Рішення № 138790295, 05.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/18439/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в :

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій просить суд:

- визнати протиправною на скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України на транспорті від 04.06.2025 №ОПШ044320 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ044320 від 04.06.2025 є протиправною, незаконною та необґрунтованою, а також складеною з порушенням встановленої процедури. Зокрема, позивач покликається на те, що в матеріалах справи не зазначено причини зупинки транспортного засобу, а також державним інспектором не пред`явлено службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку та не було повідомлено про причину зупинення транспортного засобу. Також покликається на неналежне повідомлення позивача про розгляд справи.

Щодо суті встановленого порушення, то зазначає, що актом перевірки від 08.05.2025 встановлено відсутність 20 тахокарт. Однак, контролюючий орган не взяв до уваги той факт, що водій був прийнятий на роботу тільки 28.04.2025, а з огляду на власну необізнаність при проведенні рейдової перевірки не надав посадовим особам бланк підтвердження діяльності за 28.04.2025 та 29.04.2025, який був наявний у водія на момент проведення перевірки, та який в подальшому не вимагали інспектори, а після пред`явлення не бажали його оглядати.

Також вказує, що перевізник ОСОБА_1 забезпечив водія ОСОБА_2 відповідною кількістю тахокарт, водій був ознайомлений з інструкціями щодо обов`язкового використання тахографів. Незважаючи на це, водій самостійно прийняв рішення не вставляти тахокарту. Перевізник не мав можливості запобігти цьому порушенню під час рейсу. Вважає, що перевізник несе відповідальність лише в межах виконаних обов`язків, відтак у даній ситуації відсутній склад порушення з боку перевізника.

Незгода позивача з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ044320 від 04.06.2025 зумовила звернення до суду із цим позовом.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 15.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що розгляд справи про порушення ст. 30, 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт» проводився Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті за місцезнаходженням позивача. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності), (п. 26 Порядку № 1567). 14.05.2025 позивачу було направлено повідомленням № 42730/33/24-25 від 13.05.2025 про розгляд матеріалів справи (Запрошення на розгляд матеріалів справи), на його офіційну електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначену в Єдиному комплексі інформаційних систем у сфері безпеки на наземному транспорті (системі «Шлях»), яким останнього було запрошено на розгляд матеріалів справи № 1888, який відбувся 04.06.2025, о 10:00 год., в приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області, за адресою: Львівська обл., Львівський р-н., с. Малехів, вул. Івасюка 8.

У зв`язку з неприбуттям позивача, розгляд справи здійснено за його відсутності.

Також вказує, що посадовою особою Укртрансбезпеки було, названо посаду та прізвище, назвав номер направлення на рейдову перевірку та назвав причину про зупинення транспортного засобу. Водій додатково не запросив оглянути посвідчення та направлення на рейдову перевірку, а був згоден продовжити, тому вважаємо що порушення не було зі сторони Укртрансбезпеки.

Щодо правового обґрунтування винесення постанови про застосування адміністративно - господарської санкції зазначає, що тахокарта фіксує відомості про режим праці та відпочинку водія, а бланк підтвердження діяльності містить інформацію про періоди, протягом яких водій не виконував роботу з керування транспортним засобом, або не здійснював перевезення пасажирів. Верховний Суд в постанові від 17.07.2019 у справі № 816/179/17, вказує «Отже, під час перевірки водії зобов`язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний тиждень та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахограм, або бланк підтвердження діяльності» Отже на виконання вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 3.3 Інструкції № 385 водій позивача під час рейдової перевірки, повинен був мати та надати для перевірки Інспектору - реєстраційні листки (тахокарти) за день перевірки та попередні 28 днів, а у разі їх відсутності повинен мав мати та надати бланк підтвердження діяльності водія (у разі якщо водій не здійснював перевезення вантажів або виконував іншу роботу, відмінну від керування транспортним засобом), заповненого відповідно до вимог ЄУТР, чого не було зроблено а також підтверджується позивачем в позовній заяві заявляючи про необізнаність водія.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Начальником відділу державного контролю (нагляду) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті затверджено графік проведення рейдових перевірок відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області в період з 05.05.2025 по 11.05.2025.

На підставі щотижневого графіку складене направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 05.05.2025 №НР002319.

Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті 08.05.2025 складено акт проведення перевірки додержання законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №126964 щодо транспортного засобу MERCEDES-BENZ KOEGEL номерний знак НОМЕР_1 (водій ОСОБА_2 ).

Зазначеним актом зафіксовано порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказ СТЗУ №385 від 24.06.2020, а саме відсутність у водія 20 тахокарт режиму праці та відпочинку та бланку підтвердження діяльності водія за цей період.

04.06.2025 відділ державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийняв постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ044320.

Вважаючи таку постанову протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 2344-III).

Згідно з ч. 7 ст. 6 Закон № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення № 103).

Згідно з пунктом 1 Положення №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 4 Положення №103 передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок № 1567).

Пунктом 3 Порядку №1567 передбачено, що рейдові перевірки на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення і направлення на рейдову перевірку.

Відповідно до п. 4 Порядку №1567 рейдова перевірка проводиться на підставі направлення на рейдову перевірку (у паперовій або електронній формі (за наявності технічної можливості) із зазначенням посадових осіб за формою згідно з додатком 1 (далі - направлення), що складається та підписується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу.

Згідно з п. 5 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами, розробляється Укртрансбезпекою і затверджується Мінрозвитку.

Судом встановлено, що начальником відділу державного контролю (нагляду) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті затверджено графік проведення рейдових перевірок відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області в період з 05.05.2025 по 11.05.2025.

На підставі щотижневого графіку складене направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 05.05.2025 №НР002319.

Відтак, відповідач є органом, уповноваженим на проведення рейдових перевірок на автомобільному транспорті.

У позові позивач вказує, що в матеріалах справи не зазначено причини зупинки транспортного засобу, а також державним інспектором не пред`явлено службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку та не було повідомлено про причину зупинення транспортного засобу. Також покликається на неналежне повідомлення позивача про розгляд справи.

Пунктом 11 Порядку 1567 передбачено, що у разі зупинення транспортного засобу під час звернення до водія посадова особа зобов`язана назвати свою посаду, прізвище, ім`я та по батькові і повідомити про причину зупинки транспортного засобу, пред`явити службове посвідчення та направлення для ознайомлення.

Порядок зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів затверджено постановою Кабінету Міністрів України 20.05.2013 №422 (чинний, станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок 422).

Згідно з п. 4 Порядку №422 зупинення транспортного засобу здійснюється посадовою особою:

для перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт;

у разі виявлення нею таких порушень Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та/або Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні:

- посадки (висадки) пасажирів у невстановлених місцях, порушення в розміщенні візуальної інформації на автобусах, перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах без надання їм місць для сидіння, експлуатації таксі з порушенням вимог законодавства щодо облаштування, експлуатації транспортного засобу, що здійснює перевезення пасажирів та/або вантажів з явними ознаками технічної несправності;

- характеру руху транспортного засобу, що викликає підозру в спроможності водія керувати ним (різка зміна напрямку руху та (або) швидкісного режиму);

- відсутності номерних знаків на транспортному засобі, наявності даних, що свідчать про причетність транспортного засобу, водія, пасажирів до скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п. 10 Порядку №422 під час звернення до водія посадова особа зобов`язана привітатися, назвати свою посаду і прізвище, пред`явити службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) та повідомити про причину зупинення транспортного засобу.

З цього приводу відповідачем у відзиві на позовну заяву подано пояснення, що відповідно до відеоматеріалів з рейдової перевірки, вбачається що посадова особа Укртрансбезпеки привітався, назвав свою посаду та прізвище, назвав номер направлення на рейдову перевірку та назвав причину про зупинення транспортного засобу. Водій додатково не запросив оглянути посвідчення та направлення на рейдову перевірку, а був згоден продовжити, тому вважає що порушення не було зі сторони Укртрансбезпеки.

Після перегляду відеоматеріалів, долучених до відзиву на позовну заяву, судом встановлено, що посадова особа Укртрансбезпеки привітався, назвав свою посаду та прізвище, номер направлення не було озвучено та пред`явлено водію, а також не було озвучено причину зупинки, що суперечить п. 10 Порядку №422.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду викладеному в постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 порушення, допущені під час призначення та проведення перевірки, можуть бути підставою для скасування рішення контролюючого органу у випадку, якщо такі порушення вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Таким чином, обставинами які підлягають доказуванню у таких категоріях справ є причинно-наслідковий зв`язок між процедурними порушеннями допущеними (на переконання платників податків) під час перевірки та правильністю висновків сформованими за результатом такої перевірки.

