Рішення № 138790419, 06.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 рокусправа № 380/18753/25 м.ЛьвівЛьвівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гавдик З. В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Малого приватного підприємства «Кондор» до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Мале приватне підприємство «Кондор» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Міністерства культури України, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову Міністерства культури та стратегічних комунікацій України про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини №3/55/25 від 26.08.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має у приватній власності нежитлову будівлю за адресою: 81600. Львівська область, Стрийський район, місто Миколаїв, вулиця Шептицького, 9-А. Вказана нежитлова будівля знаходиться на земельній ділянці, кадастровий №4623010100:01:011:0526, площею 0.0248га, яка також перебуває у приватній власності позивача відповідно до державного акту ЛВ №097528 від 05.03.2003.

09.09.2024 позивач отримав містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція будівлі магазину з пристосуванням горищаного простору під офіси за адресою: Львівська область, Стрийський район, місто Миколаїв, вулиця Шептицького, 9-А», затверджені Наказом №100-09.09 М від 09.09.2024 відділом архітектури та містобудування Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області.

16.12.2024 була пройдена експертиза проекту, про що видано експертний звіт №1272/24 від 16.12.2024, реєстраційний №ЕХ01:4597-9009-9677-3691.

22.01.2025 позивач заявою № AW01:0021-8218 2908-8802 до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України звернувся через Єдину державну електронну систему у сфері будівництва для погодження проектної документації на об`єкт: Реконструкція будівлі магазину з пристосуванням горищаного простору під офіси за адресою: Львівська область, Стрийський район, місто Миколаїв, вулиця Шептицького, 9-А», реєстраційний номер науково- документації PD01:9803-2440-1905-8177 №10/09-02-2024 від 2024-09-10.

Після відповіді департаменту, позивач повторно звернувся до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України із заявою № AW01:2652-6245-3024-4634 (вхідний від 24.03.2025 №405/11-25).

17.04.2025 за вих.: № 12/13/316-25 Міністерство культури та стратегічних комунікацій України проінформувало, що: «Проектну документацію за реєстраційним номером PD01:9803-2440-1905-8177 №10/09-02-2024 від 10.09.2024 (розробник - Гриник Андрій Романович) було розглянуто на Заяву № AW01:0021-8218-2908-8802 та відмовлено у її погодженні ( вихідний від 20.02.2025 №12/13/156-25).

Тобто, Міністерство культури та стратегічних комунікацій України повторно дало відповідь на звернення позивача AW01:0021-8218-2908-8802 але не розглянуло та не надало відповіді на другу його заяву № № AW01:2652-6245-3024-4634.

Такі відмови позивач оскаржив до суду, рішенням від 08.09.2025 року Львівським окружним адміністративним судом по справі № 380/9187/25 позов задоволено повністю.

У вересні 2025 року позивач отримав два листи, а саме:

- Перший лист (трекінг 01001 0044808 9) - Акт про порушення законодавства про охорону культурної спадщини - отримано 12.09.2025;

- Другий лист (трекінг 04210 0012368 0) - Постанова про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини отримано 05.09.2025.

Із спірною постановою позивач повністю не погоджується та вважає її протиправною і такою що підлягає скасуванню з наступних підстав.

По перше, перший лист (трекінг 01001 0044808 9) - Акт про порушення законодавства про охорону культурної спадщини, у якому чітко зазначено, як і визначено чинним законодавством, що протягом трьох днів позивач має змогу надати пояснення. Проте, такої можливості надано не було, оскільки, що спочатку прийшла постанова про накладення фінансових санкцій, а потім, через помилку вручення на пошті, позивач отримав Акт про порушення законодавства про охорону культурної спадщини.

Позивач не мав змоги подати свої заперечення щодо складення вказаного акту, як і не мав змоги надання пояснень. Тобто позивач не мав можливості для здійснення дій щодо захисту себе та своїх прав.

Постанова про застосування фінансових санкцій складена за порушення законодавства про охорону культурної спадщини яким його вважає відповідач підпадає під ч. 4 статті 44 та статті 45 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Спірна Постанова складена 26.08.2025 не може вважатися обґрунтованою, законною та такою що підлягає виконанню з огляду на наступне.

Акт про порушення був складений 14.08.2025, а постанова всупереч статті 45 Закону України «Про охорону культурної спадщини» складена 26.08.2025. У спірній постанові відповідач вказує, що фінансові санкції на позивача накладаються за «проведення будь - яких незаконних робіт, що можуть завдати, або завдали шкоди пам`ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць».

Проте жодної аргументації ні в постанові, ні в акті відповідач не наводить, якої шкоди було завдано чи могло б бути завдано.

У справі № 380/9187/25 і не спростовано відповідачем, щодо «Кам`яниця родини графа С. Скарбка», яка знаходиться поруч із об`єктом реконструкції за адресою: Львівська область, Стрийський район, місто Миколаїв, вулиця Шептицького, 9-А. З 15 липня 2016 року Міністерством культури погоджено Історико-архітектурний план, межі та режими використання зон охорони пам`яток та історичного ареалу м. Миколаєва Львівської області на який посилається відповідач, але так і не взято на облік дану «Кам`яницю родини графа С. Скарбка».

Позивач змушений був провести ремонт перекриття у зв`язку із можливістю обвалу, що в свою чергу призвело б до загрози життю населення та навколишнього природного середовища.

При обстеженні об`єкту реконструкції на підставі якого був складений акт про порушення законодавства про охорону культурної спадщини, а в подальшому постанову не було ні повідомлено, ні залучено до огляду представника позивача.

Акт візуального обстеження був складений ще 13.06.2025, проте, Акт про порушення був складений 14.08.2025, а постанова всупереч статті 45 Закону України «Про охорону культурної спадщини» складена 26.08.2025. Тобто з порушенням усім термінів про притягнення до відповідальності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала суду додаткові пояснення та докази, просила позов задоволити повністю.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу об`єкту культурної спадщини, видатній універсальній цінності об`єкта всесвітньої спадщини або порушує законодавство у сфері охорони культурної спадщини.

Будівля за адресою: Львівська область, Стрийський район, Миколаївська територіальна громада, м. Миколаїв, вулиця Шептицького, 9-А розташована в історичному ареалі, в межах зони охоронюваного ландшафту, в межах зони регулювання забудови, межі та режими використання яких визначені науково-проєктною документацією «Історико-архітектурний опорний план. Межі та режими використання зон охорони пам`яток та історичного ареалу м. Миколаєва Львівської області», затвердженою наказом Міністерства культури України від 15.07.2016 № 547.

Беручи до уваги, що історичні ареали населених місць, зокрема, історичний ареал м. Миколаїв, Львівської області є частиною самобутності українського народу, її історії та культури, має історичну та архітектурну цінність, яку держава повинна зберегти та передати наступним поколінням.

Будівельна діяльність на території історичного ареалу повинна бути спрямована на підтримання та регенерацію історичного середовища, відтворення втрачених цінних містоформуючих та архітектурно-просторових елементів, спадкоємного формування забудови на ділянках, що в процесі історичного розвитку не набули завершеного архітектурно-просторового вигляду.

Пріоритетним напрямком містобудівної діяльності у Історичному ареалі м. Миколаєва є реставрація та утримання на належному експлуатаційному рівні пам`яток історії, культури, архітектури та містобудування, збереження традиційного характеру міського середовища, збереження містоформуючої ролі визначних об`єктів - пам`яток архітектури, містобудування та цінних елементів ландшафту, охорона та раціональне використання історичної забудови.

Згідно проєкту «Реконструкція будівлі магазину з пристосуванням горищаного простору під офіси за адресою: Львівська область, Стрийський район, м. Миколаїв, вул. Шептицького, буд. 9-А» об`єкт вже побудований, крім того впритул до об`єкту архітектури, який є об`єктом культурної спадщини на території м. Миколаїв та пропонований до взяття на облік «Кам`яниця родини графа С. Скарбка» (банк «Україна»), перша пол. ХІХ ст. вул. Шептицького, 9.

Отже, Міністерством в межах повноважень та згідно Закону було відмовлено позивачу у погодженні проєктної документації «Реконструкція будівлі магазину з пристосуванням горищаного простору під офіси за адресою: Львівська область, Стрийський район, м. Миколаїв, вул. Шептицького, буд. 9-А» про що було повідомлено Позивача (Лист щодо погодження проєктної документації МКСК від 20.02.2025 № 12/13/156-25 та Лист від 17.04.2025 № 12/113/316-25).

Листом від 28.05.2025 № 06/113/5304-25 на адресу Виконавчого комітету Миколаївської міської ради та Листом від 28.05.2025 № 06/113/5305-25 на адресу Львівської обласної державної (військової) адміністрації щодо проведення робіт по вул. Шептицького, 9-А у м. Миколаєві Львівської області МКСК просить доручити відповідним структурним підрозділам провести перевірку дотримання вимог законодавства про охорону культурної спадщини за вказаною адресою (з обов`язковим наданням акта обстеження та матеріалів фотофіксації, а також повної інформації щодо замовника й виконавця зазначених робіт) та за результатами поінформувати МКСК у строк до 09.06.2025.

Листом від 20.06.2025 № 5/5-7043/0/2-25/7-16 (вхідний реєстраційний МКСК від 20.06.2025 № 16596/06-25) Львівська обласна військова адміністрація надіслала акт візуального обстеження і фотофіксацію від 13.06.2025.

Листом від 09.06.2025 № 03/03-47/1789 (вхідний реєстраційний МКСК від 16.06.2025 № 16183/06-25) Миколаївська міська рада Стрийського району Львівської області поінформувала МКСК, зокрема, про те, що в Миколаївській міській раді, в силу об`єктивних причин, відсутні спеціалісти, які могли би провести фахове обстеження щодо дотримання норм діючого законодавства в сфері охорони культурної спадщини, однак було надано матеріали фотофіксації.

За результатами опрацювання матеріалів, наданих листом Львівської обласної військової адміністрації від 20.06.2025 № 5/5-7043/0/2-25/7-16 (вхідний реєстраційний МКСК від 20.06.2025 № 16596/06-25), зокрема, акта візуального обстеження від 13.06.2025 по вул. Шептицького, 9-А у м. Миколаєві Львівської обл., головним спеціалістом відділу контролю та нагляду за дотриманням законодавства про охорону культурної спадщини департаменту захисту та збереження культурної спадщини Міністерства культури та стратегічних комунікацій України М.С.Охріменко складено акт про вчинення порушення законодавства про охорону культурної спадщини від 14.08.2025.

Встановлено, що будівля за адресою: Львівська обл., Стрийський район, Миколаївська територіальна громада, м. Миколаїв (станом на 01.01.2021), вулиця Шептицького, 9-А розташована в історичному ареалі населеного місця (код обмеження 06.06.2), в зоні охорони археологічного культурного шару місцевого значення (Кам`яниця родини графа С. Скарбка (банк «Україна»); перша пол. ХІХ ст. вул. Шептицького, 9, Церква св. Миколая архієпископа Мирлікійського, 1848-1874рр. вул. Шептицького, 19), в зоні регулювання забудови (код обмеження 01.02.2), межі та режими яких визначено в науково-проєктній документації «Історико-архітектурний опорний план. Межі та режими використання зон охорони пам`яток та історичного ареалу м. Миколаєва Львівської обл.», затвердженій наказом Міністерства культури України від 15.07.2016 за № 547.

Будівництво, реконструкція, земляні та інші роботи в зоні регулювання забудови можуть здійснюватися лише за проектами, погодженими відповідними органами охорони культурної спадщини та відповідними органами з питань містобудування та архітектури.

В результаті візуального обстеження встановлено наступне: зовнішні фасади будинку № 9-А на вул. Шептицького у м. Миколаєві Стрийського району утеплені та потиньковані. Трикутний фронтон даху і схили даху покриті новим покрівельним матеріалом та виконано бетонне міжповерхове перекриття.

На об`єкті відсутній паспорт об`єкта будівництва з інформацією про характер виконання робіт, відсутня інформація про замовника і виконавця робіт та про дозвіл на виконання робіт на будинку № 9-А на вул. Шептицького. На час обстеження не зафіксовано виконання будівельних робіт та відсутня будівельна техніка.

Містобудівні умови та обмеження затверджені наказом відділу архітектури, містобудування та архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області від 09.09.2024 № 100-09.09М «Про затвердження містобудівних умов та обмежень» для проектування об`єкта: «Реконструкція будівлі магазину з пристосування горищного простору під офіси за адресою: Львівська область, Стрийський район, м. Миколаїв, вул. Шептицького, 9-А» та видані для МПП «КОНДОР» ЄДРПОУ 22362034, за адресою: вул. Шептицького, 9- А, м. Миколаїв, Стрийський р-н, Львівська обл.

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.09.2024 № 393676350, МПП «Кондор» (код ЄДРПОУ 22362034) є власником нежитлових приміщень площею 142,8 км. м за адресою: будинок № 9-А, вул. Шептицького, м. Миколаїв, Стрийський р-н, Львівська обл.

Містобудівні перетворення нежитлових приміщень технічного поверху будинку за адресою: будинок № 9-А, вул. Шептицького, м. Миколаїв, Стрийський р-н, Львівська обл., а саме: зміна його функцій, переобладнання його в офісні приміщення та зміна конструкцій даху будинку, який знаходиться в історичного ареалі м. Миколаєва Стрийського району, потребує розгляду, погодження та надання дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Листом від 20.02.2025 № 12/13/156-25 МКСК відмовлено позивачу у погодженні проектної документації на об`єкт: «Реконструкція будівлі магазину з пристосуванням горищаного простору під офіси за адресою: Львівська область, Стрийський район, м. Миколаїв, вул. Шептицького, буд. 9-А».

За результатами перевірки системи електронного документообігу Міністерства культури та стратегічних комунікацій України встановлено, що погоджень відповідної проектної документації за вказаною адресою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, не надавалося.

Здійснення містобудівних та архітектурних перетворень на території історичного ареалу міста Миколаєва Львівської області без погоджень відповідної проектної документації за вказаною адресою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, містить ознаки порушень статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Посилання Позивача на Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 по справі № 380/9187/25 не повинно враховуватися судом при розгляді цієї справи, оскільки вищевказане рішення суду оскаржується у Восьмому апеляційному адміністративному суді, тобто воно не набрало законної сили.

Листом від 14.08.2025 № 06/113/7779-25 МКСК відправило МПП «КОНДОР» акт про вчинення порушення законодавства про охорону культурної спадщини від 14.08.2025, який було 14.08.2025 надіслано рекомендованим листом на офіційну юридичну адресу МПП «КОНДОР» та отримано Позивачем 20.08.2025.

Згідно з трекінгом 0100100448089 позивач 20.08.2025 отримав Акт про порушення законодавства про охорону культурної спадщини від 14.08.2025.

Отже, твердження позивача про отримання 12.09.2025 Акту про порушення законодавства про охорону культурної спадщини від 14.08.2025 є неправдивим, та намаганням ввести суд в оману.

За проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам`ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць постановою МКСК від 26.08.2025 № 3/55/25 на позивача накладено фінансові санкції за порушення законодавства про охорону культурної спадщини, яку було 30.08.2025 надіслано рекомендованим листом на офіційну юридичну адресу позивача та отримано ним 05.09.2025.

