Рішення № 138796411, 06.08.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року Чернігів Справа № 620/4920/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому з врахуванням уточнення просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, код ЄДРПОУ 21390940, №047150028192 від 23.03.2026 р. про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , від 14.03.2026 р. №1373 в перерахунку пенсії, а саме в переході на пенсію за іншим Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тобто про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_2 як особі з інвалідністю внаслідок війни;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, код ЄДРПОУ 21390940, №047150028192 від 23.03.2026 р. про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , від 14.03.2026 р. №1373 в перерахунку пенсії, а саме в переході на пенсію за іншим ЗакономУкраїни «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» таЗаконом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тобто про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_2 як особі з інвалідністю внаслідок війни;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, код ЄДРПОУ 21390940, задовольнити заяву ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , від 14.03.2026 р.№1373 про перерахунок пенсії, а саме про перехід на пенсію за іншим Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тобто в призначенні пенсії ОСОБА_1 як особі з інвалідністю внаслідок війни та призначити пенсію ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як особі з інвалідністю внаслідок війни на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, тадеяких інших осіб», а саме на підставі пункту а частини 1 статті 20, статті 21 та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме на підставі пункту 4 частини 2 статті 7, з дати первинного звернення, тобто з 14.03.2026 р. з урахуванням виплачених сум пенсії по інвалідності відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 14.03.2026 р. по дату набрання законної сили рішенням суду.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 18.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області надало відзив на позов, в якому не визнає позовні вимоги та вказує, що документально встановлено, що позивачу з 10.07.2024 призначено пенсію по інвалідності І групи, обчислену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058 IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі- Закон № 1058). Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області вважає, що невірно визначено належного відповідача та необґрунтовано покладено зобов`язання на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оскільки воно не відмовляло Позивачу в перерахунку пенсії, а саме в переході на пенсію за іншим Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, тобто про відмову в призначенні пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни. Позивач мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Заява позивача була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернігівській області, та, в результаті, прийнято відповідне рішення від 23.03.2026 № 047150028192 про відмову в перерахунку пенсії, а саме в переході на пенсію за іншим законом.

Ухвалою суду від 15.06.2026 клопотання представника позивача про заміну неналежного відповідача та залучення третьої особи, що не заявляє самостійний вимог на предмет спору задоволено частково; виключено з числа відповідачів Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в установлений судом строк, подано до суду відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, оскільки позивачем до звернення долучена копія паспорта серії НОМЕР_2 , виданого Жовтневим РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 09.03.2005, але відсутня фотокартка в 45 років. Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області прийнято рішення відмовити позивачу в переході на пенсію за іншим законом згідно заяви від 14.03.2026 №1373.

Позивачем подана відповідь на відзив на позов, в якій з вказаними доводами не погоджується, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2022 р. №1202 «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції в умовах воєнного стану» установлено, що паспорти громадянина України зразка 1994 року, до яких не вклеєно фотокартку особи у разі досягнення нею 25- чи 45-річного віку, строк вклеювання до яких настав за 30 днів до 24 лютого 2022 р. та після 24 лютого 2022 р., є документами, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України та підлягають обміну або вклеюванню нових фотокарток відповідно до досягнутого віку протягом 30 календарних днів з дня припинення чи скасування воєнного стану Відповідно до п.8 розділу І Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503 XII, термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одержала тяжку черепно-лицьову травму 12.03.2024 через влучання ворожої ракети в об`єкт цивільної інфраструктури, а саме в будинок АДРЕСА_2 . На момент влучання ракети в будинок остання знаходилась на своєму робочому місці в кіоску, який знаходиться в безпосередній близькості до будинку АДРЕСА_2 .

У зв`язку з вказаним ОСОБА_1 було екстрено транспортовано в рамках європейської медичної евакуації важкопоранених до Республіки Австрія і поміщено на стаціонарне лікування, де остання перебуває й на момент подання цього позову.

Внаслідок вказаної травми від ракетного удару позивачці встановлено першу групу інвалідності з позначкою А з 10.07.2024, про що свідчить довідка до акта огляду МСЕК №575074 серії 12 ААГ.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру ветеранів війни №20260310-00160272 від 10.03.2026 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 1 групи внаслідок війни.

Вказане підтверджується й посвідченням особи з інвалідністю внаслідок війни серії НОМЕР_3 , виданого на ім`я ОСОБА_1 .

Позивачу призначено пенсію по інвалідності на підставі пункту 2 частину 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

ОСОБА_1 через портал електронних послуг Пенсійного фонду України 14.03.2026 подано заяву до Управління ПФУ в Довгинцівському районі м.Кривий Ріг Дніпропетровської області про перехід на пенсію за іншим законом, якій було присвоєно №1373.

