Рішення № 138788645, 06.08.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 серпня 2026 р. Справа № 120/6804/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі також - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі також - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовуються протиправністю винесеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області рішенням №024350003601 від 20.01.2025 про відмову в призначені позивачу пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зарахуванні до його страхового стажу періоду роботи в ТОВ "Бершадь-Інвест" з 01.04.2005 по 31.01.2006 та періоду роботи з ПП "Зернороб" з 01.02.2006 по 01.09.2007, а також період роботи в колгоспі ім. К.Маркса з 01.01.1980 по 31.12.1980.

Ухвалою від 26.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачеві строк для подачі відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк на адресу суду надійшли відзиви на позовну заяву, в яких відповідачі просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначили, що заява позивача про призначення пенсії була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, яке правомірно прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу, оскільки на дату звернення страховий стаж позивача становив 28 років 6 місяців 20 днів при необхідних 31 році. Вказали на те, що всі періоди роботи, підтверджені належними документами та даними персоніфікованого обліку, були враховані.

Щодо періодів роботи у ТОВ «Бершадь-Інвест» та ПП «Зернороб» відповідачі зазначили, що після 01.01.2004 страховий стаж обчислюється виключно за даними персоніфікованого обліку та залежить від фактичної сплати страхових внесків. Оскільки за окремі місяці страхові внески були сплачені у розмірі меншому за мінімальний страховий внесок, відсутні підстави для зарахування цих періодів до страхового стажу в повному обсязі.

Стосовно періоду роботи у колгоспі ім. К. Маркса відповідачі повідомили, що записи у трудовій книжці оформлені неналежним чином, зокрема відсутній запис про звільнення, а також не подано документів, які підтверджують виконання встановленого мінімуму трудової участі чи інші документи, передбачені Порядком № 637, тому спірний період не міг бути зарахований до страхового стажу. На думку відповідачів, позивач не надав жодних нових доказів ні під час повторного звернення до Пенсійного фонду, ні під час розгляду справи судом, у зв`язку з чим рішення про відмову у призначенні пенсії є законним, обґрунтованим та прийнятим у межах повноважень.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 01.01.2026 № 1 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ", у зв`язку із тим, що суддя Слободонюк М.В. відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду від 17.12.2025 № 034-К виключений зі штату Вінницького окружного адміністративного суду та суддя позбавлений можливості здійснювати розгляд адміністративних справ та нерозглянутих заяв, призначено повторний автоматизований розподіл адміністративних справ та нерозглянутих заяв, переданих на розгляд Протоколом передачі раніше визначеному складу суду, за результатами якого матеріали справи передано на розгляд судді Жданкіній Н.В.

Ухвалою від 06.01.2026 матеріали справу прийнято до свого провадження адміністративну справу № 120/6804/25.

Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

13.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до територіального відділу Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зазначена заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №024350003601 від 20.01.2025 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.

У спірному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача - становить 28 років 06 місяців 20 днів. При цьому, необхідний стаж повинен становити 31 рік.

В рішенні зазначено, що до страхового стажу зараховано всі періоди роботи.

Не погоджуючись таким рішенням пенсійного органу, позивач і звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

За змістом положень статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці орган Пенсійного фонду вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

В даному ж випадку, як уже було встановлено судом вище, рішенням №024350003601 від 20.01.2025 відмовлено у призначенні пенсії за віком, в зв`язку з відсутністю в позивача необхідних 31 року страхового стажу. Вказано, що до страхового стажу позивача зараховано всі періоди.

Втім, як слідує з доданого до матеріалів позовної заяви Форми РС-право від 20.01.2025 для розрахунку стажу ОСОБА_1 , страховий стаж позивача за період з 01.01.1980 по 31.12.1980 (робота в колгоспі згідно даних трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 ) становить 2 місяці 2 дні.

Також, за даним трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 в період з 01.04.2005 по 31.01.2006 працював в ТОВ "Бершадь Інвест" на посаді інженера, а в період з 01.02.2006 по 01.09.2007 - в ПП "Зернороб" на посаді головного інженера (записи №15-18).

Втім, як повідомив представник ГУ ПФУ в Харківській області у відзиві на позовну заяву, страхові внески за спірні періоди роботи в ТОВ «Бершадь-Інвест» та ПП «Зернороб» сплачувались підприємствами-страхувальниками не в повному обсязі, у зв`язку з чим до страхового стажу позивача зараховано лише 2 місяці (за період роботи в ТОВ «Бершадь-Інвест») та 1 місяць 6 днів (за період роботи в ПП «Зернороб») замість повних періодів роботи, підтверджених записами у трудовій книжці.

Оцінюючи цей довід відповідачів, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж за періоди після впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється за даними цієї системи. Разом з тим, ані Закон №1058-IV, ані інші акти законодавства не покладають на застраховану особу обов`язку та відповідальності за своєчасність і повноту сплати страхових внесків роботодавцем. Із положень статей 20, 106 Закону №1058-IV, на які посилаються самі відповідачі у відзивах, прямо випливає, що обов`язок з обчислення та сплати страхових внесків, а також відповідальність за його неналежне виконання покладається саме на страхувальника (підприємство, установу, організацію), а не на застраховану особу (працівника).

Такий правовий підхід є усталеним у практиці Верховного Суду, зокрема у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17, від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а, від 09.10.2020 у справі №341/460/17, від 30.12.2021 у справі №348/1249/17, від 11.10.2023 у справі №340/1454/21, згідно з якими відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку відомостей про сплату страхових внесків підприємством-страхувальником не може бути підставою для позбавлення застрахованої особи права на зарахування відповідного періоду до страхового стажу, оскільки працівник не повинен відповідати за неналежне виконання роботодавцем своїх обов`язків.

Суд враховує, що факт роботи позивача в ТОВ «Бершадь-Інвест» у період з 01.04.2005 по 31.01.2006 та в ПП «Зернороб» у період з 01.02.2006 по 01.09.2007 підтверджується записами №15-18 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , які відповідачами не спростовані та не визнані недостовірними чи неналежно оформленими. Саме собою часткове або неповне надходження страхових внесків від зазначених підприємств, з огляду на наведену практику Верховного Суду, не є достатньою підставою для зарахування цих періодів лише пропорційно сплаченим внескам, а не в повному обсязі, оскільки це покладало б на позивача негативні наслідки невиконання обов`язків третьою особою, на дії/бездіяльність якої він не мав і не міг мати впливу.

За таких обставин суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зарахування до страхового стажу позивача у повному обсязі періодів роботи в ТОВ «Бершадь-Інвест» (з 01.04.2005 по 31.01.2006) та в ПП «Зернороб» (з 01.02.2006 по 01.09.2007).

Щодо періоду роботи позивача в колгоспі ім. К. Маркса з 01.01.1980 по 31.12.1980, то судом встановлено, що зазначений період підтверджується записом №1 у трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 , а також архівною довідкою від 11.12.2023 №1564, згідно з якою за цей період позивачем відпрацьовано 53 трудодні, а річний мінімум трудової участі в громадському господарстві в колгоспі не був встановлений (прийнятий).

Відповідачі, заперечуючи проти зарахування цього періоду в повному обсязі, посилаються на відсутність запису про дату звільнення позивача з колгоспу та на ненадання позивачем довідки про фактично відпрацьовані дні та встановлений річний мінімум трудової участі.

Суд не приймає цей довід з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 56 Закону №1788-XII, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Тобто законодавець пов`язує обмеження зарахування стажу виключно з фактом невиконання встановленого мінімуму без поважних причин. Водночас із наявної в матеріалах справи архівної довідки від 11.12.2023 №1564 вбачається, що річний мінімум трудової участі в спірному колгоспі за 1980 рік взагалі не встановлювався (не приймався), а отже відсутній сам предмет для застосування наведеного обмежувального припису не може йтися про невиконання мінімуму, який не був визначений.

За цих обставин посилання відповідачів на ненадання позивачем довідки про виконання/невиконання встановленого мінімуму є безпідставним, оскільки такого мінімуму не існувало, що підтверджено належним документом архівною довідкою уповноваженої установи, який відповідачами не спростований і не поставлений під сумнів під час розгляду справи.

