Рішення № 138793598, 31.07.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/9047/25

Провадження № 2/645/975/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року Немишлянський районний суд міста Харкова у складі: Головуючого - судді Ульяніч І.В., при секретарі судових засідань - Циганок В.М., учасники справи: позивач ОСОБА_1 (не з`явився), представник позивача - ОСОБА_2 , представник відповідача КП «Тролейбусне депо №3» - Подошовка Т.І., представник відповідача МТСБУ (не з`явився), третя особа - ОСОБА_3 (не з`явився),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП «Тролейбусне депо №3», Моторно транспортне (страхове) бюро України про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, третя особа: ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , в особі свого представника - адвоката Ражева А.В., звернувся до суду з позовом до КП «Тролейбусне депо №3» , в якому просить суд, стягнути з відповідача матеріальну шкоду заподіяної джерелом підвищеної небезпеки в результаті дорожньо-транспортної пригоди в сумі - 14 279,01 грн., стягнути моральну (немайнову) шкоду, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки в результаті дорожньо-транспортної пригоди в сумі - 15 000,00 грн., стягнути витрати на проведення авто-товарознавчого дослідження в сумі - 2 500,00 грн. та понесені судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 15.10.2024 у м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля TESLA MODEL X, д.н.з. НОМЕР_1 , під його керуванням, та тролейбуса «БОГДАН» № 3607, під керуванням ОСОБА_3 , який виконував службові обов`язки, як працівник КП «Тролейбусне депо № 3». Постановою Шевченківського районного суду м. Харкова від 24.12.2024 у справі № 638/22342/24 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні ДТП, а тому зазначені обставини відповідно до ст. 82 ЦПК України повторному доказуванню не підлягають. Позивач вказує, що цивільно-правова відповідальність власника тролейбуса «БОГДАН» № 3607 не була застрахована, що підтверджується відповіддю КП «Тролейбусне депо № 3» на адвокатський запит від 23.01.2025. Для визначення розміру матеріальної шкоди позивачем проведено автотоварознавче дослідження, відповідно до звіту ФОП ОСОБА_4 № 23/2025 від 19.02.2025, згідно з яким вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 14 279,01 грн., а також понесено 2 500,00 грн. витрат на проведення оцінки. Загальний розмір заявленої матеріальної шкоди становить 16 779,01 грн. Крім того, позивач просить стягнути 15 000,00 грн. моральної шкоди, посилаючись на душевні переживання, спричинені пошкодженням належного йому автомобіля. Також позивач зазначає, що до звернення до суду вжив заходів досудового врегулювання спору, однак відповідач добровільно шкоду не відшкодував, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача матеріальну та моральну шкоду, а також судові витрати.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 24.12.2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, справу призначено до розгляду у підготовче судове засідання.

07.01.2026 року від представника відповідача КП «Тролейбусне депо №3» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, в обґрунтування відзову зазначили, що 15.10.2024 року о 17 год. 10 хв. працівник підприємства ОСОБА_3 , керуючи тролейбусом «БОГДАН» № 3607 по вул. Дерев`янка, поблизу будинку № 56 у м. Харкові, під час зустрічного роз`їзду не дотримався безпечного бокового інтервалу та допустив зіткнення з автомобілем «Tesla Model X», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , унаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. На момент ДТП тролейбус «БОГДАН» № 3607 не був застрахований, а тому відшкодування шкоди має здійснюватися Моторним (транспортним) страховим бюро України шляхом регламентної виплати відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У зв`язку з цим КП «Тролейбусне депо № 3» вважає себе неналежним відповідачем та просить замінити його на належного відповідача - МТСБУ. Крім того, відповідач заперечував проти стягнення моральної шкоди, посилаючись на недоведеність факту її заподіяння, а також вважав заявлені витрати на професійну правничу допомогу завищеними та такими, що не відповідають критеріям співмірності та розумності.

Ухвалою суду від 13.04.2026 року закрито підготовче судове засідання, справи призначено до розгляду по суті.

Рух по справі відображено в ухвалі про закриття підготовчого судового засідання.

30.04.2026 року від відповідача Моторно транспортне (страхове) бюро України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує у задоволенні позовних вимог, зазначив, що відповідальність за шкоду, завдану внаслідок ДТП, має нести винна у її вчиненні особа. Посилався на положення ст. 1187, 1188 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка ним володіє, а у разі взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки - винною особою. Зазначав, що ДТП 15.10.2024 року сталася за участю автомобіля «Tesla Model X» та тролейбуса, а винним у її скоєнні є водій ОСОБА_3 , тому саме він має відповідати за завдану шкоду. Представник МТСБУ вказував, що відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ здійснює регламентні виплати лише у випадках, прямо передбачених законом, зокрема у разі заподіяння шкоди транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Разом з тим, на думку МТСБУ, тролейбус не належить до транспортних засобів, щодо яких законом передбачено обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності, оскільки для такого типу транспортного засобу не встановлено відповідного коригуючого коефіцієнта. У зв`язку з цим МТСБУ не має правових підстав для здійснення регламентної виплати. Таким чином, представник МТСБУ вважає позовні вимоги до МТСБУ безпідставними та просив відмовити у їх задоволенні, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

У судовому засіданні представник позивача Ражев А.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив про їх задоволення.

