Рішення № 138789737, 06.08.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2026 р. справа № 300/3640/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

28.05.2026 адвокат Комарницький Едуард Григорович звернувся до суду через систему "Електронний суд" в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, просить:

визнати протиправними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 04.03.2026 № 926050153899, щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні з 24.02.2026 з пенсії по віку на пенсію по інвалідності та її перерахунку відповідно до статтей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області з 24.02.2026 перевести ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності, та провести перерахунок і виплату пенсії, передбаченої ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбаченої статтею 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком розмір якої визначений законом Про державний бюджет України на відповідний рік, врахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати та з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо невиплати ОСОБА_1 , нарахованої з 23.12.2011 пенсії по інвалідності в розмірі 66563,11 грн;

стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нараховану та невиплачену з 23.12.2011 пенсію по інвалідності в розмірі 66563,11 грн;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів внаслідок порушення строків виплати нарахованої та невиплаченої пенсії за період з 23.12.2011 по день фактичної виплати та виплатити компенсацію за несвоєчасно виплачену пенсію згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", здійснивши платіж по виплаті однією сумою компенсації втрати частини доходу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з 04.09.2014 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV. Водночас позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок аварії на ЧАЕС (в період проходження військової служби) та має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК 005760 від 15.04.2009 про встановлення ІІІ групи інвалідності зі ступенем втрати професійної працездатності в розмірі 30%, та витягом із акту огляду МСЕК № 311794 від 15.04.2019, посвідченням серії НОМЕР_2 від 16.02.2000, а також з цих причин йому встановлено статус ветерана війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 27.02.2019 , дані документи є безтерміновими та знаходяться в матеріалах пенсійної справи. З 02.02.2000 по 06.10.2011 позивач отримував пенсію по інвалідності, а з 07.10.2011 - пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII, яку продовжує отримувати і надалі. 24.02.2026 позивач звернувся до регіонального відділення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою від 24.02.2026 щодо переведення його з пенсії за віком на пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону № 796-XII, у розмірі відшкодування фактичних збитків. З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву про переведення на інший вид пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області. На звернення позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 06.03.2026 № 0900-0208-8/11646 було надіслано рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області від 04.03.2026 № 926050153899 про відмову в переведенні на пенсію по інвалідності та перерахунку пенсії. Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області обґрунтував свої дії тим, що згідно наданих документів для перерахунку пенсії за віком згідно Закону України № 1058, розмір призначеної пенсії по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону № 796-XII, у розмірі відшкодування фактичних збитків станом на 24.02.2026 складає 10491,96 грн, розмір пенсії за віком становить 11354,00 грн., отже перехід на пенсію по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків є недоцільним, оскільки зменшується розмір пенсії. При цьому, до рішення відповідачами не долучено жодного документу чи розрахунку обґрунтованості проведених ним нарахувань пенсії по інвалідності. Крім, цього у рішенні зазначено, що відсутнє посвідчення інваліда війни та довідка МСЕК з відсотком втрати працездатності. Таким чином, пенсійний орган вирішив відмовити позивачу переході на пенсії по інвалідності. Вважаючи дії відповідача такими, що порушують соціальні права позивача, передбачені ст. 46 Конституції України представник позивача звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористався правом на подання відзиву, який надійшов до суду через систему "Електронний суд" 15.06.2026. Відповідно до відзиву відповідач заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позову з мотивів, що виконання рішення здійснюється за процедурою, визначеною Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901-VI за бюджетною програмою. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області видано та направлено до органів ДВС довідку № 32 від 25.06.2019 про здійснення нарахування на виконання рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2011 у справі № 4743/11/9104. Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження. Також, відповідач заперечує щодо нарахування і виплати компенсації за затримку виплати пенсійних сум (а.с. 37-42).

Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області 01.06.2026 отримало копію ухвали суду про відкриття провадження в даній адміністративній справі, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 36). Заяв чи клопотань відповідач суду не подав, правом на подання відзиву на позов, у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, не скористався. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.

