Ухвала суду № 138794577, 05.08.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10590/26

1-кс/308/4667/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні № 22026070000000091 відомості про яке внесені до ЄРДР 20.04.2026 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 та ч. 2 ст. 369-2 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

З внесеного прокурором клопотання та доданих матеріалів вбачається, що слідчим відділом Управління СБ України в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22026070000000091 відомості про яке 20.04.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 та ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що посадові особи комунального підприємства «Соціально-реабілітаційний центр Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області» (ЄДРПОУ 45298139) фіктивного оформили на роботу до даного комунального підприємства осіб чоловічої статті які підлягають мобілізації, які свої посадові обов`язки не виконують, за місцем роботи не з`являються, а займаються власними справами, однак отримують заробітну плату за рахунок бюджетних коштів а також отримують бронювання від мобілізації.

Встановлено, що кількість працівників комунального підприємства «Соціально-реабілітаційний центр Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області» становить 63 особи, з них 22 особи заброньовані від мобілізації, однак за місцем роботи вказані особи не з`являються.

У ході проведення досудового слідства встановлено, що для реалізації протиправної схеми залучено громадянку України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яка працює бухгалтером у вказаному комунальному підприємстві.

29.07.2026 проведено обшук за фактичним місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого виявлено та вилучено:

1) Ноутбук марки ASUS, модель S 406 U, s/n J7N0CV01E180278 з чорним чохлом до нього;

2) Мобільний телефон марки «Samsung S20», ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , з номером оператора мобільного зв`язку НОМЕР_3 .

Прокурор зазначає, що вказані вище речі та предмети можуть зберігати на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв`язку з чим 29.07.2026 їх визнано речовими доказами.

Крім цього, орган досудового розслідування вбачає наявність обґрунтованих ризиків відчуження вилучених речей третім особам, їх подальше приховування, пошкодження або знищення з метою перешкоджання подальшому проведенню їх експертному дослідженню та встановленню інших обставин кримінального правопорушення або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Приймаючи до уваги викладене, з метою збереження речових доказів, прокурор просить накласти арешт на вищевказані вилучені речі.

Прокурор в судове засідання надав заяву про розгляд поданого ним клопотання у його відсутності. Просив таке задоволити.

Володілець майна в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду клопотання повідомлявся своєчасно та належним чином, що підтверджується наданим слідчим рапортом.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 172 КПК України неявка слідчого та володільця майна в судове засідання не перешкоджає розгляду внесеного клопотання про арешт майна, а тому суд, виходячи з вимог вказаної статті, вирішує внесене клопотання за наявними в матеріалах справи доказами.

Зважаючи на неявку в судове засідання осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, фіксування за допомогою технічних засобів, відповідно до ч.4 ст.107 КПК України, не здійснювалося.

Дослідивши внесене прокурором клопотання з доданими до нього матеріалами, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

В частині 1 статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 цієї ж статті арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За змістом ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, слідчим відділом Управління СБ України в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22026070000000091 відомості про яке 20.04.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 та ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що посадові особи комунального підприємства «Соціально-реабілітаційний центр Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області» (ЄДРПОУ 45298139) фіктивного оформили на роботу до даного комунального підприємства осіб чоловічої статті які підлягають мобілізації, які свої посадові обов`язки не виконують, за місцем роботи не з`являються, а займаються власними справами, однак отримують заробітну плату за рахунок бюджетних коштів а також отримують бронювання від мобілізації.

Встановлено, що кількість працівників комунального підприємства «Соціально-реабілітаційний центр Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області» становить 63 особи, з них 22 особи заброньовані від мобілізації, однак за місцем роботи вказані особи не з`являються.

У ході проведення досудового слідства встановлено, що для реалізації протиправної схеми залучено громадянку України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яка працює бухгалтером у вказаному комунальному підприємстві.

29.07.2026 проведено обшук за фактичним місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого виявлено та вилучено:

1) Ноутбук марки ASUS, модель S 406 U, s/n J7N0CV01E180278 з чорним чохлом до нього;

2) Мобільний телефон марки «Samsung S20», ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , з номером оператора мобільного зв`язку НОМЕР_3 .

Постановою слідчого в ОВС 1-го відділення СВ Управління СБ Україїни в Закарпатській області від 29.07.2026 року вилучені речі визнано речовими доказами.

На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України прокурор довів слідчому судді необхідність такого арешту майна з метою збереження речових доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч.1ст.170 КПК України.

Прокурором доведено, що вилучений в ході проведення обшуку мобільний телефон має значення речового доказу у кримінальному проваджені № 22026070000000091 та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки зберіг на собі сліди злочину, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя враховує можливість використання вказаного мобільного телефону як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та приходить до висновку про наявність правових підстав до арешту майна, а тому клопотання в цій частині слід задоволити.

Що стосується вимоги клопотання про накладення арешту на ноутбук марки «ASUS», модель «S 406 U, s/n J7N0CV01E180278» з чорним чохлом до нього, то слідчий суддя приходить до висновку, що таке обмеження прав власника не знайшло свого підтвердження у ході розгляду, оскільки дана річ не містить в собі відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому у задоволенні такої слід відмовити.

З огляду на вищенаведене, слідчий суддя приходить до висновку що клопотання підлягає до часткового задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора задоволити частково.

Накласти арешт у рамках кримінального провадження № 22026070000000091 на майно, вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:

- мобільний телефон марки «Samsung S20», ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , з номером оператора мобільного зв`язку НОМЕР_3 .

В решті вимог клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1