Рішення № 138791684, 04.08.2026, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1349/26

Провадження № 2/352/1268/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі судді Гриньків Д.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог.

11.05.2026 року представник позивача звернулася до Тисменицького районного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.11.2024 року між ТОВ «Стар файненс груп» та відповідачем був укладений договір про надання фінансового кредиту №21393-11/2024, відповідно до якого позичальник отримав грошові кошти у розмірі 10000 грн строком на 120 днів з процентною ставкою 1% в день. Кредит надавався у безготівковій формі шляхом його перерахування за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_1 . Однак відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконував, тому утворилась заборгованість за кредитом у загальній сумі 20900 грн, з яких: 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5900 грн - заборгованість за відсотками.

27.01.2025 року між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений Договір факторингу№ 27012025, відповідно до умов якого позивач набув прав вимоги, в тому числі і за кредитним договором №21393-11/2024 від 10.11.2024 року, що укладений між ТОВ «Стар файненс груп» та відповідачем, в загальній сумі 25000 грн, станом на дату закінчення строку кредитування, яку і просить стягнути позивач та судові витрати.

ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без участі представника.

Відповідачу ОСОБА_1 була надіслана ухвала про відкриття провадження у справі, яка була йому вручена 19.06.2026 року в підсистемі «Електронний суд».

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву у якому зазначив наступне. Так, як зазначає представник відповідача, у справі відсутні докази того, що саме відповідач будь-яким способом застосував ідентифікатори електронного підпису, відсутні докази отримання, саме ним цих одноразових ідентифікаторів, відсутні докази реєстрації, саме відповідача у інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, відсутні докази отримання ним коштів за вказаним кредитним правочином. Крім цього представник відповідача заперечила щодо погодження відповідачем Умов та правил кредитування, щодо відсутності належних доказів на підтвердження надання кредитором та отримання боржником грошових коштів на виконання умов кредитного договору №21393-11/2024 від 10.11.2024. Також вказала, що не надано до позовної заяви доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», яке здійснило переказ коштів. Крім цього, зазначила, що наданий Позивачем документ розрахунку кредитної заборгованості не підтверджений належними, в розумінні чинного законодавства, доказами, оскільки наявність або відсутність указаної Позивачем суми заборгованості має бути підтверджена виключно матеріалами первинної бухгалтерської документації. Висловила заперечення щодо нарахування штрафних санкцій в розмірі 5000 грн за договором, оскільки такі підлягають списанню у період дії в Україні воєнного стану. Вказала, що нараховані відсотки за користування кредитом є незаконними та завищеними, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Звернула увагу суду на те, що позивачем не було набуто належним чином права вимоги відносно відповідача за кредитним договором, що становить предмет спору в цій справі, не подано належних доказів з даного приводу, а відтак позивач є неналежною стороною по вказаній судовій справі та заявлені ним позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім цього зазначила, що відшкодування заявлених представником позивача витрат у розмірі обумовленого сторонами угодою є завищеним та необґрунтованим, а також неспівмірними з витраченим часом та обсягом виконаних робіт. У підсумку просила у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити в повному обсязі. Стягнути з Позивача на користь Відповідача витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи.

Представник позивача подав суду письмові пояснення у яких зазначив, що 10.11.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (надалі - Кредитодовець) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) укладено Договір про споживчий кредит №21393-11/2024. Пункт 2.1. кредитного договору передбачає, що перед укладенням цього договору Товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію Клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу, одним із наступних способів: отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних; -отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, otp-пароля, надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником установи та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото.

У наданій візуальній формі послідовності дій клієнта чітко видно всі етапи, що передують укладенню кредитного договору. З хронології також видно, що 10.11.2024 року споживачем було введено СМС-код «W0312», після чого було прийнято пропозицію укладення кредитного договору. Варто зауважити, що на самому договорі також міститься електронний підпис у вигляді коду «W0312». Відповідачем було підписано кредитний договір. Перед укладенням споживачу були надані правила щодо укладення договору, що розміщувалися на вебсайті ТОВ «Стар Файненс Груп». Відповідач, підписавши кредитний договір підтвердив, що з ними ознайомився і погодився. Тому вважають заперечення укладення кредитного договору ухилянням від обов`язку сплати взятих у кредит коштів.

Щодо перерахунку коштів вказав, що первісний кредитор лише перераховує кошти на вже існуючу банківську картку за допомогою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (iPay.ua). На доказ такого перерахування коштів до позовної заяви додано Лист-Повідомлення про перерахування коштів за кредитним договором №21393-11/2024 від 10.11.2024 року.

