Ухвала суду № 138790457, 06.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/16333/26

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

06 серпня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши заяву про забезпечення позову після подання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТЕКСПОРТЕКОПРОДУКТ» у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТЕКСПОРТЕКОПРОДУКТ» (79024, Львівська область, м. Львів, вул. Опришківська, буд. 5, ЄДРПОУ 41564494) до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області ( 79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, ЄДРПОУ 43968090) про визнання протиправним та скасування наказу, -

Встановив

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТЕКСПОРТЕКОПРОДУКТ» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу.

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТЕКСПОРТЕКОПРОДУКТ» про забезпечення позову після подання позовної заяви, у якій просить:

- зупинити дію наказу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області №3656-ПП від 21 липня 2026 року «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ІМПОРТЕКСПОРТЕКОПРОДУКТ"» до набрання законної сили рішенням суду у даній справі;

- заборонити Головному управлінню Державної податкової служби у Львівській області та його посадовим особам до набрання законної сили рішенням суду вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію наказу №3656-ПП від 21 липня 2026 року, у тому числі проводити документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ІМПОРТЕКСПОРТЕКОПРОДУКТ».

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що наказом №3656-ПП від 21.07.2026 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки» призначено проведення документальної планової виїзної перевірки, яка має розпочатися до вирішення спору по суті. На думку заявника, реалізація наказу до ухвалення судового рішення призведе до фактичної втрати мети судового захисту, оскільки навіть у разі його подальшого скасування перевірка вже буде проведена, а відновлення становища, яке існувало до порушення прав позивача, стане неможливим. У зв`язку з цим заявник вважає, що існують підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу. Зазначає про те, що необхідність забезпечення позову обґрунтована тим, що оскаржуваний наказ є індивідуальним актом одноразової дії, виконання якого спричинить незворотні правові наслідки. Проведення документальної планової виїзної перевірки передбачає дослідження первинної бухгалтерської документації, податкової звітності, договорів та інших документів підприємства, а її результатом можуть стати акт перевірки, податкові повідомлення-рішення та інші рішення контролюючого органу. Після завершення перевірки скасування наказу не забезпечить поновлення порушених прав позивача. Позивач також зазначає, що у 2024 році щодо нього вже проводилася документальна планова виїзна перевірка, за результатами якої були прийняті податкові повідомлення-рішення, які в подальшому скасовано Державною податковою службою України в адміністративному порядку. Крім того, рішенням Львівського окружного адміністративного суду скасовано рішення Головного управління ДПС у Львівській області про відповідність позивача критеріям ризиковості. Наведені обставини самі по собі не свідчать про протиправність наказу №3656-ПП, однак підтверджують наявність реального спору щодо правомірності повторного включення позивача до Плану-графіка документальних планових перевірок. На думку позивача, заявлені заходи забезпечення є співмірними із позовними вимогами, мають виключно тимчасовий характер та діятимуть до набрання законної сили рішенням суду. Зупинення дії наказу не позбавить відповідача права провести перевірку у разі відмови в задоволенні позову, тоді як невжиття таких заходів призведе до виконання спірного наказу до завершення судового розгляду та істотно ускладнить або унеможливить ефективний захист прав позивача.

За правилами ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд керується наступним.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано ст.ст. 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, законодавець визначив лише дві підстави, за наявності яких суд може забезпечити позов, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, дії чи бездіяльності, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Водночас згідно з ч. 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з ч. 1- 3 статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Суд наголошує, що підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч. 6 ст. 154 КАС, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.

Також, суд зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2022 року у справі №580/5656/21 та від 28.02.2024 року у справі №380/14241/23.

Вирішуючи подану заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на заявника.

Суд зазначає, що заявником не наведено аргументованих доводів на підтвердження того, чому невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, виходячи з предмету позову. Так само не розкрито у заяві доводів про те, що у випадку забезпечення позову позивач буде вимушений докласти значні зусилля для відновлення своїх прав. Отже, доказів, у розумінні статей 73, 76 КАС України, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.

Водночас суд наголошує, що порушене право заявника буде відновлене з моменту його порушення, якщо таке буде встановлено судом під час розгляду справи по суті.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є необґрунтованою.

Згідно з ч.5 ст.154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч.8 ст.154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Виходячи з викладених позивачем обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову в адміністративній справі слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 150 - 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

у задоволенні заяви про забезпечення позову після подання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТЕКСПОРТЕКОПРОДУКТ» у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТЕКСПОРТЕКОПРОДУКТ» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Брильовський Р.М.