Ухвала суду № 138796049, 06.08.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2/759/10677/26

ун. № 759/13499/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Київ

Суддя Святошинського районного суду міста Києва Твердохліб Ю.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2026 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 25.06.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали суду.

29.07.2026 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, яка фактично отримана суддею 03.08.2026 року, в якій він просить поновити процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви та визнати недоліки позовної заяви усунутими.

Представник позивача обґрунтовує заяву тим, що ухвала про залишення позовної заяви була доставлена йому до електронного кабінету 27 червня 2026 року о 01:00 годині. На момент її отримання представник позивача перебував у щорічній відпустці за межами здійснення адвокатської діяльності. Даний факт підтверджується витягом із наказу №51-к/тр від 11.06.2026, відповідно до якого представнику позивача надано щорічну відпустку тривалістю 14 календарних днів з 22 червня по 05 липня 2026 року. З урахуванням викладеного, просить суд поновити процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Суддя дослідивши матеріали вказаної заяви та додані до неї додатки дійшов висновку, що позивач пропустив процесуальний строк на усунення недоліків позовної заяви та недоліки позовної заяви у встановлений судом строк не усунув.

Відповідно до статті 127 ЦПК України процесуальний строк може бути поновлений лише у разі визнання судом причин його пропуску поважними.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначених ЦПК України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк на звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

При цьому, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 29.09.2022 по справі № 500/1912/22, застосовуючи процесуальні норми, потрібно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, установлених законом.

Суддя зазначає, що наведені представником позивача підстави для поновлення процесуального строку не можуть бути визнані поважними. Як убачається з матеріалів справи, ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху представник позивача отримав 27 червня 2026 року. На обґрунтування клопотання про поновлення процесуального строку представник посилається на перебування у щорічній відпустці до 05 липня 2026 року. Разом з тим, із заявою про усунення недоліків позовної заяви представник звернувся до суду лише 20 липня 2026 року, тобто після закінчення відпустки та зі значним пропуском встановленого судом строку. Жодних об`єктивних та непереборних обставин, які б перешкоджали його своєчасному зверненню до суду в період після закінчення відпустки у визначений судом строк, у заяві не наведено та належними доказами не підтверджено.

Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника позивача.

Крім того, судом встановлено, що представником позивача не усунуто всіх недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху, у зв`язку з чим вимоги зазначеної ухвали залишилися невиконаними в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 р. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Згідно практики Європейського суду з прав людини (прецедентні рішення у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.98 року та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 року), право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.

З урахуванням викладеного, оскільки представник позивача був належним чином та у передбаченому законом порядку поінформованим про обов`язок усунути недоліки позовної заяви, однак у визначений судом строк недоліки не усунув, не вичерпав наявних засобів захисту свого права, а тому його право на звернення до суду за захистом не можна вважати порушеним.

У зв`язку з наведеним, положення ч. 3 ст. 185 ЦПК України якою передбачено, що суд постановляє ухвалу якою заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду. За встановлених судом обставин, позивач не позбавлений права звернутися до суду повторно.

За таких обставин, відповідно до ст. 185 ЦПК України, заяву слід вважати неподаною та такою, що підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 185, 260 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити представнику позивача у поновленні строку для подання заяви про усунення недоліків.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.О. Твердохліб