Рішення № 138789038, 06.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 рокуСправа №160/8372/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему Електронний суд надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 (далі позивач, ВЧ НОМЕР_1 , В/Ч НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Дніпропетровській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

28.04.2026 року до суду через систему Електронний суд від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.02.2026 № 0060250707 яке винесене з порушенням норм діючого законодавства України;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.02.2026 № 0060260707 яке винесене з порушенням норм діючого законодавства України;

- скасувати рішення від 06.02.2026 № 0064332409 яке винесене з порушенням норм діючого законодавства України;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.02.2026 № 0064252409 яке винесене з порушенням норм діючого законодавства України.

Позовна заява з уточненими позовними вимогами обґрунтована тим, що ВЧ НОМЕР_1 не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленням-рішеннями та вважає, що існують підстави для їх скасування. В пункті 4.3 акту № 5308/04-36-07-07-03/ НОМЕР_2 від 22.12.2025 про результати документальної позапланової виїзної перевірки військової частини НОМЕР_1 зазначено порушення про застосування у грудні 2024 року ставки військового збору 1,5% до нарахованої заробітної плати працівників військової частини. Проте позивач вважає, що працівники організаційних структур, що зазначені у статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» та статті 4 «Про Державну спеціальну службу транспорту», є працівниками Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту відповідно, на яких поширюються норми Податкового кодексу в частині оподаткування доходів, у вигляді заробітної плати, військовим збором за ставкою 1,5 відсотка (відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу). В пункті 4.4.6 акту перевіркою встановлено несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування нарахованого на суми грошового забезпечення військовослужбовцям в сумі 128461,1 грн. за період з 12.02.2019 по 06.03.2019, 148768,1 грн. за період з 11.03.2019 по 11.04.2019. Дана ситуація виникла в результаті помилкової сплати єдиного внеску нарахованого на суми грошового забезпечення військовослужбовців за січень 2019 року згідно платіжного доручення № 510 від 08.02.2019 на суму 154738,65 грн. на рахунок єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування нарахованого на суми заробітної плати працівникам. Військовою частиною НОМЕР_1 була подана заява на перерахунок коштів на вірний рахунок, що підтверджується записом в електронному кабінеті платника податків від 18.04.2019 про Перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший - Платіжне доручення №65 від 18.04.2019. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений законом, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів Законом України 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». В пункті 3.2.4 акту вказано про порушення в частині не реєстрації в ЄРПН податкової накладної № 7 від 28.02.2022 на загальну суму 10240,8 в т.ч. ПДВ 1706,80 грн. Проте, дана накладна була сформована та подана через програмне забезпечення для електронного документообігу та подання звітності.E.Doc 18.03.2022 року. За допомогою цього ж програмного забезпечення була отримана квитанція про реєстрацію податкової накладної з відміткою про результат обробки Документ прийнято та зареєстровано в ЄРПН за номером 9043675672. Отримання квитанції не викликало підозру про її не реєстрацію пов`язаною з не стабільної роботою на той час електронних сервісів Державної податкової служби України у період воєнного стану, що підтверджується листом ДПС №2330/3/99-00-20-02-05-09 від 05.05.2023. В пункті 3.4 акту вказано про порушення вимог підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, пункту 63.3 статті 63 ПКУ, розділу VІІІ Порядку № 1588. Наказ Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 08.11.2024 № 433 Про реорганізацію військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту було видано на виконання директиви Міністерства оборони України та Державної спеціальної служби транспорту від 17.07.2024 № Д-5ДСК Про проведення організаційних заходів у Державній спеціальній службі транспорту у 2024 році, яка має гриф секретності реквізит матеріального носія секретної інформації, що засвідчує ступінь секретності даної інформації. Відповідно до статті 39 Закону України від 21.01.1994 № 3855-XII «Про державну таємницю» посадові особи та громадяни, винні у розголошенні державної таємниці несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом. Враховуючи такі обставини повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП не було подано.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 року прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень у справі №160/8372/26. Позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 прийняти до розгляду в новій редакції. Розгляд справи розпочато спочатку. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

