Рішення № 138788868, 06.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 рокуСправа №160/19350/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

07.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 від 23.04.2026 № 047050036453;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі імені Дзержинського (КСП "Славутич") за 1992, 1993, 1994, 1995 та 1996 роки на підставі записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 від 30.11.1984;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дати звернення - з 16.04.2026.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 16.04.2026, після досягнення 60-річного віку, звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем свого проживання із заявою про призначення пенсії за віком. За результатами розгляду заяви у призначенні пенсії відмовлено з мотивів недостатності страхового стажу, який визначено у 31 рік 11 місяців 9 днів за необхідних 33 років.

Ухвалою суду від 08.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачам встановлено строк для подання відзиву, позивачу - для подання відповіді на відзив.

27.07.2026 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому відповідач-1 проти позову заперечує проти позовних вимог.

У відзиві зазначає, що право на призначення пенсії за віком у період з 01.01.2026 по 31.12.2026 мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу не менше 33 років. Страховий стаж позивача становить 31 рік 11 місяців 9 днів, що є недостатнім.

Наголосив, що обчислення стажу, призначення та виплата пенсії належать до виключних функцій органів Пенсійного фонду України, а тому вимога про зобов`язання призначити пенсію є втручанням у дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

У відзиві відповідач-1 заявив клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у режимі відеоконференції з посиланням на складність справи.

Вирішуючи це клопотання, суд виходить із такого. Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Наведена норма не зобов`язує суд задовольнити таке клопотання за самим лише фактом його заявлення, а передбачає оцінку доводів, наведених на його обґрунтування. Ця справа є справою незначної складності; предметом доказування є обставини, які встановлюються виключно письмовими доказами - пенсійною справою позивача, трудовою книжкою колгоспника та архівною довідкою. Свідків у справі не заявлено, призначення експертизи не потребується.

Відповідач-1 не зазначив, які саме обставини не можуть бути з`ясовані за наявними письмовими доказами та потребують усного дослідження, а свою позицію виклав у відзиві в повному обсязі. За таких обставин суд відхиляє клопотання відповідача-1 та розглядає справу в порядку письмового провадження.

Відповідач-2 відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 16.04.2026 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.04.2026 № 047050036453 у призначенні пенсії за віком відмовлено, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

У рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 31 рік 11 місяців 9 днів за необхідних 33 років.

До страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі за 1992-1996 роки згідно з трудовою книжкою колгоспника від 30.11.1984 № 57, оскільки записи про час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні) та встановлений мінімум трудової участі не завірені належним чином (відсутні підписи голови колгоспу), а у виданій архівом довідці відсутня інформація про час роботи за фактичною тривалістю.

Як вбачається з даних про обчислення страхового стажу (форма РС-право) від 24.04.2026, до страхового стажу позивача зараховано, зокрема, періоди роботи в колгоспі з 18.07.1984 по 12.11.1984, з 01.01.1988 по 31.12.1989, за 1990, 1991 роки, а також з 01.01.1997 по 30.04.2000. Періоди з 01.01.1992 по 31.12.1996 у цьому розрахунку відсутні.

Про прийняте рішення позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.05.2026, до якого додано копію рішення.

Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду із позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, який у період з 01.01.2026 по 31.12.2026 становить не менше 33 років.

Згідно зі ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно зі ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 КЗпП України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 (далі - Основні положення). Відповідно до пп. 1, 2 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Згідно з п. 5 Основних положень до трудової книжки колгоспника заносяться, зокрема, відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві та його виконання. За приписами п. 6 Основних положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналіз наведених норм свідчить, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, до якої вносяться відомості про трудову участь у громадському господарстві - встановлений річний мінімум трудової участі, його виконання та причини невиконання.

При цьому єдиною підставою для врахування часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю (а не повним роком) ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-XII визначає невиконання членом колгоспу встановленого мінімуму трудової участі без поважних причин. Відповідно, у разі, коли встановлений річний мінімум трудової участі виконано, відповідний рік підлягає зарахуванню до стажу роботи повністю, а необхідність з`ясування фактичної тривалості роботи відпадає.

Матеріалами справи підтверджено, що за кожен зі спірних 1992-1996 років кількість відпрацьованих позивачем трудоднів, зафіксована у трудовій книжці колгоспника, дорівнює встановленому річному мінімуму трудової участі або перевищує його (307, 290, 292, 296 та 280 трудоднів при мінімумі 280).

Отже, встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі позивачем виконано, а підстав для обчислення стажу за фактичною тривалістю в розумінні ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-XII не існує.

Щодо мотиву відповідача-1 про неналежне засвідчення записів суд зазначає наступне. Обов`язок правильного ведення трудової книжки колгоспника та засвідчення внесених до неї записів п. 6 Основних положень покладено на голову колгоспу або спеціально уповноважену правлінням колгоспу особу, а не на колгоспника. Законодавством не передбачено обов`язку особи здійснювати контроль за веденням та заповненням її трудової книжки, а тому негативні наслідки порушення такого порядку не можуть покладатися на працівника.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, згідно з якою певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 та від 29.03.2019 у справі № 548/2056/16-а.

Крім того, зі змісту трудової книжки колгоспника вбачається, що записи за спірні роки скріплені печатками колгоспу та містять підписи посадових осіб, а тому твердження відповідача-1 про повну відсутність засвідчення цих записів не знайшло підтвердження в матеріалах справи.

Суд відхиляє доводи відповідача-1 про те, що позивач не надав інших документів на підтвердження спірного періоду роботи. Такий обов`язок за п. 1 Порядку № 637 виникає лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. У цій справі трудова книжка колгоспника наявна і містить необхідні записи за кожен зі спірних років, а тому потреби в її підкріпленні іншими документами не виникає.

Водночас неможливість підтвердити спірні періоди архівними документами зумовлена обставинами, що не залежали від позивача: за даними самої архівної довідки книги обліку розрахунків з оплати праці за 1992-1996 роки до архіву на зберігання не надходили. Невиконання роботодавцем обов`язку зі збереження та передання на архівне зберігання первинних документів не може мати наслідком позбавлення особи права на зарахування відповідного періоду до стажу.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 29.03.2019 у справі № 548/2056/16-а.

За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Належних та допустимих доказів, які б спростовували виконання позивачем встановленого річного мінімуму трудової участі за 1992-1996 роки, відповідачі суду не надали.

Отже, оскаржуване рішення прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення, та з порушенням наведених норм пенсійного законодавства, а тому не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, і підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно, спірні періоди роботи в колгоспі імені Дзержинського (КСП «Славутич») за 1992, 1993, 1994, 1995 та 1996 роки підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Визначаючи орган, на який належить покласти обов`язок із зарахування цих періодів, суд виходить із такого. Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує електронну пенсійну справу.

За заявою позивача від 16.04.2026 таким органом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яке обчислило страховий стаж позивача та прийняло оскаржуване рішення від 23.04.2026 № 047050036453. Саме цей орган наділений повноваженнями з обчислення страхового стажу за поданими документами та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви.

Оскільки зарахування спірних періодів до страхового стажу є складовою обчислення стажу під час розгляду заяви про призначення пенсії, обов`язок вчинити такі дії суд покладає на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області як на орган, що прийняв визнане протиправним рішення. Покладення цього обов`язку на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке рішення за заявою позивача не приймало, було б безпідставним, а тому позовні вимоги до відповідача-2 задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про зобов`язання призначити пенсію за віком з 16.04.2026 суд зазначає наступне.

Обчислення страхового стажу, визначення права на пенсію та її призначення належать до компетенції органів Пенсійного фонду України і здійснюються за результатами розгляду заяви особи з дослідженням усіх поданих документів. Ухвалюючи рішення про призначення пенсії замість органу, який такого рішення не приймав, суд перебрав би на себе його повноваження, що суперечить завданням адміністративного судочинства, визначеним ст. 2 КАС України.

Ефективним і достатнім способом захисту порушеного права позивача в цій справі є зобов`язання відповідача-1, як органу, що прийняв оскаржуване рішення, повторно розглянути заяву позивача від 16.04.2026 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. Такий спосіб захисту відновлює становище позивача, що існувало до прийняття протиправного рішення, і водночас не підміняє собою дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

За таких обставин позовна вимога про зобов`язання призначити пенсію за віком з 16.04.2026 задоволенню не підлягає.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у повному обсязі попри часткове задоволення позовних вимог, зважаючи, що спір у цілому вирішений на користь позивача.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 72, 77, 90, 139, 241246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 від 23.04.2026 № 047050036453.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі імені Дзержинського (КСП "Славутич") за 1992, 1993, 1994, 1995 та 1996 роки на підставі записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 від 30.11.1984.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.04.2026 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, місцезнаходження: вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, 29000) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез