Рішення № 138790745, 06.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10064/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Гур`євої К.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №0019180-1307-1532 від 23.03.2026 року,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №0019180-1307-1532 від 23.03.2026 року.

Ухвалою від 09.04.2026 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

22.04.2026 року (вх. №ЕС/43584/26) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

27.07.2026 року (вх. №ЕС/44904/26) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив.

27.07.2026 року (вх. №ЕС/45105/26) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 на праві власності належала земельна ділянка загальною площею 6,8895 га, кадастровий номер 5123755200:01:002:0363, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

З 19.08.2024 року ОСОБА_1 позбулася права власності на земельну ділянку загальною площею 6,8895 га, кадастровий номер 5123755200:01:002:0363, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Авангардівська селищна рада, масив №10 діл. №175, №176, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав №391644391 від 20.08.2024 року.

03.04.2026 року ОСОБА_1 отримала податкову вимогу від 23.03.2026 року №0019180-1307-1532 про сплату податкового боргу в сумі 882921,97 грн., який нібито виник у зв`язку із несплатою земельного податку за вищезазначену земельну ділянку за 2024 рік в сумі 837279,07 грн. та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 32153,86 грн. (житлова нерухомість) та 13489,04 грн. (нежитлова нерухомість).

Податкові повідомлення-рішення та детальні розрахунки сум вищезазначених податків, в порядку встановленому чинним законодавством України, позивач не отримував.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв`язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 на праві власності належала земельна ділянка загальною площею 6,8895 га, кадастровий номер 5123755200:01:002:0363, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

З 19.08.2024 року ОСОБА_1 позбулася права власності на земельну ділянку загальною площею 6,8895 га, кадастровий номер 5123755200:01:002:0363, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Авангардівська селищна рада, масив №10 діл. №175, №176, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав №391644391 від 20.08.2024 року.

03.04.2026 року ОСОБА_1 отримала податкову вимогу від 23.03.2026 року №0019180-1307-1532 про сплату податкового боргу в сумі 882921,97 грн., який виник у зв`язку із несплатою земельного податку за вищезазначену земельну ділянку за 2024 рік в сумі 837279,07 грн. та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 32153,86 грн. (житлова нерухомість) та 13489,04 грн. (нежитлова нерухомість).

Податкові повідомлення-рішення та детальні розрахунки сум вищезазначених податків, в порядку встановленому чинним законодавством України, як вказано у позові позивач не отримував.

Не погоджуючись з прийнятою відповідачем податковою вимогою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За приписами пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до приписів статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є платники земельного податку: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Згідно з п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування платою за землю є:

об`єкти оподаткування земельним податком: земельні ділянки, які перебувають у власності; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування;

об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено. (ст. 271 Податкового кодексу України).

База оподаткування по земельних частках (паях) визначається згідно із даними земельних ділянок, на які фізичні особи мають право як власники земельних часток (паїв), з урахуванням підпунктів 271.1.1 та 271.1.2 цього пункту.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. (п. 285.1 ст. 285 ПК України).

За приписами пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пунктів 288.1, 288.2, 288.3 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною 4 ст.78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.

В пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду по справі № 917/1345/17 від 03 липня 2018 року сформовано правовий висновок, відповідно до якого преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 року по справі №420/23361/25, яке набрало законної сили 10.02.2026 року, встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належала земельна ділянка загальною площею 6,8895 га, кадастровий номер 5123755200:01:002:0363, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Авангардівська селищна рада, масив № 10 діл.№175, 176 (далі - земельна ділянка).

Відповідачем 06.05.2025р. складено та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення від №182980-2409-1503- UA51100010000023950, яким їй визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2024 рік в сумі 1020886,12грн.

Згідно відомостей вищевказаного ППР сума податкового зобов`язання визначена за 2024 рік по об`єкту, розташованому за адресою Овідіопольський район, Авангардівська селищна рада, масив № 10 діл.№175, НОМЕР_2 площею 6,8895Га, кадастровий номер 5123755200:01:002:0363, у колонці № 7 розрахунку кількість місяців зазначено-8.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав №391644391 від 20.08.2024 року право власності на земельну ділянку площею 6,8895Га кадастровий номер 5123755200:01:002:0363 перейшло до ТОВ Атмос-РЕНТ 19.08.2024 року, що не заперечується відповідачем.

При цьому, рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/24423/25, яке набрало законної сили 12.12.2025 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №182980-2409-1503-UА51100010000023950 від 06.05.2025р. в частині, що перевищує суму 937279,07грн., в решті позовних вимог відмовлено.

При цьому, позивач оскаржує податкову вимогу на суму 882921,97 грн.

Зазначені обставини, в розумінні ст. 78 КАС України та відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду й висновків Європейського суду з прав людини, мають преюдиціальне значення для справи що розглядається.

Пунктом 287.5 ст.287 ПК України передбачено, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

За приписами п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3 цієї статті встановлено, що податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно оскаржуваної податкової вимоги, у пункті 1 наявне попередження про те, що у платника податків виник податковий борг та починаючи з 16 лютого 2026 року на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності розповсюджується право податкової застави.

При цьому, суд не бере до уваги твердження позивача, що ним не було отримано податкові повідомлення рішення, оскільки ОСОБА_1 було вказано в позовній заяві по справі №420/23361/25 про те, що 17.05.2025 року поштовим відправленням від відповідача, ОСОБА_1 отримала: податкове повідомлення-рішення від 06.05.2025 року №182980-2409-1503-UA51100010000023950, яким визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2024 рік в сумі 1020886,12 грн.

З урахуванням вимог пункту 287.5 ст.287 ПК України, щодо обов`язку по сплаті боргу протягом 60 днів, та, враховуючи, що починаючи з 16 лютого 2026 виник податковий борг, та податкове повідомлення-рішення, на підставі якого складено податкову вимогу, вручено платнику податків 17.05.2025 року, що підтверджується самим позивачем.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №0019180-1307-1532 від 23.03.2026 року - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.08.2026 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.