20.05.2026 року до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на уточнену позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з твердженнями і вимогами позивача та просить прийняти відзив на уточнений позов, у задоволенні уточненого позову відмовити у повному обсязі. Щодо податкового повідомлення-рішення від 04.02.2026 року №0060250707 з податку на додану вартість відповідач зазначив, що в порушення пунктів 201.1, 201.10 статті 201, з урахуванням пункту 69 підрозділу 10 Розділу ХХ ПКУ із змінами, внесеними Законом №2260, ВЧ НОМЕР_1 не зареєструвала в ЄРПН податкову накладну на операцію поставки на адресу ПрАТ «Київстар» послуг з розміщення обладнання базової станції за лютий 2022 року на загальну суму 10 240,8 грн. в т.ч. ПДВ 1 706,8грн. Для перевірки надана перша квитанція про доставлення податкової накладної №7 від 28.02.2022 на загальну суму 10 240,8грн., в т.ч. 1 706,8 грн. (далі - ПН) до центрального рівня Державної податкової служби України 18.03.2022 і прийняття цього документа. В той же час, в ЄРПН така ПН відсутня, а в Архіві АІС «Податковий блок» є в наявності Квитанція про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій відображені результати обробки ПН: «Документ не прийнято. Виявлені помилки: Документ не може бути прийнятий закінчення дії форми 28.02.2022. Порушено пункт 3 заповнення податкової накладної, а саме: документ складено за формою, не чинною на дату реєстрації в ЄРПН». Таким чином, враховуючи, крім іншого, норму пункту 9 Порядку №557, вимоги щодо реєстрації в ЄРПН ПН №7 від 28.02.2022 не виконані, остаточна її реєстрація не відбулась, тому до позивача застосовано штрафні санції у відповідності до абзацу 1 пункту 120-1.2 статті 1201 ПКУ 50% від суми ПДВ. Щодо податкового повідомлення-рішення від 04.02.2026 року №0060260707 з податку на додану вартість зазначено, що в перевіреному періоді ВЧ НОМЕР_1 до відповідного контролюючого органу не надала Повідомлення за формою №20-ОПП на наступні об`єкти, через які проводилась господарська діяльність, чим порушено вимоги підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, пункту 63.3 статті 63 ПКУ, розділу VІІІ Порядку №1588 і, у відповідності до пункту 117.1 статті 17 ПКУ, а тому до неї були застосовані штрафні санкції в загальній сумі 40 800 грн. (40 фактів х 1020грн.) за кожен факт неподання Повідомлення за формою 20-ОПП. Щодо податкового повідомлення-рішення від 06.02.2026 року №006425409 зауважено, то ставка військового збору 1,5 відсотка застосовується до доходів у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а дохід у вигляді заробітної плати, нарахованої (виплаченої) працівникам таких військових формувань нарахованих відповідно до умов трудового договору (контракту), оподатковується військовим збором на загальних підставах за ставкою 5 відсотків. Отже дохід у вигляді заробітної плати, нарахованої (виплаченої) працівникам Збройних Сил України Т0610 повинно було бути оподатковано військовим збором на загальних підставах за ставкою 5 відсотків, проте в порушення п.п.1.4 п.161 підрозд. 10 розд. XX, пп.16.1.4 п.16.1, п.54.2 ст.54, пп.14.1.180 пункту 14.1. статті 14, п.п.168.1.2, 168.1.5 п.168.1 ст.168, абз. «а» п.176.2 ст.176 ПКУ позивач не сплатив узгоджену суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 6 227,00 грн., що стало підставою для такого нарахування контролюючим органом. Щодо рішення від 06.02.2026 року №0064332409, перевіркою встановлено порушення ВЧ НОМЕР_1 вимог п.1 ч. 2 ст. 6 та ч. 8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в частині несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 128 864,1 грн. за період з 12.02.2019 року по 06.03.2019 року, на суму 148 768,1 грн. за період з 11.03.2019 року по 11.04.2019 року, на суму 5550,3 грн. за період з 12.11.2019 року по 04.12.2019 року, на суму 3805,85 грн. за період з 12.11.2019 року по 09.12.2019 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 року витребувано у Військової частини НОМЕР_1 та у ГУ ДПС у Дніпропетровській області додаткові докази у справі. Зупинено провадження у справі до надання витребуваних судом доказів.

До суду через систему Електронний суд від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому представник відповідача просив долучити до матеріалів справи докази та врахувати їх при вирішенні справи №160/8372/26.

До суду через систему Електронний суд від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 30.06.2026 року, разом із якою суду надано частину витребуваних судом доказів. Також у заяві представник позивача зазначив, що не має можливості надати іншу частину витребуваних доказів, у зв`язку з їх відсутню безпосередньо у ВЧ НОМЕР_1 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 року поновлено провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у відповідно до п. 19-1 ст. 191, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст.78, п. 82.2 ст.82 Податкового кодексу України (далі ПКУ), на підставі наказу про проведення перевірки від 02.12.2025 року №7277-п та направлень на перевірку від 02.12.2025 №11729 та №11730, а також у зв`язку із отриманням інформації про внесення до ЄДР запису про рішення засновників (учасників) припинити юридичну особу шляхом приєднання (рішення №1002241270018003552 від 12.11.2024) посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансовогосподарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за період з 01.01.2019 по 01.12.2025.

Копію наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 02.12.2025 №7277п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Військової частини НОМЕР_1 » 02.12.2025 було вручено голові комісії з реорганізації В/Ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 . З направленнями на право проведення перевірки 02.12.2025 ознайомлений під підпис голова комісії з реорганізації В/Ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

За результатами перевірки було складено акт від 22.12.2025 року №5308/04-36-07-07 03/33248472 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки» (далі Акт перевірки), у висновках якого зазначено про виявлені під час перевірки порушення, зокрема:

- пунктів 201.1, 201.10 статті 201, з урахуванням пункту 69 підрозділу 10 Розділу ХХ ПКУ із змінами, внесеними Законом №2260, - не зареєстрована в ЄРПН податкова накладна на операцію поставки на адресу ПрАТ «Київстар» послуг з розміщення обладнання базової станції за лютий 2022 року на загальну суму 10 240,8 грн. в т.ч. ПДВ 1 706,8 грн.; сума штрафних санкцій у відповідності до абзацу 1 пункту 120-1.2 статті 120-1 ПКУ 50% від суми ПДВ 853,4 грн.;

- підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, пункту 63.3 статті 63 ПКУ, розділу VІІІ Наказу №1588 до відповідного контролюючого органу не подано Повідомлення за формою №20-ОПП на 41 об`єкт, через які проводилась господарська діяльність. Враховуючи норму пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ штрафні санкції за ненадання Повідомлень за формою 20-ОПП по одному факту не застосовуються, за інші випадки, згідно із пунктом 117.1 статті 117 ПКУ підлягають застосуванню штрафні санкції в сумі 40 800 грн.;

- пункту 66.4 статті 66 ПКУ та пункту 9.3 розділу ІХ Порядку №1588 не подана Заява (для юридичних осіб та відокремлених підрозділів), Форма №1-ОПП з інформацією про зміну головного бухгалтера з граничним терміном подання 18.11.2024; штрафні санкції у відповідності із пунктом 117.1 статті 117 ПКУ 1020 грн.

Також у висновках Акта перевірки зазначено, що документальною перевіркою В/Ч НОМЕР_1 з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору при виплаті доходів на користь платників податків фізичних осію за період 01.01.2019 по 01.12.2025, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 01.12.2025 встановлено порушення:

- п.1 ч. 2 ст. 6 та ч. 8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - несвоєчасно сплачено єдиного внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 128 864,1 грн. за період з 12.02.2019 року по 06.03.2019 року, на суму 148 768,1 грн. за період з 11.03.2019 року по 11.04.2019 року, на суму 5550,3 грн. за період з 12.11.2019 року по 04.12.2019 року, на суму 3805,85 грн. за період з 12.11.2019 року по 09.12.2019 року.