Що стосується відсутності в трудовій книжці колгоспника запису про дату звільнення позивача з колгоспу, суд зазначає, що такий недолік оформлення трудової книжки сам по собі не є передбаченою законодавством підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи, факт якої підтверджений відповідним записом про прийняття до членів колгоспу та про виконану роботу. Формальні недоліки ведення документа, вчинені не позивачем, а посадовими особами колгоспу, не повинні негативно впливати на пенсійні права застрахованої особи, яка не має об`єктивної можливості усунути такі недоліки через ліквідацію відповідного підприємства.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги також в частині зарахування до страхового стажу позивача у повному обсязі періоду роботи в колгоспі ім. К. Маркса з 01.01.1980 по 31.12.1980.

Визначаючись щодо належного відповідача, якого слід зобов`язаного вчинити дії з зарахування спірних періодів до страхового стажу та повторного розгляду заяви позивача, то суд виходить з наступного.

Так, судом встановлено, що заява позивача від 13.01.2025 №52 про призначення пенсії за принципом екстериторіальності розглядалася саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, яким за результатами такого розгляду й було прийнято оскаржуване рішення №024350003601 від 20.01.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком, в тому числі здійснено обчислення страхового стажу позивача (форма РС-право від 20.01.2025) та вирішено питання про зарахування (незарахування) спірних періодів роботи.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в цих правовідносинах виступало лише як орган, до якого позивачем подавалися заява та документи (пункт 4.1, абзац 14 пункту 4.2 Порядку №22-1), проте не приймало рішення по суті та не здійснювало обчислення страхового стажу позивача за наслідками розгляду заяви від 13.01.2025 №52, що підтверджується самими відзивами відповідачів на позовну заяву.

За таких обставин, з огляду на визначений законодавством порядок екстериторіального призначення пенсій (розділ IV Порядку №22-1) та встановлені судом обставини справи, належним відповідачем, на якого може бути покладено обов`язок вчинити дії щодо зарахування спірних періодів до страхового стажу позивача та повторного розгляду його заяви, є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яке фактично здійснювало розгляд поданих позивачем документів, обчислення страхового стажу та прийняло оскаржуване рішення. Покладення відповідного обов`язку на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області суперечило б встановленому порядку екстериторіального розгляду заяв про призначення пенсій та не забезпечило б ефективного відновлення порушених прав позивача, оскільки саме Харківське управління володіє повноваженнями та інформацією, необхідними для повторного розгляду заяви й обчислення стажу.

Надаючи оцінку позовним вимогам в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №024350003601 від 20.01.2025, суд враховує наступне.

Оскільки судом встановлено, що спірні періоди роботи позивача підлягали зарахуванню до страхового стажу в повному обсязі, а не частково, як це було зроблено відповідачем, висновок оскаржуваного рішення про відсутність у позивача необхідного страхового стажу 31 рік, зроблений без урахування наведеного вище, є помилковим та не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно, рішення №024350003601 від 20.01.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

Визначаючись щодо способу відновлення порушених прав позивача суд зазначає, що остаточне визначення розміру страхового стажу з урахуванням періодів роботи, наявність підстав для зарахування яких суд встановив вище, а також вирішення питання про наявність чи відсутність у позивача права на пенсію за віком з урахуванням дати досягнення відповідного віку, відноситься до дискреційних повноважень органу Пенсійного фонду України, який має здійснити всебічний, повний та об`єктивний розгляд усіх документів. Тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати спірні періоди до страхового стажу позивача та повторно розглянути його заяву з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, а не покладення на суд обов`язку самостійно визначати розмір стажу чи право на пенсію.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Оскільки позов містив декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.

Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №024350003601 від 20.01.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу у повному обсязі період роботи в ТОВ «Бершадь-Інвест» з 01.04.2005 по 31.01.2006 та період роботи в ПП «Зернороб» з 01.02.2006 по 01.09.2007, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу у повному обсязі період роботи в колгоспі ім. К. Маркса з 01.01.1980 по 31.12.1980, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.01.2025 №52 про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.

В задоволенні решти вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3, під. 1 пов. кв. 58, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344)

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна