Рішення № 138789366, 06.08.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/14059/26

категорія 112030700

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міністерства оборони України, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене витягом з протоколу від 27.02.2026 за №18/в, в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 та призначити одноразову грошову допомогу.

За фактом смерті капітана ОСОБА_2 було проведено відповідне службове розслідування, за наслідками якого складено акт проведення спеціального розслідування смерті від 28.03.2024. Відповідно до абзацу другого пункту 6 зазначеного акта спеціального розслідування від 28.03.2024 року встановлено, що загибель військовослужбовця ОСОБА_2 пов`язана із захистом Батьківщини та виконанням обов`язків військової служби. Відповідно до протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-1112-0901-4054-7 від 12.11.2025 року Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, травма, яка призвела до смерті та причина смерті, так пов`язані з виконанням обов`язків військової служби. У подальшому Позивачка звернулася до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про призначення їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її чоловіка, ОСОБА_2 . Однак витягом з протоколу № 18/в від 27.02.2026 року Міністерство оборони України відмовило Позивачці у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. У вказаній постанові зазначено, що в даній дорожній обстановці дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди. Також у відмові Відповідач послався на положення статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якої призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення. Вважаючи зазначену відмову протиправною, необґрунтованою та такою, що порушує права Позивачки як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, позивач звернулась до суду .

Суддя своєю ухвалою від 13.04.2026 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Відзив на повну заяву надійшов до суду 20.04.2026 (вх. від 22.04.2026). Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що Разом з тим пункт «а» частини першої статті 16-4 цього Закону прямо встановлює: призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення. Отже, навіть якщо смерть пов`язана з проходженням служби, допомога не призначається, коли встановлено спеціальну заборону, визначену статтею 16-4 Закону. Саме така ситуація має місце у цій справі. Відповідач у відзиві зазначає, що у постанові слідчого від 29.04.2024 зазначено, що дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам пункту 10.1 Правил дорожнього руху України та перебували у прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди. Доводи позивачки про відсутність судового рішення щодо притягнення ОСОБА_2 до відповідальності є помилковими, оскільки закон не вимагає наявності такого рішення для застосування статті 16-4 Закону. Крім того, відповідно до пункту 9 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення смерть особи є обставиною, що виключає провадження у справі про адміністративне правопорушення. Тобто смерть особи унеможливлює її притягнення до адміністративної відповідальності, однак не спростовує встановлених обставин події, наявності ознак правопорушення та причинного зв`язку між порушенням і настанням смерті. Саме тому відсутність постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності зумовлена вимогами закону, а не відсутністю самого правопорушення. Відповідач вважає, що посилання позивачки на акт спеціального розслідування та висновок ВЛК також не спростовують правомірність рішення відповідача. Відповідач не заперечує, що смерть ОСОБА_2 пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. Це підтверджено актом спеціального розслідування та висновком Центральної ВЛК. Однак ці документи підтверджують лише службовий та медичний зв`язок смерті зі службою. Вони не скасовують дію пункту «а» частини першої статті 16-4 Закону.

У відзиві відповідач висновує, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху, що підтверджено матеріалами справи. Таке порушення перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням смерті. У зв`язку з цим наявні передбачені законом підстави для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги. Просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідь на відзив надійшла до суду 22.04.2026 (вх. від 23.04.2026). Заперечуючи викладені у відзиві аргументи відповідача, представник позивача зазначає, що факт пов`язаності смерті військовослужбовця із виконанням обов`язків військової служби встановлений належним компетентним органом у визначеному законом порядку та є обов`язковим для врахування іншими органами державної влади.

На переконання представника позивача рішення військово-лікарської комісії надає позивачці право на реалізацію передбачених законодавством соціальних гарантій, зокрема на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975. У відповіді на відзив зазначається також, що жоден із документів досудового розслідування не містить висновку про вчинення ОСОБА_2 умисних протиправних дій або про наявність у його діях складу адміністративного чи кримінального правопорушення. Представник позивача вважає, що фактичні обставини справи свідчать, що дорожньо-транспортна пригода сталася під час виконання ОСОБА_2 бойового розпорядження та переміщення військової частини до зони виконання бойових завдань у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Отже, подія мала місце під час фактичного виконання ним службових (бойових) завдань, а не в особистих цілях. Заперечуючи викладені у відзиві аргументи відповідача, представник позивача зазначає також, що будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що смерть військовослужбовця ОСОБА_2 є наслідком вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення Відповідачем не надано. Представник позивача вважає, що відмова відповідача ґрунтується на довільному тлумаченні норм закону та фактичному підміні встановлених компетентними органами висновків власною правовою оцінкою, що є неприпустимим.

У період із 22.06.2026 по 26.06.2026 та із 13.07.2026 по 27.07.2026 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .

Із 08.06.2022 ОСОБА_2 призваний військову службу по мобілізації.

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) капітана ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу часини та на всі види забезпечення із 08.06.2022.

