Ухвала суду № 138789802, 05.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

05 серпня 2026 року м. Київ № 320/30481/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, третя особа Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Києві, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державного бюро розслідувань, третя особа Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державного бюро розслідувань (код ЄДРПОУ 41760289; вул. Панаса Мирного, 28, м. Київ, 01011), що полягає у нерозгляді карги від 30.06.2026 № 06/26;

- зобов`язати Державне бюро розслідувань (код ЄДРПОУ 41760289; вул. Панаса Мирного, 28, м. Київ, 01011) розглянути скаргу від 30.06.2026 № 06/26 та прийняти рішення за результатами її розгляду відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, вирішити питання щодо порушення дисциплінарного провадження стосовно Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві - Корінь Сергія Олександровича.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши позовну заяву на предмет дотримання процесуальних норм щодо її форми та змісту, суд констатує її невідповідність та вважає за необхідне залишити позов без руху.

Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно з ч. 4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Всупереч зазначеним нормативним вимогам позивач не надав доказів на підтвердження обставин справи.

Так, позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач вчиняє протиправну бездіяльність, що полягає у нерозгляді скарги від 30.06.2026 № 06/26.

Суд зазначає, що обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, покладається на позивача. Саме позивач повинен навести фактичні дані та надати належні і допустимі докази існування оскаржуваної бездіяльності суб`єкта владних повноважень станом на момент звернення до суду.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у строк не більше одного місяця від дня їх надходження, а у випадках, коли вирішення порушених питань потребує додаткового часу, цей строк може бути продовжений до сорока п`яти днів із повідомленням заявника. Отже, до закінчення встановленого законом строку у суб`єкта владних повноважень існує передбачене законом право здійснювати розгляд звернення, а обов`язок щодо прийняття остаточного рішення ще не є простроченим.

Як убачається з матеріалів справи, скарга позивача від 30.06.2026 надійшла відповідачу 01.07.2026, тоді як адміністративний позов подано до суду вже 07.07.2026, тобто через шість днів після її отримання відповідачем. Таким чином, на момент звернення до суду передбачений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» строк для розгляду звернення не лише не закінчився, а перебував на початковій стадії свого перебігу.

За таких обставин матеріали позову не містять доказів, які б свідчили, що станом на дату звернення до суду відповідач уже допустив невиконання покладеного на нього законом обов`язку щодо розгляду звернення або іншим чином проявив оскаржувану бездіяльність. Не надано також доказів відмови у прийнятті чи розгляді звернення, залишення його без розгляду або вчинення інших дій (бездіяльності), які могли б свідчити про порушення прав позивача саме на час подання позову.

Відтак позивач фактично звернувся до суду з вимогою про констатацію ймовірної майбутньої бездіяльності, яка на момент подання позову об`єктивно ще не могла виникнути. Такий спосіб судового захисту не відповідає завданням адміністративного судочинства, оскільки адміністративні суди здійснюють захист вже порушених прав, свобод чи інтересів особи, а не надають оцінку припущенням щодо можливого порушення у майбутньому.

Таким чином, позовна заява не містить належних і допустимих доказів існування на момент звернення до суду оскаржуваної бездіяльності відповідача. Відсутність факту спливу встановленого законом строку для розгляду скарги унеможливлює висновок про невиконання відповідачем покладеного на нього законом обов`язку, а отже свідчить про відсутність належного предмета судового контролю та передчасність звернення позивача до адміністративного суду.

Крім того, відповідно до частини сьомої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням правових висновків Верховного Суду, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень позивач зобов`язаний надати індивідуальний акт або інший документ, який підтверджує існування спірного владного волевиявлення, або ж заявити клопотання про його витребування судом.

Однак позивачем не долучено жодного індивідуального акта, який би підтверджував відмову відповідача у розгляді скарги або свідчив про оскаржувану бездіяльність, а також не подано клопотання про витребування такого акта. За відсутності відповідного рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відсутній і предмет судового контролю, що узгоджується з підходом Верховного Суду щодо недопустимості абстрактних та декларативних позовів.

Також позивачем заявлено клопотання про витребування доказів.

Разом із тим зазначене клопотання не відповідає вимогам частини другої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не містить належного обґрунтування необхідності витребування кожного із заявлених доказів. Зокрема, позивач не зазначив, які саме обставини може підтвердити або спростувати кожний із доказів, що підлягає витребуванню, не навів підстав, з яких убачається, що відповідні докази перебувають у володінні визначеної особи, а також не навів відомостей щодо вжиття заходів для самостійного отримання таких доказів або причин неможливості їх самостійного подання.

Суд звертає увагу, що витребування доказів судом є процесуальним механізмом сприяння учаснику справи у доказуванні та не може підміняти виконання позивачем процесуального обов`язку щодо належного обґрунтування позовних вимог і подання доказів на їх підтвердження.

Крім того, за правовими позиціями Верховного Суду право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України, передбачає не лише можливість звернення до суду, а й обов`язок позивача обґрунтувати, яке саме право чи законний інтерес порушено, у чому полягає таке порушення та яким чином обраний спосіб судового захисту забезпечить його поновлення. Подана позовна заява не містить достатнього викладення фактичних обставин, які б свідчили про існування на момент звернення до суду оскаржуваної бездіяльності відповідача, та не підтверджена належними доказами.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовна заява подана без додержання вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не містить належного фактичного та доказового обґрунтування заявлених позовних вимог, що відповідно до статті 169 цього Кодексу є підставою для залишення її без руху.

Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:

- доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема доказів, що підтверджують існування оскаржуваної бездіяльності відповідача станом на дату звернення до суду (у тому числі доказів подання звернення, його отримання відповідачем, наявності або відсутності відповіді, а також інших доказів, на які посилається позивач);

- належним чином оформленого клопотання про витребування доказів, яке відповідатиме вимогам частини другої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач вважає, що необхідні докази не можуть бути подані ним самостійно.

Зважаючи на надану законодавцем до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС технічну можливість розглядати (формувати та зберігати) справи в паперовій, електронній чи змішаній формі, суддя вважає за доцільне дану справу розглядати у змішаній формі (електронній формі).

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, третя особа Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Києві, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Встановити позивачеві триденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою.

Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панченко Н.Д.