Рішення № 138792842, 06.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 р. № 520/14131/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у незарахуванні до страхового стажу періодів трудової діяльності ОСОБА_1 згідно трудової книжки НОМЕР_2 та непризначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу періоди трудової діяльності ОСОБА_1 згідно трудової книжки НОМЕР_2 та призначити пенсію за віком.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.04.2026 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заяву позивачки та додані до неї документи розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

За результатами розгляду заяви відповідачем прийнято рішення від 04.05.2026 №2000-0301-9/77460 (номер пенсійної справи 262740006794) про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

У вказаному рішенні зазначено, що на дату звернення вік позивачки становив 64 роки 6 місяців 16 днів, необхідний страховий стаж не менше 28 років, тоді як страховий стаж, визначений пенсійним органом, становив 5 років 10 місяців 20 днів.

Під час розгляду поданих документів відповідачем не зараховано до загального страхового стажу позивачки періоди роботи, відображені у трудовій книжці НОМЕР_3 , з огляду на те, що на її титульній сторінці відсутня дата заповнення трудової книжки, що, на думку пенсійного органу, свідчить про порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110.

Крім того, відповідач зазначив про необхідність уточнення періоду роботи позивачки з 01.06.1978 по 02.07.1979, оскільки в записі трудової книжки відсутня дата наказу про прийняття на роботу.

Не погодившись із незарахуванням зазначених періодів роботи до страхового стажу та відмовою у призначенні пенсії за віком, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що трудова книжка НОМЕР_3 є основним документом, який підтверджує її трудову діяльність. У ній містяться послідовні записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення із зазначенням відповідних дат і реквізитів наказів, які засвідчені підписами відповідальних осіб та печатками підприємств, установ і організацій.

Позивачка вважає, що відсутність на титульній сторінці трудової книжки дати її заповнення, а також відсутність дати наказу в окремому записі про прийняття на роботу є недоліками оформлення трудової книжки, допущеними відповідальними працівниками роботодавців, а тому не можуть покладати на неї негативні наслідки у вигляді незарахування підтверджених періодів роботи до страхового стажу.

Також позивачка наголошує, що записи трудової книжки дають можливість установити періоди її роботи, а їх достовірність відповідачем не спростована. Документи про укладення та розірвання шлюбу, додані до заяви, на думку позивачки, підтверджують зміну її прізвища та належність їй трудової книжки.

Позивачка стверджує, що пенсійний орган не вчинив дій, спрямованих на перевірку достовірності записів трудової книжки, не витребував від підприємств, їх правонаступників чи архівних установ додаткових документів та не запропонував їй надати документи для уточнення відповідних періодів роботи, натомість безпідставно не врахував усі відображені у трудовій книжці періоди трудової діяльності.

На переконання позивачки, відмова у зарахуванні таких періодів призвела до неправильного визначення тривалості її страхового стажу та протиправної відмови у призначенні пенсії за віком.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач у відзиві зазначив, що рішення від 04.05.2026 прийнято на підставі та в межах повноважень, визначених чинним законодавством.

Відповідач зазначив, що страховий стаж позивачки обчислено за даними системи персоніфікованого обліку та документами, доданими до заяви про призначення пенсії. За результатами такого обчислення страховий стаж ОСОБА_1 становив 5 років 10 місяців 20 днів, що, на думку відповідача, є недостатнім для призначення пенсії за віком.

ГУ ПФУ в Харківській області наполягає, що періоди роботи за трудовою книжкою НОМЕР_3 правомірно не зараховані до страхового стажу через відсутність на її титульній сторінці дати заповнення, а період роботи з 01.06.1978 по 02.07.1979 потребує додаткового підтвердження через відсутність дати наказу про прийняття на роботу.

Відповідач посилається на те, що у випадку відсутності у трудовій книжці необхідних записів або наявності в ній неправильних чи неточних відомостей стаж роботи може бути підтверджений іншими документами, зокрема довідками підприємств або архівних установ, виписками з наказів, особовими рахунками, відомостями на видачу заробітної плати та іншими документами, які містять відомості про відповідні періоди роботи.

За твердженням відповідача, позивачка не позбавлена можливості повторно звернутися до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії та подати додаткові документи на підтвердження спірних періодів роботи.