- п.п.1.4 п.16-1 підрозд. 10 розд. XX, пп.16.1.4 п.16.1, п.54.2 ст.54, пп.14.1.180 пункту 14.1. статті 14, п.п.168.1.2, 168.1.5 п.168.1 ст.168, абз. «а» п.176.2 ст.176 ПКУ не сплачено узгоджену суму грошового зобов`язання з військового збору за грудень 2024 року у сумі 6227,00 грн.

Не погодившись з висновками Акту перевірки, позивачем було подано відповідачу заперечення на Акт перевірки.

Листом від 03.02.2026 року №7577/6/04-36-07-07-07 позивача повідомлено, що Комісією з розгляду заперечень враховано надану військовою частиною належним чином завірену копію заяви на перерахування надміру або помилково сплачених коштів у сумі 154738,65 грн. від 04.04.2019 року і дату нарахування пені за несвоєчасну сплату ЄСВ, змінено з «11.04.2019» на «04.04.2019». В іншій частині висновки Акту перевірки від 22.12.2025 року №5308/04-36-07-07 03/33248472 Комісія визнала правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

На підставі висновків Акта перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області було винесено наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 04.02.2026 №0060250707, яким за порушення вимог пунктів 201.1, 201.10 статті 201, з урахуванням пункту 69 підрозділу 10 Розділу ХХ ПКУ із змінами, внесеними Законом України №2260-ІХ, у відповідності до абзацу 1 пункту 120-1.2 статті 120-1 ПКУ до позивача застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 853,40 грн. за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг);

- податкове повідомлення-рішення від 04.02.2026 № 0060260707, яким за порушення вимог підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, пункту 63.3 статті 63, пункту 66.4 статті 66 ПКУ, розділу VІІІ Порядку №1588, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 117.1 статті 117 ПКУ, з урахуванням пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у загальній сумі 41 820 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 06.02.2026 № 0064252409, яким за порушення вимог п.п.1.4 п.16-1 підрозд. 10 розд. XX, пп.16.1.4 п.16.1, п.54.2 ст.54, пп.14.1.180 пункту 14.1. статті 14, п.п.168.1.2, 168.1.5 п.168.1 ст.168, абз. «а» п.176.2 ст.176 ПКУ, на підставі підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, статті 58, підпункту 125-1.2 статті 125-1, пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборі, пені з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) на загальну суму 7 901, 15 грн., з яких за податковим зобов`язанням 6227,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1556,75 грн.;

- рішення від 06.02.2026 № 0064332409 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі ч.10 та пункту 2 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застосовано до позивача штраф у розмірі 58 560,26 грн. (20% з 01.01.2015) за період з 11.03.2019 до 09.12.2019 та нараховано пеню у розмірі 4261,08 грн. (0,1% суми недоїмки).

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення від 04.02.2026 №0060250707, від 04.02.2026 № 0060260707, від 06.02.2026 № 0064252409 та рішення від 06.02.2026 № 0064332409, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 року (далі - ПК України, ПКУ).

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За приписами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пп. 78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої підстави: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Згідно з п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п.78.5 ст.78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 ст.81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відтак, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної виїзної перевірки.

Отже, документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом, до її початку.

З системного аналізу зазначених норм Податкового кодексу України слідує, що проведення перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: встановлення підстав для проведення перевірки; прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу; допуск до перевірки; вивчення наданих платником податків документів та/або інших матеріалів; оформлення результатів перевірки.

Реалізація зазначених етапів означає, що податкова перевірка відбулася як юридичний факт, на підставі якого керівник податкового органу може зробити висновок про наявність податкового правопорушення та прийняти відповідне рішення.

З матеріалів справи встановлено та позивачем не заперечується, що відповідачем було належним чином дотримано всіх етапів щодо проведення перевірки, отже податкова перевірка відбулася як юридичний факт, на підставі якого контролюючий орган зробив висновок про наявність правопорушень вимог чинного законодавства з боку Військової частини НОМЕР_1 .

Щодо податкового повідомлення-рішення від 04.02.2026 №0060250707, яким за порушення вимог пунктів 201.1, 201.10 статті 201, з урахуванням пункту 69 підрозділу 10 Розділу ХХ ПКУ із змінами, внесеними Законом України №2260-ІХ, у відповідності до абзацу 1 пункту 120-1.2 статті 120-1 ПКУ до позивача застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 853,40 грн. за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг), суд зазначає наступне.

За приписами пункту 201.1 статті 201 ПК України (тут і надалі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із пунктом 201.10 статті 201 ПК країни при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Законом України від 12.05.2022 №2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (далі - Закон №2260) до ПК України в частині адміністрування податку на додану вартість було внесено зміни, зокрема:

1. Підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 Розділу ХХ викладено в новій редакції абзац 3 якої має такий зміст: «Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.»

2. Пункт 69 підрозділу 10 Розділу ХХ доповнено підпунктом 69.1-1 такого змісту: "Платники податку на додану вартість зобов`язані забезпечити у строки, встановлені підпунктом 69.1 цього пункту, реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, граничний термін реєстрації яких припадає на періоди, зазначені у підпункті 69.1 цього пункту, та уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, задекларований платниками на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, з урахуванням даних податкових накладних та/або розрахунків коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних".

Відповідно пункту 1 Розділу І Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 №557 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.08.2017 за №959/30827 (далі Порядок №557), тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, цей Порядок визначає основні організаційно-правові засади обміну електронними документами між суб`єктами електронного документообігу.