Отже на думку відповідача спірна постанова про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини від 26.08.2025 № 3/55/25 є законною та прийнята згідно із Законом та відповідно до повноважень Міністерства.

Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги заперечила, надала суду додаткові докази та документи.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якому позивач зазначив, що відповідач у своєму відзиві зазначає, що об`єкт уже побудований і знаходиться впритул до «Кам`яниці родини графа С. Скарбка». Проте знову таки не згадує, що об`єкт позивача побудований, ще 1878 року, про що свідчить технічний паспорт, а «Кам`яниця родини графа С. Скарбка», яка знаходиться поруч не взята на облік пам`яток ще з липня 2016 року, а тільки пропонована до взяття на облік.

Позивач звертався до відповідача щодо її реконструкції проте його заяву не було розглянуто належним чином, тому він звернувся до суду (справа 380/9187/25).

Позивач вказує на порушення строків розгляду, а саме: Акт візуального обстеження був складений ще 13.06.2025, проте, Акт про порушення був складений 14.08.2025, а постанова всупереч статті 45 Закону України «Про охорону культурної спадщини» складена 26.08.2025. Тобто з порушенням усім термінів про притягнення до відповідальності.

Позивач зазначає, що Акт, як і Постанова про притягнення повинна надаватися чи надсилатися особі, щодо якої їх складено. Що, відповідно, належним чином не було здійснено.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Судом встановлені наступні обставини:

14.08.2025 відповідачем складено Акт про вчинення порушення законодавства про охорону культурної спадщини, в якому зазначено:

«За результатами опрацювання матеріалів, наданих листом Львівської обласної військової адміністрації від 20.06.2025 № 5/5-7043/0/2-25/7-16 (вхідний реєстраційний МКСК від 20.06.2025 № 16596/06-25), зокрема, акта візуального обстеження від 13.06.2025 по вул. Шептицького, 9-А у м. Миколаєві Львівської обл., головним спеціалістом відділу контролю та нагляду за дотриманням законодавства про охорону культурної спадщини департаменту захисту та збереження культурної спадщини Міністерства культури та стратегічних комунікацій України М. С. Охріменко складено цей акт про вчинення порушення законодавства про охорону культурної спадщини.

Встановлено, що будівля за адресою: Львівська обл., Стрийський район, Миколаївська територіальна громада, м. Миколаїв (станом на 01.01.2021), вулиця Шептицького, 9-А розташована в історичному ареалі населеного місця (код обмеження 06.06.2), в зоні охорони археологічного культурного шару місцевого значення (Кам`яниця родини графа С. Скарбка (банк «Україна»); перша пол. XIX ст. вул. Шептицького, 9, Церква св. Миколая архієпископа Мирлікійського, 1848-1874рр. вул. Шептицького, 19), в зоні регулювання забудови (код обмеження 01.02.2), межі та режими яких визначено в науково- проєктній документації «Історико-архітектурний опорний план. Межі та режими використання зон охорони пам`яток та історичного ареалу м. Миколаєва Львівської обл.», затвердженій наказом Міністерства культури України від 15.07.2016 р. № 547 (далі - НПД).

Відповідно до НПД м. Миколаєва, режими використання території Історичного ареалу у межах історичного ареалу визначаються режимами використання територій зон охорони пам`яток, розташованих на території ареалу.

Будівельна діяльність на території Історичного ареалу повинна бути спрямована на підтримання та регенерацію історичного середовища, відтворення втрачених цінних містоформуючих та архітектурно-просторових елементів, спадкоємного формування забудови на ділянках, що в процесі історичного розвитку не набули завершеного архітектурно-просторового вигляду. Пріоритетним напрямком містобудівної ДІЯЛЬНОСТІ у Історичному ареалі м. Миколаєва є реставрація та утримання на належному експлуатаційному рівні пам`яток історії, культури, архітектури та містобудування, збереження традиційного характеру міського середовища, збереження містоформуючої ролі визначних об`єктів - пам`яток архітектури, містобудування та цінних елементів ландшафту, охорона та раціональне використання історичної забудови.

На території Історичного ареалу має забезпечуватись охорона природного та переважно природного оточення пам`яток. Це передбачає збереження і відтворення цінних природних і пейзажних якостей пов`язаного з пам`ятками ландшафту, ліквідацію чи візуальну нейтралізацію будівель, споруд і насаджень, що спотворюють цей ландшафт.

Розробленню проектів передує проведення необхідних науково- дослідних робіт, у тому числі археологічних і геологічних.

У зоні регулювання забудови зберігають пов`язані з пам`яткою цінну історичну забудову і розпланування, характерні містобудівні утворення та виразні елементи ландшафту, закріплюють І відтворюють значимість пам`ятки в архітектурно-просторовій композиції та Історичному середовищі міста, забезпечують сприятливі умови її огляду.

Нове будівництво та реконструкція в зоні регулювання забудови регламентують за розташуванням, функціональним призначенням, висотою, прийомами забудови, масштабом, масштабністю членувань, матеріалом, кольором.

