Ухвала суду № 138790410, 06.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/18840/24

У Х В А Л А

про встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення суду

06 серпня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника відповідача про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , від імені якого діє представниця Єрьоміна В.А., звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;

- зобов`язати НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 (головуючий суддя Москаль Р.М.) адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування, що полягала в ухиленні від нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код 24977136) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як «місяця зростання доходу», а також провести виплату індексації грошового забезпечення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.

Рішення суду набрало законної сили 03.12.2024.

Як встановлено із комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», судом було виготовлено виконавчий лист у справі, який видано 02 липня 2025 року.

13.07.2025 представник позивача подала заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, у якій просила зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 у справі №380/18840/24. Заява обґрунтована тим, що станом на день подання цієї заяви рішення суду не виконано, оскільки відповідачем не здійснено виплату коштів, що підлягають виплаті позивачу на виконання зазначеного судового рішення. Тобто, фактично не забезпечено реалізацію виконання судового рішення, як це прямо передбачено резолютивною частиною судового рішення.

У зв`язку із призначенням судді Москаля Ростислава Миколайовича на посаду судді Восьмого апеляційного адміністративного суду Указом Президента України від 24.02.2026 №167/2026 «Про призначення суддів» проведено повторний автоматизований розподіл справи №380/18840/24.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.07.2026 визначено суддю для розгляду заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду Чаплик І.Д.

Ухвалою від 23.07.2026 клопотання представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволено та зобов`язано відповідача протягом 30 днів з дня отримання цієї ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 у справі №380/18840/24 разом з письмовими доказами на підтвердження повного виконання судового рішення.

Відповідач 29.07.2026 подав до суду звіт про виконання рішення суду, у якому зазначив, що згідно платіжної інструкції №668 від 24.06.2026 на рахунок ОСОБА_1 були виплачені кошти у сумі 79 443 грн 97 коп, як призначення платежу по справі №380/18840/24 від 01.11.2024.

Позивач та його представник своїм правом на подання заяв чи заперечень щодо звіту відповідача про виконання рішення суду не скористались.

При розгляді звіту відповідача про виконання рішення суду суд виходить із такого.

Конституція України гарантує обов`язковість судового рішення, що є однією з основних засад судочинства (пункт 9 частини другої статті 129 Основного Закону); держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія) у Доповіді про правовладдя, ухваленій на її 86-му пленарному засіданні, яке відбулося 25- 26 березня 2011 року [CDL-AD(2011)003rev], зазначила, що «юридична визначеність» вимагає додержання принципу res judicata, що в тому числі охоплює виконання остаточних рішень судів (пункт 46).

Судовий контроль є одним з найефективніших способів забезпечення виконання судових рішень, оскільки є гарантією дотримання закону та прав інших суб`єктів; дозволяє мінімізувати можливість зловживань; стимулює зобов`язану особу виконувати судові рішення добровільно та без застосування до неї відповідних санкцій; передбачає можливість застосування додаткових заходів для виявлення реальних перешкод у виконанні судового рішення, зокрема шляхом реагування на це окремими судовими рішеннями; сприяє підвищенню рівня довіри суспільства до судової системи.

Схожі правові висновки зроблені Конституційним Судом України у рішенні щодо гарантування захисту прав і свобод особи за рішенням Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2024 року № 1-р(ІІ)/2024.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Вимоги до звіту викладені у частинах 2-3 статті 382-2 КАС України.

Відповідно до частин 1-3 статті 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Отже, з указаних законодавчих положень вбачається, що суд може вжити заходів реагування в контексті судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.

Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 30 червня 2022 року у справі № 826/9960/15, а також Верховним Судом в ухвалах від 11 серпня 2020 року у справі №160/3586/19, від 17 вересня 2024 року у справі №200/3958/19-а, від 25 лютого 2025 року у справі № 580/2522/24, від 03 березня 2025 року у справі № 160/5259/20.

Усталеною судовою практикою також сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов`язком.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 9901/598/19.

Слід також зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.

Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.

В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.

За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.

Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання рішення суду від 01.11.2024 у справі №380/18840/24 відповідачем було проведено перерахунок та виплату позивачеві індексації грошового забезпечення на загальну суму 79 443,97 грн. Вказана сума була виплачена на банківський рахунок позивача 26.06.2026, що підтверджується платіжною інструкцією №668.

Разом із цим суд зазначає, що з долучених до звіту про виконання рішення суду документів можливо встановити лише загальну суму нарахованого на виконання рішення суду грошового забезпечення. Проте, відповідачем не було долучено відомості про порядок розрахунку нарахованої позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період та про одночасне нарахування компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004. Тому з доданих документів суд не може встановити факт повного виконання відповідачем рішення суду.

З огляду на це, суд вважає доцільним у межах розпочатої за ініціативою позивача процедури судового контролю зобов`язати відповідача подати новий звіт про виконання судового рішення, із долученням до нього доказів вчинення відповідачем усіх дій на виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 256, 293-295, 381-1, 382-382-3 КАС України, суд

у х в а л и в:

установити НОМЕР_1 комендатурі охорони та обслуговування новий строк для подання звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 у справі №380/18840/24.

Зобов`язати відповідача протягом одного місяця з дня отримання цієї ухвали подати до суду новий звіт про виконання судового рішення, із долученням до нього доказів вжиття відповідачем усіх належних заходів з метою забезпечення виконання рішення суду, враховуючи висновки суду, висловлені у цій ухвалі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Чаплик І.Д.