Рішення № 138791020, 22.07.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/14030/25

(2/199/1272/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

22.07.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Попружко Д.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначив, що 20.04.2018 року між Акціонерним товариством «Банк Форвард» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №200141025, згідно з яким відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом.

Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язалася повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, однак зобов`язання за кредитним договором не виконала.

25.07.2024 року між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір №GL1N426202/1, за умовами якого АТ «Банк Форвард» передало (відступило) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги відносно боржників АТ «Банк Форвард», у тому числі відносно боржника ОСОБА_2 за кредитним договором №200141025 від 20.04.2018 року. Внаслідок цього відповідач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №GL1N426202/1 від 25.07.2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 156597,87 грн., із яких:

- 95134,46 грн. - сума заборгованості за сумою кредиту;

- 21516,11 грн. - сума заборгованості за простроченими відсотками;

- 39947,30 грн. сума заборгованості за комісією.

Крім цього, 29.09.2021 року між Акціонерним товариством «Банк Форвард» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №300005148, згідно з яким відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок та надано кредит на суму 64240,00 грн., строком на 1462 дні.

Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язалася повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, однак зобов`язання за кредитним договором не виконала.

25.07.2024 року між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір №GL1N426202/1, за умовами якого АТ «Банк Форвард» передало (відступило) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги відносно боржників АТ «Банк Форвард», у тому числі відносно боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №300005148 від 29.09.2021 року. Внаслідок цього відповідач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №GL1N426202/1 від 25.07.2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 126539,12 грн., із яких:

- 54871,85 грн. - сума заборгованості за сумою кредиту;

- 10,79 грн. - сума заборгованості за простроченими відсотками;

- 71656,48 грн. сума заборгованості за комісією.

Оскільки на вимоги позивача відповідач заборгованість не погасила та від виконання своїх зобов`язань ухиляється, тому позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №200141025 від 20.04.2018 року у сумі 156597,87 грн., та за кредитним договором №300005148 від 29.09.2021 року у сумі 126539,12 грн., разом із судовими витратами у сумі розміром 3397,64 гривень.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд (формування та зберігання) судової справи проводиться в змішаній (паперовій та електронній) формі.

Відповідачка ОСОБА_1 надала до суду заяву, у якій позовні вимоги визначала частково, а саме лише у заборгованості за тілом кредиту.

Зазначила, що не погоджується із нарахованими процентами, комісією, а також сумою витрат на правничу допомогу, вважає їх безпідставними, незаконними. На обґрунтування цього зазначила, що за обставин, викладених в позові, позивачем не доведено обґрунтованої та законної суми заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню, а отже і не підлягає задоволенню в повному розмірі. З цих підстав просить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення нарахованих процентів, комісії, пов`язаної з наданням кредиту, а також витрат на правову допомогу.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив справу слухати у його відсутність, проти заочного розгляду справи не заперечував, про що зазначив у прохальній частині позову.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, надала заяву, якою просила проводити судовий розгляд у її відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.04.2018 року між Акціонерним товариством «Банк Форвард» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №200141025, згідно з якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом.

Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язалася повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, однак зобов`язання за кредитним договором не виконала.

25.07.2024 року між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір №GL1N426202/1, за умовами якого АТ «Банк Форвард» передало (відступило) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги відносно боржників АТ «Банк Форвард», у тому числі відносно боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №200141025 від 20.04.2018 року. Внаслідок цього відповідач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №GL1N426202/1 від 25.07.2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 156597,87 грн., із яких:

- 95134,46 грн. - сума заборгованості за сумою кредиту;

- 21516,11 грн. - сума заборгованості за простроченими відсотками;

- 39947,30 грн. сума заборгованості за комісією.

Крім цього, 29.09.2021 року між Акціонерним товариством «Банк Форвард» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №300005148, згідно з якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок та надано кредит на суму 64240,00 грн., строком на 1462 дні.

Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язалася повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, однак зобов`язання за кредитним договором не виконала.

25.07.2024 року між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір №GL1N426202/1, за умовами якого АТ «Банк Форвард» передало (відступило) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги відносно боржників АТ «Банк Форвард», у тому числі відносно боржника ОСОБА_2 за кредитним договором №300005148 від 29.09.2021 року. Внаслідок цього відповідач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №GL1N426202/1 від 25.07.2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 126539,12 грн., із яких:

- 54871,85 грн. - сума заборгованості за сумою кредиту;

- 10,79 грн. - сума заборгованості за простроченими відсотками;

- 71656,48 грн. сума заборгованості за комісією.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054, ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно з ч. 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів, що спростовують позовні вимоги та розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором, суду не надано.

Водночас суд враховує, що якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами перед судом.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з умовами кредитних договорів №200141025 від 20.04.2018 року, та №300005148 від 29.09.2021 року за користування кредитом позичальник сплачує комісію за обслуговування кредиту щомісячно, яка включається до складу щомісячних ануїтентних платежів.

Банк, встановивши у кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту не зазначив, за які саме послуги сплачується комісія.

Відповідно до умов кредитних договорів №200141025 від 20.04.2018 року, та №300005148 від 29.09.2021 року, позичальник має право одержувати від банку інформацію про заборгованість за кредитом, комісії за обслуговування, процентами та іншими платежами за цим договором.

Договорами передбачено право позичальника на отримання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена також ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Перелік послуг з обслуговування кредиту, за які справляється плата у вигляді комісії за обслуговування комісії Договори не містять.

Відповідно до положень ч. 1 та 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»(у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Частиною третьою цієї статті визначено перелік несправедливих умов договору. Вказаний перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги, перелік яких відсутній у Договорі, а отримання інформації щодо кредиту безоплатна відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», вказаний пункт кредитного договору є несправедливим.

Вказане відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №583/3343/19.

Положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними іне потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року по справі №6-2071цс16.

Також, Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі №708/195/19.

Відповідно до умов кредитних договорів №200141025 від 20.04.2018 року, та №300005148 від 29.09.2021 року, позичальник має право одержувати від банку інформацію про заборгованість за кредитом, комісії за обслуговування, процентами та іншими платежами за цим Договором, а також не частіше одного разу на місяць вимагати у Банку безоплатного надання інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту повернутої Банку,виписку з рахунків щодо погашення заборгованості та іншої інформації, яка повинна надаватися Позичальнику за законом. Тобто Договором передбачено право Позичальника на отримання інформації щодо його кредиту,безоплатність надання якої прямо встановлена також ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією необхідно відмовити за безпідставністю.

Щодо вимоги представника позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 14000,00 грн., суд вважає, що позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону).

За приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 30 Закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд у постанові від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (зазначена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України" (§ 80), від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (§ § 34-36), від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України" (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Однак, як встановлено судом, позивачем до позовної заяви не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати коштів на правову допомогу у розмірі 14000,00 грн., зокрема, не надано відповідної квитанції, або платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у частині стягнення із ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 14000,00 грн. задоволенню не підлягають.

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останнім за подачу позовної заяви у розмірі 957,56 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 280, 281, 283, 352-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за кредитним договором №200141025 від 20.04.2018 року у сумі 116650 (сто шістнадцять тисяч шістсот п`ятдесят) гривень 57 копійок, з яких: 95134,46 грн. - сума заборгованості за сумою кредиту; 21516,11 грн. - сума заборгованості за простроченими відсотками.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за кредитним договором №300005148 від 29.09.2021 року у сумі 54882 (п`ятдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві) гривні 64 копійок, з яких: 54871,85 грн. - сума заборгованості за сумою кредиту; 10,79 грн. - сума заборгованості за простроченими відсотками.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, витрати по сплаті судового збору у розмірі 957 (дев`ятсот п`ятдесят сім) гривень 56 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Л.Г.Якименко