Представник відповідача КП «Тролейбусне депо №3» Подошовка Т.І. проти задоволення позову заперечувала, підтвердила обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача МТСБУ у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, просив про розгляд справи за відсутності представника МТСБУ.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту ст.12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні встановлено, що 15.10.2024 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля TESLA MODEL X д.н.з. НОМЕР_1 , (який належить Позивачу на праві приватної власності) під керуванням Позивача та тролейбусу «БОГДАН» № 3607 під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Шевченківського районного суду міста Харкова від 24.12.2024 по справі № 638/22342/24 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн., судом встановлено, що дана ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 вимог п. 13.3 Правил дорожнього руху України.

Постанова суду набрала законної сили 06.01.2025 року.

У відповідності до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що власником автомобіля TESLA MODEL X д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 , на момент ДТП - 15.10.2024 року, автомобілем керував позивач - ОСОБА_1 , що вбачається зі змісту постанови Шевченківського районного суду міста Харкова від 24.12.2024 року.

Відповідно до відповіді КП «Тролейбусне депо №3» на адвокатський запит від 23.01.2025 № 1/2025 КП «Тролейбусне депо № 3» повідомило, що договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (страховий поліс) на тролейбус «БОГДАН» № 3607 відсутній.

Крім того, судом встановлено, що відсутній чинний договір, на дату ДТП, обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на автомобіль TESLA MODEL X д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджено відповіддю МТСБУ від 27.04.2026 року.

Згідно звіту суб`єкта оціночної діяльності ФО-П « ОСОБА_4 » від 19.02.2025 № 23/2025 вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу складових становить 14 279,01 грн.

Як вбачається з листа МТСБУ від 09.04.2026, МТСБУ відмовило позивачу у виплаті відшкодування з фонду захисту потерпілих, мотивуючи це тим, що відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ здійснює регламентні виплати у випадках, передбачених законом. МТСБУ зазначило, що відповідно до п. 4 ст. 1 вказаного Закону до наземних транспортних засобів належать, зокрема, інші транспортні засоби, призначені для перевезення пасажирів, за умови внесення відомостей про такі транспортні засоби до Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Оскільки у МТСБУ відсутні підтвердження внесення тролейбуса №3607 до зазначеного реєстру, бюро дійшло висновку про відсутність правових підстав для здійснення позивачу виплати відшкодування з фонду захисту потерпілих.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України: транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та майну, яке перебувало в ньому.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - транспортні засоби таких категорій: автомобілі, мотоцикли (у тому числі моторолери та мотоколяски), мопеди, причепи до автомобілів; інші транспортні засоби, призначені для перевезення пасажирів, вантажу, багажу, пошти та/або обладнані спеціальним устаткуванням/обладнанням, за умови що відомості про такі транспортні засоби внесено до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, передбаченого Законом України "Про дорожній рух";

Згідно ст. 22 ЦК України - особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 , на час ДТП, був водієм тролейбуса та працював в КП «Тролейбусне депо №3».

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У постанові Верховного Суду від 01.01.2025 у справі № 279/6416/21 з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зазначено, що «аналіз норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм».

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).

Судом встановлено, що водій тролейбуса Губка В.В. який належить відповідачу, згідно з рішенням суду визнаний винним у ДТП, внаслідок якої був пошкоджений Автомобіль позивача. Розмір завданої позивачу в зв`язку з цим шкоди складає згідно з Звітом ФО-П «Авдєєва С.В.» 14279,01 грн.

Відповідач у заявах по суті справи не заперечував факт спричинення шкоди його працівником, а також розмір вказаної шкоди, визначений висновком експерта.

За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності за взаємозв`язку, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності у відповідача обов`язку відшкодувати шкоду, завдану позивачу з вини працівника відповідача.

Ураховуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Також позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 15 000 грн., посилаючись на душевні переживання, спричинені пошкодженням належного йому автомобіля.

Згідно ст. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно статті 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається (тобто незалежно від наявності вини).

Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає від характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин (п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди від 31.03.1995 № 4).

Позивач посилається на те, що внаслідок неправомірних дій відповідача, які призвели до дорожньо-транспортної пригоди, йому також завдано моральної шкоди, що полягає у душевних стражданнях, та переживаннях після ДТП.

Судом встановлено, що з вини ОСОБА_3 , який працював водієм тролейбуса КП «Тролейбусне депо №3» настала ДТП, що мала місце 15.10.2024, постановою суду накладено на ОСОБА_3 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у виді штрафу. Відповідно до змісту постанови Шевченківського районного суду міста Харкова від 24.12.2024 року по справі №638/22342/24, зазначено, що потерпілим у ДТП є ОСОБА_1

Отже, між неправомірними діями ОСОБА_3 та настанням завданої шкоди ОСОБА_1 є безпосередній причинний зв`язок.

