Ухвала суду № 138794704, 24.07.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

УХВАЛА

про відмову в арешті майна

24 липня 2026 рокуСправа № 331/6175/26 Провадження № 1-кс/331/1556/2026

Слідчий суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого дізнавача СД відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна, погоджене прокурором Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_4 , в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2026 за № 12026087020000107, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,

встановив:

23.07.2026 дізнавач звернувся до суду із вищезазначеним клопотанням, в якому просив:

- накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів на грошові кошти у сумі 23000 (двадцять три тисячі) гривень, які знаходяться та/або можуть надійти на банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Таскомбанк» (код ЄДРПОУ 09806443), шляхом заборони проведення будь-яких видаткових операцій щодо зазначених коштів до скасування арешту у встановленому законом порядку;

- зобов`язати ЛТ «Таскомбанк» після накладення арешту забезпечити повернення грошових коштів у сумі 23000 (двадцять три тисячі) гривень, які були предметом кримінального правопорушення, на банківську картку потерпілого ОСОБА_5 № НОМЕР_2 , з якої було здійснено їх переказ;

- відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, з метою забезпечення арешту майна, клопотання розглядати без участі власника майна.

В обґрунтування клопотання дізнавачем зазначено таке.

У провадженні СД відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026087020000107 від 17.07.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 17.07.2026 до відділу поліції № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області надійшла заява ОСОБА_5 про те, що 16.07.2026 невстановлена особа, діючи шляхом обману та зловживання довірою, під приводом здійснення авторизації банківського рахунку після дзвінка в месенджері Telegram від користувача «ПриватБанк Менеджер», ввела його в оману, внаслідок чого останній самостійно здійснив переказ грошових коштів на банківський рахунок, вказаний невстановленою особою, чим йому заподіяно матеріальну шкоду на суму 23000 гривень.

Відповідно до протоколу допиту потерпілого, банківської виписки AT КБ «ПриватБанк» та інших матеріалів кримінального провадження встановлено, що 16.07.2026 приблизно о 17 год. 20 хв. потерпілий здійснив переказ 23000 гривень зі своєї банківської картки AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 на банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий в AT «Таскомбанк». Зазначені обставини підтверджуються долученими до матеріалів кримінального провадження документами.

Крім того, під час огляду мобільного телефону потерпілого встановлено наявність листування в месенджері Telegram з користувачем «ПриватБанк Менеджер», у якому міститься банківський рахунок НОМЕР_1 , на який потерпілий здійснив переказ грошових коштів, що також підтверджує обставини вчинення кримінального правопорушення.

Грошові кошти у сумі 23000 (двадцять три тисячі) гривень, які знаходяться та/або можуть надійти на банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Таскомбанк», мають доказове значення у цьому кримінальному провадженні, оскільки є предметом кримінально протиправних дій та можуть бути використані як речовий доказ.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-ІІІ, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюється виключно за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

З метою забезпечення збереження речових доказів, а також запобігання можливості їх приховування, відчуження або використання, виникла необхідність у накладенні арешту на грошові кошти у сумі 23 000 (двадцять три тисячі) гривень, які знаходяться та/або можуть надійти на банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий в AT «Таскомбанк», шляхом заборони проведення будь-яких видаткових операцій за зазначеним рахунком та забезпечення подальшого повернення цих коштів потерпілому у порядку, визначеному законом.

У судове засідання з розгляду клопотання про арешт майна дізнавач, належним чином повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи, не прибув та подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, що відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення клопотання, слідчий суддя виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною третьою статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Обов`язок ініціатора клопотання довести обставини що вказують на вчинення кримінального правопорушення; правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, тощо слідує із вимог ч. 5 ст. 132, ст. 171 КПК України та відповідає передбаченим ст.ст. 7, 22, 26 КПК України принципам змагальності та диспозитивності.

Клопотання дізнавача, без належного обґрунтування, носить формальний характер, дізнавачем не доведено необхідного об`єму правових підстав для прийняття рішення про арешт майна.

Так, у клопотанні не обґрунтовано та доданими до нього документами не доведено те, що перераховані потерпілим грошові кошти у сумі 23000,00 грн станом на день звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна перебувають на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Таскомбанк». У клопотанні відсутні відомості про рух коштів за цим рахунком, а також не зазначено інформації про власника цього карткового рахунку.

Водночас вимога про накладення арешту на грошові кошти в сумі 23000,00 грн, які можуть надійти на вищезазначений картковий рахунок, не узгоджується із зазначеною у клопотанні правовою підставою для арешту майна, оскільки такі кошти не відповідатимуть критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Вимога про зобов`язання АТ «Таскомбанк» після накладення арешту забезпечити повернення грошових коштів потерпілому не підлягає розгляду під час вирішення питання про арешт майна, а має вирішуватися в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про те, що клопотання дізнавача про арешт майна є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 170 173 КПК України,

ухвалив:

1.У задоволенні клопотання старшого дізнавача СД відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна, погодженого прокурором Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_4 , відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1