Будівництво, реконструкція, земляні та інші роботи в зоні регулювання забудови можуть здійснюватися лише за проектами, погодженими відповідними органами охорони культурної спадщини та відповідними органами з питань містобудування та архітектури.

В результаті візуального обстеження встановлено наступне: зовнішні фасади будинку № 9-А на вул. Шептицького у м. Миколаєві Стрийського району утеплені та потиньковані. Трикутний фронтон даху і схили даху покриті новим покрівельним матеріалом та виконано бетонне міжповерхове перекриття.

На об`єкті відсутній паспорт об`єкта будівництва з Інформацією про характер виконання робіт, відсутня інформація про замовника І виконавця робіт та про дозвіл на виконання робіт на будинку № 9-А на вул. Шептицького. На час обстеження не зафіксовано виконання будівельних робіт та відсутня будівельна техніка.

Містобудівні умови та обмеження затверджені наказом відділу архітектури, містобудування та архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області від 09.09.2024 № 100-09.09М «Про затвердження містобудівних умов та обмежень» для проектування об`єкта: «Реконструкція будівлі магазину з пристосування горищного простору під офіси за адресою: Львівська область, Стрийський район, м. Миколаїв, вул. Шептицького, 9-А» та видані для МПП «КОНДОР» ЄДРПОУ 22362034, за адресою: вул. Шептицького, 9-А, м. Миколаїв, Стрийський р-н, Львівська обл.

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.09.2024 № 393676350, МПП «КОНДОР» (код ЄДРПОУ 22362034) є власником нежитлових приміщень площею 142,8 км. м за адресою: будинок № 9-А, вул. Шептицького, м. Миколаїв, Стрийський р-н, Львівська обл.

Містобудівні перетворення нежитлових приміщень технічного поверху будинку за адресою: будинок № 9-А, вул. Шептицького, м. Миколаїв, Стрийський р-н, Львівська обл., а саме: зміна його функцій, переобладнання його в офісні приміщення та зміна конструкцій даху будинку, який знаходиться в історичного ареалі м. Миколаєва Стрийського району, потребує розгляду, погодження та надання дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Згідно з пунктом 14 частини другої статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в Історико- культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини.

Листом від 20.02.2025 № 12/13/156-25 МКСК відмовило Малому приватному підприємству «Кондор» у погодженні проектної документації на об`єкт: «Реконструкція будівлі магазину з пристосуванням горищаного простору під офіси за адресою: Львівська область, Стрийський район, м. Миколаїв, вул. Шептицького, буд. 9-А».

За результатами перевірки системи електронного документообігу Міністерства культури та стратегічних комунікацій України встановлено, що погоджень відповідної проектної документації за вказаною адресою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, не надавалося.

Здійснення містобудівних та архітектурних перетворень на території історичного ареалу міста Миколаєва Львівської області без погоджень відповідної проектної документації за вказаною адресою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, містить ознаки порушень статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

14.08.2025 відповідач повідомив позивача про наступне:

«Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, діючи в межах повноважень, визначених Законом України «Про охорону культурної спадщини» й Положенням про Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2019 року № 885, надсилає акт про вчинення порушення законодавства про охорону культурної спадщини від 14.08.2025.

Принагідно зазначаємо, що відповідно до статті 45 Закону України «Про охорону культурної спадщини» керівник юридичної особи, стосовно якої складено акт, протягом трьох днів з моменту отримання акта може подати письмові пояснення до нього».

26.08.2025 відповідачем прийнято спірну постанову про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини за №3/55/25, в якій зазначено наступне:

«На підставі акта про вчинення порушення законодавства про охорону культурної спадщини від 14.08.2025

Після розгляду документів, які засвідчують факт вчинення правопорушення, зазначеного у статті 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини»,

у присутності: головного спеціаліста відділу контролю та нагляду за дотриманням законодавства про охорону культурної спадщини департаменту захисту та збереження культурної спадщини Міністерства культури та стратегічних комунікацій України М.С. Охріменко

ВСТАНОВЛЕНО:

За адресою: вул. Шептицького, 9-А у м. Миколаєві Львівської обл. в історичному ареалі м. Миколаєва, в зоні охорони археологічного культурного шару місцевого значення (Кам`яниця родини графа С. Скарбка (банк «Україна»); перша пол. ХІХ ст. вул. Шептицького, 9, Церква св. Миколая архієпископа Мирлікійського, 1848-1874рр. вул. Шептицького, 19), в зоні регулювання забудови (код обмеження 01.02.2), межі та режими яких визначено в науково- проєктній документації «Історико-архітектурний опорний план. Межі та режими використання зон охорони пам`яток та історичного ареалу м. Миколаєва Львівської обл.», затвердженій наказом Міністерства культури України від 15.07.2016 р. № 547 (далі - НПД) зафіксовано ознаки проведення будівельних робіт на об`єкті «Реконструкція будівлі магазину з пристосування горищного простору під офіси за адресою: Львівська область, Стрийський район, м. Миколаїв, вул. Шептицького, 9-А». Замовник - МПП «КОНДОР» (81600, Львівська обл., м. Миколаїв, вул. Шептицького, 9-А, код ЄДРПОУ 22362034).

