Рішення № 138794697, 27.07.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

РІШЕННЯ

27 липня 2026 рокуСправа № 331/3687/26

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Гасанбекова С.С. розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу

за позовом:Концерну «Міські теплові мережі»до:ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про:стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

30 квітня 2026 року до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд:

- стягнути солідарно з: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , РНОКПП: відомості відсутні, на користь Концерну «Міські теплові мережі», ЄДРПОУ 32121458, заборгованість з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (особовий рахунок, договір № 23203038) за період з 01.11.2018 по 31.10.2025 на загальну суму 58228,83 грн.,

- стягнути з: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , РНОКПП: відомості відсутні, на користь Концерну «Міські теплові мережі», ЄДРПОУ 32121458, судові витрати у розмірі судового збору 2 662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

З 01.11.2021 між позивачем та відповідачами укладений типовий індивідуальний договір № 23203038 про надання послуги з теплової енергії, послуги гарячої води.

Загальна сума боргу за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання та теплової енергії, гарячої води за період з 01.11.2018 по 31.10.2025 становить 58228,83 грн.

Виходячи з наведеного, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою судді від 08.05.2025, після отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання відповідачів, було відкрито провадження у справі, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив і заперечень та вирішено провести розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачі у строк, встановлений судом, не надали відзиву на позов, а також не надіслали до суду будь-яких заяв чи клопотань.

Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін учасники справи на заявили.

Згідно з ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

За змістом ст. 13 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи з наведених норм ЦПК України, враховуючи відсутність будь-яких клопотань сторін, судом вирішено продовжити розгляд даної справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.

З огляду на викладене, суд також не вбачає підстав, передбачених ч. 4 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України, для заочного розгляду справи, який може проводитися лише у випадку розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши обставини цивільної справи, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідями з Єдиного державного демографічного реєстру від 02.05.2026 №2683161 та від 07.05.2026 №2707707.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10.03.2026 № 467456273 власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 , розмір частки 1/2, та ОСОБА_2 , розмір частки 1/2.

Відповідно до довідки щодо заборгованості за надані послуги та розрахунку основного боргу по особовому рахунку № НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.11.2018 по 31.10.2025 нараховано заборгованість на загальну суму 58228,83 грн.

Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження № 00058486269 від 20.05.2026 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є малолітньою дитиною, батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (частина перша статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року).

Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою (частина перша статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року).

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вищенаведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР: 91460925).

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 за №630 (надалі Правила) визначалося, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим місяцем.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі Закон України № 2189-VIII) споживач житлово-комунальних послуг це індивідуальний або колективний споживач.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2189-VIII індивідуальний споживач це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України № 2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до положень статті 9 Закону України № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1); дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (ч. 3).

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном (ч. 1 ст. 360 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 540 ЦК України).

Водночас, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (ч. 1 ст. 541 ЦК України). У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Тягар утримання майна лежить на співвласниках квартири (ч. 1 ст. 322 ЦК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 522/7683/13-ц (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР: 76672981), що враховується судом у даній справі, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками вказаного житла, на них як на власників покладається обов`язок брати участь у витратах на його утримання, у тому числі щодо оплати житлово-комунальних послуг, у межах належної їм частки на праві спільної часткової власності.

Водночас, як було встановлено судом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є малолітньою дитиною (ч. 2 ст. 6 СК України).

Згідно з ч. 1 ст. 31 ЦК України, фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право: самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість; здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Враховуючи зазначене, оскільки ОСОБА_2 є малолітньою дитиною, її цивільна дієздатність обмежується дрібними побутовими правочинами, передбаченими статтею 31 ЦК України. Малолітня дитина не наділена тим обсягом цивільної дієздатності, який необхідний для виконання зобов`язань, зокрема щодо оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 СК України батьки (усиновлювачі) або опікун управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки (усиновлювачі) або опікун зобов`язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.

Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно, якщо інше не передбачено договором між ними (ч. 1 ст. 177 СК України).

Отже, оскільки обов`язок щодо управління майном малолітньої дитини покладається на батьків, у останніх виникає солідарний обов`язок з оплати житлово-комунальних послуг за належну дитині частку нерухомого майна, за відсутності договору між ними про інше.

Таким чином, у даному випадку обов`язок з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 несуть: за 1/2 частку, належну ОСОБА_1 він особисто, за 1/2 частку, належну ОСОБА_2 її батьки солідарно.

Таким чином, ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у даній справі, відтак позовні вимоги до неї суд визнає такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг за частку малолітньої ОСОБА_2 з її батька ОСОБА_1 .

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач не надав суду будь-яких пояснень та доказів на спростування доводів позивача. Заборгованість відповідача за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання та теплової енергії, гарячої води за період з 01.11.2018 по 31.10.2025 у розмірі 58228,83 грн. підтверджено наданими позивачем належними та допустимими доказами.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До позовної заяви додано платіжну інструкцію від 24.03.2026 № 3057, якою підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 2662,40 грн., отже відповідна сума підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача.

Інші судові витрати, понесені учасниками справи, відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 258, 259, 263 265, 268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

1. У задоволенні позову Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 відмовити повністю.

2. Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 задовольнити повністю.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 листопада 2018 року по 31 жовтня 2025 року у розмірі 58228,83 грн. (п`ятдесят вісім тисяч двісті двадцять вісім гривень 83 коп.).

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) витрат по сплаті судового збору

5. Реквізити учасників справи:

- позивач: Концерн «Міські теплові мережі», вул. Героїв полку «Азов», 137, м. Запоріжжя, 69002, ідентифікаційний код: 32121458;

- відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 27 липня 2026 року.

Суддя С.С. Гасанбеков