За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду у Чернігівській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області №047150028192 від 23.03.2026 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 14.03.2026 р. №1373 в переході на пенсію за іншим законом.

У мотивах відмови прийнятого рішення №047150028192 від 23.03.2026 зазначено: «Згідно п.8 Розділу постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ зі змінами до паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45 річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, у якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним. Заявницею до звернення долучена копія паспорта серії НОМЕР_2 , виданого Жовтневим РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 09.03.2005 р., але відсутня фотокартка в 45 років».

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом регулює закон України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-XII).

Згідно статті 18 Закону № 2262-XII пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.

Статтею 20 Закону№ 2262-XII визначено, що залежно від причини інвалідності особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом поділяються на такі категорії: а) особи з інвалідністю внаслідок війни - при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час, а також інші особи, зазначені у статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; б) інші особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно пункту 4 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних:

у районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період;

від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 року, з 1 грудня 2014 року до 24 лютого 2022 року - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, з 24 лютого 2022 року - на території проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

під час виконання робіт, пов`язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання.

В даній справі судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру ветеранів війни №20260310-00160272 від 10.03.2026 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 1 групи внаслідок війни згідно пункту 4 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Вказане також підтверджується й посвідченням особи з інвалідністю внаслідок війни серії НОМЕР_3 , виданого на ім`я ОСОБА_1 .

Рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області №047150028192 від 23.03.2026 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 14.03.2026 р. №1373 в переході на пенсію за іншим законом, а саме на пенсію по інвалідності внаслідок війни.

У мотивах відмови прийнятого рішення №047150028192 від 23.03.2026 зазначено: «Згідно п.8 Розділу постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ зі змінами до паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45 річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, у якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним. Заявницею до звернення долучена копія паспорта серії НОМЕР_2 , виданого Жовтневим РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 09.03.2005 р., але відсутня фотокартка в 45 років».

При цьому відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022 та № 58/2023 від 06.02.2023, строк дії воєнного часу продовжувався та триває і на даний час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2022 №1202 «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції в умовах воєнного стану» паспорти громадян України у формі картки, строк дії яких закінчився за 30 днів до 24 лютого 2022 р. та після 24 лютого 2022 р., та паспорти громадянина України зразка 1994 року, до яких не вклеєно фотокартку особи у разі досягнення нею 25- чи 45-річного віку, строк вклеювання до яких настав за 30 днів до 24 лютого 2022 р. та після 24 лютого 2022 р., є документами, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України та підлягають обміну або вклеюванню нових фотокарток відповідно до досягнутого віку протягом 30 календарних днів з дня припинення чи скасування воєнного стану.

За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 23.03.2026 №047150028192 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 як особі з інвалідністю внаслідок війни згідно Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 23.03.2026 №047150028192 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 як особі з інвалідністю внаслідок війни згідно Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту підлягають задоволенню за обґрунтованістю.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, код ЄДРПОУ 21390940, задовольнити заяву ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , від 14.03.2026 р.№1373 про перерахунок пенсії, а саме про перехід на пенсію за іншим Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тобто в призначенні пенсії ОСОБА_1 як особі з інвалідністю внаслідок війни та призначити пенсію ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як особі з інвалідністю внаслідок війни на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме на підставі пункту а частини 1 статті 20, статті 21 та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме на підставі пункту 4 частини 2 статті 7, з дати первинного звернення, тобто з 14.03.2026 р. з урахуванням виплачених сум пенсії по інвалідності відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 14.03.2026 р. по дату набрання законної сили рішенням суду суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.

Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 зазначено, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов`язання відповідача призначити пенсію, оскільки відповідачем ще не вирішено питання щодо зарахування стажу.

З матеріалів справи слідує, що відповідач приймаючи оскаржуване рішення та відмовляючи позивачу у призначенні пенсії по інвалідності внаслідок війни згідно Законів України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту виходив з формальних підстав, тобто у зв`язку з відсутністю в паспорті позивачки фотокартки в 45 років, та при цьому не досліджували питання права позивачки на пенсію згідно вказаних законів..

З урахуванням викладеного, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивачки, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14.03.2026 з урахуванням висновків суду.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши фактичні обставини справи, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи учасників справи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Отже враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов має бути задоволений частково.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті2та частини 2 статті77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Правові підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 9, 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 23.03.2026 №047150028192 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 як особі з інвалідністю внаслідок війни згідно Законів України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 23.03.2026 №047150028192 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 як особі з інвалідністю внаслідок війни згідно Законів України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.03.2026 про призначення їй пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни згідно Законів України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, буд. 83-а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940).

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49094, код ЄДРПОУ - 21910427).

Суддя В.В. Падій