Рішення № 138790699, 04.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5884/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДПС в Одеській області від 16.10.2025р. №1621389-2409-1553-UA51100130000021533 за 2022р. яким визначено податкове зобов`язання в сумі 110415,5 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДПС в Одеській області від 16.10.2025р. №1621416-2409-1553-UA51100130000021533 за 2023р яким визначено податкове зобов`язання в сумі 22762,58грн. грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДПС в Одеській області від 16.10.2025р. №1621415-2409-1553-UA51100130000021533 за 2024 р. яким визначено податкове зобов`язання в сумі 12060,77 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані ППР є протиправним, оскільки нарахований податок стосується комплексу нежитлових будівель сільськогосподарського призначення (код 1271), які згідно з пп. ж п. 266.2.2 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування. Вказане майно належить їй на праві власності та використовується виключно для потреб сільськогосподарської діяльності. Іншу діяльність з надання в оренду, лізинг або позику не здійснювала, що підтверджується податковими деклараціями платника єдиного податку - ФОП та уточнюючими деклараціями за період 2022-2024рік.

Відповідач, з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими, з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву, зазначаючи, зокрема, що сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі сільськогосподарського призначення не може бути достатньою підставою для звільнення платника від оподаткування. Також зазначив, що для цілей застосування податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, звільняються від оподаткування цим податком споруди, які використовуються сільськогосподарським товаровиробником (особою, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією) безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа. Тобто, правовою підставою для застосування до сільгоспвиробника пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус як власника, так і будівлі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/5884/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована як суб`єкт господарювання, фізична особа підприємець з серпня 2022 року.

17.08.2022р. дата застосування ставки 3 групи платника єдиного податку відповідно витягу з реєстру платників єдиного податку від 29.08.2022р., протягом 2022р.-2024 р. основний напрямок сільськогосподарської діяльності, це допоміжна та після урожайна діяльність і вирощування насіння, для чого позивач має відповідні зареєстровані КВЕД: 01.50 Змішане сільське господарство (основний); 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 Післяурожайна діяльність; 01.64 Оброблення насіння для відтворення.

За належністю вищевказані види діяльності відносяться до - «Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД-2010)» та відносяться до секції «A» - Сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство, де у розділі 1 - Сільське господарство, мисливство та надання пов`язаних із ними послуг, зазначено наступне: цей розділ включає два основні види діяльності, а саме: одержування продукції рослинництва та одержування продукції тваринництва. Цей розділ включає вирощування сільськогосподарських культур як на відкритому ґрунті, так і в оранжереях і теплицях. Цей розділ також включає надання допоміжних послуг у сільському господарстві, мисливство, відловлювання тварин і пов`язані з ними види діяльності.»

Для здійснення господарської діяльності як ФОП протягом 2022-2024р. позивачка використовувала власний комплекс будівель сільськогосподарського призначення - зерноток, за адресою: Одеська область, с. Доброолександрівка, вул.Парнікова, буд. 16.

Господарська будівля сільгосппризначення - зерноток (виробничі та невиробничі будівлі), площею 1698,7 м.кв., (адреса: Одеська область, с. Доброолександрівка, вул.Парнікова 16), належить на праві власності, за Експертним висновком АС6№2219301 від 12 липня 2022р. та Додатку 1 до листа від 11.07.2022р. №б/н «Державного науково-дослідного інституту автоматизованих систем в будівництві» Міністерства розвиток громад та територій України, підтверджено призначення за державним класифікатором будівель та споруд (далі ДКБС) ДК018:2000/ НК018:2023, підтверджено основний код 1271.9 та 1271.3 зберігання зернових, метрологічне (зважування) забезпечення, зерноочисний-сушільний пункт, трансформаторна підстанція для забезпечення електроенергією та технічні кімнати. Переобладнання та відповідно клас цільового призначення, з моменту проведення експертизи у 2022р. на об`єкт нерухомості сільгосппризначеня Зерноток, не проводилось та призначення не змінювалось .

Зазначений Зерноток використовується позивачем як підприємцем на 3 групі єдиного податку, для надання сільскогосподарських платних послуг.