Між тим, при вирішенні питання про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд враховує практику Європейського Суду, зокрема, рішення від 28.05.1985 Серія А&96 справа Abdulaziz Cabales fnd Balkandali v. United Kingdom, яким визначено, що деякі форми моральної шкоди, в тому числі емоційні страждання, за своєю природою не завжди можуть доведені чимось конкретним.

Отже, суд, виходячи із принципу доведеності та справедливості, враховуючи моральні страждання позивача, які останній зазнав через ДТП, внаслідок якої позивач не зазнав тілесних ушкоджень, але було пошкоджено його майно, суд дійшов висновку, що з відповідача необхідно стягнути в якості відшкодування моральної шкоди на користь позивача в розмірі 2000 грн., враховуються вимоги розумності і справедливості.

Щодо судових витрат.

Позивач просить стягнути з відповідача вартість послуг за проведення авто-товарознавчої дослідження в розмірі 2500,00 грн.

На підтвердження вказаних витрат позивач надав суду Платіжну інструкцію 1.94493961.1, згідно з якої вартість проведенного дослідження та підготовки вказаного вище Звіту №23/2025 про оцінку автомобіля TESLA MODEL X д.н.з. НОМЕР_1 від 19.02.2025, складає 2500,00 грн. суму якої позивачем було сплачено ФОП « ОСОБА_4 » 14.02.2025 року.

Витрати на проведення експертизи, у тому числі проведеної на замовлення учасника справи (ч. 3 ст. 102 ЦПК України), відносяться до судових витрат (п. 2 ч. 3 ст. 133, ст. 139 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22 виснувала, що «у випадку подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Зокрема, інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і у разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, такий висновок не приймається судом до розгляду (стаття 101 КАС України, стаття 98 ГПК України, стаття 102 ЦПК України). Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи. Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ».

Ураховуючи наведене, а також вказані вище норми ЦПК України та практику Великої Палати Верховного Суду, суд вирішує питання про стягнення вартості послуг з надання Звіту в розмірі 2500,00 грн. в порядку розподілу судових витрат.

Щодо понесених судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. та витрат на професіональну правничу допомогу у розмірі 14619,77 грн.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Правничу допомогу позивачу здійснював адвокат Ражев А.В. на підставі договору про надання правової допомоги №1 від 11.01.2021 року та Додаткової угоди №2 до договору про надання правової допомоги від 09.01.2026 року.

На підтвердження надання правової довомоги та витрат позивача на правову допомогу суду надано:

- Акт приймання-передачі наданих послуг №2 до Договору про надання правової допомоги від 11.01.2021 року №1, підписаний сторонами, за надані послуги у сумі 14619,77 грн., у якому конкретизовано, які саме послуги були надані із розрахунком сум.

Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд при визначенні суми відшкодування витрат повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд, дослідивши надані, в підтвердження отриманої професійної правничої допомоги, докази, враховуючи заяву відповідача про зменьшення зазначених витрат, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, враховуючи характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг, складність справи, враховує те, що справа не є складною, , необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру, а також те, що заявлені витрати на надання правової допомоги в розмірі 14619,77 грн., є неспівмірними розміру завданих матеріальних збаитків - 14279,01 грн., суд доходить до висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача до 3 000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки вимоги позивача задоволено частково, пропорційно до задоволених вимог з відповідача на користь позивача відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню 620 грн. 44 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви (1211,20 х 16279,00: 31779,01), пропорційно до задоволеним вимогам та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн..

Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до КП «Тролейбусне депо №3», Моторно транспортне (страхове) бюро України про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, третя особа: ОСОБА_3 - задовільнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Тролейбусне депо № 3» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 16279,00 грн. (шістнадцять тисяч двісті сімдесят дев`ять), з яких: 14279,01 грн. за заподіяну матеріальну шкоду та 2000 грн. за заподіяну моральну шкоду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Тролейбусне депо № 3» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 620,44 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн., а також витрати пов`язані із розглядом справи - за проведення оцінки завданого матеріального збитку в результаті ДТП - 2500 гривень.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 тел. НОМЕР_4 адреса АДРЕСА_2 ;

Відповідач: КП «ТРОЛЕЙБУСНЕ ДЕПО № 3» ел. пошта kp.troldepo3@gmail.com адреса 61099, м. Харків, вулиця Свистуна, будинок, 2б ЄДРПОУ 37765993;

Представник відповідача: Подошовка Тетяна Іванівна, РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: м.Харків, вул. Свистуна, буд.2-Б, тел. НОМЕР_6 ;

Відповідач: Моторно транспортне (страхове) бюро України, ЄДРПОУ 21647131, адреса: 02154, м.Київ, Русанівський бульвар, буд.8, тел.2392030;

представник відповідача: Гусєв Павло Володимирович, РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: 01001, м.Київ, вул. Малопідвальна, буд.10, оф.2, тел. НОМЕР_8 ;

Третя особа: ОСОБА_3 адреса АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено: 05.08.2026 року.

Головуючий - суддя І.В.Ульяніч