Згідно частини 6 статті 162, частини 2 статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 16.02.2000 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 1 і має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796 - ХІІ від 28.02.1991 (а.с. 18 зворот).

Відповідно до архівних довідок від 24.04.1993 № 24/14480, від 22.08.2011 № 884, від 06.09.2013 № 71727 та довідки до акту огляду МСЕК 005760 від 15.04.2009, витягу із акту огляду МСЕК № 201794 від 15.04.2009 про встановлення ІІІ групи інвалідності зі ступенем втрати професійної працездатності в розмірі 30%, захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, без переогляду (а.с. 13-4, 46 зворот, 47).

Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 від 27.02.2019 позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни (а.с. 17).

З 02.02.2000 позивач отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2011 у справі № 4743/11/9104, яка набрала законної сили, зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області нараховувати та виплачувати державну та додаткову пенсію ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції закону, яка діяла до 01.01.2008, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та з врахуванням ч. 2 ст. 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів" починаючи з 20.04.2010 (а.с. 21-23).

На виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2011 у справі № 4743/11/9104 нараховано борг в сумі 66563,11 грн (а.с. 20, 29).

З 04.09.2014 позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV,

24.02.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про переведення з пенсії по віку на пенсію по інвалідності у розмірі у розмірі відшкодування фактичних збитків (ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, з врахуванням принципу екстериторіальності, розглянуто заяву позивача та прийнято рішення від 04.03.2026 № 926050153899 про відмову у переведенні з одного виду пенсії на інший у зв`язку з відсутністю підстав для проведення перерахунку. Зазначено, що згідно наданих документів для перерахунку пенсії за віком згідно Закону № 1058, розмір призначеної пенсії по інвалідності відповідно ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі відшкодування фактичних збитків станом на 24.02.2026 складає 10491,96 грн, розмір пенсії за віком становить 11354,00 грн, отже перехід на пенсію по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків є недоцільним, оскільки зменшується розмір пенсії. Проаналізувавши матеріали електронної пенсійної справи встановлено, що відсутнє безстрокове посвідчення інваліда війни та довідка МСЕК з відсотком втрати працездатності (а.с. 26).

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на адвокатський запит № 110 від 12.05.2026 (вх. №10441/8 від 13.05.2026) в інтересах ОСОБА_1 відповіддю від 18.05.2026 № 0900-0202-8/26097 повідомило, що рішення суду необхідно виконати в межах покладених судом зобов`язань, а починаючи з 11.10.2017 розрахунок розміру пенсії здійснити відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VІІІ. В зв`язку з вищенаведеним, розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2018 було приведено до норм чинного законодавства, про що було повідомлено заявника листом від 23.01.2018 № 1220/03-Д. Після виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2011 у справі № 4743/11/9104 сума доплати ОСОБА_1 за період з 20.04.2010 по 31.07.2011 склала 66563,11 грн. Відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440 направлено довідку про здійснення нарахування на виконання рішення суду за № 32 від 25.06.2019 до управління Державної виконавчої служби головного управління юстиції в Івано-Франківській області (а.с. 27, 28).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 16 Основного Закону забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. У багатьох регіонах, на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха. Створення системи надійного захисту людей від наслідків Чорнобильської катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів.

Встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов`язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян.

Тож, виходячи зі змісту статті 16 Конституції України обов`язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Конституційний Суд України у рішенні від 20.03.2002 № 5-рп/2002 наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов`язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров`я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров`я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави.

Отже, скасування пільг, компенсацій та гарантій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не відповідає конституційному обов`язку держави, передбаченому у статті 16 Основного Закону України, тому зазначені пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України, оскільки норми Конституції України зобов`язують державу нести відповідальність за впровадження системи заходів щодо розв`язання проблем, пов`язаних із забезпеченням захисту прав, інтересів, гарантій, наданих особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Правовідносини щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення врегульовані Законом № 796-ХІІ.

За змістом статті 1 Закону № 796-XII цей нормативно-правовий акт спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах, зокрема, соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Питання нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю осіб, які віднесені до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано положеннями статті 50 Закону № 796-XII, яка неодноразово зазнавала змін, як і стаття 54 Закону № 796-XII щодо застосування якої зроблено висновок у згаданій вище постанові Верховного Суду від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII.

Так, відповідно до статті 50 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах:

інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;

інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;

інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

01.01.2008 набрав чинності Закон України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI), яким, серед іншого, було внесено зміни до Закону № 796-XII та викладено статтю 50 Закону № 796-XII в такій редакції:

«Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах:

інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.»

Конституційний Суд України рішенням від 22.05.2008 № 10-рп/2008 визнав неконституційними положення Закону № 107-VI, зокрема, в частині внесення змін до статті 50 Закону № 796-XII, мотивуючи таке рішення тим, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

28.12.2014 прийнято Закон № 76-VIII, яким статтю 50 Закону № 796-XII викладено у такій редакції:

«Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.»

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затвердив Порядок № 1210, за змістом пункту 13 якого (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112), особам, що належать до категорії 1, які є особами з інвалідністю ІІ групи встановлюється щомісячна додаткова пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 227,76 грн.

Отже, змінивши Законом № 76-VIII законодавче регулювання розмірів додаткових пенсій за шкоду заподіяну здоров`ю, Верховна Рада України скасувала соціальні гарантії, передбачені статтею 50 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

При цьому, законодавець вже не вперше допускає обмеження права на соціальне забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на що неодноразово звертав увагу Конституційний Суд України, зокрема, в рішенні від 03.04.2024 у справі № 4-р(І)/2024, яким було визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону України від 29.06.2021 № 1584-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб».

Враховуючи наведене, суд вважає, що внесені Законом № 76-VIII зміни до статті 50 Закону № 796-XII є такими, що порушують право на належний рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема, і в згаданій вище постанові від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24, ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Суд, розглядаючи цю справу, враховуючи попередні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24 щодо необхідності застосування до правовідносин, пов`язаних з нарахуванням та виплатою пенсії особам з інвалідністю, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, норми статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, констатує, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена статтею 50 Закону № 796-XII, за своєю суттю є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та становить невід`ємну складову позитивного обов`язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист, у зв`язку з чим як при застосуванні статті 54 Закону № 796-XII для визначення основного розміру пенсії, так і при застосуванні статті 50 цього ж Закону для визначення розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, йдеться про соціальні гарантії, закріплені одним і тим самим законом для тієї ж категорії громадян, отже, підхід до тлумачення та застосування зазначених норм має бути єдиним.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що до правовідносин, пов`язаних з визначенням розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю норми статті 50 Закону № 796-ХІІ мають застосовуватись в редакції Закону № 230/96-ВР.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 04 листопада 2025 року у справі № 580/5022/24. За таких обставин, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вважає, що правові висновки, викладені в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 193/877/16-а, від 08.08.2019 у справі № 813/5002/17, від 16.06.2022 у справі № 644/8266/17 та інших, про те, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, має нараховуватись та виплачуватись в порядку та розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні.

У зв`язку з наведеним, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вважає за необхідне відступити від таких висновків та сформувати наступні:

1) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена статтею 50 Закону № 796-XII, за своєю суттю є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та становить невід`ємну складову позитивного обов`язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист, у зв`язку з чим обмеження такого права є неприпустимим;

2) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю особам з інвалідністю, які належать до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, має нараховуватися та виплачуватися в порядку та розмірах, визначених статтею 50 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно частини 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Застосовуючи правові висновки, викладені в зазначеній вище постанові Верховного Суду від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24, а також висновки наведені у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 04.11.2025 у справі № 580/5022/24 до спірних правовідносин, що склались в цій справі, суд дійшов висновку про те, що позивач як потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, яка є особою з інвалідністю ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою, має право на переведення його з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію по інвалідності відповідно до України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII із розрахунком основної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР.

Належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде ефективним та забезпечить належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у даному конкретному випадку, буде: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 04.03.2026 № 926050153899 про відмову позивачу в перерахунку пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області перевести позивача з 24.02.2026 з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 796-XII із розрахунком основної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо невиплати позивачу нарахованої з 23.12.2011 пенсії по інвалідності в розмірі 66563,11 грн та стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь позивача нараховану та невиплачену з 23.12.2011 пенсію по інвалідності в розмірі 66563,11 грн, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів внаслідок порушення строків виплати нарахованої та невиплаченої пенсії за період з 23.12.2011 по день фактичної виплати та виплатити компенсацію за несвоєчасно виплачену пенсію згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 796-XII, здійснивши платіж по виплаті однією сумою компенсації втрати частини доходу, суд зазначає наступне.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2011 у справі № 4743/11/9104, яка набрала законної сили, зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області нараховувати та виплачувати державну та додаткову пенсію ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції закону, яка діяла до 01.01.2008, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та з врахуванням ч. 2 ст. 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів" починаючи з 20.04.2010 (а.с. 21-23).

На виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2011 у справі № 4743/11/9104 нараховано борг в сумі 66563,11 грн (а.с. 20, 29).

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на адвокатський запит № 110 від 12.05.2026 (вх. №10441/8 від 13.05.2026) в інтересах ОСОБА_1 відповіддю від 18.05.2026 № 0900-0202-8/26097 повідомило, що рішення суду необхідно виконати в межах покладених судом зобов`язань, а починаючи з 11.10.2017 розрахунок розміру пенсії здійснити відповідно до Закону № 1058-IV, з урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VІІІ. В зв`язку з вищенаведеним, розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2018 було приведено до норм чинного законодавства, про що було повідомлено заявника листом від 23.01.2018 № 1220/03-Д. Після виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2011 у справі № 4743/11/9104 сума доплати ОСОБА_1 за період з 20.04.2010 по 31.07.2011 склала 66563,11 грн. Відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440 направлено довідку про здійснення нарахування на виконання рішення суду за № 32 від 25.06.2019 до управління Державної виконавчої служби головного управління юстиції в Івано-Франківській області (а.с. 27, 28).

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Положенням частини першої статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.

Положеннями абзацу першого частини першої статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Водночас, з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року № 4094-IX (далі Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.».

Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.

Згідно із пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Як зазначено у пояснювальній записці до проєкту Закону №4094-ІХ (https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/1861803 ) він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №1218-р.

Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.

Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що прийняттям Закону № 4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення.

Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.

Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.

Застосовуючи абзац другий частини третьої статті 378 КАС України суд встановв, що оскільки рішення суду, не було виконане у частині виплати грошових коштів, процесуальний закон передбачає можливість зміни способу виконання із зобов`язання вчинити дії (перерахувати та виплатити) на стягнення конкретної нарахованої суми з боржника.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22.

У свою чергу зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості у вказаному вище розмірі є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем.

Таким чином, позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо невиплати позивачу нарахованої з 23.12.2011 пенсії по інвалідності в розмірі 66563,11 грн та стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь позивача нараховану та невиплачену з 23.12.2011 пенсію по інвалідності в розмірі 66563,11 грн, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів внаслідок порушення строків виплати нарахованої та невиплаченої пенсії за період з 23.12.2011 по день фактичної виплати та виплатити компенсацію за несвоєчасно виплачену пенсію згідно із Законом У№ 796-XII, здійснивши платіж по виплаті однією сумою компенсації втрати частини доходу, з огляду на те, що відсутня реальна можливість захисту прав позивача в обраний ним спосіб.

Таким чином, суд дійшов до висновку, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, Сумська обл., м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 43, код ЄДРПОУ 21108013), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. С.Стрільців, 15, код ЄДРПОУ 20551088) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 04.03.2026 № 926050153899 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області перевести ОСОБА_1 з 24.02.2026 з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII із розрахунком основної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.