Окремо відповідач заперечує проти безпосереднього зобов`язання призначити позивачці пенсію, посилаючись на те, що вирішення питання про призначення пенсії належить до повноважень органів Пенсійного фонду України.

З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади та механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV).

Згідно із частиною першою статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку та мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж це період, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом №1058-IV, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, установлених цим Законом.

Таким чином, періоди роботи позивачки до 01.01.2004 підлягають обчисленню на підставі документів та відповідно до законодавства, чинного в період її трудової діяльності, тоді як періоди після 01.01.2004 за даними системи персоніфікованого обліку.

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058-IV.

Частиною другою статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що у разі відсутності страхового стажу, встановленого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01.01.2024 по 31.12.2024 від 21 до 31 року.

Згідно із частиною четвертою статті 26 Закону №1058-IV наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Як установлено судом, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України та зазначено у рішенні відповідача від 04.05.2026 №2000-0301-9/77460.

Отже, 63-річного віку позивачка досягла 11.10.2024, у зв`язку з чим право на призначення їй пенсії за віком після досягнення 63 років має визначатися виходячи з вимог до тривалості страхового стажу, установлених законом станом на 11.10.2024, а саме від 21 до 31 року.

Натомість у рішенні від 04.05.2026 №2000-0301-9/77460 відповідач зазначив, що необхідний страховий стаж позивачки повинен становити не менше 28 років.

Зі змісту статті 26 Закону №1058-IV убачається, що 28 років страхового стажу вимагалося для призначення пенсії після досягнення 60-річного віку особам, які досягли такого віку в період з 01.01.2021 по 31.12.2021.

Водночас із заявою від 27.04.2026 позивачка звернулася після досягнення нею 63-річного віку, а тому право на пенсію мало перевірятися також за правилами частини другої статті 26 Закону №1058-IV.

Отже, визначення відповідачем необхідного для позивачки страхового стажу тривалістю не менше 28 років не відповідає положенням частин другої та четвертої статті 26 Закону №1058-IV.

Щодо незарахування періодів роботи за трудовою книжкою суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного стажу роботи за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 установлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в ній відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані реєстру застрахованих осіб, довідки, виписки з наказів, особові рахунки, відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що трудова книжка є основним і достатнім документом для підтвердження стажу роботи за умови, що наявні в ній записи дозволяють установити факт роботи особи, відповідні періоди та роботодавців. Подання додаткових документів необхідне лише у разі відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній, а також якщо записи є неправильними чи неточними настільки, що не дозволяють установити період роботи.

Судом досліджено надану позивачкою трудову книжку НОМЕР_3 .

Титульна сторінка трудової книжки містить прізвище, ім`я та по батькові її власниці, дату народження, відомості про професію, підпис особи, відповідальної за видачу трудової книжки, та печатку відповідної установи. Водночас графа «дата заповнення» на титульній сторінці не заповнена.

Разом із тим у трудовій книжці містяться послідовні записи про прийняття позивачки на роботу, її переведення та звільнення. Відповідні записи містять дати початку і закінчення роботи, найменування роботодавців, відомості про посади, а також посилання на накази, на підставі яких їх унесено. Записи про звільнення засвідчені підписами відповідальних осіб та печатками підприємств, установ і організацій.

Зміна прізвища власниці трудової книжки узгоджується з наданими позивачкою свідоцтвами про укладення та розірвання шлюбу.

Суд зазначає, що відповідачем не наведено заперечень щодо належності трудової книжки саме ОСОБА_1 та не зазначено про невідповідність відомостей про її особу іншим документам.

Отже, сама лише відсутність на титульній сторінці трудової книжки дати її заповнення не перешкоджає ідентифікації її власниці та не унеможливлює встановлення відображених у ній періодів трудової діяльності.

Крім того, трудова книжка була оформлена у зв`язку з початком трудової діяльності позивачки у 1978 році. Тому оцінка правильності її оформлення не може здійснюватися виключно на підставі Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58, затвердженої 29.07.1993, тобто після початку трудової діяльності позивачки та оформлення трудової книжки.

Суд зауважує, що обов`язок належного ведення, зберігання та оформлення трудової книжки покладався на роботодавця та визначених ним відповідальних посадових осіб, а не на працівника.

