Рішення № 138795225, 06.08.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/3180/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Боровкова Д.О.

при секретарі Свищо В.С.,

за участю прокурора Івасівки О.З.,

представника позивача Говор А.Ю.,

представника відповідача Дмитришин М.П.,

представника третьої особи Кінцак С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області Голоюха Віктора Івановича, в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 (треті особи: Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», Львівська міська рада) про витребування майна (земельних ділянок) з чужого незаконного володіння,

встановив:

Прокурор в інтересах держави звернувся до суду з позовом, в якому просив витребувати з володіння відповідачки на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,0779 га з кадастровим номером 4610165500:05:001:1210 (реєстраційний № 2220277946101, номер запису про право власності 39161004), що розташована в смузі відведення залізниці та належить до земель залізничного транспорту.

Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова позачергового пленарного засідання 11-сесії 7-демократичного скликання від 23.10.2020 за № 1708 «Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у власність на АДРЕСА_1 » передано у власність відповідачці ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0779 га з кадастровим номером 4610165500:05:001:1210. З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08 березня 2023 року № 32514748 убачається, що 10 листопада 2020 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0779 га з кадастровим номером 4610165500:05:001:1210 (реєстраційний номер 2220277946101). З урахування того, що Рудненською селищною радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надання такої відповідачці прийнято всупереч вимогам законодавства України, Львівська обласна держава адміністрація є належним власником спірної земельної ділянки, яка вибула з її власності поза її волею. В даному випадку, порушення інтересів держави полягає в незаконній передачі Рудненською селищною радою у приватну власність земельної ділянки смуги відведення залізниці, що перебуває у державній власності площею 0,0779 га, належним користувачем якої є РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» для виконання покладених на неї завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об`єктів транспорту. Відтак необхідність захисту інтересів держави полягає у тому, що спірна земельна ділянка є державною власністю, що не може перебувати у приватній власності, є необхідність забезпечення роботи залізничного транспорту та всупереч чинному законодавству незаконно безоплатно передана у приватну власність. У зв`язку з наведеним, просить витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації спірну земельну ділянку, що розташована в смузі відведення залізниці та фактично належить до земель залізничного транспорту. В зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

Представник відповідачки адвокат Дмитришин М.П. подала до суду письмовий відзив, у якому проти позову заперечила, покликаючись на те, що відсутні підстави для представлення прокурором інтересів держави в особі Львівської обласної державної адміністрації, оскільки остання, як орган державної влади не допустила бездіяльність щодо захисту інтересів держави, що вказує на недоведеність підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді у даній справі. Крім цього, постановою Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2025 року в справі № 462/990/22 за позовом АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» до ОСОБА_1 , Львівської міської ради ухвалено витребувати від ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0779 га з кадастровим номером 4610165500:05:001:1210, що знаходиться у АДРЕСА_1 , а відтак ОСОБА_1 не є належним відповідачем у даній справі. В зв`язку з наведеним, просить у задоволені позову відмовити /Т-2 а.с.87-94/.

Прокурор надала суду відповідь на відзив, в якому заперечила доводи представника відповідачки, покликаючись на те, що окружною прокуратурою листом від 07.03.2023 повідомлено Львівську обласну державну адміністрацію про наявність порушення земельного законодавства та запропоновано вжити заходів в інтересах держави. Проте, листом від 21.03.2023 Львівська обласна державна адміністрація надала відповідь про те, що нею не вживалися ніяких вказаних заходів, і тому прокуратурою повідомлено позивача про звернення до суду з даним позовом. Також, зазначає, що постановою Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2025 року в справі № 462/990/22 дійсно був частково задоволений позов АТ «Українська залізниця» до ОСОБА_1 , та витребувано від відповідачки земельну ділянку площею з кадастровим номером 4610165500:05:001:1210. Разом з тим, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 травня 2026 року убачається, що 16 грудня 2025 року за АТ «Українська залізниця» зареєстровано право користування на вказану земельну ділянку. Отже, право власності на спірну земельну ділянку залишається зареєстрованим за відповідачкою, що свідчить про продовження порушення прав власності Держави на спірну ділянку /Т-2 а.с.115-125/.

Прокурор, представник позивача, представник третьої особи АТ «Українська залізниця» у судовому засіданні позов підтримали, дали пояснення аналогічні вищенаведеному, просять позов задовольнити.