Пунктом 2 Розділу І Порядку №557 визначено, що у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях, зокрема:

електронний документообіг - сукупність процесів створення, подання, приймання, електронної ідентифікації, оброблення, зберігання, використання електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та (у разі необхідності) з підтвердженням факту одержання таких документів;

перша квитанція - електронне повідомлення, що формується у форматі (стандарті), затвердженому в установленому законодавством порядку, програмним забезпеченням контролюючого органу за результатами автоматизованої перевірки електронного документа та засвідчує факт і час отримання такого електронного документа в момент такого отримання;

друга квитанція - електронне повідомлення, що формується у форматі, затвердженому в установленому законодавством порядку, програмним забезпеченням контролюючого органу (адресатом) за результатами електронної ідентифікації, обробки, перевірки обов`язкових реквізитів електронного документа та засвідчує факт і час приймання (неприймання) чи реєстрації такого електронного документа.

Згідно з пунктом 8 Розділу ІІ Порядку №557 перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.

У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 7 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі.

Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом.

За приписами пункту 9 Розділу ІІ Порядку №557 не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами та цим Порядком, формується друга квитанція.

Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. В другій квитанції зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття, реєстраційний номер, дані про автора та підписувача (підписувачів) електронного документа та автора квитанції).

Як встановлено пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК країни відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування.

Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Як вбачається з матеріалів справи під час перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог пунктів 201.1, 201.10 статті 201, з урахуванням пункту 69 підрозділу 10 Розділу ХХ ПКУ із змінами, внесеними Законом №2260, оскільки В/Ч Т0610 не зареєструвала в ЄРПН податкову накладну №7 від 28.02.2022 на операцію поставки на адресу ПрАТ «Київстар» послуг з розміщення обладнання базової станції за лютий 2022 року на загальну суму 10 240,8 грн., в т.ч. ПДВ 1 706,8 грн.

До суду позивачем була надана копія квитанції від 18.03.2022 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №7 від 28.02.2022 на загальну суму 10 240,8 грн., в якій відображено результати обробки: «Документ доставлено до ДПС України. Документ прийнято».

У позовній заяві позивач зазначає, що податкова накладна №7 від 28.02.2022 була сформована та подана через програмне забезпечення для електронного документообігу та подання звітності M.E.Doc 18.03.2022 року. За допомогою цього ж програмного забезпечення була отримана квитанція про реєстрацію податкової накладної з відміткою про результат обробки Документ прийнято, яка не викликала підозру про її не реєстрацію, пов`язаних з не стабільної роботою на той час електронних сервісів Державної податкової служби України у період воєнного стану, що підтверджується листом ДПС № 2330/3/99-00-20-02-05-09 від 05.05.2023.

При цьому позивач не заперечує, що надана до суду квитанція була фактично першою квитанцією, яка за результатами автоматизованої перевірки електронного документа засвідчувала факт і час отримання податкової накладної контролюючим органом.

Тоді як за приписами пункту 9 Розділу ІІ Порядку №557 саме друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. В другій квитанції зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття, реєстраційний номер, дані про автора та підписувача (підписувачів) електронного документа та автора квитанції).

Водночас друга квитанція не формується лише у разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції, в якій повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин.

Таким чином, у разі якщо у першій квитанції було зазначено про прийняття податкової накладної контролюючим органом, належним підтвердженням реєстрації податкової накладної є саме друга квитанція, в якій зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації), реєстраційний номер, дані про автора та підписувача (підписувачів) електронного документа та автора квитанції).

Відповідачем до суду було надано копію другої квитанції від 18.03.2022 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №7 від 28.02.2022 на загальну суму 10 240,8 грн., в якій відображені результати обробки: «Документ доставлено до ДПС України. Документ не прийнято. При необхідності виправте документ та надішліть його знов»; Виявлені помилки: «Документ не може бути прийнятий закінчення дії форми 28.02.2022. Порушено пункт 3 заповнення податкової накладної, а саме: документ складено за формою, не чинною на дату реєстрації в ЄРПН».

Також відповідач у відзиві наголошував на тому, що в ЄРПН податкова накладна №7 від 28.02.2022 відсутня, а в Архіві АІС «Податковий блок» є в наявності Квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій відображені результати обробки ПН: «Документ не прийнято». Наведені відповідачем обставини позивач жодним чином не спростував.

З вищевикладеного випливає, що першою квитанцією, яка була надана позивачем до суду, контролюючий орган фактично засвідчив факт і час отримання податкової накладної від ВЧ НОМЕР_1 , тоді як другою квитанцією, яка була надана до суду відповідачем, повідомив про неприйняття такої податкової накладної, а тому фактична реєстрацію податкової накладної №7 від 28.02.2022 не відбулась.

З наданих сторонами документів встановлено, що податкова накладна №7 від 28.02.2022 на загальну суму 10 240,8 грн. на момент проведення перевірки позивача не була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, що не спростовано позивачем.

Доводи позивача про не стабільну роботу електронних сервісів Державної податкової служби України у період подання податкової накладної, як і про відсутність сумнівів у реєстрації податкової накладної з огляду на отриману першу квитанцію, не звільняють ВЧ НОМЕР_1 від обов`язку зареєструвати таку податкову накладну належним чином.

Проте вимоги щодо реєстрації в ЄРПН податкової накладної №7 від 28.02.2022 позивачем належним чином не виконані, остаточна реєстрація зазначеної податкової накладної не відбулась, що свідчить про наявність правових підстав у ГУ ДПС у Дніпропетровській області для застосування до позивача штрафних санкцій у відповідності до абзацу 1 пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України у розмірі 50% від суми ПДВ 853,4 грн. (1 706,8грн. х 50%).

Таким чином, висновок відповідача про порушення В/Ч НОМЕР_1 вимог пунктів 201.1, 201.10 статті 201, з урахуванням пункту 69 підрозділу 10 Розділу ХХ ПКУ із змінами, внесеними Законом №2260, знайшов своє підтвердження під час розгляду справи, отже податкове повідомлення-рішення від 04.02.2026 №0060250707 є правомірним, а підстави для його скасування відсутні.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 04.02.2026 № 0060260707, яким за порушення вимог підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, пункту 63.3 статті 63, пункту 66.4 статті 66 ПКУ, розділу VІІІ Порядку №1588, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 117.1 статті 117 ПКУ, з урахуванням пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у загальній сумі 41 820 грн., суд зазначає наступне.

Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України для платників податків встановлений обов`язок подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до абзацу першого п.63.3 ст.63 ПК України З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Згідно з абзацом третім п.63.3 ст.63 ПК України встановлено, що об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Абзацом четвертим п.63.3 ст.63 ПК України встановлений обов`язок платника податків стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Відповідно до Податкового кодексу України, з метою використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів у контролюючих органах, було розроблено Порядок обліку платників податків і зборів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за №1562/20300 (далі Порядок №1588), тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з п.8.1 Розділу VIII Порядку №1588 платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.

Пунктом 8.2 Розділу VIII Порядку №1588 визначено, що об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Відокремлені підрозділи юридичної особи подають інформацію про об`єкти оподаткування, що знаходяться на їх балансі.

Юридична особа інформує про всі об`єкти оподаткування крім тих, відомості щодо яких надані до відповідних контролюючих органів відокремленими підрозділами такої юридичної особи.

Відповідно до п.8.4 Розділу VIII Порядку №1588 заява про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

У заяві за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Під час надання заяв за формою № 20-ОПП застосовується принцип укрупнення інформації, яка надається про об`єкт оподаткування (наприклад, якщо подається інформація про об`єкти оподаткування - офіс, склад, склад-магазин, розташовані в одному офісному центрі за одною адресою, достатньо надати інформацію за одним із типів об`єктів оподаткування, зазначивши у найменуванні: офіс, склад, склад-магазин).

Принцип укрупнення інформації не застосовується під час надання інформації про об`єкти рухомого та нерухомого майна, які підлягають реєстрації у відповідному державному органі з отриманням відповідного реєстраційного номера (наприклад, у заяві за формою № 20-ОПП надається інформація і про земельну ділянку, і про об`єкт нежитлової нерухомості, що розташований на такій земельній ділянці).

Інформація про однотипні (за видом, використанням, станом та видом права власності) автомобільні транспортні засоби, які не є пунктами пересувної роздрібної торгівлі, громадського харчування або послуг, інших ніж пасажирські та вантажні перевезення, може бути подана в заяві за формою № 20-ОПП як узагальнена з типом об`єкта оподаткування «автомобільні транспортні засоби» та зазначенням кількості таких транспортних засобів в графі «Реєстраційний номер об`єкта оподаткування».

Згідно з п.8.5 Розділу VIII Порядку №1588 у разі зміни відомостей про об`єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об`єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку заяви за формою №20-ОПП з оновленою інформацією про об`єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни, в такому самому порядку та строки, як і при реєстрації, створенні чи відкритті об`єкта оподаткування.

Окрім того, відповідно до пункту 66.4 статті 66 ПК України платники податків - юридичні особи та їх відокремлені підрозділи зобов`язані подати контролюючому органу відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи, її відокремлених підрозділів, у 10-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків, шляхом подання заяви у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідальність за неподання такої інформації визначається цим Кодексом.

Пунктом 9.3 розділу ІХ Порядку №1588 визначено, що платники податків - юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб зобов`язані подати відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи, відокремлених підрозділів юридичної особи до контролюючого органу у 10-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків, шляхом подання заяви за формою № 1-ОПП або за формою № 1-ОПН з позначкою "Відомості про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку".

Згідно з приписами пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Відповідно до пункту 117.1 статті 117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Отже, виявлення факту неподання платником податків повідомлення за формою №20-ОПП та/або заяви за формою №1-ОПП або за формою № 1-ОПН з позначкою "Відомості про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку", є підставою для застосування штрафних санкцій на підставі п.117.1 ст.117 ПК України.

Враховуючи те, що платник податків зобов`язаний подавати повідомлення за формою №20-ОПП про кожний об`єкт оподаткування та/або, пов`язаний з оподаткуванням або через який проводиться діяльність, то штрафна санкція в цьому випадку розраховується окремо за кожен об`єкт щодо якого не було подано повідомлення.

З матеріалів справи встановлено та позивачем не заперечується, що у перевірений відповідачем період ВЧ НОМЕР_1 до відповідного контролюючого органу не надала Повідомлення за формою №20-ОПП на 37 об`єкти, через які проводилась господарська діяльність, за 41 операцією з надходження та вибуття таких об`єктів, а саме:

- Автобус загального призначення АВТО ОРАНТИ А309.63 на базі фургону IVEKO: дата надходження - 07.10.2021, граничний термін надання Повідомлення за формою №20 -ОПП - 21.10.2021;

- Екскаватор нав JCB 3CX: дата надходження - 23.07.2024, граничний термін надання Повідомлення за формою №20-ОПП - 06.08.2024;

- Екскаватор нав JCB 3CX: дата надходження - 23.07.2024, граничний термін надання Повідомлення за формою №20-ОПП - 06.08.2024;

- Екскаватор нав JCB 3CX: дата надходження - 23.07.2024, граничний термін надання Повідомлення за формою №20-ОПП - 06.08.2024;

- КРАЗ-256, КРАЗ-250, ЗІЛ-131-см-8, ЗІЛ-131-см-8, ГАЗ-3309, МАЗ 534026 борт тент автом, Автобус загального призначення АВТО ОРАНТИ А309.63 на базі фургону IVEKO, Авто ГАЗ 2705. 1999 р, ФЦ-40 пожежна автоцистерна, Легковий автомобіль CHERYSLER PACIFICA, ЗИЛ-131 з кунгом №11370, ЗИЛ-131 з кунгом №10680, ЗИЛ-131-В, ЗИЛ-131 0131Н, ЗИЛ-131 0131Н, ЗИЛ-131 з Т13, ЗИЛ-131 з Т13, ЗИЛ-131-В, ЗИЛ-131 0131Н, Автомобіль ГАЗ 66, Автомобіль ГАЗ 66, Майстерня ПММ-3, Кран автомобільни й стрілковий SBM 25-40, Автокран КС-4561, Автокран КС-4561, ЄОВ- 4421 екскаватор, ЄОВ- НОМЕР_3 екскаватор, Майстерня ПРМА-2М, Майстерня ПРМА-2М, Екскаватор Cukunova, Екскаватор нав JCB 3CX, Екскаватор нав JCB 3CX, Екскаватор нав JCB 3CX, Екскаватор нав JCB 3CX, АЦ - 9 - 5337 (МАЗ - 53337 ТЗ), Казарма (штаб) та інші будівлі (ЦМК), Спеціальна машина АРС-14 (на базі ЗІЛ 131): дата вибуття -30.01.2025, граничний термін надання Повідомлення за формою №20-ОПП -13.02.2025.

Як встановлено з матеріалів справи, на підставі наведеної вище інформації, до податкового повідомлення-рішення від 04.02.2026 №0060260707 були включені штрафні санкції згідно із пунктом 117.1 статті 117 ПК України у розмірі 40 800 грн. (40 фактів х 1020 грн.) за кожен факт неподання Повідомлення за формою №20-ОПП. Враховуючи норму пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України штрафні санкції за ненадання Повідомлень за формою №20-ОПП по строку - по 21.10.2021 не були застосовані.

В обґрунтування невиконання вимог чинного законодавства щодо необхідності подання повідомлень за формою №20-ОПП позивач зазначає про право Міністерства оборони України здійснювати в установленому Законом порядку відчуження або передачу військового майна та про те, що наказ Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 08.11.2024 № 433 Про реорганізацію військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту було видано на виконання директиви Міністерства оборони України та Державної спеціальної служби транспорту від 17.07.2024 № Д-5ДСК Про проведення організаційних заходів у Державній спеціальній службі транспорту у 2024 році, яка має гриф секретності реквізит матеріального носія секретної інформації, що засвідчує ступінь секретності даної інформації.

Водночас наведені позивачем обставини жодним чином не спростовують необхідність виконання вимог Податкового кодексу України та Порядку №1588 в частині подання Повідомлень за формою №20-ОПП щодо об`єктів оподаткування Військової частини, оскільки чинним законодавством не визначено таких винятків.

Більш того, наведена позивачем інформація не засвідчує ступінь секретності інформації безпосередньо щодо об`єктів оподаткування ВЧ НОМЕР_1 про які необхідно було подати Повідомлення за формою №20-ОПП, а враховуючи наявність у контролюючого органу відповідної інформації, яка наведена в Акті перевірки доводи позивача щодо секретності такої інформації суд вважає недоведеними, а тому відхиляє їх.

Отже, враховуючи те, що позивачем не заперечується невиконання вимог чинного законодавства щодо подання Повідомлень за формою №20-ОПП, в даному випадку знайшли своє підтвердження доводи відповідача про те, що ВЧ НОМЕР_1 було порушено вимоги підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, пункту 63.3 статті 63 ПКУ, розділу VІІІ Порядку №1588, що свідчить про наявність правових підстав у ГУ ДПС у Дніпропетровській області для застосування до позивача штрафних санкцій у відповідності до пункту 117.1 статті 17 ПК України в загальній сумі 40 800 грн.

Також, як вбачається з Акта перевірки та не заперечується позивачем, наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту №433 від 08.11.2024 «Про реорганізацію військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту» призначено склад комісії з реорганізації, до якої, зокрема, включений заступник начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_4 майор ОСОБА_2 , який з жовтня 2024 року підписував податкову звітність ВЧ НОМЕР_1 , в якості головного бухгалтера. В той же час, в базах даних податкових органів станом на дату завершення перевірки позивача головним бухгалтером ВЧ НОМЕР_1 значиться ОСОБА_3 .

На підставі наведеної вище інформації, до податкового повідомлення-рішення від 04.02.2026 №0060260707 були включені штрафні санкції згідно із пунктом 117.1 статті 117 ПКУ у розмірі 1020 грн. за порушення позивачем пункту 66.4 статті 66 ПКУ та пункту 9.3 розділу ІХ Порядку №1588 не подана Заява (для юридичних осіб та відокремлених підрозділів), Форма №1-ОПП з інформацією про зміну головного бухгалтера з граничним терміном подання 18.11.2024, які позивачем у позовній заяві не заперечуються та не оскаржуються.

Таким чином, висновок відповідача про порушення ВЧ НОМЕР_1 вимог підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, пункту 63.3 статті 63, пункту 66.4 статті 66 ПКУ, розділу VІІІ Порядку №1588 знайшов своє підтвердження під час розгляду справи, отже податкове повідомлення-рішення від 04.02.2026 № 0060260707 є правомірним, а підстави для його скасування відсутні.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 06.02.2026 № 0064252409, яким за порушення вимог п.п.1.4 п.16-1 підрозд. 10 розд. XX, пп.16.1.4 п.16.1, п.54.2 ст.54, пп.14.1.180 пункту 14.1. статті 14, п.п.168.1.2, 168.1.5 п.168.1 ст.168, абз. «а» п.176.2 ст.176 ПКУ, на підставі підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, статті 58, підпункту 125-1.2 статті 125-1, пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборі, пені з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) на загальну суму 7 901, 15 грн., з яких за податковим зобов`язанням 6227,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1556,75 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками військового збору є, зокрема, особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.1 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України).

Об`єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені ст.163 ПК України (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України).

Статтею ст.163 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з абз. 2 п.п.1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (тут і надалі - в редакції Закону № 4113-IX від 04.12.2024, яка застосовується з 01.12.2024 року) ставка військового збору становить: для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту.

Підпунктом 4 п.п.1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України визначено, що ставка військового збору становить: для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань - 1,5 відсотка з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 цього пункту).

Відповідно до п.п.1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України передбачено, що податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Відповідно до підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Пунктом 54.2 ст.54 ПК України визначено, що грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Згідно з пп.125-1.1 та пп. 125-1.2 статті 125-1 ПК України ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов`язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III цього Кодексу, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про Збройні Сили України» від 6 грудня 1991 року №1934-XII особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.

Окремі посади працівників Збройних Сил України можуть комплектуватися громадянами, які проходять альтернативну (невійськову) службу у порядку, визначеному законом.

Громадяни України, які проходять військову службу та службу у військовому резерві у Збройних Силах України, складають військову присягу на вірність Українському народові. Іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону вперше приймаються на військову службу до Збройних Сил України, беруть офіційні зобов`язання неухильно додержуватися Конституції та законів України, сумлінно виконувати обов`язки військової служби. При виконанні обов`язків служби військовослужбовці носять військову форму одягу, їм довічно встановлюється військове звання. Порядок позбавлення військового звання визначається законом.

Трудові відносини працівників Збройних Сил України регулюються законодавством про працю.

Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

До інших виплат військовослужбовця, які здійснюються відповідно до законодавства України, відносяться додаткові винагороди, які входять до складу грошового забезпечення та встановлюються постановою Кабінету Міністрів України, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

При цьому трудові відносини працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань регулює Кодекс законів про працю України, відповідно до якого працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР заробітна плата це винагорода обчислена, як правило у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

З аналізу наведених вище норм права випливає висновок, що з 01.12.2024 року ставка військового збору 1,5 відсотка застосовується до доходів у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а дохід у вигляді заробітної плати, нарахованої (виплаченої) працівникам наведених структур та інших утворених відповідно законів України військових формувань до умов трудового договору (контракту), оподатковується військовим збором на загальних підставах за ставкою 5 відсотків.

Як встановлено з матеріалів справи та не спростовано позивачем, дохід у вигляді заробітної плати, нарахованої (виплаченої) працівникам Збройних Сил України ВЧ НОМЕР_1 у грудні 2024 року, а саме: Марія КОРОТА - Фахівець з публічних закупівель; Світлана ГЕРАСИМЧУК - Бухгалтер I категорія; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Олександр ІСАЄВ - Начальник служби з охорони праці; Володимир КАЛІБЕРДА Водій, було оподатковано позивачем військовим збором у розмірі 1,5 відсотка, тоді як повинно було бути оподатковано військовим збором на загальних підставах за ставкою 5 відсотків, що призвело до не сплати 6227, 00 грн. військового збору до бюджету.

Позивач у позовній заяві обґрунтовує таке оподаткування тим, що працівники організаційних структур, що зазначені у статті 3 Закону України Про Збройні Сили України та статті 4 Про Державну спеціальну службу транспорту, є працівниками Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту відповідно, а тому, на думку позивача, на них поширюються норми Податкового кодексу України в частині оподаткування доходів, у вигляді заробітної плати, військовим збором за ставкою 1,5 відсотка відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу.

Суд вважає такі доводи позивача помилковими, оскільки з підпункту 4 п.п.1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України випливає висновок про оподаткування за ставкою 1,5 відсотка з доходу одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород тощо, тоді як визначені контролюючим органом працівники отримували дохід у вигляді заробітної плати, що не заперечується позивачем, отже їх заробітна плата у спірний період повинна бути оподаткована військовим збором на загальних підставах за ставкою 5 відсотків.

Окрім того, як вбачається з Акта перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, в ході перевірки підприємству був наданий запит № б/н від 18.12.2025 стосовно надання пояснень по фактам несплати військового збору.

Військовою частиною на запит № б/н від 18.12.2025 надано пояснення начальника фінансово - економічної служби В/Ч НОМЕР_1 Максима КЛИМЕНКО, що військовий збір утримувався військовою частиною згідно листа Департаменту Соціального забезпечення Міністерства Оборони України від 18.01.2025 року за № 220/13/509.

Проте лист Департаменту Соціального забезпечення Міністерства Оборони України від 18.01.2025 року за № 220/13/509 не є нормативно-правовим актом, а тому він не може бути підставою для не застосування приписів чинного законодавства та оподаткування заробітної плати працівників у розмірі меншому ніж визначено Законом.

Після розгляду пояснень позивача, документальною перевіркою встановлені порушення податкового законодавства в частині несплати військового збору у розмірі 6 227,00 грн.

Вказані обставини свідчать про те, що ВЧ НОМЕР_1 була обізнана про наявність узгоджених зобов`язань з військового збору, що підлягають сплаті в бюджет, мало можливість дотримання правил та норм ПК України щодо сплати збору, але не вжило достатніх заходів для їх дотримання за відсутності правових підстав для таких дій (бездіяльності).

Згідно п.109.1. ст.109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Отже, неутримання позивачем військового збору у визначеному чинним законодавством розмірі є податковим правопорушенням, за яке передбачена відповідальність. Жодних обставин, які можуть слугувати підставами для відстрочення сплати військового збору або звільнення платника від його сплати, чинним законодавством не передбачено та позивачем не наведено.

Не дотримання правил та норм, визначених ПК України, є умисними діями посадових осіб ВЧ НОМЕР_1 , які винні у вчиненні податкового правопорушення в частині несплати військового збору за період: з 01.12.2024 року по 31.12.2024 року на суму 6 277,00 грн., що свідчить про наявність правових підстав у ГУ ДПС у Дніпропетровській області для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з військового збору та застосування штрафних санкцій і пені.

Таким чином, висновок відповідача про порушення В/Ч НОМЕР_1 приписів п.п.1.4 п.16-1 підрозд. 10 розд. XX, пп.16.1.4 п.16.1, п.54.2 ст.54, пп.14.1.180 пункту 14.1. статті 14, п.п.168.1.2, 168.1.5 п.168.1 ст.168, абз. «а» п.176.2 ст.176 ПКУ щодо не сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 6 227,00 грн., у тому числі: за грудень 2024 року у сумі 6227,00 грн., знайшов своє підтвердження під час розгляду справи, отже податкове повідомлення-рішення від 06.02.2026 № 0064252409 є правомірним, а підстави для його скасування відсутні.

