Рішення № 138797841, 06.08.2026, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/407/26

Провадження №2/951/305/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Лавренюк О.М.,

за участю секретаря судового засідання Горохівської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі позивач, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням позовної заяви у новій редакції, а.с. 61-65) зазначено, що 05.12.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №10206-12/2024 (далі Договір №10206-12/2024). За умовами кредитного договору ТОВ «Стар Файненс Груп» надало відповідачу фінансовий кредит у розмірі 8000,00 грн строком на 120 днів, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених кредитним договором.

24.03.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу №24032025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлися боржниками ТОВ «Стар Файненс Груп», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №10206-12/2024 від 05.12.2024.

Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконала своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, з огляду на що заборгованість відповідача становить 24800,00 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9600,00 грн - заборгованість за відсотками, 7200,00 грн - заборгованість за штрафом.

Відтак позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Договором №10206-12/2024 від 05.12.2024 у сумі 24800,00 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою судді від 23.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання призначено на 10 год. 00 хв. 16.07.2026. Клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано в АТ КБ «Приватбанк» інформацію, яка містить банківську таємницю.

07.07.2026 на адресу суду від АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали судді від 23.06.2026 надійшла запитувана інформація (а.с. 73-74).

Розгляд справи 16.07.2026 не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді у щорічній відпустці та був відкладений на 14 год. 00 хв. 06.08.2026.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання від 02.07.2026, у якому розгляд справи просив проводити без його участі, позовні вимоги підтримав, щодо заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 70, 78), про причини неявки суду не повідомила, жодних заяв чи клопотань суду не подавала, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.

На підставі наведеного, ухвалою суду від 06.08.2026 визначено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення у цивільній справі.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) здійснює розгляд справи без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 05.12.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_2 укладено договір про надання фінансового кредиту за №10206-12/2024. Вказаний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором: Y841 (а.с. 11-14).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. Договору №10206-12/2024, ТОВ «Стар Файненс Груп» надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 8000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі- кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит, комісію за видачу кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 05.12.2024. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування, відповідно до графіку платежів. Кінцева дата погашення кредиту 03.04.2025.

Згідно з пунктом 1.4. Договору №10206-12/2024 за користування кредитом нараховуються проценти в розмірі 1,0% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована.

Відповідно до пункту 1.6. Договору №10206-12/2024 кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платної картки № НОМЕР_1 хх-хххх-6011 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Згідно з графіком платежів (Додаток №1 до договору) сума кредиту становить 8000,00 грн, проценти за користування кредитом - 9600,00 грн, реальна річна процентна ставка 2428,90%, загальна вартість кредиту - 17600,00 грн (а.с. 15).

Також сторони підписали паспорт споживчого кредиту, яким погоджені аналогічні умови (а.с. 8 зворот-10).

З листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3426_260217120808 від 17.02.2026 встановлено, що 05.12.2024 на картку № НОМЕР_2 було зараховано грошові кошти в розмірі 8000,00 грн (а.с. 17).

Також з інформації АТ КБ «Приватбанк» від 25.06.2026, наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів, слідує, що на ім`я ОСОБА_4 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 та по вказаному рахунку було зарахування коштів на суму 8000,00 грн за період 05.12.2024-10.12.2024 (а.с. 73).

24.03.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (Фактор) укладено договір факторингу №24032025, відповідно до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Стар Файненс Груп» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 19 зворот-24).

Пунктом 1.2. договору факторингу встановлено, що внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №24032025 від 24.03.2025, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №10206-12/2024 від 05.12.2024 в сумі 24000,00 грн, з яких: 8000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8800,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 7200,00 грн - сума заборгованості за штрафом (а.с. 24 зворот).

24.03.2025 ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписали акт приймання-передачі письмового та електронного реєстру боржників від 24.03.2025 до договору факторингу №24032025 від 24.03.2025 (а.с. 25).

Платіжною інструкцією №5943 від 24.03.2025 підтверджується факт оплати ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ТОВ «Стар Файненс Груп» 5108698,47 грн згідно договору факторингу №24032025 від 24.03.2025 (а.с. 25 зворот).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за Договором №10206-12/2024 від 05.12.2024, заборгованість ОСОБА_5 за кредитним договором станом на дату відступлення права вимоги 24.03.2025 становить 24000,00 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8800,00 грн - заборгованість за відсотками, 7200,00 грн - заборгованість за штрафом; заборгованість ОСОБА_5 за кредитним договором станом на дату закінченя строку кредитування 03.04.2025 становить 24800,00 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9600,00 грн - заборгованість за відсотками, 7200,00 грн - заборгованість за штрафом (а.с. 26).

Досудовою вимогою №24273424 від 11.05.2026 позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги згідно договору факторингу №24032025 від 24.03.2025 та висловив вимогу про сплату боргу в сумі 24800,00 грн (а.с. 26 зворот).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних),у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Враховуючи положення частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із статтею 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове рішення про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

За таких підстав, суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_2 05.12.2024 було укладено Договір №10206-12/2024 в електронній формі.

З огляду на викладене, на підставі укладеного сторонами договору в електронній формі, який вважається таким, що укладений у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судом встановлено, що ТОВ «Стар Файненс Груп» свої зобов`язання перед відповідачем за Договором №10206-12/2024 від 05.12.2024 виконало та надало їй кредитні кошти в сумі 8000,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 17.02.2026 (а.с. 17) та інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 73).

Однак всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за Договором №10206-12/2024 від 05.12.2024, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у сумі 24800,00 грн, з яких: 8000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9600,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 7200,00 грн - сума заборгованості за штрафом.

Натомість належних та допустимих доказів на спростування обставин, зазначених у позові, а також доказів погашення заборгованості у строки, визначені умовами вищевказаного кредитного договору, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов`язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов`язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач підтвердив своє право вимоги до відповідача за Договором №10206-12/2024 від 05.12.2024 відповідно до договору факторингу №24032025 від 24.03.2025.

Перевіряючи розмір заборгованості за Договором №10206-12/2024 від 05.12.2024, суд ураховує таке.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 8000,00 грн та за процентами за користування кредитом у розмірі 9600,00 грн є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за штрафом у розмірі 7200,00 грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають з тих підстав, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки неустойка у виді штрафу за даним кредитним договором нарахована в період дії на території України воєнного стану, то відповідач ОСОБА_3 звільняється від обов`язку її сплати на користь позивача.

Таким чином, суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором №10206-12/2024 від 05.12.2024 в розмірі 17600,00 грн, з яких: 8000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9600,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

За змістом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на суму, що становить 70,97% заявлених позовних вимог), в силу вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 1889,51 грн (2662,40/100х70,97%).

Що стосується вимог про стягнення із відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (частина друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн адвокатом Усенком М.І. до позовної заяви надано:

- договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 (а.с. 29);

- акт №1383 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 11.05.2026, відповідно до якого Адвокатським об`єднанням «Апологет» надано ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийнято послуги згідно договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 щодо боржника ОСОБА_5 , сума наданих послуг складає 8000,00 грн (а.с. 29 зворот);

- детальний опис наданих послуг до акту №1383 від 11.05.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 (а.с. 30);

- ордер на надання правничої допомоги від 02.07.2025 (а.с. 36).

Слід зауважити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною шостою цієї ж статті ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, ураховуючи критерії, закріплені у статті 137 ЦПК України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 09.05.2023 у справі № 340/9009/21, від 08.11.2023 у справі №160/17970/21, від 16.05.2024 у справі № 320/4539/21, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду, будь-яких заперечень щодо розумності та співмірності розміру судових витрат суду не надала.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на суму, що становить 70,97%% заявлених позовних вимог), слід стягнути з ОСОБА_5 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 5677,60 грн (8000/100%х70,97%).

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 287, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №10206-12/2024 від 05.12.2024 в розмірі 17600,00 грн (сімнадцять тисяч шістсот гривень 00 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1889,51 грн (одна тисяча вісімсот вісімдесят дев`ять гривень 51 копійка).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5677,60 грн (п`ять тисяч шістсот сімдесят сім гривень 60 копійок).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути переглянуте Козівським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ: 35234236.

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 06.08.2026.

Головуючий суддя О.М. Лавренюк