Представник відповідачки у судовому засіданні проти позову заперечила, дала пояснення аналогічні доводам, які наведені у відзиві на позов, просить у задоволені позову відмовити.

Суд ухвалив розглядати справи без участі представника третьої особи Львівської міської ради, який будучи належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, до суду не з`явився, відзиву не надав, проте матеріалів справи достатньо для ухвалення рішення.

05 квітня 2024 року ухвалою суду у справі було відкрито загальне позовне провадження, призначене підготовче судове засідання /Т-1 а.с.222/.

16 травня 2024 року ухвалою суду зупинено провадження у справі /Т-1 а.с.278/.

01 жовтня 2025 року ухвалою суду провадження у справі відновлено /Т-2 а.с.34/.

29 січня 2026 року ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду /Т-2 а.с.70,71/.

Заслухавши прокурора, представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова позачергового пленарного засідання 11-сесії 7-демократичного скликання від 23.10.2020 за № 1708 «Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у власність на АДРЕСА_1 » передано у власність відповідачці ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0779 га з кадастровим номером 4610165500:05:001:1210 /Т-1 а.с.27/.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08 березня 2023 року № 32514748 убачається, що 10 листопада 2020 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0779 га з кадастровим номером 4610165500:05:001:1210 (реєстраційний номер 2220277946101) /Т-1 а.с.28/.

Постановою Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2025 року в справі № 462/990/22 за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_1 , Львівської міської ради, третя особа Головне Управління Держгеокадастру у Львівській області,- про визнання незаконним та скасування рішення Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова, скасування державної реєстрації земельної ділянки та державної реєстрації усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки, витребування земельної ділянки на користь Акціонерного товариства «Укрзалізниця» ухвалено: апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково; рішення Залізничного районного суду м. Львова від 27 березня 2023 року в частині відмови у витребуванні в ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0779га з кадастровим номером 4610165500:05:001:1210 скасувати; ухвалити в цій частині нове рішення; позовні вимоги задовольнити частково; витребувати від ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0779 га з кадастровим номером 4610165500:05:001:1210, що знаходиться у АДРЕСА_1 ; в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін /Т-2 а.с.40-45/.

За наслідками розгляду вказаної справи, постановою від 25 серпня 2025 року суд встановив юридичний факт того, що на момент прийняття відповідачем спірного рішення Рудненською селищною радою Залізничного району м. Львова від 23.10.2020 року за № 1708 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність ОСОБА_1 на вул. в смт. Рудне» щодо передачі у власність земельної ділянки площею 0,0779 з кадастровим номером 4610165500:05:001:1210, вказана земельна ділянка належала до земель залізничного транспорту та перебувала у користуванні РФ «ЛЗ» АТ «УЗ» на підставі Плану смуги відводу лінії від 1974 року (землі смуги відведення лінії Львів-Мостиська-2 Львівської залізниці в адміністративних межах м. Львова від 3+000 м до км 10+465м).

Крім цього, постановою Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2025 року в справі № 462/990/22 встановлено наступне: «Відповідно до частини першої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать зокрема, землі під державними залізницями (пункт «б» частини четвертої статті 84 ЗК України).

Відповідно до ст.68 ЗК України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного та пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими , культурно-побутовими та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Згідно ч.1ст.11 Закону України «Про транспорт» землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту відповідно до ЗК України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об`єктів транспорту.

До земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації, захисні і укріплюючи насадження, службові, культурно-побутові приміщення а інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту ( частина перша статті 23 Закону України «Про транспорт»).

Згідно із частинами першою, другою статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до ЗК України і Закону України «Про транспорт». До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном і його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

На підтвердження прав постійного користування спірною земельною ділянкою позивачем надано План смуги відведення лінії Львів-Мостиська ІІ Львівської залізної дороги (а.с.28-34).

За змістом ч.1ст.92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою-це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності без встановленого строку.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» передбачено, що до статутного капіталу товариства вноситься, зокрема, право постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту.

Пунктом 5 розділу ІІІ «Перехідні та прикінцеві положення» Закону України від 23.02.2012 № 4442-УІ «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» частину другу статті 92 ЗК України доповнено пунктом «г» про те, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набуває, зокрема, публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування».

Відповідно до постанови КМУ від 31.10.2018 №938 «Деякі питання акціонерного товариства «Українська залізниця» змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано в акціонерне товариство «Українська залізниця».

Відтак, законом визначено, що АТ «Укрзалізниця» належать на праві постійного користування земельні ділянки, що відносяться до земель залізничного транспорту.

Встановлено, що земельна ділянка, яка знаходиться у постійному користуванні АТ «Укрзалізниця» накладається на земельну ділянку , надану у власність ОСОБА_1 ..

Статтею 23 Закону України «Про транспорт», статтею 6 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено землі залізничного транспорту.

За змістом ст.396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі, і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Мета віндикації полягає у відновленні володіння власника ( титульного володільця), що у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право ( пункт 141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №910/2592/19).

Особа може витребувати належне їй майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування не потрібно визнавати незаконними та недійсними рішення органів місцевого самоврядування або документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право власності, оскільки їхнє задоволення не відновлює володіння майном позивача.

Враховуючи правові позиції Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19, колегія суддів приходить до висновку, що належним способом захисту права позивача у зазначеній справі, є віндикаційний позов.

Позивачем надано достатньо доказів, в тому числі, висновок експерта №15 судової комплексної земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи від 28 квітня 2021 року із якого встановлено, що земельна ділянка із кадастровим номером 4610165500:05:001:1210 перебуває у користуванні РФ «ЛЗ» АТ «УЗ» (а.с.79 т.1).

З Плану полоси відводу лінії Львів-Мостиська-ІІ Львівської залізної дороги ( проект №341-Л) експертом встановлено накладення земельної ділянки, переданої у власність відповідачці ОСОБА_1 на земельну ділянку смуги відведення залізниці.

Відповідно до ч.3ст.388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках».

Отже, права користувача спірної земельної ділянки - Акціонерного товариства «Українська залізниця» були поновлені.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 травня 2026 року № 477970721 убачається, що 16 грудня 2025 року за Акціонерним товариством «Українська залізниця» зареєстровано право користування на земельну ділянку площею 0,0779 га з кадастровим номером 4610165500:05:001:1210 (номер запису про інше речове право 63516779) /Т-2 а.с.142/.

Разом з тим, з вищевказаної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності вбачається, що право власності на спірну земельну ділянку залишається зареєстрованим за відповідачкою ОСОБА_1 .

Суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності) (пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21)

За вказаних обставин, право титульного власника земельної ділянки площею 0,0779 га з кадастровим номером 4610165500:05:001:1210 Держави Україна продовжує порушуватися, при цьому, державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за відповідачкою створює спростовувану презумпцію наявності в останньої і права володіння цим майном.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово нагадувала, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14 (провадження № 14-256цс18), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19) та багатьох інших.

У статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з положеннями статей 328, 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У статтях 317, 319 ЦК України передбачено, що саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Згідно зі статтею 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником у випадках порушення його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; б) юридично - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19)).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України.

Спірна земельна ділянка розташована в межах смт. Рудно Львівської області та належить до земель державної форми власності, а відтак власником земельних ділянок є Держава в особі Львівської обласної державної адміністрації. Від імені держави повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, здійснює Львівська обласна державна адміністрація, яка за даних обставин є належним позивачем

Суд вважає недопустимою таку ситуацію, коли право власності на земельну ділянку, яка належить на праві власності Державі, залишається зареєстрованим за фізичною особою.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а відтак, спірна земельна ділянка підлягає витребування з незаконного володіння відповідачки на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги, що суд задовільнив позов у повному обсязі, судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 3080,88 грн підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача /Т-2 а.с.132/.

Керуючись статтям 81,89,141,263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області Голоюха Віктора Івановича, в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 (треті особи: Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», Львівська міська рада) про витребування майна (земельних ділянок) з чужого незаконного володіння задовольнити.

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,0779 га з кадастровим номером 4610165500:05:001:1210 (реєстраційний № 2220277946101, номер запису про право власності 39161004), що розташована в смузі відведення залізниці та належить до земель залізничного транспорту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської обласної прокуратури 3080 гривень 88 коп. понесених судових витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до Львівського апеляційного суду Львівської області.

Сторони у справі:

Прокурор: Франківська окружна прокуратура міста Львова Львівської області, (ЄДРПОУ 02910031, місцезнаходження: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 85).

Позивач: Львівська обласна державна адміністрація (ЄДРПОУ 00022562, місцезнаходження: м.Львів, вул.Винниченка, 18).

Відповідачка: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Суддя:

Оригінал рішення.