Щодо рішення від 06.02.2026 № 0064332409 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі ч.10 та пункту 2 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застосовано до позивача штраф у розмірі 58 560,26 грн. (20% з 01.01.2015) за період з 11.03.2019 до 09.12.2019 та нараховано пеню у розмірі 4261,08 грн. (0,1% суми недоїмки), суд зазначає наступне.

Згідно з п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі Закон №2464) платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці (підприємства, установи та організації тощо), підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб тощо.

Відповідно до п.п.1, 2, 4 ч.2 ст. 6 Закону 2464 платник єдиного внеску, зокрема, зобов`язаний: своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати таки відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч.8 ст. 9 Закону 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.10 ст.9 Закону 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 частини 11 ст. 9 Закону 2464 визначено, що податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

З аналізу наведеним вище норм права випливає висновок, що платники єдиного внеску, у тому числі і військові частини, зобов`язані своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а у разі невиконання або несвоєчасного виконання вимог Закону 2464 на суму недоїмки нараховується пеня, а до платника єдиного податку застосовується штраф.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою позивача було встановлено порушення ВЧ НОМЕР_1 вимог п.1 ч. 2 ст. 6 та ч. 8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 128 864,1 грн. за період з 12.02.2019 року по 06.03.2019 року, в сумі 148 768,1 грн. за період з 11.03.2019 року по 11.04.2019 року, в сумі 5550,3 грн. за період з 12.11.2019 року по 04.12.2019 року, в сумі 3805,85 грн. за період з 12.11.2019 року по 09.12.2019 року.

Наведені висновки контролюючого органу стали підставою для прийняття рішення від 06.02.2026 №0064332409 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені позивачу за період з 11.03.2019 року по 09.12.2019 року.

Водночас позивач у позовній заяві надає пояснення щодо несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування нарахованого на суми грошового забезпечення військовослужбовцям в сумі 128461,1 грн. за період з 12.02.2019 по 06.03.2019 та в сумі 148768,1 грн. за період з 11.03.2019 по 11.04.2019, у зв`язку помилковою сплатою єдиного внеску нарахованого на суми грошового забезпечення військовослужбовців за січень 2019 року згідно платіжного доручення № 510 від 08.02.2019 на суму 154738,65 грн. на рахунок єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування нарахованого на суми заробітної плати працівникам.

Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Військовою частиною НОМЕР_1 була подана заява на перерахунок коштів на вірний рахунок 04.04.2019 року, що підтверджується записом в електронному кабінеті платника податків від 18.04.2019 про Перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший Платіжне доручення №65 вiд 18.04.2019.

Комісією з розгляду заперечень на Акт перевірки було враховано надану військовою частиною належним чином завірену копію заяви на перерахування надміру або помилково сплачених коштів у сумі 154 738,65 грн. від 04.04.2019 року і дату нарахування пені за несвоєчасну сплату ЄСВ, змінено з «11.04.2019» на «04.04.2019».

Водночас, як зазначалось вище, під час перевірки було встановлено порушення позивачем норм чинного законодавства в частині несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в значно більшій сумі ніж 154738,65 грн., які позивачем було помилково сплачено на інший рахунок, а саме: в сумі 128 864,1 грн. за період з 12.02.2019 року по 06.03.2019 року, в сумі 148 768,1 грн. за період з 11.03.2019 року по 11.04.2019 року, в сумі 5550,3 грн. за період з 12.11.2019 року по 04.12.2019 року, в сумі 3805,85 грн. за період з 12.11.2019 року по 09.12.2019 року, загальна сума несвоєчасно сплаченого єдиного внеску за визначені періоди 286 988,35 грн.

Таким чином, доводи позивач про помилкове перерахування єдиного внеску у розмірі 154738,65 грн. на інший бюджетний рахунок, жодним чином не спростовують несвоєчасну сплату ним єдиного внеску за спірний період у загальному розмірі 286 988,35 грн.

Окрім того, у відповідності до ч.6 ст.25 Закону 2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Отже, помилкова сплата позивачем єдиного внеску у розмірі 154738,65 грн. на інший рахунок мала наслідком погашення сум недоїмки, штрафних санкцій та пені після перерахування цієї суми на відповідний рахунок у порядку календарної черговості виникнення зобов`язань, що призвело до несвоєчасної сплати єдиного внеску позивачем за період з 12.02.2019 року по 06.03.2019 року, за період з 11.03.2019 року по 11.04.2019 року, за період з 12.11.2019 року по 04.12.2019 року, за період з 12.11.2019 року по 09.12.2019 року, які позивач не спростовував належними та допустимими доказами.

Таким чином, висновок відповідача про порушення В/Ч НОМЕР_1 приписів п.1 ч. 2 ст. 6 та ч. 8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 128 864,1 грн. за період з 12.02.2019 року по 06.03.2019 року, на суму 148 768,1 грн. за період з 11.03.2019 року по 11.04.2019 року, на суму 5550,3 грн. за період з 12.11.2019 року по 04.12.2019 року, на суму 3805,85 грн. за період з 12.11.2019 року по 09.12.2019 року, знайшов своє підтвердження під час розгляду справи, отже рішення від 06.02.2026 № 0064332409 є правомірним, а підстави для його скасування відсутні.

З огляду на встановлені у справі обставини та наведені вище норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що оскаржувані рішення відповідача були прийняті на підставі та у межах наданих контролюючому органу повноважень, за наявності підстав для їх прийняття, отже є правомірними, а підстави для її скасування відсутні.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 задоволенню не підлягають.

Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень рішення якого оскаржується, належним чином доведено правомірність прийняття спірної вимоги.

В свою чергу позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

За наведених обставин та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому в задоволення позовної заяви слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судових витрат пов`язаних з розглядом цієї справи відсутні, отже розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 72, 77, 133, 139, 241, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 06.08.2026 року.

Суддя О.М. Неклеса