У Акті спеціального розслідування смерті, затвердженого 28.03.2024 (а.с. 13) міститься наступна інформація:

14 березня 2024 року близько 14:00 год., згідно бойового розпорядження командира оперативно-тактичного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від ...., капітан ОСОБА_2 в складі колони розпочав марш на власному автомобілі марки "Fiat Doblo" номерний знак НОМЕР_4 по маршруту .... .

15 березня 2024 року капітан ОСОБА_3 , рухаючись в складі колони зі сторони н.п. Магдалинівка в напрямку м. Дніпро, на власному автомобілі марки "Fiat Doblo" номерний знак НОМЕР_4 , близько 07.40 год., поблизу н.п. Дубравка Дніпропетровської області допустив виїзд на зустрічну смугу руху та скоїв зіткнення з автомобілем марки Nissan Kubistra номерний знак НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_4 , разом з яким в салоні, в якості пасажира, перебував ОСОБА_5 .

Внаслідок ДТП капітан ОСОБА_6 , від отриманих травм помер на місці."

За даним фактом 15.03.2024 Новомосковським районним відділом поліції відділенням поліції №1 Дніпропетровської області, було розпочато кримінальне провадження №12024041470000069, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 ККУ".

У наказі командира військової частини НОМЕР_3 від 27.03.2024 №62 про результати спеціального розслідування за фактом смерті капітана ОСОБА_2 наказано вважати капітана ОСОБА_2 таким, що загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання службових (бойових) завдань за призначенням по забезпеченню національної безпеки та оборони, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що пов`язано із захистом Батьківщини

Постановою слідчого СВ ВП №1 Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області від 29 квітня 2024 закрито кримінальне провадження №12024041470000069 у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.

У постанові вказано:

" Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи № СЕ-19/104-24/13497-ІТ - згідно якого: В даній дорожній обстановці водій транспортного засобу «Fiat Dofelo» р/н НОМЕР_6 ОСОБА_2 , повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1 Правил дорожнього руху.

Технічна можливість уникнути даної ДТП для водія транспортного засобу «Fiat Doblo» р/н НОМЕР_6 ОСОБА_2 , при заданому механізмові ДТП визначалась виконанням вимог п. 10.1 ПДР України, і в нього не було перешкод технічного, характеру, які не дозволили б йому (водію) виконати зазначені вимоги.

При заданому механізмові події дії водія транспортного засобу «Fiat Doblo» р/н НОМЕР_6 ОСОБА_2 , не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР України, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку з настанням даної ДТП".

У висновку експерта №240н (а.с. 52-53) вказано, що причиною смерті ОСОБА_7 є закрита травма грудної клітки з двобічними переломами ребер, неповним розривом з`єднання між 5-м та 6-м грудними хребцями, без розриву спинного мозку, забоєм легень, яка ускладнилась правобічним гемотораксом, що призвело до гострого малокрів`я. Вказані тілесні ушкодження заподіяні тупими твердими предметами, можливо виступаючими частинами салону автотранспорту при його зіткненні з вантажним транспортним автомобілем типу "пікап".

У лікарському свідоцтві про смерть від 16.03.2024 №270н (а.с. 51) зазначено, що причиною смерті ОСОБА_2 є: гостра крововтрата, травматичний гемоторакс, закрита травма грудної клітки; травмований внаслідок дорожнього нещасного випадку.

У витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 02 липня 2024 року № 5256 вказано: "Закрита травма грудної клітки. Травматичний гемоторакс, капітана ОСОБА_8 , 1966 року народження, яка стала15.03.2024 причиною смерті, що підтверджується актом проведення спеціального розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_3 від 28.03.2023 свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 , яке видане 22.03.2024 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та лікарським свідоцтва про смерть від 16.03.2024 №270н; - травма, яка призвела до смерті, та причина смерті, так, пов`язані з проходженням військової служби." (а.с. 49)

Із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із (загибеллю) смертю капітана ОСОБА_2 , позивач 25.11.2025 звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як вбачається з Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27 лютого 2026 року №18-в (а.с. 22), розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги: Відповідно до постанови КМУ від 25 грудня 2013 р. № 975.

У витягу вказано: 3. Дружині ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби капітана ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 );

відповідно до постанови про закриття кримінального провадженні Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Новомосковського районного відділу поліції від 29.04.2024 №12024041470000069 водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем рухаючись по автодорозі виїхав на зустрічну смугу в результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом який рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок дорожньо- транспортної пригоди водій ОСОБА_2 від отриманих травм помер на місці пригоди. В даній дорожній обстановці дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10 2001 № 1306, які знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням події даної дорожньо- транспортної пригоди.

Статтею 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил дорожнього руху.

Стаття 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають адміністративну відповідальність учасників дорожнього руху, за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно зі статтею 16-4 Закону України Про соціальний і правовий захист, військовослужбовців та членів їх сімей призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), військовослужбовця, є наслідком вчинення адміністративного правопорушення."

Вважаючи таку рішення протиправним, а свої права - порушеними, позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 за №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Приписами статті 41 Закону №2232-XII визначено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (одноразова грошова допомога) - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Тобто, вказаний вище Закон пов`язує право на отримання одноразової допомоги з настанням певних обставин, а саме: у разі загибелі, у разі встановлення інвалідності, у разі встановлення ступеня втрати працездатності.

Частиною другою статті 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

Згідно з частиною першою статті 16-1 Закону №2011-ХІІ, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Частиною першою статті 16-2 Закону №2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

Частиною першою статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Відповідно до частини 6 та 8 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Водночас, частиною дев`ятою статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначене ст. 16-1 Закону № 2011-ХІІ.

Тобто, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктом 5 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть); у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть). Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання. Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Пунктом 10 Порядку № 975 встановлено, що члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (уповноважений орган) документи.

Відповідно до пункту 13 Порядку №975, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Отже, одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї загиблого військовослужбовця (перерахованим у статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ) або утриманцям у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби; якщо смерть настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.

Частиною першою статті 16-4 Закону № 2011-XII встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Аналогічні положення закріплені у пункті 19 Порядку № 975.

Належними доказами підтверджується, що 15 березня 2024 року капітан ОСОБА_9 , рухаючись в складі колони зі сторони н.п. Магдалинівка в напрямку м.Дніпро, на власному автомобілі марки "Fiat Doblo" номерний знак НОМЕР_4 , близько 07.40 год., поблизу н.п. Дубравка Дніпропетровської області допустив виїзд на зустрічну смугу руку та скоїв зіткнення з автомобілем марки Nissan Kubistra номерний знак НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_4 , разом з яким в салоні, в якості пасажира, перебував ОСОБА_5 .

Внаслідок ДТП капітан ОСОБА_2 , від отриманих травм помер на місці.

За даним фактом Новомосковсьісим районним відділом поліції відділенням поліції №1 Дніпропетровської області, було розпочато кримінальне провадження №12024041470000069, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.28б ККУ"

У постанові слідчого Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Новомосковського районного відділу поліції від 29.04.2024 про закриття кримінального провадженні №12024041470000069 зазначено, що водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем рухаючись по автодорозі виїхав на зустрічну смугу в результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом який рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди водій ОСОБА_2 від отриманих травм помер на місці пригоди.

Окрім того, у постанові від 29 квітня 2024 про закриття кримінального провадження №12024041470000069 вказано: " Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи № СЕ-19/104-24/13497-ІТ - згідно якого: В даній дорожній обстановці водій транспортного засобу «Fiat Doblo» р/н НОМЕР_6 ОСОБА_2 , повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1 Правил дорожнього руху.

Технічна можливість уникнути даної ДТП для водія транспортного засобу «Fiat Doblo» р/н НОМЕР_6 ОСОБА_2 , при заданому механізмові ДТП визначалась виконанням вимог п. 10.1 ПДР України, і в нього не було перешкод технічного, характеру, які не дозволили б йому (водію) виконати зазначені вимоги.

При заданому механізмові події дії водія транспортного засобу «Fiat Doblo» р/н НОМЕР_6 ОСОБА_2 , не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР України, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку з настанням даної ДТП."

Суд відмічає, що відповідно до п. 10.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Отже, зі змісту постанови від 29 квітня 2024 про закриття кримінального провадження №12024041470000069 вбачається, що дії водія ««Fiat Doblo»» щодо недотримання вимог пункту 10.1 ПДР знаходилися в причинному зв`язку з ДТП, що підтверджується результатами судово- автотехнічної експертизи №СЕ-19/104-24/13497-ІТ. Тобто, в порушення пункту 10.1 ПДР ОСОБА_2 перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, що безпосередньо призвело до ДТП та смерті військовослужбовця ОСОБА_2 ..

При цьому суд зауважує, що відсутність чинної постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності не є визначальним в межах спірних правовідносин, оскільки нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено права складання протоколу про адміністративні правопорушення або провадження досудового розслідування відносно померлої особи.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю внаслідок смерті особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Отже, факт притягнення чи не притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності на можливість призначення позивачці спірної допомоги не впливає, оскільки визначальним в даному випадку є фактичні обставини його загибелі, а не сам факт притягнення його до відповідальності.

Посилання позивачки на те, що травма, отримана військовослужбовцем ОСОБА_10 , яка стала причиною його смерті, була пов`язана із проходженням військової служби, суд до уваги не приймає, оскільки вказані обставини не є спірними у межах справи, що розглядається та не спростовують викладених вище висновків суду.

З урахуванням встановлених судом обставин та з урахуванням відомостей, викладених у постанові про закриття кримінального провадження, зокрема, щодо порушення військовослужбовцем ПДР, що безпосередньо призвело до ДТП та його смерті), з огляду на неможливість фіксації факту адміністративного правопорушення і встановлення вини особи у його вчиненні та, як наслідок, притягнення її до відповідальності згідно з процедурою, встановленою КУпАП, у зв`язку із її смертю, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для призначення та виплати позивачці одноразової грошової допомоги, оскільки смерть військовослужбовця настала внаслідок вчинення ним адміністративного правопорушення.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 травня 2026 року у справі №580/7601/24.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені обставини, що підтверджуються належними доказами, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03049, ЄДРПОУ: 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук

06.08.26