Рішення № 138791091, 05.08.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/531/26

Номер провадження2/173/1073/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 серпня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 28.06.2018 між АТ "УКРСИББАНК" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 94561822000.

Відповідно до умов Договору відповідачу надано кредит у розмірі 22098,00 грн. За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит відповідачу у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а відповідач зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти. Позивач свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. В свою чергу, ОСОБА_1 не виконав умов кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 24632,65 грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 20256,00 грн, заборгованості за процентами в розмірі 237,83 грн, заборгованість за комісією 4138,82 грн.

24.06.2019 між АТ "УКРСИББАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Кредит - Капітал" було укладено договір факторингу № 141, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 94561822000.

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 20256,00 грн, заборгованості за процентами в розмірі 237,83 грн, заборгованість за комісією 4138,82 грн, а також стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Провадження у справі відкрито 30.03.2026.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розглянути справу у його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Належно повідомлений відповідач в судове засідання не з`явився з невідомих причин, заяву про причини неявки або про розгляд справи у його відсутності суду не надав. Відзив на позов відповідачем не поданий.

Беручи до уваги, що представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи, тому суд розглядав справу на підставі ст.ст. 280-283 ЦПК України, заочно, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд доходить наступних висновків.

Судом установив, що 28 червня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 94561822000, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а останній повернути отримані кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором.

Відповідно до пунктів 3.13.12 договору сума основного кредиту становила 22098,00 грн, з яких 21999,00 грн були надані на придбання товару, а 99,00 грн на оплату разової комісії за надання кредиту. Кредит надано строком до 25 червня 2020 року, зі щомісячним погашенням відповідно до графіка платежів. Розмір ануїтетного платежу становив 921,00 грн до 25.03.2019 року включно, а з 26.03.2019 року 1584,00 грн. Процентна ставка за користування кредитом встановлена у розмірі 0,00001 % річних, а у разі прострочення виконання зобов`язань 17 % річних на суму простроченого основного боргу. Позичальник також зобов`язався сплачувати комісії відповідно до умов договору та додатків до нього.

Крім того, договором передбачалося відкриття позичальнику карткового рахунку та можливість надання додаткового кредиту шляхом встановлення кредитного ліміту (овердрафту) у розмірі 8000,00 грн строком на 24 місяці, зі сплатою процентів відповідно до умов договору.

Згідно з Додатком № 1 до договору позичальник погодився на сплату комісії за надання кредиту у розмірі 10 % від суми кредиту та 99,00 грн, а також комісії за управління кредитом у розмірі 13 % від суми наданого кредиту, починаючи з 26 березня 2019 року, та інших платежів, визначених договором.

Банк виконав взяті на себе договірні зобов`язання та надав відповідачу кредитні кошти на погоджених сторонами умовах, що підтверджується випискою за кредитним договором № 94561822000 з 28.06.18 по 24.06.2019.

Натомість відповідач належним чином свої зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення кредиту, сплати процентів та інших передбачених договором платежів не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 24632,65 грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 20256,00 грн, заборгованості за процентами в розмірі 237,83 грн, заборгованість за комісією 4138,82 грн.

24.06.2019 між АТ "УКРСИББАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» було укладено договір факторингу № 141, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором про надання фінансового кредиту № 94561822000.

На підтвердження переходу права вимоги позивачем до матеріалів справи надано договір факторингу № 141 від 24.06.2019, акт приймання-передачі права вимоги, витяг з реєстру боржників до договору факторингу, акт взаємозаліку від 24.06.2019, а також платіжну інструкцію № 15416 від 24.06.2019, яка підтверджує здійснення оплати суми фінансування за договором факторингу.

Судом встановлено, що між сторонами виникли цивільно-правові відносини, які ґрунтуються на договорі про споживчий кредит та регулюються положеннями Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів.

За змістом статей 526, 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог закону, звичаїв ділового обороту, принципів розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628, 638 ЦК України договір є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять погоджені сторонами умови та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальнику грошові кошти, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено право кредитодавця у разі прострочення повернення чергової частини кредиту вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту та сплати процентів, належних відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 1048 та 1056-1 ЦК України кредитодавець має право на одержання процентів від суми кредиту, а їх розмір та порядок сплати визначаються умовами кредитного договору.

Судом установлено, що АТ «УКРСИББАНК» виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, тоді як відповідач належним чином свої договірні зобов`язання не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою шляхом відступлення права вимоги.

За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права вимоги.

Відповідно до статей 1077, 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як існуюча, так і майбутня грошова вимога.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», яке набуло статусу нового кредитора та має право вимагати належного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості за тілом кредиту та процентами. Доказів належного виконання зобов`язань або спростування наданого позивачем розрахунку відповідачем суду не надано.

