Рішення № 138791472, 28.07.2026, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/381/26

Провадження № 2/342/538/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Андріюк І.Г.,

з участю секретаря судового засідання Малик Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Городенка у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Городенківської міської ради Івано-Франківської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги позивачка мотивувала тим, що відповідно до свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 21.04.1987 житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_1 належав колгоспному двору, головою якого був її дід, - ОСОБА_3 . Для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 була виділена земельна ділянка площею 0,2031 га. Згідно рішення Вербівцівської сільської ради № 340 від 03.01.2013 назву вулиці та нумерацію будинку у с. Вербівці змінено з ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 . У відповідності до технічного паспорта житлове господарство складається з житлового будинку, рік побудови/реконструкції - 1956, позначеного на схемі в технічному паспорті літерою «А», господарських будівель і споруд 1960 - 1980 років побудови.

ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За заповітом, посвідченим секретарем виконавчого комітету Вербівцівської сільської ради, ОСОБА_1 все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде йому належати і на що він за законом матиме право заповів позивачці.

Реалізовуючи свої спадкові права, позивачка звернулася до Городенківської державної нотаріальної контори, де за її заявою була заведена спадкова справа. Однак, держаний нотаріус Городенківської ДНК відмовила їй у видачі документів на спадщину на житлове господарство через реєстрацію його, як колгоспного двору без визначення часток членів двору, що стверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05.08.2025.

Згідно погосподарської книги №7 Вербівцівської сільської ради за 1991-1995 роки спадкове житлове господарство обліковувалося як колгоспний двір, у якому проживали: голова двору ОСОБА_3 , його син ОСОБА_5 , невістка ОСОБА_2 та онука ОСОБА_1 . Згідно свідоцтва про шлюб ОСОБА_5 зареєстрував шлюб із ОСОБА_6 29.09.1992. Відповідно, у господарство ОСОБА_2 прибула у вересні 1992 року. Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, станом на 15.04.1991 у спадковому житловому господарстві проживало двоє осіб: ОСОБА_1 та його син ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 , який є батьком позивачки, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заповітного розпорядження на випадок своєї смерті не залишив, його спадщину прийняла позивачка, як спадкоємець першої черги за законом.

Позивачка фактично прийняла спадкове майно діда за заповітом та батька за законом, однак оформити свідоцтво про право на спадщину на житлове господарство у нотаріальній конторі не може через його реєстрацію, як колгоспний двір, тому звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 08.04.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Задоволено клопотання позивачки про витребування доказів. З Городенківської державної нотаріальної контори Коломийського району Івано-Франківської області витребувано належним чином засвідчені копії спадкових справ, заведених після смерті: ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 26.05.2026 задоволено клопотання позивачки, до участі у справі залучено співвідповідача Городенківську міську раду Івано-Франківської області.

Ухвалою суду від 08.06.2026 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Судове засідання, призначене на 29.06.2026, було відкладено за клопотанням відповідачки ОСОБА_2 .

У судове засідання, призначене на 28.07.2026, учасники справи не з`явилися.

Позивачка із позовною заявою подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідачка 08.07.2026 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, зазначивши, що позовні вимоги визнає.

Співвідповідач Городенківська міська рада Івано-Франківської області через систему «Електронний суд» 05.06.2026 надіслала до суду заяву про розгляд справи без участі представника міської ради за наявними в матеріалах справи документами, рішення просить прийняти відповідно до вимог чинного законодавства.

Дії учасників справи не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, відповідно до якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи. Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідачка та співвідповідач не скористалися правом на подання відзиву в порядку ст.178 ЦПК України, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, що відповідає вимогам ч.8 ст.178 ЦПК України.

У Постанові Верховного Суду від 5 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) зазначено, що згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення ч.5 ст.268 ЦПК України слід розуміти так: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати в резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте в разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не збігатимуться, це не є порушенням прав сторін.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, вважає необхідним зазначити таке.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 3 ст.5 Цивільного кодексу України (у редакції 2003 року) визначено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди у період з 31.01.1966 по 19.01.1996 регулювалась підзаконними нормативними актами, зокрема Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 р. і втратила чинність від 19.01.1996 на підставі наказу Держитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 р. № 56.

Зазначена інструкція передбачала державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання законної сили ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Із копії свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 21 квітня 1987 р., виданого виконкомом Городенківської районної Ради народних депутатів на підставі рішення цього ж виконкому № 44 від 11 березня 1987 р., вбачається, що в цілому жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований у АДРЕСА_3 за АДРЕСА_4 належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 . Домоволодіння зареєстроване в Коломийському бюро технічної інвентаризації по праву особистої власності за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_3 в цілому на підставі свідоцтва про право власності та записано в реєстрову книгу за № 205.

Згідно рішення № 340 Вербівцівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області від 03.01.2013 «Про впорядкування назв вулиць, номерів будинків у селі Вербівці Вербівцівської сільської ради» назву вулиці та нумерацію будинку у с. Вербівці змінено з ОСОБА_4 , 13 на АДРЕСА_1 , що стверджується довідкою № 43, виданою 23.03.2026 Вербівцівським старостинським округом Городенківської міської ради та копією рішення № 340 Вербівцівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області від 03.01.2013.

Верховний Суд у постановах від 03 травня 2022 року в справі № 520/5386/15-ц, від 22 листопада 2023 року в справі № 689/1693/20 зазначив, що колгоспний двір це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовували майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб.

15 квітня 1991 року набув чинності Закон України від 07 лютого 1991 року № 697-XII «Про власність», яким було передбачено право спільної власності громадян, гарантії захисту права власності, правомірності володіння майном.

Положення статей 17, 18 зазначеного Закону щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за правовими нормами, які регулювали питання права власності цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, які втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в навчальному закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Відповідно до частини першої статті 120 ЦК Української РСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.

Майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам (частина перша статті 112 ЦК Української РСР).

У частині другій статті 123 ЦК Української РСР передбачено, що розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Отже, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь в його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору в складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини (постанови Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 688/21/17-ц, від 08 квітня 2020 року в справі № 454/1187/17-ц).

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5, а згодом аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

За змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалася залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади. Відповідно до абзацу 2 пункту 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників. Члени колгоспу, які працювали у міжгосподарських організаціях, відносилися до суспільної групи колгоспників.

Копіями витягів з погосподарських книг Вербівцівської сільської ради за 1986-1990, 1991-1995 роки, виданих Вербівцівським старостинським округом Городенківської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області, підтверджується, що суспільна група господарства, розташованого по АДРЕСА_2 - колгоспний двір, членами колгоспного двору були:

- у 1986-1990 роках (особовий рахунок № НОМЕР_1 ): голова сім`ї ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце роботи колгосп «Зоря Комунізму», будівельник; дружина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце роботи колгосп «Зоря Комунізму», член ланки; син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце роботи колгосп «Зоря Комунізму», будівельник; син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце роботи колгосп «Зоря Комунізму», шофер, 20.11.1985 вибув на службу в армію, повернувся 30.11.1987;

- у 1991-1995 роках (особовий рахунок № НОМЕР_2 ): голова сім`ї ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце роботи колгосп, будівельник; син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце роботи колгосп, будівельник; невістка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; внука ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_2 прибула у вищезгадане господарство у 1992 році після реєстрації шлюбу, ОСОБА_8 вибув з даного господарства у грудні 1987 року у зв`язку з одруженням, що стверджується довідкою № 69-1, виданою 06.05.2026 Вербівцівським старостинським округом Городенківської міської ради.

Відповідно до ч.1 ст.563 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) у разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривалось.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті «г» пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Член колгоспного двору ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , померла ІНФОРМАЦІЯ_10 у віці 51 рік, актовий запис № 11 від 18 травня 1988 року, що стверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 03 вересня 2025 року Городенківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Враховуючи вимоги ч.1 ст.563 ЦК УРСР (у редакції 1963 року), інші члени колишнього колгоспного двору продовжували на тій же підставі володіти, користуватись і розпоряджатись даним майном.

Колгоспний двір був припинений 15.04.1991, коли введений в дію Закон України «Про власність», у зв`язку з чим правового значення буде мати належність членів до колгоспного двору саме на цю дату.

Всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору. Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22 січня 2019 року у справі № 713/1310/17-ц.

Станом на 15.04.1991 у житловому будинку по АДРЕСА_2 були зареєстровані: голова сім`ї ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що стверджується довідкою № 38-1, виданою 23.03.2026 Вербівцівським старостинським округом Городенківської міської ради на підставі по господарської книги № 7 Вербівцівської сільської ради за 1991-1995 роки, особовий рахунок № НОМЕР_2 .

З наведеного слідує, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності в рівних частках по 1/2 кожному, як членам колишнього колгоспного двору, які не втратили права на частку в його майні.

За заповітом, посвідченим 23.06.2018 секретарем виконавчого комітету Вербівцівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, зареєстрованим в реєстрі за № 18, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , все своє майно, де б воно не було, з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати йому на день його смерті заповів своїй онуці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительці с. Вербівці.

Голова колгоспного двору ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 86 років у с. Вербівці Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 127 від 06 листопада 2020 року, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 06 листопада 2020 року Городенківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ). Внаслідок його смерті відкрилася спадщина.

Оскільки ОСОБА_1 помер після ІНФОРМАЦІЯ_11 , у вказаних правовідносинах суд застосовує норми Цивільного кодексу України 2003 року.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України). Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Частиною 1 ст.1235 ЦК України визначено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Згідно з ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, визначено ч.1 ст.1267 ЦК України.

За ст. ст. 1268-1269 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийняття спадщини це: постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подання спадкоємцем, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, нотаріусу заяви про прийняття спадщини. Ч.1 ст.1270 згаданого кодексу визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, визначено ч.2 ст.1220 ЦК України.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) був зареєстрований і проживав за адресою: АДРЕСА_1 ; разом з ним були зареєстровані та проживали: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , невістка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , онука ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується довідкою № 40-1, виданою 23.03.2026 Вербівцівським старостинським округом Городенківської міської ради.

Родинні відносини між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , та ОСОБА_3 , як сином та батьком підтверджено копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 27 січня 2021 року Городенківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис № 37 від 30 липня 1950 року.

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дочкою ОСОБА_5 та відповідачки ОСОБА_2 , актовий запис № 8 від 18 листопада 1993 року, що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 18 листопада 1993 р. Вербівцівською сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області.

Отже, позивачка ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_1 .

Із копії спадкової справи № 111/2021, наданої суду державним нотаріусом Городенківської державної нотаріальної контори, вбачається, що позивачка ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, прийняла спадщину після смерті діда ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та у строк, визначений ч.1 ст.1270 ЦК України, подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини за заповітом (30.03.2021). Копією Витягу № 64016438 про реєстрацію в Спадковому реєстрі, виданого 20.03.2021 Городенківською районною державною нотаріальною конторою, підтверджується, що до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи № 67378955 (номер у нотаріуса 111/2021), спадкодавець ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ч.1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Того, хто пережив подружжя, у померлого немає.

Повнолітньому сину спадкодавця ОСОБА_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на час смерті батька ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) виповнився 61 рік. Відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (чинній на час відкриття спадщини), ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (чинній на час відкриття спадщини) він вважається непрацездатною особою.

Отже, ОСОБА_5 , як повнолітній непрацездатний син спадкодавця, є спадкоємцем, який має право на обов`язкову частку у спадщині. Проживаючи постійно разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, ОСОБА_5 прийняв спадщину після смерті батька в розмірі половини частки, яка належала б йому у разі спадкування за законом (обов`язкову частку), оскільки не подав нотаріусу заяву про відмову від її одержання.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з вимогами ч.1 ст.1297 згаданого Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Позивачка ОСОБА_1 , прийнявши спадщину після смерті діда ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, 25.06.2022 та 23.11.2023 подала нотаріусу заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно спадкодавця.

Їй, державним нотаріусом Городенківської державної нотаріальної контори Коломийського району Івано-Франківської області, 25.06.2022 видано п`ять свідоцтв про право на спадщину за заповітом, зареєстровані в реєстрі за № 637, № 638, № 639, № 640 та за № 641, на: 2/3 частки житлового будинку АДРЕСА_5 , належних померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.04.2019, зареєстрованого в реєстрі за № 227; земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2621680101:01:002:0164, загальною площею 0,2031 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_7 ; земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площами: 0,8364 га, кадастровий номер 2621680100:03:001:0088, 0,5279 га, кадастровий номер 2621680100:03:003:0063, що належали померлому відповідно на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 08 квітня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за №228, та на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №818047; земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,3000 га, кадастровий номер 2621680101:01:001:0207, що належала померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 08 квітня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за №229.

23.11.2023 державним нотаріусом Городенківської державної нотаріальної контори Коломийського району Івано-Франківської області видано позивачці свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 1893, на транспортний засіб марки, моделі ВАЗ 21011, тип седан, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_8 , 1980 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9 , належного ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_13 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_10 , виданого 11 серпня 2004 року, спадкоємцем якого був його брат ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

До складу спадщини спадкодавця ОСОБА_1 входить також 1/2 (2/4) частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - Городенківського) району Івано-Франківської області, що належала йому, як члену колишнього колгоспного двору.

У разі відсутності заповіту дана частка житлового будинку належала б спадкоємцю першої черги за законом сину ОСОБА_5 .

Однак, позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом 1/4 частки, а ОСОБА_5 - спадкоємцем, що має право на обов`язкову частку у спадщині, - 1/4 частки (половина частки, яка належала б йому у разі спадкування за законом) житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_1 .

Постановою державного нотаріуса Городенківської державної нотаріальної контори Коломийського району Івано-Франківської області № 905/02-31 від 05 серпня 2025 р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті діда ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_14 , на житловий будинок АДРЕСА_1 з посиланням на те, що вищезгадане господарство, головою якого був ОСОБА_1 , відносилось до колгоспного двору, кожному з членів колгоспного двору, які проживали станом на 15 квітня 1991 року, належить відповідна частка житлового будинку, проте частки в цьому господарстві між членами бувшого колгоспного двору не визначені, що стало підставою звернення позивачки ОСОБА_1 до суду.

ОСОБА_5 , прийнявши спадщину після смерті батька ОСОБА_5 , як спадкоємець, який має право на обов`язкову частку у спадщині, до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на частку у вищезгаданому спадковому майні не звертався.

Згідно ч.3 ст.1296 ЦПК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Член колгоспного двору ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , помер ІНФОРМАЦІЯ_15 у віці 65 років у с. Вербівці Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 568 від 02 листопада 2024 року, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_11 , виданого 02 листопада 2024 року Городенківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Внаслідок його смерті відкрилася спадщина.

Оскільки ОСОБА_5 помер після ІНФОРМАЦІЯ_11 , у вказаних правовідносинах суд застосовує норми Цивільного кодексу України 2003 року.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) був зареєстрований і проживав за адресою: АДРЕСА_1 ; разом з ним була зареєстрована та проживала дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що стверджується довідкою № 39-1, виданою 23.03.2026 Вербівцівським старостинським округом Городенківської міської ради.

Те, що спадкодавець ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та відповідачка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , були подружжям, актовий запис № 457 від 29 вересня 1992 року, свідчить копія повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_12 , виданого 26 березня 2026 р. Городенківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

ОСОБА_5 заповіту не вчиняв. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є: його дружина відповідача ОСОБА_2 та дочка позивачка ОСОБА_1 . Інших спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 судом не встановлено.

Із копії спадкової справи № 68/2025, наданої суду державним нотаріусом Городенківської державної нотаріальної контори Коломийського району Івано-Франківської області, вбачається, що позивачка ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом, прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_15 , оскільки у строк, визначений ч.1 ст.1270 ЦК України, подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини за законом (28.02.2025). Копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 80285725, виданого 28.02.2025 Городенківською державною нотаріальною конторою, підтверджується, що до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи № 73728477 (номер у нотаріуса 68/2025), спадкодавець ОСОБА_5 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_6 , дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Частиною 1 статті 1273 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Дружина спадкодавця відповідачка ОСОБА_2 , будучи спадкоємцем першої черги за законом, до спливу шести місяців з часу відкриття спадщини (28.02.2025) подала нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини, отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 та від частки в спільному майні подружжя.

Відповідно до ч.2 ст.1275 ЦК України якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.

Отже, право на спадкування на все належне спадкодавцю ОСОБА_5 майно одержала позивачка ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом.

До складу спадщини спадкодавця ОСОБА_5 входить 3/4 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , 2/4 (1/2) частки якого належали йому, як члену колишнього колгоспного двору, а 1/4 частки успадкована ним після смерті батька ОСОБА_1 , як спадкоємцем, що має право на обов`язкову частку у спадщині, однак документи на дану частку спадкового майна ОСОБА_5 не оформив.

Підставою звернення позивачки до суду стало те, що постановою державного нотаріуса Городенківської державної нотаріальної контори Коломийського району Івано-Франківської області № 264/02-31 від 06 травня 2026 р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , на належу йому часку житлового будинку АДРЕСА_1 з посиланням на те, що вищезгадане господарство, головою якого був ОСОБА_1 , відносилось до колгоспного двору, кожному з членів колгоспного двору, які проживали станом на 15 квітня 1991 року, належить відповідна частка житлового будинку, проте частки в цьому господарстві між членами бувшого колгоспного двору не визначені.

З копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 25.07.2025, вбачається, що житловий будинок споруджено в 1956 році, господарські будівлі та споруди в 1956, 1960, 1970, 1980 роках.

Ринкова вартість житлового будинку літ. «А» загальною площею 51,9 кв, житловою площею 40,1 кв, господарських будівель та споруд, що розташований за вищевказаною адресою, станом на 26.03.2026 становить 181650 грн, що стверджується копією звіту про вартість майна, складеного ЕТ-ВО «Придністров`я».

Житловий будинок по АДРЕСА_1 розміщений на земельні ділянці площею 0,2031 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що стверджується довідкою № 41-1, виданою 23.03.2026 Вербівцівським старостинським округом Городенківської міської ради.

Згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який набув чинності 03.08.2004, державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 476073454, сформованої 07.05.2026, вбачається, що відомості про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 відсутні.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Таким чином, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, чи в який передбачений законом спосіб позивач набув права власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Тобто, за вказаною нормою права вимога про визнання права власності може бути пред`явлена лише власником спірного майна, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Досліджені судом докази підтверджують, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_6 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - Городенківського) району Івано-Франківської області станом на 15 квітня 1991 року належав до суспільної групи господарств колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва на право власності на жилий будинок, виданого 21.04.1987. Враховуючи, що членами колгоспного двору станом на 15 квітня 1991 року були ОСОБА_1 та його син ОСОБА_5 , тому даний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами належав їм на праві спільної сумісної власності в рівних частках по 1/2 (2/4) кожному.

ОСОБА_5 , як спадкоємець, який має право на обов`язкову частку у спадщині, успадкував після смерті батька ОСОБА_1 1/4 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 та фактично став власником, однак до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину за законом на дану частку спадкового майна не звертався. Крім того, йому належить 2/4 (1/2) частки у даному житловому будинку, як члену колишнього колгоспного двору, що, з урахуванням спадщини, становить 3/4 частки.

Позивачка ОСОБА_1 успадкувала після смерті діда ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, 1/4 частки та після смерті батька ОСОБА_5 , як спадкоємець першої черги за законом, - 3/4 частки житлового будинку з відповідними частками господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , та фактично стала власником цілого житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, однак через те, що спадковий житловий будинок відносився до колгоспного двору і частки померлих у ньому не визначені, немає можливості отримати свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом на дані частки нерухомого майна.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінивши зібрані у справі докази, правомірність набуття позивачкою права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з підстав та в обсязі, наведеному в мотивувальній частині рішення.

На підставі ст.ст. 112, 120, 123, 563 ЦК УРСР (1963 р.), ст.ст. 316, 317, 325, 328, 392, 1216, 1217, 1220, 1222, 1223, 1233, 1241, 1258, 1261, 1267-1270, 1273, 1275, 1296, 1297 ЦК України (2003 р.), керуючись ст. ст. 76, 81, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Городенківської міської ради Івано-Франківської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Учасники справи:

- позивачка ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_13 ;

- відповідачка ОСОБА_2 ,зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_14 ;

- співвідповідач Городенківська міська рада Івано-Франківської області, місцезнаходження: вул. Шевченка, 77, м. Городенка, Коломийський район, Івано-Франківська область; код ЄДРПОУ 04054292.

Повний текст судового рішення складено 06.08.2026.

Суддя: Андріюк І.Г.