Будівельні роботи здійснено з порушенням вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини», а саме: роботи проводилися без погоджень відповідної проектної документації центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до НПД м. Миколаєва, режими використання території історичного ареалу у межах історичного ареалу визначаються режимами використання територій зон охорони пам`яток, розташованих на території ареалу.

Будівельна діяльність на території історичного ареалу повинна бути спрямована на підтримання та регенерацію історичного середовища, відтворення втрачених цінних містоформуючих та архітектурно-просторових елементів, спадкоємного формування забудови на ділянках, що в процесі історичного розвитку не набули завершеного архітектурно-просторового вигляду. Будівництво, реконструкція, земляні та інші роботи в зоні регулювання забудови можуть здійснюватися лише за проектами, погодженими відповідними органами охорони культурної спадщини та відповідними органами з питань містобудування та архітектури.

З моменту початку робіт МІНІ «КОНДОР» (81600, Львівська обл., м. Миколаїв, вул. Шептицького, 9-А, код ЄДРПОУ 22362034) погоджень відповідної проектної документації центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, не отримано.

Відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» ВИРІШЕНО:

1. Згідно з частиною першою статті 44 та статтею 45 Закону України «Про охорону культурної спадщини»

накласти на МПП «КОНДОР»

- за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам`ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць

штраф у розмірі 170 000 грн

сто сімдесят тисяч грн

2. Зобов`язати МПП «КОНДОР» сплатити у встановленому законодавством порядку фінансові санкції у зазначеному розмірі до Державного бюджету України протягом 15 днів».

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.

Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірного рішення з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 54 Конституції України, культурна спадщина охороняється законом.

Згідно із ст. 66 Конституції України, кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно із Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в редакції на час прийняття спірного рішення), цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно із ст. 1 цього ж Закону, крім іншого, пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Згідно із п. 23 ч. 2 ст. 5 цього ж Закону, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону.

Згідно із ст. 61 цього ж Закону, дозволи, погодження і висновки, передбачені цим Законом, надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно.

Рішення про надання або про відмову в наданні дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Набуття суб`єктом господарювання права на провадження будь-яких дій щодо здійснення господарської діяльності на об`єктах культурної спадщини за декларативним принципом забороняється.

Згідно із ст. 44 цього ж Закону, відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції:

за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам`ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць, - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам`яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за вчинення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини, щодо об`єкта всесвітньої спадщини, його території, буферної зони - у розмірі від п`яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за неподання, несвоєчасне подання або подання явно недостовірної інформації про виявлені у процесі земляних, будівельних, шляхових, меліоративних та будь-яких інших робіт об`єкти культурної спадщини - у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за ухилення власника пам`ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору або за порушення ним режиму використання пам`ятки - у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за невиконання припису органів охорони культурної спадщини - у розмірі від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення органу охорони культурної спадщини про застосування фінансових санкцій може бути оскаржено до суду.

Фінансові санкції, накладені органом охорони культурної спадщини, стягуються у встановленому законом порядку.

Згідно із ст. 45 цього ж Закону, фінансові санкції, передбачені статтею 44 цього Закону, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, головою чи заступником голови обласної, районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, головою чи заступником голови відповідної місцевої ради після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення.

Про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 44 цього Закону, особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини, складається акт. Керівник юридичної особи, стосовно якої складено акт, протягом трьох днів з моменту отримання акта може подати письмові пояснення до нього. Акт разом з іншими документами, що стосуються справи, у десятиденний термін з моменту складення акта надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.

Рішення про накладення фінансових санкцій приймається протягом 10 днів після отримання документів, зазначених у частині другій цієї статті. Рішення про накладення фінансових санкцій оформлюється постановою, що надсилається юридичній особі, на яку накладено фінансові санкції.

Кошти, одержані у вигляді стягнень, передбачених у статті 44 цього Закону, зараховуються до спеціального фонду відповідного бюджету.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суд зазначає наступне:

З матеріалів справи встановлено, що 08.09.2025 рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/9187/25за позовом Малого приватного підприємства «Кондор» до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, позов задоволено повністю:

Визнано протиправними дії Міністерства культури та стратегічних комунікацій України щодо надання необґрунтованих відмов у погодженні Малому приватному підприємству «Кондор» проектної документації об`єкту «Реконструкція будівлі магазину з пристосуванням горищаного простору під офіси за адресою: Львівська область, Стрийський район, місто Миколаїв, вулиця Шептицького, 9-А», викладених у листах №12/13/156-25 від 20.02.2025 року та №12/113/316-25 від 07.04.2025 року.

Зобов`язано Міністерство культури та стратегічних комунікацій України погодити Малому приватному підприємству «Кондор» проектну документацію об`єкту «Реконструкція будівлі магазину з пристосуванням горищаного простору під офіси за адресою: Львівська область, Стрийський район, місто Миколаїв, вулиця Шептицького, 9-А» та ввести погодження у Єдину державну електронну систему у сфері будівництва.

19.12.2025 вказане рішення суду залишено без змін, судом апеляційної інстанції.

Мотиви апеляційної інстанції наступні:

«Дослідивши лист від 20.02.2025 року № 12/13/156-25, яким відповідач вперше відмовив у погодженні згаданої проектної документації, колегія суддів встановила, що такий містить перелік норм законодавства та рішення про відмову у погодженні проектної документації без зазначення підстав такої відмови та оцінки чи аналізу поданих документів.