Разом із тим суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 4138,82грн.

Як убачається з графіка платежів, який є додатком №1 до договору про споживчий кредит №94561822000 від 28.06.2018, до складу щомісячного платежу включено комісію за обслуговування кредиту.

Водночас позивач не надав суду договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, тарифів банку, чинних на момент укладення кредитного договору, а також інших належних і допустимих доказів, які б підтверджували зміст, перелік, вартість та фактичне надання відповідачу додаткових чи супутніх послуг, за які встановлено відповідну комісію.

Саме лише зазначення у графіку платежів обов`язку сплачувати комісію не підтверджує існування правових підстав для її стягнення, оскільки позивач не довів, які конкретно послуги надавалися відповідачу, чи були вони фактично отримані останнім та чи відповідає така плата вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 зазначив, що участь споживача як слабшої сторони договору звужує дію принципу свободи договору та покладає на державу обов`язок забезпечити особливий захист його прав з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом можуть включатися комісії за додаткові та супутні послуги кредитодавця лише за умови їх визначеності та фактичного надання.

Разом із тим частиною першою статті 11 зазначеного Закону передбачено право споживача безоплатно один раз на місяць отримувати інформацію про поточний розмір заборгованості, а частиною п`ятою статті 12 цього Закону встановлено, що умови договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, визначеними законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 дійшла висновку, що умова договору про оплатність надання інформації щодо стану кредитної заборгованості, яка відповідно до закону має надаватися споживачу безоплатно один раз на місяць, є нікчемною.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №202/5330/19, від 14.09.2022 у справі №755/11636/21, від 16.11.2022 у справі №755/9486/21 та від 08.02.2023 у справі №168/349/20.

Оскільки позивач не довів, що комісія нараховувалася саме за додаткові чи супутні послуги, які були визначені договором та фактично надані відповідачу, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для її стягнення. За таких обставин позовні вимоги у частині стягнення комісії у сумі 4138,82грн задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд вважає доведеними вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором №94561822000 від 28.06.2018 у загальному розмірі 20493,83грн, з яких: 20256,00грн - заборгованість за тілом кредиту; 237,83грн - заборгованість за процентами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених витрат по сплаті судового збору в розмірі 2215,06 (20493,83х 2662,40/24632,65) грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статей 15, 137 ЦПК України учасники справи мають право користуватися професійною правничою допомогою, а витрати на її оплату, за загальним правилом, несуть сторони. Для визначення розміру таких витрат з метою їх подальшого розподілу сторона повинна надати докази понесених витрат та детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

При цьому відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом, ціною позову та значенням справи для сторони.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, зокрема, зв`язок таких витрат із розглядом справи, їх обґрунтованість і пропорційність до предмета спору, поведінку сторін під час розгляду справи, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення питання про їх розподіл.

Матеріалами справи підтверджується, що на підтвердження понесених витрат позивачем подано копії договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, акта надання послуг № 850 від 13.02.2026 та детального опису виконаних адвокатом робіт.

Разом із тим сам по собі факт укладення договору про надання правничої допомоги та складення акта виконаних робіт не є безумовною підставою для стягнення всієї заявленої суми витрат. Під час вирішення питання про їх розподіл суд зобов`язаний перевірити не лише факт понесення таких витрат, а й їх реальність, необхідність та розумність з огляду на конкретні обставини справи.

Оцінюючи заявлені до відшкодування витрати, суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, а правова позиція позивача є типовою та неодноразово застосовується ним у спорах цієї категорії.

Крім того, підготовка позовної заяви не вимагала проведення значного обсягу правового аналізу чи формування нової правової позиції, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на стандартному пакеті документів, а розгляд справи не супроводжувався необхідністю підготовки значної кількості процесуальних документів, збору додаткових доказів, участі представника у численних судових засіданнях або вчинення інших процесуальних дій, які б свідчили про значний обсяг виконаної адвокатом роботи.

При цьому суд також враховує ціну позову, часткове задоволення позовних вимог, обсяг фактично наданої правничої допомоги та принцип пропорційності між заявленими до стягнення витратами і складністю спору.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн є неспівмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та часом, необхідним для їх виконання.

Водночас суд визнає доведеними факт надання позивачу професійної правничої допомоги та необхідність понесення відповідних витрат, а тому, керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, що, на переконання суду, є достатнім та справедливим відшкодуванням понесених позивачем витрат.

Керуючись ст. 12, 13, 7681, 89, 258, 259, 263265, 268, 273, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 94561822000 від 28.06.2018 у розмірі 20493,83 (двадцять тисяч чотириста дев`яносто три) грн 83 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2215,06 (дві тисячі двісті п`ятнадцять) грн 06 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуте Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017.

Суддя: Є.В. Челюбєєв