Щодо розрахунку заборгованості зазначив, що розрахунок заборгованості - це письмовий документ, який підтверджує суму боргу, а також рух коштів по рахунку, відповідно до якого, ОСОБА_1 було здійснено часткове добровільне виконання умов кредитного договору. Оскільки позичальником було внесено оплату, що відображаються у графі «Оплат всього » та «Оплата по відсотках».

Щодо нарахування відсотків пояснив, що твердження представника відповідача про неправомірне нарахування відсотків є помилковим, оскільки відповідач, підписавши кредитний договір №21393-11/2024 від 10.11.2024 року, повністю погодився з умовами нарахування процентів за користування кредитом і зобов`язався сплатити відсотки визначені цим договором.

Щодо відступлення права вимоги вказав, що на підтвердження наявності у ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №21393-11/2024 від 10.11.2024 року суду було надано копію договору факторингу №27012025 від 27.01.2025 року, копію витягу з реєстру боржників, акт приймання передачі та копію платіжної інструкції про оплату купівельної ціни до договору факторингу №27012025 від 27.01.2025 року, які є належними доказами відступлення права вимоги до Відповідача.

У підсумку просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» у повному обсязі.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 03.06.2026 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 10.11.2024 року ОСОБА_1 заповнив Заявку-анкету Клієнта на отримання фінансового кредиту, де зазначив свої персональні дані, зокрема РНОКПП: НОМЕР_2 , серію і номер паспорту НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , номер картки отримувача НОМЕР_1, номер телефону - НОМЕР_4 , надав необхідні згоди на обробку всіх своїх персональних даних та їх передачу третім особам, підтвердив про отримання зазначеної в заявці інформації, ознайомився з а погодився з всіма істотними характеристиками послуги з надання мікрокредиту споживчого кредиту, опублікованими на веб-сайті ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» starfin.com.ua, тощо, яку підписав за допомогою одноразового ідентифікатора W0312 (доказ в електронному вигляді).

Крім цього відповідач в порядку ознайомлення з інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит 10.11.2024 року за допомогою одноразового ідентифікатора W0312 підписав паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача:Тип кредиту - кредит, сума - 10000 грн, строку кредитування - 120 днів, мета отримання кредиту - на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, спосіб та строк надання кредиту - зготівковим шляхом (кредитні кошти надаються шляхом переказу на банківську картку споживача) протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту, Інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача: процентна ставка - 1,00% в день, що становить 365,00% річних, тип процентної ставки - фіксована, загальні витрати за кредитом - 12000,00 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом - 22000 грн, Реальна річна процентна ставка - 2428,90%, Порядок повернення кредиту, додаткова інформація - у випадку прострочення Клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: в розмірі 100 % від суми простроченої заборгованості, Інші важливі правові аспекти (доказ в електронному вигляді).

10.11.2024 року між ТОВ «Стар файненс груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №21393- 11/2024, за умовами якого відповідач отримав у безготівковій формі на рахунок платіжної картки № НОМЕР_1 кредит у сумі 10000 грн на строк 120 днів, з процентною ставкою - 1% в день.

Згідно п. 1.2. договору наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування, відповідно до графіку платежів Кінцева дата погашення кредиту 09.03.2025. (доказ в електронному вигляді).

Загальні витрати за кредитом - 12000 грн, загальна вартість кредиту - 22000 грн.

У відповідності до п. 1.5. кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Згідно п. 3.1. договору перед укладенням цього Договору Товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію Клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу, одним із наступних способів: - отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних; - отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, otp-пароля, надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником установи та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото.

Відповідно до п. 2.2. договору видача кредитів клієнту - фізичній особі товариством здійснюється онлайн, використовуючи мережу Інтернет, тобто через веб-сайт товариства.

Згідно п. 2.18 укладення договору відбувається згідно Закону України «Про електронну комерцію»

Згідно п. 3.1. договору сторони домовились, що за користування кредитом товариством нараховуються виключно проценти. Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіку платежів.

У п. 5.3.договору вказано, що у випадку прострочення клієнтом сплати процентів, тіла кредиту відповідно до термінів, встановлених у графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості.

Згідно п. 7.1 цей договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку вказаного в п. 1.2 цього договору.

Вказаний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом W0312.

В Додатку №1 до договору зазначений графік платежів, в якому вказано інформацію про дату видачі кредиту - 10.11.2024 року, дати платежу - 09.03.2025 року, сума кредиту - 10 000 грн, проценти за користування кредитом в загальній сумі 12000 грн, реальна річна процентна ставка - 2428,90 %, загальна вартість кредиту - 22000 грн (доказ в електронному вигляді).

Відповідно до довідки про ідентифікацію ТОВ «Стар файненс груп» підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено договір №21393-11/2024 від 10.11.2024 року ідентифікований товариством. Акцепт договору позичальником - підписання аналогом ЕЦП одноразового ідентифікатора W0312 відбувся 10.11.2024 року о 13:59:25 року на номер телефону НОМЕР_4 (доказ в електронному вигляді).

ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунків, згідно укладеного між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Стар файненс груп» договору про надання платіжних послуг з переказу грошових коштів №ФК-П-2022/02-3 від 22.02.2022 року, надало інформацію про успішно перераховані кошти на платіжну картку клієнта, зокрема 10.11.2024 року о 14:05:02 год. на суму 10000 грн, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_5 (доказ в електронному вигляді).

Відповідно до договору доручення на здійснення переказу коштів №ФК-П-2022/02-3 від 22.02.2022 року укладений між ТОВ «Стар файненс груп» (Торговець) та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (провайдер) провайдер приймає на себе зобов`язання від імені та за рахунок торговця здійснювати дії: прийом на рахунок провайдера безготівкових платежів споживачів, що звертаються до провайдера з метою здійснення переказу коштів в якості оплати торговцю вартості його товарів, робіт або послуг та переказ торговцю отриманих від споживачів платежів в порядку , в розмірі та у строку, передбачені цим договором та /або здійснювати переказ споживачам виплат, в розмірі та у строку, передбачені цим договором. За виконання провайдеру доручень, передбачених п. 1 1. Цього договору торговець зобов`язується виплачувати провайдеру винагороду тощо (доказ в електронному вигляді).

З інформації, наданої АТ КБ «Приватбанк»,на вимогу ухвали суду вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , банком було емітовано картку № НОМЕР_5 . Платіж в сумі 10000 грн 10.11.2024 року був зарахований на рахунок, НОМЕР_6 . (доказ в електронному вигляді).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №21393-11/2024 від 10.11.2024 року вбачається, що заборгованість за таким станом на 27.01.2025 року становить 10000 грн - за тілом кредиту, 5900грн - заборгованість за відсотками, 5000 грн - за штрафами. При цьому відповідач здійснив погашення заборгованості за кредитом в загальному розмірі 2000 грн, яка первісним кредитором була зарахована в рахунок погашення відсотків за користування кредитом. (доказ в електронному вигляді).

27.01.2025 року між ТОВ «Стар файненс груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №27012025, за умовами якого позивач набув право вимоги, серед інших, до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 21393-11/2024 від 10.11.2024 року на суму заборгованості 20900грн, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 27012025 від 27.01.2025 року (доказ в електронному вигляді).

Згідно акту приймання-передачі письмового та електронного реєстру Боржників від 27.01.2025 року до договору факторингу №27012025 від 27.01.2025 року клієнт, яким є ТОВ «Стар файненс груп» передав, а фактор, яким є ТОВ «ФК «Кредит-капітал» прийняв реєстр боржників клієнта від 27.01.2025 року складений у письмовій формі згідно із додатком №1 до договору (доказ в електронному вигляді).

Відповідно до платіжної інструкції ТОВ «ФК «Кредит-капітал» №1768 від 21.01.2025 року платник ТОВ «ФК «Кредит-капітал» доручив перерахувати отримувачу ТОВ «Стар файненс груп» 2 407 514,23 грн за відступлення права вимоги по договору факторингу №27012025 від 27.01.2025 року (доказ в електронному вигляді).

З розрахунку позивача заборгованості за кредитним договором № 21393-11/2024 від 10.11.2024 року за період з 28.01.2025 року по 09.03.2025 року вбачається, що здійснювалось нарахування відсотків за користування кредитом за ставкою 1 % в день на тіло кредиту 10000 грн, які в загальному становлять 4100 грн, а загальна заборгованість за спірним кредитним догвоором становить 25000 грн, з яких: 10000 грн - тіло кредиту, 10000 грн - залишок несплачених відсотків по кредиту, 5000 грн - штрафи (доказ в електронному вигляді).

В матеріалах справи міститься досудова вимога датована 11.05.20026 року до відповідача про виконання зобов`язань за кредитним договором в загальній сумі 25000 грн (доказ в електронному вигляді).

V.Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1, 3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що: «доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що: «у разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».

Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Отже, спростувати розрахунок боргу за кредитом можливо лише в призмі оцінки доводів сторони, яка заперечує такий розрахунок.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).

Згідно ч.1ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Щодо стягнення неустойки.

Пунктом 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, в даному випадку законодавством звільнено позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення своїх кредитних (боргових) зобов`язань.

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Так, судом встановлено, що 10.11.2024 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Стар файненс груп», договір про споживчий кредит № 21393-11/2024 в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» на суму 10 000 грн строком на 120 днів, шляхом переказу на його банківську картку та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1 % від суми кредиту за кожен день користування.