Також містить покликання на те, що у межах історичного ареалу опрацюванню проектної документації на будівництво, реконструкцію будівель і споруд повинно передувати розроблення історико містобудівних обґрунтувань. Погодження цих історико-містобудівних обґрунтувань здійснює органом охорони культурної спадщини Львівської ОДА.

Відповідно до Постанови № 722 та наказу Міністерства культури та інформаційної політики від 08.08.2022 року № 279 «Про надання адміністративних послуг у сфері охорони культурної спадщини через Єдину державну електронну систему у сфері будівництва» Міністерством культури та інформаційної політики прийнято наказ від 25.10.2022 року № 401 «Про внесення змін до деяких наказів МКІП щодо надання адміністративних послуг у сфері охорони культурної спадщини».

Цим наказом затверджено Інформаційну картку адміністративної послуги погодження науково-проектної документації на виконання робіт із консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування пам`ятки національного значення, у період дії правового режиму воєнного стану, яка містить виключний перелік підстав для відмови у наданні адміністративної послуги, а саме: 1) подання заявником неповного пакета документів; 2) виявлення в документах, поданих заявником, недостовірних відомостей; 3) невідповідність запропонованих проектних рішень спеціальним режимам використання пам`ятки культурної спадщини; 4) загроза руйнування чи пошкодження характерних властивостей пам`ятки, що становить її історико-культурну цінність, за наслідками реалізації передбачених проектних рішень; 5) відсутність укладеного охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, з дійсним наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Тобто, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

У постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі № 826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Крім того, апеляційний суд також вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Отже, критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

З огляду на вищенаведені норми та практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, колегія суддів уважає, що лист відповідача про відмову в погодженні проекту буде обґрунтованим за умови співставлення документів з підставам відмови.

Крім того, 19 березня 2025 року позивач отримав відповідь із Департаменту архітектури та містобудування Львівської обласної державної адміністрації на звернення, зареєстроване в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва від 21.02.2025 року № AW01:3045-6795-1943-3923, щодо погодження проектної документації, в якому зазначено, що надання погодження проектної документації «Реконструкція будівлі магазину з пристосуванням горищаного простору під офіси за адресою: Львівська область, Стрийський район, місто Миколаїв, вулиця Шептицького, 9-А» не належить до повноважень департаменту архітектури та розвитку містобудування облдержадміністрації відповідно до пункту 9 частини першої статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Також зазначено: «Додатково повідомляємо, що оскільки об`єкт будівництва розташований в межах історичного ареалу м. Миколаєва, відповідно до пункту 14 статті 5 Закону погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних, та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначатися на об`єктах культурної спадщини належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізовує державну політику у сфері охорони культурної спадщини Міністерства культури та стратегічних комунікацій України».».

Після відповіді департаменту, позивач повторно звернувся до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України із заявою № AW01:2652-6245-3024-4634 (вхідний № 405/11-25 від 24.03.2025 року).

17.04.2025 року за вих. № 12/13/316-25 Міністерство культури та стратегічних комунікацій України проінформувало, що: «Проектну документацію за реєстраційним номером PD01:9803-2440-1905-8177 № 10/09-02-2024 від 10.09.2024 (розробник Гриник Андрій Романович) було розглянуто на Заяву № AW01:0021-8218-2908-8802 та відмовлено у її погодженні (вихідний від 20.02.2025 № 12/13/156-25).

Тобто, Міністерство культури та стратегічних комунікацій України повторно дало відповідь на звернення позивача AW01:0021-8218-2908-8802 але не розглянуло та не надало відповіді на другу заяву позивача № AW01:2652-6245-3024-4634.

Тобто відповідач не врахував лист Львівської обласної державної адміністрації, не надав жодної відповіді на повторне звернення позивача, формально пославшись на відповідь по першому зверненню.

Апеляційний суд зазначає, що у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).

Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).

Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі «Kopecky проти Словаччини» від 28 вересня 2004 року, заява № 44912/98).

Аналізуючи вищенаведені норми, а також абзац одинадцятим підпункту 1 пункту 1 Постанови № 772, яким передбачено, що у разі ненадання обґрунтованої відмови протягом 30 днів органом охорони культурної спадщини погодження проектної документації вважається погодженим за замовчуванням, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги у повному обсязі, відповідно підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Щодо покликань апелянта на дискреційні повноваження, апеляційний суд виходить з наступних міркувань.

З приводу доводів апеляційної скарги про виключну компетенцію відповідача апеляційний суд зазначає наступне.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Наведена правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.11.2019р. у справі № 227/3208/16-а.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких обираючи спосіб захисту порушеного права слід зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менш, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

При цьому, колегія суддів враховує, що виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Дискреційними повноваженнями є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Натомість, у цій справі, відповідач вважає свої повноваження дискреційними помилково, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно з законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Однак як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Суд звертає увагу, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Апеляційним судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач двічі звертався до відповідача із відповідною заявою.

Однак, відповідь щодо першої заяви належним чином не вмотивована, а щодо другої жодним чином не вмотивована.

Вказані обставини дають суду правові підстави щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки такий спосіб захисту порушеного права позивача, буде належним, ефективним та повним.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає».

Також з матеріалів справи судом встановлено, що

Позивач є власником нежитлової будівлі за адресою: 81600. Львівська область, Стрийський район, місто Миколаїв, вулиця Шептицького, 9-А. Така нежитлова будівля згідно технічного паспорта побудована ще 1878 року та знаходиться на земельній ділянці, кадастровий №4623010100:01:011:0526, площею 0.0248га, яка перебуває у приватній власності позивача відповідно до державного акту ЛВ №097528 від 05.03.2003.

09.09.2024 позивач отримав містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція будівлі магазину з пристосуванням горищаного простору під офіси за адресою: Львівська область, Стрийський район, місто Миколаїв, вулиця Шептицького, 9-А», затверджені Наказом №100-09.09 М від 09.09.2024 відділом архітектури та містобудування Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області.

16.12.2024 позивачу видано експертний звіт №1272/24 від 16.12.2024, реєстраційний №ЕХ01:4597-9009-9677-3691.

22.01.2025 позивач звернувся із заявою № AW01:0021-8218 2908-8802 до відповідача для погодження проектної документації на об`єкт: «Реконструкція будівлі магазину з пристосуванням горищаного простору під офіси за адресою: Львівська область, Стрийський район, місто Миколаїв, вулиця Шептицького, 9-А», реєстраційний номер науково- документації PD01:9803-2440-1905-8177 №10/09-02-2024 від 2024-09-10.

Позивач повторно звернувся до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України із заявою № AW01:2652-6245-3024-4634 (від 24.03.2025 за №405/11-25).

20.02.2025 за №12/13/156-25 відповідач листом відмовив позивачу у погодженні проектну документації «Реконструкція будівлі магазину з пристосуванням горищаного простору під офіси за адресою: Львівська область, Стрийський район, місто Миколаїв, вулиця Шептицького, 9-А».

Як встановлено вищевказаним судовим рішенням у справі № 380/9187/25: «Аналізуючи вищенаведені норми, а також абзац одинадцятим підпункту 1 пункту 1 Постанови № 772, яким передбачено, що у разі ненадання обґрунтованої відмови протягом 30 днів органом охорони культурної спадщини погодження проектної документації вважається погодженим за замовчуванням».

Також, як вже встановлено апеляційним судом, лист відповідача від 20.02.2025 за № 12/13/156-25, яким вперше відмовлено позивачу у погодженні згаданої проектної документації, містить перелік норм законодавства та рішення про відмову у погодженні проектної документації без зазначення підстав такої відмови та оцінки чи аналізу поданих документів.

Позивач повторно звернувся до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України із заявою № AW01:2652-6245-3024-4634.

Міністерство культури та стратегічних комунікацій України повторно дало відповідь на звернення позивача AW01:0021-8218-2908-8802 але не розглянуло та не надало відповіді на другу заяву позивача № AW01:2652-6245-3024-4634.

Таким чином, на даний час існують встановлені судом обставини «погодження за замовчуванням» проектної документації на об`єкт: «Реконструкція будівлі магазину з пристосуванням горищаного простору під офіси за адресою: Львівська область, Стрийський район, місто Миколаїв, вулиця Шептицького, 9-А», які не підлягають доказуванню.

Відповідно підстав для притягнення позивача до відповідальності за вказаних вище обставин немає, відтак спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Також судом враховуються аргументи позивача, щодо подання кількох позовів, про те, що першу позовну заяву, яка й розглядається була подана 15.09.2025, що підтверджується реєстрацією у системі «Електронний суд». Проте, 16.09.2025 представником було виявлено повідомлення про відмову у реєстрації. Одразу ж тоді повторно було подано ще раз позов, оскільки підстав для відмови не було. Зранку, 16.09.2025 після розмов представника з канцелярією Львівського окружного адміністративного суду позивач втретє подав позовну заяву, оскільки представнику повідомили, що була помилка подання. А на наступний день прийшло повідомлення про розподіл одразу трьох справ. Жодних дій, жодних клопотань представник не подавав щодо залишення без розгляду.

Вказане, на думку суду, свідчить про відсутність підстав застосування ст. 45 КАС України.

Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З цих же по суті підстав, судом враховуються аргументи позивача та не враховуються заперечення відповідача.

Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Малого приватного підприємства «Кондор» (81600, Львівська обл., Стрийський р-н, м. Миколаїв, вул. Шептицького, 9а, ЄДРПОУ 22362034) до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України (01601, м. Київ, вул. Івана Франка, 19, ЄДРПОУ 43220275) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Міністерства культури та стратегічних комунікацій України про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини №3/55/25 від 26.08.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства культури та стратегічних комунікацій України (01601, м. Київ, вул. Івана Франка, 19, ЄДРПОУ 43220275) на користь Малого приватного підприємства «Кондор» (81600, Львівська обл., Стрийський р-н, м. Миколаїв, вул. Шептицького, 9а, ЄДРПОУ 22362034) 3028,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення цього Кодексу.

СуддяГавдик Зіновій Володимирович