Працівник не наділений повноваженнями щодо внесення до трудової книжки записів, засвідчення їх підписами та печатками або контролю за дотриманням роботодавцем установленого порядку оформлення документа. Тому недоліки оформлення трудової книжки, допущені роботодавцем, не можуть покладати на працівника негативні наслідки у вигляді позбавлення права на врахування фактично набутого стажу.

Щодо періоду роботи з 01.06.1978 по 02.07.1979 суд установив, що трудова книжка містить запис про прийняття позивачки на роботу з 01.06.1978, відомості про місце та характер роботи, реквізити наказу, а також наступний запис про звільнення 02.07.1979.

Разом з тим, відповідач поставив під сумнів цей період лише через відсутність дати наказу про прийняття на роботу.

Водночас відсутність дати наказу в окремому записі за наявності відомостей про дату прийняття на роботу, дату звільнення, роботодавця, посаду та номер відповідного наказу є недоліком оформлення запису, який не спростовує факту трудової діяльності позивачки у зазначений період, який підтверджується трудовою книжкою.

Будь-яких доказів недостовірності цього запису, підроблення трудової книжки, невідповідності запису іншим документам або фактичного невиконання позивачкою роботи відповідач до суду не надав.

Порядок подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону №1058-IV затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).

За положеннями Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, під час приймання документів перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, а також фіксує виявлені розбіжності.

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ, організацій і фізичних осіб дооформлення прийнятих документів та подання додаткових документів, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Право особи на одержання пенсії встановлюється органом, що призначає пенсію, на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Таким чином, у разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо окремих записів трудової книжки відповідач не був позбавлений можливості запропонувати позивачці надати додаткові документи, звернутися до підприємств, їх правонаступників або архівних установ, а також перевірити достовірність записів у межах наданих йому повноважень.

Проте матеріали справи не містять доказів того, що після отримання заяви від 27.04.2026 відповідач уживав заходів для перевірки відомостей трудової книжки НОМЕР_3 , витребував документи щодо періоду роботи з 01.06.1978 по 02.07.1979, повідомляв позивачку про необхідність подання додаткових документів або надавав їй строк для їх подання.

Натомість рішення від 04.05.2026 №2000-0301-9/77460 прийнято через сім днів після звернення позивачки, а всі періоди роботи, відображені у трудовій книжці, не зараховано з посиланням на незаповнення однієї графи її титульної сторінки.

Суд зауважує, що такий підхід суб`єкта владних повноважень не відповідає обов`язку пенсійного органу забезпечити всебічний, повний та об`єктивний розгляд поданих особою документів.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності в документах за загальним правилом не можуть бути підставою для обмеження особи в реалізації конституційного права на соціальний захист. За наявності сумнівів орган Пенсійного фонду повинен використати надані йому повноваження для перевірки документів та отримання додаткових відомостей.

У постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд сформулював висновок, що на особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності відомостей, зазначених у її трудовій книжці, а працівник не може відповідати за правильність і повноту оформлення документів роботодавцем.

Подібні висновки щодо неможливості покладення на працівника негативних наслідків через порушення порядку ведення трудової книжки викладені Верховним Судом у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а та від 19.12.2019 у справі №307/541/17.

Згідно із частиною п`ятою статті 242 КАС України суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Ураховуючи наведене, суд доходить висновку, що відсутність дати заповнення трудової книжки НОМЕР_3 , а також відсутність дати наказу в записі про прийняття позивачки на роботу з 01.06.1978 за встановлених у цій справі обставин не є достатніми підставами для неврахування відповідних періодів роботи під час визначення її страхового стажу.

Водночас відповідач не довів недостовірності записів трудової книжки, не навів інших обставин, які спростовували б факт роботи позивачки у відображені в трудовій книжці періоди, та не здійснив передбачених законодавством заходів для перевірки документів.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; добросовісно; розсудливо; пропорційно та своєчасно.

Оскаржуване рішення зазначеним критеріям не відповідає, оскільки при його прийнятті відповідач неправильно визначив необхідну позивачці тривалість страхового стажу, формально оцінив трудову книжку, не перевірив достовірність її записів та не врахував усіх обставин, які мають значення для вирішення заяви про призначення пенсії.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Поданий відповідачем відзив містить переважно посилання на положення законодавства та повторює мотиви рішення від 04.05.2026 №2000-0301-9/77460, проте не містить доказів, які спростовували б достовірність записів трудової книжки або підтверджували проведення перевірки спірних відомостей.