Також для здійснення сільськогосподарської діяльності на праві власності/ користування ОСОБА_1 має дві земельні ділянки сільгосппризначення з наступними кадастровими номерами та будівлі, а саме: -Кадастровий номер 5123781400:01:001:0749 - 5,44га; -Кадастровий номер 5123781400:02:001:0580 - 1,818га.

Основною метою господарської діяльності як ФОП, було вирощування буряку та зерна, надання платних допоміжних сільськогосподарських послуг у сфері метрології (зважування) зернових, перекидка зернових, сушка, очистка зернових, для цього у період 2022-2024 році використовувався комплекс споруд - Зерноток.

У 2022 році позивач здійснював посів буряка озимого та озимої пшениці на насіння, нажаль насіння буряка було не якісне та не пережило зими. Отриманий врожай насіння озимої пшениці був зібраний у 2023 р. та зберігався у приміщенні Зернотоку, для початку подальшої сільськогосподарської діяльності на власної земельної ділянки придбаної 17.09.2021року, але ОСОБА_1 вирішила відкласти посів до кращих часів. Насіння зберігалось у будівлі зернотоку протягом 2023-2024 року і засіяти насіння вийшло лише на прикінці 2024році, але засуха 2025 р. практично вбила весь врожай, залишивши лише невелику кількість на насіння.

Діяльність з передачі в оренду або лізінг чи позичку будівель сільськогосподарського призначення не здійснювала.

Основним Замовником сільськогосподарських послуг є підприємство ТОВ «Венера», з яким укладено договір від 01.09.2022р. про надання послуг. Виконавець ФОП ОСОБА_1 за договором надає наступні послуги: прийом та зважування; періодична сушка шляхом перекидання та буртовка протягом тимчасового зберігання; очищення від сміттєвої домішки; обробка зерна фумігантами; протруювання насіннєвого матеріалу для посіву; вантажно-розвантажувальні роботи; зберігання.

Фактичне надання та виконання допоміжних сільськогосподарських послуг за договором від 01.09.2022р., підтверджується актами прийому передачі виконаних робіт (за період 2022-2024р. у додатку) за місяць або квартал, в залежності від замовлень Замовника, а саме: акт приймання-передачі виконаних робіт за вересень 2022р., 4 найменування допоміжних сільскогосподарських робіт на суму 17228,67грн.; акт приймання-передачі виконаних робіт за період з 01.10.2022р. по 31.12.2022р. , 6 найменувань допоміжних сільскогосподарських робіт на суму 14220,38грн.; акт приймання-передачі виконаних робіт за період з 01.01.2023р. по 31.03.2023р. , 6 найменувань допоміжних сільскогосподарських робіт на суму 5376,66грн.; акт приймання-передачі виконаних робіт за період з 01.04.2023р. по 31.06.2023р. , 1 найменування допоміжних сільскогосподарських робіт на суму 146,85грн. акт приймання-передачі виконаних робіт за період з 01.07.2023р. по 30.09.2023р. , 6 найменувань допоміжних сільскогосподарських робіт на суму 40106,00грн.; акт приймання-передачі виконаних робіт за період з 01.10.2023р. по 31.12.2023р. , 6 найменувань допоміжних сільскогосподарських робіт на суму 25750,00грн.; акт приймання-передачі виконаних робіт за період з 01.01.2024р. по 31.03.2024р. , 6 найменувань допоміжних сільскогосподарських робіт на суму 13892,00грн.; акт приймання-передачі виконаних робіт за період з 01.04.2024р. по 30.06.2024р. , 6 найменувань допоміжних сільскогосподарських робіт на суму 7317,00грн.; акт приймання-передачі виконаних робіт за період з 01.07.2024р. по 30.09.2024р. , 6 найменувань допоміжних сільскогосподарських робіт на суму 27679,00грн.; акт приймання-передачі виконаних робіт за період з 01.10.2024р. по 31.12.2024р. , 6 найменувань допоміжних сільскогосподарських робіт на суму 12514,00грн.

За довідкою органу місцевого самоврядування - Дальницька сільська Рада Одеського району, від 19.01.2026р. №20, підтверджено здійснення сільськогосподарської діяльності ОСОБА_1 , у періоді з 2022р. по момент надання довідки, для чого використовувалось приміщення сільгосппризначення (за адресою: АДРЕСА_1 ), площею1698,7м.кв., (адреса: Одеська область, та 2(дві) земельні ділянки.

Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

ФОП ОСОБА_1 як сільськогосподарський товаровиробник відповідає вимогам статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» та пп.14.1.235.п.14.1 ст.14. Податкового кодексу України(ПКУ), а саме: « 14.1.235. сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.»

Іншу діяльність з надання в оренду, лізинг або позику не здійснювала, що підтверджується податковими деклараціями платника єдиного податку - ФОП та уточнюючими деклараціями за період 2022-2024рік., де відображені відповідні КВЕД, щодо сільськогосподарської діяльності та обсяг реалізації послуг. Платник податків має право подавати уточнюючи декларації, у тому разі коли самостійно виявлено помилки, за минулий період , у будь який час, у разі якщо це не стосується перевіряємого періоду. У ФОП ОСОБА_1 ніяких перевірок за період з 2022р. по момент надання позову не проводилось.

ФОП ОСОБА_1 28.10.2025р. від ГУ ДПС в Одеській області отримані податкові повідомлення рішення (не пов`язані з проведенням контрольно-перевірочних заходів), з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у кількості 3 штук (у додатку), а саме:

- від 16.10.2025р. №1621389-2409 -1553-UA51100130000021533 за 2022р. на суму 110415,5грн. за будівлю площею - 1698,7 м.кв., за адресою: АДРЕСА_2 ;

- від 16.10.2025р. №1621416-2409 -1553-UA51100130000021533 за 2023р. на суму 22762,58грн. за будівлю площею - 1698,7 м.кв., за адресою: АДРЕСА_2 ;

- від 16.10.2025р. №1621415-2409 -1553-UA51100130000021533 за 2024р. на суму 12060,77грн. за будівлю площею - 1698,7 м.кв., за адресою: АДРЕСА_2 .

Вважаючи вищенаведені ППР відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Так, на думку суду, позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними, та такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Частина 2 статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

01.01.2015 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України, щодо податкової реформи від 28.12.2014 № 71-VІІІ, яким було внесено зміни до Податкового кодексу України в частині справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у тому числі його було поширено й на нежитлову нерухомість.

Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Так, відповідно до п. 30.1 ст. 30 Податкового кодексу України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку, щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Тобто, податковою пільгою є часткове або повне звільнення осіб від сплати певного податку за наявності передбачених та закріплених юридичних фактів. Це означає, що податкова пільга поширюється виключно на певну категорію осіб, у той час, як для інших платників податків обов`язок, щодо його сплати є незмінним.

При цьому, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб) у розрізі податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є податковою пільгою, яка встановлюється органом місцевого самоврядування.

Такі будівлі, споруди є прямо визначеними Податковим кодексом України об`єктами нерухомості, які не підлягають оподаткуванню взагалі, тобто наявність яких, податкове законодавство не пов`язує з виникненням у платника податкового обов`язку.

В розумінні п.п. ж п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не сплачують податок на нерухоме майно особи - власники цього нерухомого майна (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власно виробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.

Зазначений висновок міститься в постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 140/2700/19.

При цьому правовий аналіз п.п. ж п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність одночасно трьох умов для звільнення об`єкта нерухомості від оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а саме:

- віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення;

-власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником;

- вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку.

За приписами п.п. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, зокрема будівлі промислові та склади.

Відповідно до визначення, яке міститься в пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України, щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств від 10.07.2018 № 2497 - Про сільськогосподарський перепис VІІ пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 доповнено словами або фізична особа - підприємець. Тобто, з моменту набрання чинності цим Законом, законодавець надає статус сільськогосподарського товаровиробника і фізичним особам-підприємцям, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та здійснюють операції з її постачання.

Визначення поняття сільськогосподарський товаровиробник також міститься у ст. 1 Закону України Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років від 18.01.2001 № 2238-ІІІ, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім цього, згідно з абзацом другим ст. 1 Закону України Про сільськогосподарський перепис виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Таким чином, виробником сільськогосподарської продукції може бути і фізична особа без статусу підприємця.

Та обставина, що сільськогосподарським товаровиробником може бути і фізична особа-підприємець, підтверджується постановою Верховного Суду від 21.10.2020, прийнятою у справі № 520/8580/18.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про особисте селянське господарство особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Діяльність, пов`язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

Статтею 3 Закону України Про особисте селянське господарство передбачено, що дія цього Закону поширюється на фізичних осіб, яким у встановленому законом порядку передано у власність або оренду земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до частини першої ст. 6 Закону України Про особисте селянське господарство до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім`ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.

При здійсненні сільськогосподарської діяльності позивачка використовує належне їй на праві приватної власності майно, а саме: комплекс будівель сільськогосподарського призначення - зерноток (виробничі та невиробничі будівлі), площею 1698,7 м.кв., (адреса: Одеська область, с. Доброолександрівка, вул.Парнікова 16). Даний об`єкт використовується позивачем як підприємцем на 3 групі єдиного податку, для надання сільскогосподарських платних послуг.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) Будівлі нежитлові належить клас (код 1271) Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства, який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 - Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства, що включає підкласи: 1271.1 - Будівлі для тваринництва, 1271.2 - Будівлі для птахівництва, 1271.3 - Будівлі для зберігання зерна, 1271.4 - Будівлі силосні та сінажні, 1271.5 - Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства; 1271.6 - Будівлі тепличного господарства, 1271.7 - Будівлі рибного господарства, 1271.8 - Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва, 1271.9 - Будівлі сільськогосподарського призначення інші.

Верховний Суд у постанові від 09.05.2023 у справі № 380/10802/22 зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

При цьому, як вказав Верховний Суд в постанові від 09.05.2023 у справі № 380/10802/22, норми податкового законодавства України не покладають на платника податку обов`язок отримати від експертної установи експертний висновок, щодо правильності класифікації наявних у власності особи об`єктів нерухомості за державним класифікатором ДК 018:2000.

Відтак, належний позивачці комплекс нежитлових будівель та споруд щодо якого відповідачем винесено оскаржувані ППР, відноситься до будівель сільськогосподарського призначення, використовується позивачем в господарській діяльності, щодо сільськогосподарського товаровиробництва, а тому не є об`єктом оподаткування відповідно до п.п. ж п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.

Більш того, з матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 як сільськогосподарський товаровиробник відповідає вимогам статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» та пп.14.1.235.п.14.1 ст.14. ПКУ та іншу діяльність з надання в оренду, лізинг або позику не здійснювала.

Аналогічні висновки, викладені в постанові Верховного суду від 09.05.2023 у справі № 380/10802/22.

Відтак, оскаржувані податкові повідомлення рішення від 16.10.2025р. №1621389-2409-1553-UA51100130000021533, №1621416-2409-1553-UA51100130000021533, №1621415-2409-1553-UA51100130000021533 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є правомірними, документально підтвердженими, базуються на положеннях чинного законодавства, а отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДПС в Одеській області від 16.10.2025р. №1621389-2409-1553-UA51100130000021533 за 2022р., яким визначено податкове зобов`язання в сумі 110415,5 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДПС в Одеській області від 16.10.2025р. №1621416-2409-1553-UA51100130000021533 за 2023р яким визначено податкове зобов`язання в сумі 22762,58грн. грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДПС в Одеській області від 16.10.2025р. №1621415-2409-1553-UA51100130000021533 за 2024 р. яким визначено податкове зобов`язання в сумі 12060,77 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління ДПС в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вул.Семінарська, будинок 5 ЄДРПОУ 44069166) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1452,39 грн (одна тисяча чотириста п`ятдесят дві гривні 39 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення складено 04.08.2026 року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці, у період з 01.06.2026 року по 26.06.2026 року, включно.

Суддя Ю.В. Харченко

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДПС в Одеській області від 16.10.2025р. №1621389-2409-1553-UA51100130000021533 за 2022р., яким визначено податкове зобов`язання в сумі 110415,5 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості;

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДПС в Одеській області від 16.10.2025р. №1621416-2409-1553-UA51100130000021533 за 2023р яким визначено податкове зобов`язання в сумі 22762,58грн. грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості;

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДПС в Одеській області від 16.10.2025р. №1621415-2409-1553-UA51100130000021533 за 2024 р. яким визначено податкове зобов`язання в сумі 12060,77 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості

04.08.2026