Рішення № 138789766, 06.08.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2026 р. справа № 640/68/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Національні інформаційні системи" про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національні інформаційні системи" (далі - відповідач, ДП "НАІС", Підприємство), в якому просить:

- визнати протиправними дії Державного підприємства "Національні інформаційні системи", що виразилися в ненаданні інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухому майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна;

- зобов`язати Державне підприємство "Національні інформаційні системи" надати інформацію, а саме:

1) щодо здійснених у період з 01.01.2011 по 12.06.2018 запитів про надання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухому майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо майна позивача, а саме зазначити наступне: назва відповідного реєстру; номер інформаційної довідки; дата, час формування; підстава формування інформаційної довідки (із зазначенням усіх відомостей про юридичну та фізичну особу - ініціатора запиту); параметри запиту;

2) щодо здійснених у період з 01.01.2017 по 12.06.2018 запитів про надання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухому майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо власників житлових та нежитлових приміщень будинку АДРЕСА_1 , у тому числі в якому розташована квартира 109, тобто об`єкт нерухомості, власником якого є позивач та члени його сім`ї, а саме зазначити наступне: назва відповідного реєстру; кількість запитів та відповідей на них; номер інформаційної довідки; дата, час формування; підстава формування інформаційної довідки (із зазначенням усіх відомостей про юридичну та фізичну особу - ініціатора запиту), параметри запиту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.06.2018 на офіційну електронну адресу Міністерства юстиції України відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" позивач надіслав запит з проханням надати інформацію про осіб, які здійснювали отримання (збір) персональних даних. Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" листом Мін`юсту від 19.06.2018 № 729/ПІ-С-638/15.3.2 указаний запит надіслано до ТОВ "Національні інформаційні системи" за належністю. Листом-відповіддю від 23.06.2018 № 2788/10.1-16 Державне підприємство "Національні інформаційні системи" повністю відмовило у задоволенні запиту. Позивач вважає відмову Державного підприємства "Національні інформаційні системи" надати запитувану інформацію, такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України, порушує його право на отримання інформації. Просив позов задовольнити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.1-2).

Державне підприємство "Національні інформаційні системи" 15.02.2019 подало відзив на адміністративний позов, в якому, заперечило проти доводів викладених у позовні заяві. Зокрема пояснило, що листом від 23.06.2018 № 2788/10.1-16 було надано роз`яснення позивачу, що для отримання запитуваної інформації слід звернутися до будь-якого державного реєстратора прав, якими відповідно до положень статей 6 та 10 Закону Законом країни "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952) є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб`єкти; нотаріуси. Просило в задоволенні позову відмовити (а.с.28-34).

ОСОБА_1 28.02.2019 подав до суду відповідь на відзив, в якому заперечив проти наведених у відзиві на адміністративний позов від 15.02.2019 аргументів відповідача. Позивач вказав, що ДП "НАІС" є розпорядником інформації для цілей Закону України "Про доступ до публічної інформації", у тому числі, що виключно ДП "НАІС" здійснює захист інформації Державного реєстру прав і володіє про факт можливого витоку такої інформації стосовно мені, у тому числі несанкціонованого доступу. Поряд з цим державний реєстратор прав не володіє інформацією про доступ до моїх персональних даних, які містяться в Державному реєстрі прав, з боку, зокрема правоохоронних органів, доступ до якого (реєстру) забезпечує ДП "НАІС" (шляхом надання відповідного ідентифікатора (логін та пароль) (а.с.73-75).

В подальшому на виконання Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, адміністративну справу №640/68/19 передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2025 року адміністративну справу №640/68/19 розподілено судді Боброву Ю.О.

Ухвалою суду від 14.04.2025 прийнято до провадження справу № 640/68/19. Ухвалено розпочати розгляд справи № 640/68/19 спочатку (а.с.106-107).

Згідно розпорядження керівника апарату суду від 23.03.2026 №11, відповідно до підпункту 2.3.44 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу призначено повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи.

В порядку, встановленому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України визначено головуючого суддю по даній справі.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2026, справу призначено судді Микитюку Р.В.

31.03.2026 ухвалою суду справу за 3640/68/19 прийнято до провадження, розгляд справи розпочато спочатку (а.с.111-112).

Відповідач надав відзив на позов від 09.04.2026, в якому зазначив таке. ДП "НАІС" листом від 23.06.2018 № 2788/10.1-16 надало позивачу вичерпну та обґрунтовану відповідь, в якій було роз`яснено правові підстави неможливості задоволення запиту в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", через відсутність правових підстав надання запитуваної інформації. Пунктом 7 частини 1 статті 2 Закону № 1952-IV визначено повноваження ДП "НАІС", які останній реалізує як технічний адміністратор Державного реєстру прав, а саме здійснює виключно заходи щодо створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав, відповідає за його технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних цього реєстру, здійснює технічні та технологічні заходи з надання, блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав, організовує та проводить навчання для роботи з цим реєстром. Таким чином, надання інформації з Державного реєстру прав не належить до компетенції ДП "НАІС". Вказане спростовує доводи позивача про те, що підприємство є належним розпорядником інформації. Дії відповідача є повністю правомірними, а позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Просив у задоволенні позову відмовити (а.с.114-184).

ОСОБА_1 подано відповідь на відзив від 13.04.2026, в якому позивач стверджує, що має право на доступ до публічної інформації, у тому числі стосовно себе, регламентовано Конституцією України та Законом України "Про доступ до публічної інформації", Законом України "Про захист персональних даних". Вважає, що саме Міністерство юстиції України є держателем реєстру, в якому міститься інформація щодо нього, а ДП "НАІС" адміністратором. Інформація, якав циркулює в Реєстрі належить до державних інформаційних ресурсів. Для захисту інформації Реєстр, як інформаційно-комунікаційна система має комплексну систему захисну інформацію, створену відповідно до Закону України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних систем" та зареєстровану в Держспецзв`язку. Комплексна система захисту інформації надає можливість відстеження кожної дії, яка здійснюється в Реєстрі, у тому числі стосовно будь-якої інформації та особи. Звернув увагу відповідача, про можливість направлення йому заяв через систему "Електронний суд" (а.с.185-188).

Дана справа розглянута і вирішена за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 КАС України без проведення судового засідання та повідомлення і виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

12 червня 2018 року ОСОБА_1 на офіційну електронну адресу відповідача відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" надіслав запит до Міністерства юстиції України з проханням надати відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" прошу надати мені таку інформацію: 1) Щодо здійснених у період з 01.01.2011 по 12.06.2018 запитів про надання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухому майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 , паспорт громадянина України: серія НОМЕР_1 , виданий Жовтневим РУ ГУМВС України в м. Києві 13.02.1999, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; 2) Щодо здійснених у період з 01.01.2017 по 12.06.2018 запитів про надання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухому майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо власників житлових та нежитлових приміщень будинку АДРЕСА_1 (а.с.15).

Листом Міністерство юстиції України від 19.06.2018 за №729/ПІ-С-638/15.3.2 указаний запит надіслано до Державного підприємства "Національні інформаційні системи" (далі - ДП "НАІС", Підприємство) за належністю (а.с.16).

Державне підприємство "Національні інформаційні системи" надало лист-відповідь за № 2788/10.1-16 від 23.06.2018, якою відмовило у задоволенні запиту мотивувавши тим, що функціонування Державного реєстру прав, а також загальні засади та способи надання/отримання з нього інформації регламентуються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон). Вказаним Законом визначено обсяг повноважень суб`єктів державної реєстрації прав, а також технічного адміністратора Державного реєстру прав, який здійснює, зокрема, заходи зі створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав, відповідає за його технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних цього реєстру. У зв`язку із чим, повідомлено, що для отримання виписки про осіб, які отримували інформацію (у вигляді сформованих документів) з Державного реєстру прав про зареєстровані за вами речові права, потрібно звернутися в установленому порядку до будь-якого державного реєстратора прав, якими на сьогодні є зокрема: виконавчі органи сільських, селищних га міських рал, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб`єкти; нотаріуси (а.с.17-18).

ОСОБА_1 вважає відмову відповідача надати запитувану інформацію з зазначених вище підстав протиправною, такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України та порушує право на отримання інформації, тому звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюються Законом України "Про інформацію" від 02.10.1992 № 2657-ХІI (далі - Закон № 2657-ХІI).

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон №2939-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (стаття 2 Закону №2939-VI).

Статтею 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Згідно з статті 4 Закону України Закону № 2939-VI доступ до публічної інформації здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Відповідно до статті 5 Закону № 2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Частиною 1 статті 6 Закону №2939-VI встановлено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Частиною 2 статті 6 Закону №2939-VI передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений (частина восьма статті 6 Закону № 2939-VI).

Згідно з статті 12 Закону № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Положенням пунктів 1, 3 частини 1 статті 13 Закону № 2939-VI встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (частина 4 статті 13 Закону № 2939-VI).

Відповідно до статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно з частинами 1-4 статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Частина 5 статті 19 Закону №2939-VI передбачає, що запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статі 20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Згідно з частини 2 статті 22 Закону №2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (частина 3 статті 22 Закону №2939-VI).

Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (стаття 23 Закону №2939-VI).

Отже, усі мають право звертатись із інформаційними запитами до суб`єктів владних повноважень та інших розпорядників публічної інформації. Запит може надаватися у письмовій формі чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Розпорядник інформації у свою чергу зобов`язаний надати відповідь на запит не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Проте, строк може бути продовженим у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних. Також запитувачу інформації забезпечено право на оскарження дій або бездіяльності розпорядника інформації.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитом про отримання публічної інформації від 13.06.2018, відповідь на який, на його думку, не надано запитувану інформацію.

У запиті ОСОБА_1 просив надати інформацію, щодо здійснених у період з 01.01.2011 по 12.06.2018 запитів про надання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухому майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 та щодо здійснених у період з 01.01.2017 по 12.06.2018 запитів про надання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухому майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо власників житлових та нежитлових приміщень будинку АДРЕСА_1 .

Отже, позивач, скориставшись своїм законним правом на отримання публічної інформації, звернувся до відповідача із запитом на інформацію.

Підприємство на запит позивача надало лист-відповідь за № 2788/10.1-16 від 23.06.2018, якою відмовило у задоволенні запиту мотивувавши тим, що функціонування Державного реєстру прав, а також загальні засади та способи надання/отримання з нього інформації регламентуються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Вказаним Законом визначено обсяг повноважень суб`єктів державної реєстрації, зокрема, заходи зі створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав, відповідає за його технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних цього реєстру.

Проте, вищевказаним Законом не уповноважено технічного адміністратора Державного реєстру прав надавати в загальному порядку інформацію з цього реєстру.

При цьому, положеннями частини 4 статті 32 Закону передбачено спосіб отримання власниками майна чи іншими правоволодільцями інформації у вигляді виписки про осіб, які отримували відомості про зареєстровані права на нерухоме майно, що їм належить, та обтяження таких прав. Тобто, виписка відображає відомості про осіб, які за певний період часу отримували інформацію (у вигляді сформованих документів) з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права на нерухоме майно за певними параметрами, наприклад: за кадастровим номером земельної ділянки/за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна/за параметрами суб`єкта тощо.

У зв`язку із чим, повідомлено, що для отримання виписки про осіб, які отримували інформацію (у вигляді сформованих документів) з Державного реєстру прав про зареєстровані за вами речові права, потрібно звернутися в установленому порядку до будь-якого державного реєстратора прав, якими на сьогодні є зокрема: виконавчі органи сільських, селищних га міських рал, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб`єкти; нотаріуси (а.с.17-18).

Суд встановив, що на підставі наказу Міністерства юстиції України № 657/5 від 07.05.2015 "Щодо створення державного підприємства "Національні інформаційні системи" 12.05.2015 було створене та зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ДП "НАІС" (а.с.148-182).

Згідно з Статутом ДП "НАІС" (нова редакція 2018 рік) є державним комерційним підприємством, метою діяльності підприємства є: отримання прибутку шляхом здійснення господарської діяльності в сфері створення, розробки, підтримки, супроводження, удосконалення, модернізації та технічного супроводження Єдиних та Державних реєстрів, автоматизованих систем, баз даних та інших інформаційних систем, функції з адміністрування, супроводження, забезпечення функціонування та підтримки яких покладено на підприємство.

Так, Державне підприємство "Національні інформаційні системи" здійснює повноваження адміністратора Єдиних та Державних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України.

Відмовляючи в наданні запитуваної інформації відповідач вказує, що ДП "НАІС" не є розпорядником інформації, для отримання запитуваної інформації позивачу необхідно звернутися в порядку Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;

5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

Отже, підприємство не є органом державної влади та не здійснює будь-яких управлінських функцій, а є суб`єктом господарювання, основною метою діяльності якого є технічне та технологічне забезпечення Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, їх створення та супроводження, надання доступу до реєстрів, забезпечення збереження та захисту даних, що містяться в них.

Враховуючи зазначене, вимоги Закону №2939-VI розповсюджуються на ДП "НАІС" лише в частині положень пункту 4 частини першої статті 13 Закону, а саме стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Вказане спростовує доводи позивача про те, що підприємство є належним розпорядником інформації щодо здійснених у запитуваний ним період запитів у Державному реєстрі прав щодо належного йому нерухомого майна.

Таким чином, оскільки запити позивача не стосувалися умов постачання товарів, послуг та цін на них, що надаються Підприємством відповідно до чинного законодавства, у ДП "НАІС" були відсутні підстави для задоволення запиту в порядку Закону, проте, їх опрацювання здійснювалось підприємством у загальному порядку.

Таким чином, ДП "НАІС" не є розпорядником запитуваної інформації у розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації" та не наділене повноваженнями щодо її надання.

Суд звертає увагу, що пунктом 3.1. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 за №10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" (далі - Постанова), зазначено, що судам потрібно мати на увазі, що Закон № 2939-VI передбачає два види інформаційних відносин, на які його положення не поширюються: відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій та відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, у тому числі щодо отримання інформації з Державного реєстру прав регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952), а також Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі Порядок № 1127).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 2 Закону № 1952, державний реєстр прав - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Згідно пункту 1 Порядку №1127, цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) про зареєстровані речові права, обтяження речових прав та про осіб, що отримували інформацію з Державного реєстру прав (далі - користувачі інформації), права та обов`язки суб`єктів, що є учасниками зазначеної процедури. Таким чином, норми Закону № 1952 та Порядку № 1127 є спеціальними щодо регулювання відносин, пов`язаних із отриманням інформації з Державного реєстру прав.

Отже, у разі, якщо запитувач просить надати інформацію з Державного реєстру прав, застосуванню підлягають норми Закону № 1952 та Порядку №1127, а не Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Згідно з пунктом 6 Порядку №1127 Інформація з Державного реєстру прав про користувачів інформації містить відомості про всіх осіб, що отримували інформацію з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права, обтяження речових прав.

Пунктом 7 частини 1 статті 2 Закону № 1952-IV визначено повноваження ДП "НАІС", які останній реалізує як технічний адміністратор Державного реєстру прав, а саме здійснює виключно заходи щодо створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав, відповідає за його технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних цього реєстру, здійснює технічні та технологічні заходи з надання, блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав, організовує та проводить навчання для роботи з цим реєстром.

Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 10 Закону № 1952-IV, державний реєстратор формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Згідно пункту 2 Порядку №1127, інформація з Державного реєстру прав надається за допомогою програмних засобів ведення цього Реєстру у паперовій або електронній формі, що має однакову юридичну силу та містить обов`язкове посилання на Державний реєстр прав.

Пунктом 8 Порядку№1127, передбачено, що інформація з Державного реєстру прав у паперовій формі надається за заявою особи, яка бажає отримати таку інформацію, або уповноваженої нею особи (далі - заявник) шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав, фронт-офісу або нотаріуса.

Державний реєстратор, уповноважена особа або уповноважена особа фронт-офісу за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв, на якій заявник (за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у ній) проставляє власний підпис. Така заява залишається у суб`єкта державної реєстрації прав, фронт-офісі або нотаріуса.

Разом із заявою заявник подає документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за надання інформації з Державного реєстру прав, крім випадків, передбачених законом.

Положеннями частини 4 статті 32 Закону № 1952-IV передбачено, що за заявою власника чи іншого правоволодільця державний реєстратор надає інформацію про осіб, які отримали відомості про зареєстровані права на нерухоме майно, що їм належить, та обтяження таких прав. Тобто, така інформація відображає відомості про осіб, які за певний період часу отримували інформацію (у вигляді сформованих документів) з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права на нерухоме майно за певними параметрами, наприклад: за кадастровим номером земельної ділянки/за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна/за параметрами суб`єкта тощо.

Суд звертає увагу, що позивач не був позбавлений можливості отримати запитувану ним інформацію з Державного реєстру прав у спосіб визначений чинним законодавством.

Крім того, інформація з Державного реєстру прав у відповідача була фактично відсутня у запитуваному позивачем форматі, та відповідач не був зобов`язаний в силу своїх повноважень володіти такою інформацією.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі № 9901/925/18 дійшла висновку, що розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов`язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє. Тобто розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь за фіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зо бов`язань та/або відповідальності за надання/ ненадання запитувачу такої інформації.

У постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 420/27593/21 зазначено, що запитувана інформація повинна бути готовою та доступною, міститься, принаймні, в кількох доку ментах може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти.

Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі № 420/16094/21 зазначив, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовий, зафіксований на певному матеріальному носієві продукт, отриманий або створений суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти. Законодавством визначено виключний перелік підстав, за наявності яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту та передбачено обов`язкові реквізити такої відмови, зокрема, у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено мотивовану підставу відмови.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив ОСОБА_1 у наданні запитуваної інформації у замиті про отримання публічної інформації від 13.06.2018.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених вище норм чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, суд дійшов висновку, що запит про доступ до публічної інформації про надання відомостей належним чином був розглянутий, що свідчить про правомірні дії відповідача у наданні відповіді на запит позивача та, відповідно, відсутність правових підстав для задоволення позову.

Згідно частиною 1 та 2 статті 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного вище, оцінюючи встановлені судом обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та безпідставним, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

в задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) до Державного підприємства "Національні інформаційні системи" (код ЄДРПОУ 39787008, вул. Бульварно-Кудрявська, 4, м. Київ, Київська область, 04053) про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Сторонам у справі рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.