У постанові від 17.07.2025 у справі №200/1560/22 Верховний Суд виснував, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Суд враховує, що у матеріалах справи міститься Графік проведення рейдових перевірок Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області в період з 05 травня 2025 року та 11 травня 2025 року, а також направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 05.05.2025 №НР002319. Надані документи підтверджують, що перевірка проводилась контролюючим органом на законних підставах.

Ураховуючи викладене, суд доходить висновку, що допущені посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті під час проведення рейдової перевірки порушення (щодо непред`явлення службового посвідчення та направлення водію) не є тими, що можуть тягнути за собою протиправність оскаржуваної постанови.

Відповідно до п. 13 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2 (далі - акт проведення перевірки).

Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що копія акта проведення перевірки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів видається водію транспортного засобу (за винятком відмови від їх отримання), про що посадова особа робить в актах відповідні записи, а у разі відмови водія транспортного засобу від отримання, копія акта проведення перевірки надсилається автомобільному перевізнику або уповноваженій ним особі.

За результатами проведеної перевірки Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті 08.05.2025 складено акт проведення перевірки додержання законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №126964 щодо транспортного засобу MERCEDES-BENZ KOEGEL номерний знак НОМЕР_1 (водій ОСОБА_2 ).

Зазначеним актом зафіксовано порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказ СТЗУ №385 від 24.06.2020, а саме відсутність у водія 20 тахокарт режиму праці та відпочинку та бланку підтвердження діяльності водія за цей період.

Відповідальність за такі порушення передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Копія акта перевірки №126964 вручена водію ОСОБА_2 , що підтверджується його підписом.

Згідно з п. 16-17 Порядку №1567 матеріали, складені за результатами рейдової перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - справа про порушення) та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою автомобільного перевізника або його уповноваженої особи) протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи.

Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру".

У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем було порушено процедуру розгляду справи, а саме не повідомлено його про час та місце розгляду справи.

Відповідач, в свою чергу, зазначає, що про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності), (п. 26 Порядку № 1567). 14.05.2025 позивачу було направлено повідомленням № 42730/33/24-25 від 13.05.2025 року про розгляд матеріалів справи (Запрошення на розгляд матеріалів справи), на його офіційну електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначену в Єдиному комплексі інформаційних систем у сфері безпеки на наземному транспорті (системі «Шлях»), яким останнього було запрошено на розгляд матеріалів справи №1888, який відбувся 04.06.2025, о 10:00 год., в приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області, за адресою: Львівська обл., Львівський р-н., с. Малехів, вул. Івасюка 8.

До відзиву на позовну заяву відповідач долучає копію повідомлення №42730/33/24-25 від 13.05.2025 та докази його направлення на електронну адресу відповідача 14.05.2025.

Суд зауважує, що копію цього ж повідомлення долучає до позову і позивач, що свідчить про те, що позивач отримав таке і був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Отже, покликання позивача на порушення відповідачем процедури розгляду справи є помилковими та спростовуються матеріалами справи.

Пунктом 19 Порядку №1567 установлено, що за результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник:

за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за формою згідно з додатком 5;

за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт (відповідальність за які не передбачена частиною першою статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт") виносить припис щодо усунення порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - припис) за формою згідно з додатком 6.

за відсутності належного підтвердження порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт виносить постанову про закриття справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 7.

За результатами розгляду справи відповідач прийняв постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ044320.

Зазначеною постановою встановлено, що автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_1 допущено перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», за що передбачена відповідальність абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Актом, на підставі якого винесена постанова №ОПШ044320, установлено відсутність у водія 20 тахокарт режиму праці та відпочинку та бланку підтвердження діяльності водія за цей період.

Позивач не погоджується із спірною постановою, та вказує, що посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті не враховано той факт, що водій був прийнятий на роботу тільки 28.04.2025, а з огляду на власну необізнаність при проведенні рейдової перевірки не надав посадовим особам бланк підтвердження діяльності за 28.04.2025 та 29.04.2025, який був наявний у водія на момент проведення перевірки, та який в подальшому не вимагали інспектори, а після пред`явлення не бажали його оглядати.

Також вказує, що перевізник ОСОБА_1 забезпечив водія ОСОБА_2 відповідною кількістю тахокарт, водій був ознайомлений з інструкціями щодо обов`язкового використання тахографів. Незважаючи на це, водій самостійно прийняв рішення не вставляти тахокарту. Перевізник не мав можливості запобігти цьому порушенню під час рейсу. Вважає, що перевізник несе відповідальність лише в межах виконаних обов`язків, відтак у даній ситуації відсутній склад порушення з боку перевізника.

Оцінюючи такі доводи позивача, суд виходить з наступного.

За змістом абз. 2 ч. 1 ст. 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Частиною 1 статті 39 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено перелік обов`язкових документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення, для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених норм права вказує, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються регулярні пасажирські перевезення, передбачених статтею 39 Закону № 2344-III, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статтях 39 і 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких виконуються перевезення, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування до автомобільного перевізника санкцій, визначених абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Водночас суд зауважує, що законодавець під час визначення документів для здійснення регулярних пасажирських перевезень фактично не встановив їх вичерпного переліку, проте відзначив про необхідність наявності, в тому числі, інших документів, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до статті 18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані, зокрема, організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Отже, у розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону № 2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (пункт 1.2).

Відповідно до пункту 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Згідно з пунктом 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Пунктом 6.3 Положення № 340 передбачено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Згідно з визначенням, наведеним у абзаці дванадцятому пункту 1.5 Положення № 340, тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Отже, тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких ТЗ та про певні періоди роботи їх водіїв. Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Своєю чергою, Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385 (далі - Інструкція № 385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385:

контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Умови використання тахографів визначені розділом ІІІ Інструкції № 385.

Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до приписів пункту 3.5 Інструкції № 385 перевізники:

забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);

зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;

аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Пунктом 3.6 Інструкції № 385 передбачено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема:

правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);

дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Аналіз наведених норм вказує на те, що автомобільний перевізник, що використовує вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн, повинен обладнати транспортний засіб діючим та повіреним тахографом, у разі використання аналогового тахографа, водій такого транспортного засобу використовує тахокарти, своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання, має із собою заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР.

07 вересня 2005 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2819-IV «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», яким постановила приєднатися до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева.

20 грудня 2010 року набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева (далі - Поправка № 6 до ЄУТР), в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Відповідно до пункту 6.4 Положення № 340 у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Отже, водії зобов`язані надавати посадовим особам для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто, 29 тахокарт. Водночас факт нездійснення водієм перевезень може бути підтверджений бланком підтвердження діяльності.

Таким чином, водій ОСОБА_2 під час перевірки 08.05.2025 повинен був пред`явити 29 тахокарт, або, у випадку нездійснення перевезень протягом цього періоду (адже, як стверджує позивач, водія було прийнято на роботу лише з 28.04.2025), надати бланк підтвердження діяльності.

Актом від 08.05.2025 №126964 зафіксовано неподання водієм таких документів.

Позивач не заперечує факту неподання документів ОСОБА_2 , покликаючись на те, що водій з огляду на власну необізнаність при проведенні рейдової перевірки не надав посадовим особам бланк підтвердження діяльності за 28.04.2025 та 29.04.2025, який був наявний у водія на момент проведення перевірки, та який в подальшому не вимагали інспектори, а після пред`явлення не бажали його оглядати.

Також вказує, що перевізник ОСОБА_1 забезпечив водія ОСОБА_2 відповідною кількістю тахокарт, водій був ознайомлений з інструкціями щодо обов`язкового використання тахографів. Незважаючи на це, водій самостійно прийняв рішення не вставляти тахокарту. Перевізник не мав можливості запобігти цьому порушенню під час рейсу.

Однак, суд зазначає, що Законом №2344-ІІІ обов`язок щодо організації роботи водіїв транспортних засобів, режиму їх праці та відпочинку покладено саме на перевізника.

Водночас, стаття 60 Закону № 2344-ІІІ передбачає притягнення перевізників до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт шляхом застосування адміністративно-господарських штрафів.

Таким чином, під час судового розгляду відповідачем доведено правомірність прийнятої ним постанови від 04.06.2025 №ОПШ044320 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн, а тому підстав для її скасування немає.

Отже, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Під час судового розгляду справи судом не встановлено ознак протиправності рішень відповідача в контексті спірних правовідносин. Натомість, доводи позивача, зазначені у позовній заяві є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51; код ЄДРПОУ 39816845) в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області (80383, Львівська обл., с. Малехів, вул. Володимира Івасюка, 8).

Суддя Сидор Н.Т.