Рішення № 138794759, 06.08.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/764/26

Провадження № 2/332/1766/26

Рішення

Іменем України

06 серпня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Яцуна О.С.,

при секретарі судового засідання: Дубачовій А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

В обґрунтування позову зазначено, що 16.08.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 71349238, за умовами якого відповідач отримав суму кредиту в розмірі 3 000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів в розмірі 0,500% на день, комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту (450,00 грн). Договір підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора в порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

16.08.2025 між сторонами підписана додаткова угода № 15572108, згідно якої узгоджено збільшити розміру кредиту з 3 000,00 грн до 5 000,00 грн. Також збільшено суму комісії, вона додатково складає 15,00% від суми, на яку збільшено розмір кредиту, тобто від 2 000,00 грн (300,00 грн).

Відповідач користувався коштами, проте своєчасно та в повному обсязі не вносив платежі на погашення кредиту, внаслідок чого утворилась заборгованість за договором на загальну суму 16 500,00 грн, а саме: за основною сумою боргу 5 000,00 грн; за відсотками 750,00 грн; за комісією 750,00 грн; за неустойкою/пенею 10 000,00 грн.

16.09.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 16/09/25, за умовами якого ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики відповідача.

З урахуванням наведеного вище, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 16 500,00 грн, судовий збір в розмірі 2 662,40 та правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

Представник позивача у позові зазначив про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі та без фіксації судового процесу технічними засобами, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 16.08.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 71349238, за умовами якого відповідач отримав суму кредиту в розмірі 3 000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів в розмірі 0,500% на день, комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту (450,00 грн) (а.с. 13-16).

Договір підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора в порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідач був ідентифікований товариством, що підтверджується довідкою (а.с. 16-зворот).

16.08.2025 між сторонами підписана додаткова угода № 15572108, згідно якої узгоджено збільшити розміру кредиту з 3 000,00 грн до 5 000,00 грн. Також збільшено суму комісії, вона додатково складає 15,00% від суми, на яку збільшено розмір кредиту, тобто від 2 000,000 грн (300,00 грн) (а.с. 16).

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором позики виконало та надало відповідачеві грошові кошти в загальному розмірі 5 000,00 грн, шляхом перерахування на його банківську картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копіями платіжних інструкцій, довідкою ТОВ «Европейська платіжна система» та інформацією з АТ КБ «Приватбанк» від 24.02.2026 (а.с. 16-17-звороти, 18, 42-44).

16.09.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 16/09/25, за умовами якого ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за кредитним договором відповідача. Вказане також підтверджується копією реєстру боржників до Договору факторингу (а.с. 19-21).

Відповідач користувався коштами, проте своєчасно та в повному обсязі не вносив платежі на погашення кредиту, внаслідок чого утворилась заборгованість за договором на загальну суму 16 500,00 грн, а саме: за основною сумою боргу 5 000,00 грн; за відсотками 750,00 грн; за комісією 750,00 грн; за неустойкою/пенею 10 000,00 грн (а.с. 9).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628, 652 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1-2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1 ст. 642 ЦК України).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконувати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Щодо відступлення права вимоги, суд зазначає, що згідно приписів п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Наведе узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 23.09.2015 в рамках справи № 6-979цс15.

Під час розгляду справи встановлено та підтверджується наданими позивачем доказами, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення його прав, тому суд дійшов висновків про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеної заборгованості, однак лише в частині тіла кредиту та процентів в загальній сумі 5 750,00 грн (5 000,00 грн + 750,00 грн).

Поряд з цим, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні вимоги позову про стягнення комісії в розмірі 750,00 грн, з огляду на таке.

Відповідно до умов кредитного договору, укладеного між сторонами, позивач надав відповідачу кредит на споживчі потреби, тому особливості регулювання відносин сторін мають визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Спірний договір укладено 16.08.2025, тому суд застосовує норми Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції від 24.12.2024, що діяла на момент укладення договору.

Згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції від 15.11.2024, що діяла на момент укладення кредитного договору, після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Банк має право встановлювати комісії та інші платежі за додаткові, супутні послуги, що включаються до загальних витрат за споживчим кредитом, окрім тих, що надаються безкоштовно.

Вказане узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 07.04.2021 в рамках справи № 766/8096/20.

Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції від 15.11.2024, що діяла на момент укладення кредитного договору, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку, чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин. Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Наведене викладене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 в рамках справи № 363/1834/17.

Окрім наведеного, суд дійшов і до висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення неустойки/пені, з огляду на такі норми.

Приписами ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поряд з тим, Законом України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.

Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан з 05-30 год. 24.02.2022, що діє і станом на день ухвалення рішення.

Відтак, кінцевим терміном нарахування є 23.02.2022 включно.

В рамках же даної справи кредитний договір укладено 16.08.2025, а тому вимоги позивача в цій частині є незаконними.

Частиною 1 ст. 206 ЦПК України передбачено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі та факт надання правової допомоги підтверджено наступними документами: копією договору про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ, укладеного 22.08.2025 між ТОВ «Деал Фінанс Груп» та адвокатом Ткаченко Ю.О., копіями Акта № 7-ДІЛ приймання-передачі виконаних робіт від 14.01.2026 на загальну суму 4 500,00 грн та витягом до нього, копією платіжної інструкції від 16.01.2026 на загальну суму 202 500,00 грн, копією ордера та копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 21-зворот 23).

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Деал Фінанс Груп» підлягають задоволенню частково, на 34,85%, то розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, що становить 1 568,25 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що вимоги ТОВ «Деал Фінанс Груп» задоволені на 34,85%, сума судового збору пропорційна до задоволеної частки позовних вимог, становить 927,85 грн.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 142 ЦПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, у зв`язку із визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, 50 відсотків судового збору в сумі 463,93 грн від 927,85 грн (розрахованого пропорційно до задоволених вимог позову), сплаченого позивачем при поданні позову до суду згідно з платіжною інструкцією кредитного переказу коштів № 579939176.1 від 05.02.2026, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, а 50 відсотків судового збору в сумі 463,93 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141-142, 206, 259, 263-265 ЦПК України,

Ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (місцерозташування: Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, кв. 40/3, ЄДРПОУ 44280974, рахунок НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ОТП Банк», код банку 300528) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість за договором про надання коштів у кредит № 71349238 від 16.08.2025 в розмірі 5 750,00 грн, судовий збір в розмірі 463,93 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 1 568,25 грн.

У задоволенні інших вимог позову відмовити.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» повернути з державного бюджету України суму судового збору в розмірі 463,93 грн від загальної суми 2 662,40 грн, сплаченого ним відповідно до платіжної інструкції кредитного переказу коштів № 579939176.1 від 05.02.2026.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Суддя О.С. Яцун