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 10 000 грн підтверджено інформацією ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та АТ КБ «Приват банк» про перерахування суми кредиту.

Суд вважає, що на підтвердження укладення кредитного договору № 21393-11/2024 від 10.11.2024 року в електронній формі та видачу кредитних коштів на рахунок позичальника ОСОБА_1 позивачем надані усі необхідні докази.

Крім цього матеріалами справи підтверджено, що позивач набув право вимоги за кредитним договором № 21393-11/2024 року від 10.11.2024 року за договором факторингу №27012025 від 27.01.2025 року, укладеного між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал».

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Суд бере до уваги належні, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за якими набуває новий кредитор. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 2221/2373/12 (провадження № 61-483св23).

Відтак, оскільки відповідач частково здійснював погашення заборгованості за кредитом, то позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 10000 грн та відсотків за користування кредитом, що нараховані за ставкою 1% в день в межах строку кредитування 120 днів в розмірі 10000 грн (10000*1%*120 днів-2000грн) підлягають до задоволення.

До позовної заяви позивачем було додано правила надання коштів у кредит ТОВ «Стар файненс груп» затверджені наказом директора товариства від 19.04.2024 року №19-1/04/24, які не підписані відповідачем. Доказів того, що саме ці умови і правила обслуговування розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними немає.

Суд зауважує, що роздруківка із сайту позивача та посилання на нього належним доказом бути не може, оскільки такий доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, а саме банку, який може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Відтак, суд вважає, що не підписані правила надання коштів у кредит ТОВ «Стар файненс груп» не є складовою Договору, що укладений з відповідачем, а тому положення зазначені в Умовах суд до уваги не бере.

Щодо долученого до матеріалів справи паспорта споживчого кредиту, то суд оцінює його з урахуванням позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, згідно з якою потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитовця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. За таких обставин Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду встановив підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі №284/157/20-ц (провадження №61- 13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі №313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі №467/555/19 (провадження №61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.

У даному випадку паспорт споживчого кредитування, який у Законі України «Про споживче кредитування» трактується як інформація, яка надається споживачеві перед укладенням договору про споживчий кредит, в силу згаданої позиції Верховного Суду може свідчити тільки про ознайомлення відповідача з можливістю зміни умов кредитування, надання можливості порівняти різні пропозиції кредитодавця, та не може бути підтвердженням того, на які саме умови він пристав.

При цьому, відповідно до вимог ЦПК України, саме на сторону покладається обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стосовно вимоги позивача про стягнення із відповідача неустойки у виді штрафу в розмірі 5000 грн, то суд вважає, що остання до задоволення не підлягає, оскільки суперечить п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які передбачають особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань, зокрема, списання сум неустойки в період дії на території України воєнного стану з 24.02.2022 року по даний час.

Відтак позовні вимоги слід задовольнити частково в загальному розмірі 20 000 грн.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

VІІ. Судові витрати.

Згідно із ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача слід стягнути 2129,92 гривень судового збору на користь позивача.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд, дійшов такого висновку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 8000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору від 01.07.2025 року про надання правової допомоги, які і заявив до стягнення з відповідача.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази:

договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал" та адвокатським об`єднанням «Апологет» (доказ в електронному вигляді);

ордер серії ВС №1381377 на надання правничої допомоги Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал" у судах загальною юрисдикції адвокатом Усенко Михайлом Ігоровичем, виданий АО «Апологет» (доказ в електронному вигляді);

актом наданих послуг №742 від 11.05.2026 року, згідно якого виконавчем АО «Апологет» надано клієнту Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал" послуги згідно договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 21393-11/2024 від 10.11.2024 року. Сума наданих послуг 8000 грн (доказ в електронному вигляді);

детальний опис наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025 року та акту №742 від 11.05.2026 року (доказ в електронному вигляді).

Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1ст. 137ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК Українип ередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній цивільні справі у розмірі 8000 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правової допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги, з чим позивач погодився та здійснив їх оплату.

Враховуючи характер виконаної адвокатським об`єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення у стягненні зазначеного розміру витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

На підставі наведеного, ст.ст. 525, 526, 610, 611, 1048, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 89, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 21393-11/2024 від 10.11.2024 року в сумі: 20 000 (двадцять тисяч) грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 10 000 (десять тисяч) грн, заборгованість за сумою відсотків- 10 000 (десять тисяч) грн.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 129 (дві тисячі сто двадцять дев`ять) грн 92 коп. та 3 000 (три тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, 79018, ЄДРПОУ 35234236;

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Рішення складене у повному обсязі 04.08.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.