Рішення № 138791339, 06.08.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/2269/26

Провадження № 2/185/3215/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Повалій О.В. звернулась до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка на виробництві.

Позиція позивача

Представник позивача посилається на те, що позивачка є дружиною ОСОБА_2 , який працював на шахті «Благодатна» ВАТ «ДХК «Павлоградвугілля» (правонаступником якого є ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»), на посаді гірничого робітника, та був смертельно травмований на виробництві 17 грудня 2003 року про, що складений акт № 11 про нещасний випадок на виробництві (форма Н-1), затверджений 29.06.2004 Генеральним директором ВАТ «ДХК «Павлоградвугілля» ОСОБА_3 . Внаслідок втрати чоловіка, позивачці завдана моральна шкода, яка полягає в стражданнях, стресу та потрясіннях, так як позивачка втратила близьку рідну людину, а тому була позбавлена підтримки, опори в житті з боку чоловіка, його турботи та любові, що свідчить про втрату нормальних життєвих зв`язків, пов`язаних із смертю чоловіка до сих пір. Представник позивача просить стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь позивачки, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка на виробництві в розмірі 600 000,00 грн, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Заяви, клопотання сторін; інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.

Не погодившись з позовом, у порядку ст. 178 ЦПК України, представником відповідача Зігун В.Ю. надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача не визнає позовні вимоги представника позивача та просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Крім того, надана заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

У порядку ст. 179 ЦПК України, представником позивача адвокатом Повалій О.В. подано відповідь на відзив, а також заперечення, де викладені пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх відхилення, просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а також представником позивача надані заперечення щодо розгляду справи за правилами позовного провадження.

Крім того, представником позивача адвокатом Повалій О.В. надані додаткові пояснення з приводу обставин справи, відповідно до яких, представник позивача вважає, що ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» повинно нести відповідальність за заподіяну смерть на виробництві саме, як організатор та замовник поїздки шахтарів на відпочинок, за недбале відношення до вибору перевізника, а також комісія зі спеціального розслідування дійшла до висновку, що нещасний випадок пов`язаний з виробництвом та з виконанням трудових обов`язків, що дає підстави для відшкодування моральної шкоди саме роботодавцем.

Дослідивши матеріали справи, заяву представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд приходить до наступного.

Як передбачено частинами 4, 5 статті 277 ЦПК України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:

1) залишення заяви відповідача без задоволення;

2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Так, ч. 7 ст. 277 ЦПК України встановлено, що частини друга - шоста статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до положень ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

Відповідно до ч. 3 ст. 274 ЦПК України, при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За приписами ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Виходячи зі змісту ст. 19 ЦПК України у взаємозв`язку з положеннями ст. 274 ЦПК України, з огляду на предмет позову, що виникає з трудових відносин, враховуючи те, що даний спір не входить до переліку справ, передбачених частиною 4 ст. 274 ЦПК України, суд не вбачає у вимозі відповідача обґрунтованих підстав для переходу до розгляду справи в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.12.2020 р. у справі № 210/2227/19.

Крім того, спрощене провадження, як і загальне позовне провадження спрямовані на всебічний, повний та об`єктивний розгляд справи з дослідженням всіх наданих сторонами доказів, вивченням всіх заяв сторін по суті справи, тобто спрощене провадження не є провадженням, в якому розглядаються безспірні вимоги. Отже, відповідач не позбавлений можливості викласти свої доводи, аргументи, міркування, заперечення у письмових заявах по суті справи, не позбавлений можливості надавати суду свої докази на спростування вимог позивача у строки визначені судом або законом, та в повній мірі користується правами, передбаченими ЦПК України.

За змістом статей 81, 83 ЦПК України, позивач зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Представником позивача додані до позовної заяви письмові докази, що підтверджують обставини, на які вона посилається у позовній заяві, а саме, смерть на виробництві чоловіка позивачки, що спричиняє моральні страждання позивачці.

Позиція позивача по справі детально викладена у позовній заяві, зокрема представником позивачки зроблений докладний опис негативних змін у її житті, спричинених смертю близької людини.

Отже, відповідно до вимог ч. 4 ст. 277 ЦПК України, вказану заяву представника відповідача слід залишити без задоволення.

Позиція відповідача

ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» згідно поданого відзиву позовні вимоги не визнає у повному обсязі з наступних підстав:

- належним відповідачем у даному спорі є Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, як правонаступника Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області, так як нещасний випадок стався 17 грудня 2003, що є періодом відшкодування шкоди Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України;

- позивачка звернувся з даним позовом майже через 23 роки після смерті чоловіка, не обґрунтувавши тривалості такого звернення, а також, не надала доказів, що впродовж такого строку постійно відчуває моральні страждання, пов`язані зі смертю чоловіка;

- нещасний випадок з чоловіком позивачки стався за відсутності вини відповідача, відповідно до акту за формою Н-1.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до свідоцтва про укладення шлюб, серії НОМЕР_1 , виданого 03.09.1977 Жемчужанською сільською радою Павлоградського району Дніпропетровської області, актовий запис № 13 від 03.09.1977.

ОСОБА_2 , чоловік позивачки, працював на шахті «Благодатна» ВАТ «ДХК «Павлоградвугілля» (правонаступником якого є ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»), на посаді гірничого робітника.

29.06.2004 Генеральним директором ВАТ «ДХК «Павлоградвугілля» ОСОБА_3 був затверджений акт № 11 про нещасний випадок на виробництві (форма Н-1), який трапився 17 грудня 2003, о 20 год. 30 хв з ОСОБА_2 , гірничим робітником, на автодорозі М-18 Сімферополь-Ялта-Севастополь-магістральна, державного значення, другої категорії на км. 40+900, внаслідок якого ОСОБА_2 було смертельно травмовано.

26.06.2004 комісією з розслідування нещасного випадку на виробництві встановлені обставини нещасного випадку, який трапився з ОСОБА_2 , а саме: 17.12.2003 приблизно о 20.30 час на автодорозі М-18 Сімферополь-Ялта- Севастополь- магістральна, державного значення, другої категорії на км. 40+900, автобус «Кароса», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , здійснюючи перевезення працівників підприємства ДХК «Павлоградвугілля» на відпочинок у санаторій «Золотий Колос» м. Алушта, на км 40+900, внаслідок розриву заднього правого колеса, втратив управління, скоїв наїзд на праву підпорну стінку праворуч, після чого з`їхав за межі проїзної частини дороги у русло сухого струмка глибиною близько 7,0м. Внаслідок ДТП на місці події загинуло 15 пасажирів автобусу, 2 померли в реанімації Алуштінської ЦМЛ, 18 пасажирів та водій травмовані.

Причини нещасного випадку: непрофесійні дії водія автобуса; відсутність захисних пристроїв та інженерних споруд на місці скоєння ДТП; остаточні причини пригоди буде визначено після закінчення слідства.

Діагноз за листком непрацездатності або довідка лікувально-профілактичного закладу: закрита тупа травма грудної клітини, загинув.

Особи, які допустили порушення законодавства про охорону праці: ОСОБА_4 , водій автобуса «Кароса», номерний знак НОМЕР_2 ; служба доріг Автономної Республіки Крим.

ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у віці 48 років, причина смерті: закрита тупа травма грудної клітини, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 22.12.2003 відділом реєстрації актів громадянського стану Павлоградського міського управління юстиції Дніпропетровській області, актовий запис № 1620 від 22.12.2003.

Як було встановлено судом, за фактом загибелі 18 пасажирів, а також спричинення 15 пасажирам тілесних ушкоджень різного ступеня, які їхали 17.12.2003 на відпочинок у санаторій «Золотий Колос» м. Алушта, серед яких перебував і ОСОБА_2 , було відкрито кримінальне провадження, проводилось досудове розслідування за фактом смерті та спричинення тілесних ушкоджень особам внаслідок ДТП та встановлена вироком суду винна особа.

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2006 року (справа № 1-61/06) визнано ОСОБА_5 (володільця автобуса «Кароса» реєстраційний № НОМЕР_2 ) у скоєнні злочинів, передбачених ст. 287, ч. 2 ст. 358 КК України, та на підставі ч.1 ст. 70 КК України, ОСОБА_5 призначено покарання у вигляді двох років позбавлення волі, з позбавленням права займати посади, пов`язані з відповідальністю за механічний стан або експлуатацію транспортних засобів строком на 3 роки.

Крім того, вироком суду стягнуто з ОСОБА_5 , як винної особи, на користь потерпілих моральна шкода, у тому числі на користь потерпілої позивачки ОСОБА_1 , дружини загиблого працівника ОСОБА_2 , у розмірі 50 000,00 грн.

Норми права, які застосував суд та висновки

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи виникає у зв`язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров`я або смерть фізичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

За обставинами справи, смерть ОСОБА_2 , який працював на шахті «Благодатна» ВАТ «ДХК « ОСОБА_6 », сталася не під час безпосереднього виконання ним своїх трудових обов`язків, а в наслідок винних дій ОСОБА_5 , володільця автобуса «Кароса», реєстраційний № НОМЕР_2 , який випустив в експлуатацію завідомо технічно несправний транспортний засіб, що перевозив 17.12.2003 працівників підприємства ДХК «Павлоградвугілля», у тому числі ОСОБА_2 , на відпочинок у санаторій «Золотий Колос» м. Алушта, відповідно до вироку Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2006 року.

Також, вироком суду встановлено, що дії володільця автобуса «Кароса», реєстраційний № НОМЕР_2 , ОСОБА_5 знаходяться у прямому зв`язку з виниклою дорожньо-транспортною пригодою та наслідків, які виразились у загибелі 18 пасажирів, а також спричинення іншим 15 пасажирам тілесних ушкоджень різного ступеню тяжкості.

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2006 року з ОСОБА_5 , як винної особи, на користь потерпілої позивачки ОСОБА_1 , дружини загиблого працівника ОСОБА_2 , стягнуто моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

З наведеного вбачається, що позивачці, як потерпілій особі, відшкодовано моральну шкоду з винної особи вироком суду.

Посилання представника позивача на те, що ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» повинен нести відповідальність саме, як організатор та замовник поїздки шахтарів на відпочинок, за недбале відношення до вибору перевізника, а також те, що комісія зі спеціального розслідування дійшла до висновку, що нещасний випадок, який трапився з ОСОБА_2 пов`язаний з виробництвом та складений відповідний акт за формою Н-1, безпідставні, так як у смерті чоловіка позивачки встановлена судом винна особа, яка відповідно до ст. 1167 ЦК України понесла відповідальність щодо відшкодування їй моральної шкоди.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка на виробництві, слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка на виробництві, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля", місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00178353.

Суддя В.М. Бондаренко