Ухвала суду № 138789032, 06.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

06 серпня 2026 р.Справа №160/23656/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши заяву представника Селянського (Фермерського) господарства «ТАРНАВА» у справі за позовною заявою Селянського (Фермерського) господарства «ТАРНАВА» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Селянського (Фермерського) господарства «ТАРНАВА» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №374 «Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності» від 24 червня 2026 року, яким припинено дію виданої Селянському (Фермерському) господарству «ТАРНАВА» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДР: 21925788) ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/ або промислової переробки, дата початку дії ліцензії: 23 березня 2026 року, реєстраційний номер ліцензії: 04360424202600256.

Одночасно із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить:

- до набрання законної сили судовим рішенням за позовом зупинити дію рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №374 «Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності», яким припинено дію виданої Селянському (Фермерському) господарству «ТАРНАВА» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДР: 21925788) ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, дата початку дії ліцензії: 23 березня 2026 року, реєстраційний номер ліцензії: 04360424202600256

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що припинення дії ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки оскаржуваним рішенням, суттєво впливає на можливість ведення господарської діяльності заявника, а саме ускладнює, унеможливлює поновлення оспорюваних прав або інтересів товариства, оскільки діяльність заявника з вирощування сільськогосподарських культур, яка є основним видом діяльності Селянського (Фермерського) господарства «ТАРНАВА», можлива лише за наявності відповідної ліцензії, оскільки заявником використовується відповідна техніка (трактор, комбайн тощо), що потребує пального для оброблення земельних ділянок, які використовуються ним для здійснення сільськогосподарського виробництва. Припинення дії ліцензії тягне за собою неможливість забезпечити сільськогосподарську та іншу техніку паливом для оброблення земельних ділянок, неможливість проводити посівні та інші сільськогосподарські роботи тощо. Тобто, припинення дії наведеної ліцензії призводить до настання для заявника негативних наслідків, зокрема у вигляді неможливості виготовлення сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.

Вирішуючи заяву по суті, суд виходить з наступного.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

Положеннями частини шостої статті 154 КАС України визначено, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно із Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, суд зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При цьому слід також зауважити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Судом встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Селянське (Фермерське) господарство «ТАРНАВА» зареєстровано як юридична особа з основним видом діяльності за КВЕД 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур».

Як вказано представником позивача, із метою забезпечення діяльності із вирощування сільгосподарських культур, СФГ«ТАРНАВА» зберігало пальне на підставі ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, дата початку дії ліцензії: 23 березня 2026 року, реєстраційний номер ліцензії: 04360424202600256.

Водночас, 24.06.2026 року контролюючим органом прийнято рішення №374 «Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності», згідно якого припинено дію виданої позивачу ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, дата початку дії ліцензії: 23 березня 2026 року, реєстраційний номер ліцензії: 04360424202600256.

На обґрунтування своїх доводів щодо істотного ускладнення в поновленні порушених прав та інтересів заявником разом із заявою подано: копії повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма № 20-ОПП).

Зі змісту вказаних повідомлень вбачається, що у користуванні заявника перебуває, зокрема, техніка, а саме: - КОМБАЙН ДОН - 1500; - ТРАКТОР КОЛІСНИЙ; - сівалки; - культиватори; - плуги КЛН; - катки.

Заявник наголошує, що припинення дії ліцензії тягне за собою неможливість забезпечити сільськогосподарську та іншу техніку паливом для оброблення земельних ділянок, неможливість проводити посівні та інші сільськогосподарські роботи тощо.

Однак, суд зазначає, що заявником не надано до суду інформацію, а саме: 1) інформацію щодо кількості придбаного пального, 2) інформацію щодо залишків пального, яке перебуває на зберіганні, 3) інформацію щодо періодів фактичного використання пального під час діяльності із вирощування сільгосподарських культур; 4) інформацію та докази неможливості або економічної недоцільності фактичного придбання пального (без використання власних резервів).

Щодо доводів заявника відносно того, що анулювання відповідної ліцензій призводить до повної зупинки господарської діяльності слід також зазначити, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе і можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.

Крім того, суд акцентує увагу і на те, що заявник проводить свою діяльність із вирощування сільгосподарських культур, а неможливість або економічна недоцільність придбання пального за фактичною необхідністю використання сільськогосподарської техніки, на даний час суду не доведено.

Отже, суд вважає, що на даний час заявником не доведено, а судом не встановлено і не підтверджено, у передбаченому процесуальним законом порядку, наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою СФГ«ТАРНАВА» .

Суд зауважує, що саме суб`єкт звернення із відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову повинен обґрунтувати існуванням передбачених ст.150 КАС України підстав для забезпечення позову. Зазначений висновок узгоджується із нормою ч.1 ст.9 КАС України, в силу якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Однак, наведені представником заявника доводи й аргументи не є достатніми та переконливими для висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими ст.ст.150,151 КАС України.

Суд зазначає, що сам факт подання позову не може бути підставою для забезпечення позовної заяви.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява представника Селянського (Фермерського) господарства «ТАРНАВА» про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви представника Селянського (Фермерського) господарства «ТАРНАВА» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський