення штраф та/або пеню, а тому заперечення відповідача щодо незаконності нарахування пені/штрафів суд залишає без уваги.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Будь-яких доказів на спростування встановлених судом обставин справи відповідачем на надано.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитор зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

За правилами ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частинами 1 та 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у відповідача виникло зобов`язання повернути суму отриманого кредиту та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання грошових коштів за кредитним договором. Розрахунки підтверджують існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Копія договору факторингу підтверджує перехід всіх прав грошової вимоги за кредитним договором до позивача по справі.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, добровільно заборгованість не сплатив, тому позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором в сумі 56882,50 грн., яка складається з 6100,00 грн. тіла кредиту та 50 782,5 грн. нарахованих відсотків (26 535,00+18 300,00+5 947,50 відповідно до зазначених вище розрахункових періодів).

Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову в частково (93,25 %) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2482,68 грн.

Що стосується відшкодування відповідачем позивачу витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги у розмірі 8000,00 грн., то слід зазначити наступне.

Судом досліджені Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Кредит Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет», Детальний опис наданих послуг від 10.04.2026 року та Акт наданих послуг № 507 на підтвердження факту надання правової допомоги від 10.04.2026 року, за яким вартість допомоги складає 8000,00 грн. (а.с.45 зворот 46)

Дані докази, на переконання суду, є належними та допустимими щодо обґрунтування витрат, пов`язаних із наданням позивачу правничої допомоги, тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, у відзиві відповідач заявляє клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, оскільки розмір витрат 8000,00 грн. є завищеним та необгрунтованим.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрата (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідача на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що стороною позивача було складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару понесеного позивачем є не обґрунтованим.

Так справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні. Розмір правової допомоги є неспівмірними із складністю справи.

Суд зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи викладене, суд зменшує розмір витрат, понесених позивачем на надання правової допомоги з 8000,00 грн. до 6000,00 грн.

У зв`язку із задоволенням позову частково (93,25 %) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню розмір витрат на надання правової допомоги у розмірі 5595,00 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 137, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 274, 279, 280, 281, 282, 283 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «Креді Агріколь Банк», код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором № 03605-07/2023 від 03.07.2023 року у розмірі 56 882,50 грн. (п`ятдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні 50 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «Креді Агріколь Банк», код ЄДРПОУ 35234236) судовий збір у розмірі 2482,68 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят дві гривні 68 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 595,00 грн. (п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять гривень 00 коп.)

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 06.08.2026 року.

Суддя Дмитро БАНТАШ