Отже, відповідач не виконав покладеного на нього обов`язку доведення правомірності оскаржуваного рішення.

Щодо належного способу захисту порушеного права позивачки суд зазначає, що позивачка просить визнати протиправними дії відповідача щодо незарахування періодів роботи та непризначення пенсії, а також зобов`язати відповідача зарахувати всі періоди роботи за трудовою книжкою НОМЕР_3 і призначити їй пенсію за віком.

Водночас юридичні наслідки для позивачки настали внаслідок прийняття відповідачем індивідуального акта, а саме: рішення від 04.05.2026 №2000-0301-9/77460 про відмову у призначенні пенсії.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог, однак може вийти за їх межі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Згідно з пунктом 2 частини другої та частиною третьою статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт, а також зобов`язати суб`єкта владних повноважень учинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача.

З огляду на характер установлених порушень ефективним способом захисту є вихід за межі заявлених вимог, визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 04.05.2026 №2000-0301-9/77460 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.04.2026 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Вирішуючи вимогу про безпосереднє зобов`язання відповідача зарахувати всі періоди роботи за трудовою книжкою та призначити пенсію за віком, суд ураховує, що відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає необхідність додаткової перевірки та оцінки обставин, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

У цій справі пенсійним органом не здійснено повного календарного обчислення всіх періодів роботи, відображених у трудовій книжці НОМЕР_3 .

Матеріали справи не містять детального розрахунку зарахованих та незарахованих періодів, відомостей про можливий збіг окремих періодів із даними персоніфікованого обліку та розрахунку загальної тривалості страхового стажу після належної оцінки трудової книжки.

Періоди роботи після 01.01.2004 мають обчислюватися з урахуванням відомостей системи персоніфікованого обліку, тоді як періоди до цієї дати на підставі трудової книжки та інших передбачених законодавством документів.

Визначення остаточної тривалості страхового стажу потребує зіставлення цих відомостей із недопущенням подвійного зарахування одних і тих самих періодів.

Суд не може перебирати на себе функції пенсійного органу щодо проведення первинного обчислення страхового стажу за відсутності в матеріалах справи всіх необхідних для такого обчислення відомостей.

Водночас відповідач під час повторного розгляду не може повторно відмовити у врахуванні періодів роботи виключно з підстав відсутності дати заповнення трудової книжки НОМЕР_3 або відсутності дати наказу в записі про прийняття на роботу з 01.06.1978, оскільки таким обставинам надано правову оцінку в цьому рішенні.

Під час повторного розгляду заяви відповідач зобов`язаний: визначити право позивачки на пенсію з урахуванням того, що вона досягла 63-річного віку 11.10.2024, а необхідний страховий стаж станом на цю дату відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IV становив від 21 до 31 року; надати належну оцінку всім записам трудової книжки НОМЕР_3 ; обчислити страховий стаж за періоди до 01.01.2004 на підставі трудової книжки та законодавства, що діяло у відповідні періоди; обчислити страховий стаж після 01.01.2004 за даними системи персоніфікованого обліку; у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо окремих записів учинити передбачені законодавством дії для їх перевірки, а не покладати негативні наслідки недоліків оформлення трудової книжки на позивачку; прийняти за результатами повторного розгляду мотивоване рішення з урахуванням правової оцінки суду.

За таких обставин вимога про безпосереднє зобов`язання зарахувати всі зазначені у трудовій книжці періоди роботи та призначити пенсію за віком є передчасною, оскільки судом не встановлено остаточної тривалості страхового стажу після належного обчислення відповідачем всіх його складових.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 04.05.2026 №2000-0301-9/77460 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.04.2026 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині належить відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачкою судового збору в розмірі 1331,20 грн згідно з квитанцією від 27.05.2026.

Ураховуючи часткове задоволення позову та відмову у безпосередньому зобов`язанні відповідача зарахувати всі періоди роботи і призначити пенсію за віком, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 частину сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - 665,60 грн.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 04.05.2026 №2000-0301-9/77460.

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.04.2026 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06 серпня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях