Рішення № 138788528, 06.08.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

06 серпня 2026 р. Справа № 120/1088/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі позивач) до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (далі відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, що полягає в неприйнятті та не розгляді документів для оформлення та обміну (видачі) посвідки на тимчасове проживання та заяви- анкети від 26.07.2024 року від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

-зобов`язати Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області прийняти та розглянути документи для оформлення та обміну (видачі) посвідки на тимчасове проживання та заяву-анкету від 26.07.2024 року від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою 03.02.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 14.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Також даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що позивач не здійснила звернення у порядку, встановленому законодавством.

Відповідач наголосив, що Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322 (далі Порядок №322), не передбачено можливості оформлення посвідки шляхом направлення заяви електронною поштою чи поштовим відправленням без особистої участі іноземця.

Ухвалою від 27.02.2025 в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом учасників справи відмовлено.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач перебуває у шлюбі із громадянином України ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 16.08.2022 року.

14.12.2020 року на підставі навчання в Національному університеті «Львівська політехніка» було видано посвідку на тимчасове проживання за № НОМЕР_1 строком дії до 01.10.2024 року.

Як зазначає позивач, 25.07.2024 вона разом зі своїм чоловіком та свідком прибули до відповідача з метою подання документів для здійснення оформлення (обміну) посвідки на тимчасове проживання на підставі укладеного шлюбу, який є дійсним та діючим, у чому позивачу було відмовлено, про що свідчить акт від 25.07.2024 .

29.07.2024 позивач, зважаючи на відмову у прийнятті відповідного пакету документів, особисто надіслав засобом поштового зв`язку до відповідача Заяву-анкету для оформлення та обміну (видачі) посвідки на тимчасове проживання від 26.07.2024 з додатками, і яку відповідач отримав 01.08.2024.

Позивач вказує, що дану заяву-анкету не було розглянуто та не було прийнято відповідного рішення, як це передбачено п.п. 21, 23, 24, 84, 85 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322 (далі Порядок 322).

У поданій заяві анкеті для оформлення та обміну (видачі) посвідки на тимчасове проживання від 26.07.2024 року позивач зазначив: «У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання» від 25.04.2018 року за №322 звертаюся до вас із відповідною заявою-анкетою про оформлення та обміну (видачі) посвідки на тимчасове проживання (далі Порядок №322). Вимушена звертатися із даною заявою самостійно, оскільки відмовлено у прийнятті та отриманні від мене документів щодо оформлення та обміну посвідки на тимчасове проживання Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у Вінницькій області 25.07.2024 року на підставі шлюбу з громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Всі додаткові дії, які необхідно буде вчинити для здійснення дій щодо оформлення та обміну (видачі) посвідки на тимчасове проживання будуть мною вчинені за вашим запрошенням».

На думку позивача, відповідачем не було взагалі розглянуто по суті заяву-анкету позивача, не було прийнято її до розгляду та не надано на підставі викладених в ній прохань жодних аргументацій та обґрунтувань, позивача на її прохання не було запрошено до відповідача з метою подання відповідного пакету документів, що слугувало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов`язані діяти лише: на підставі; у межах повноважень; у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначений принцип означає, що суб`єкт владних повноважень не може діяти довільно або застосовувати процедури, які прямо не передбачені законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє:

чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; чи використані повноваження з належною метою;

чи є рішення обґрунтованим; чи дотримано принципу пропорційності; чи діяли суб`єкти владних повноважень добросовісно та розсудливо.

Отже, предметом судового контролю у цій справі є не питання фактичного права позивача на отримання посвідки як таке, а питання наявності чи відсутності протиправної бездіяльності відповідача щодо невчинення певних адміністративних процедурних дій.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про імміграцію», Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018, №322, Порядком продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, який затверджений постановою Кабміну України від 15.02.2012 №150.

Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Правовий статус іноземців визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до положень частини 1 статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні;

- іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, або якщо строк їх тимчасового проживання на території України продовжено в установленому порядку, якщо інше не встановлено законом; - посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено, що іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Пунктом 13 та 14 статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено, що іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання.

Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.

Відповідно до положень цього Закону іноземці можуть перебувати на території України тимчасово або постійно за умови дотримання вимог законодавства України.

При цьому, отримання права на проживання в Україні, передбачає не лише наявність матеріальної підстави, а й проходження визначеної законом адміністративної процедури.

Однією із таких процедур є оформлення посвідки на тимчасове проживання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання.

Пунктами 3 та 4 Порядку 322 передбачено, що посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України та які:

1) досягли 16-річного віку або не досягли 16-річного віку, але самостійно прибули в Україну з метою навчання, - на підставі заяв-анкет, поданих ними особисто;

2) не досягли 16-річного віку або визнані обмежено дієздатними чи недієздатними, - на підставі заяв-анкет осіб, зазначених у частинах другій - тринадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», до яких вони прибули з метою возз`єднання сім`ї.

Посвідка видається на строк відповідно до поданих документів, але не більш як на один рік, крім випадків, визначених цим пунктом.

Абзац 4 пункту 4 Порядку визначено, що іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання, посвідка видається на період навчання, який визначається наказом закладу освіти про встановлення періодів навчання для іноземних студентів.

Пунктами 16 та 17 Порядку №322 передбачено, що документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб`єкт) та територіальних органів/ територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.

Документи для оформлення посвідки подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування в Україні.

Пункт 9 та 12 Порядку 322 передбачено, що оформлення (у тому числі замість втраченої або викраденої), обмін посвідки здійснюється територіальними органами/ територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства Поліграфічний комбінат Україна по виготовленню цінних паперів (далі - Центр).

Для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС.

При цьому Порядок №322 встановлює спеціальну процедуру звернення іноземця.

Зокрема, пунктом 21 Порядку №322 визначено, що працівник територіального органу або територіального підрозділу ДМС під час приймання документів:

перевіряє повноту документів; перевіряє правильність їх оформлення; встановлює наявність підстав для оформлення посвідки; перевіряє законність перебування іноземця в Україні.

Пунктами 22 23 Порядку №322 передбачено, що у разі відповідності поданих документів вимогам Порядку працівник ДМС: формує заяву-анкету із застосуванням засобів Реєстру; здійснює отримання біометричних даних; здійснює реєстрацію заяви-анкети.

У разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта з використанням кваліфікованого електронного підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (в тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів). Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.

До заяви-анкети вноситься інформація про номер контактного телефону заявника та адресу особистої електронної пошти.

Після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта друкує її та надає іноземцеві або особі без громадянства для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей.

Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта попереджає іноземця або особу без громадянства про те, що з метою підтвердження наданої у заяві про оформлення посвідки інформації, зокрема про місце проживання, іноземець або особа без громадянства може подати документи, що підтверджують право на проживання в житлі (свідоцтво про право власності, договір оренди (наймання, піднаймання) тощо). У разі ненадання таких документів буде проведено перевірку місця проживання заявника шляхом відвідання його за місцем проживання. Про час проведення перевірки йому буде повідомлено за номером контактного телефону та адресою електронної пошти. У разі виявлення помилок у заяві-анкеті працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта вносить до неї відповідні виправлення.

Відповідно до пункту 25 Порядку №322 після перевірки правильності внесених відомостей заява-анкета підписується працівником ДМС, який прийняв документи та сформував заяву-анкету.

Таким чином, із системного аналізу зазначених норм вбачається, що подання заяви-анкети для оформлення посвідки не є виключно письмовим зверненням особи, а є складовою адміністративної процедури, яка включає обов`язкову участь як заявника, так і уповноваженого органу.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що сам факт направлення нею заяви-анкети від 26.07.2024 та її отримання відповідачем 01.08.2024 автоматично створив для Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області обов`язок розглянути таке звернення в порядку, передбаченому пунктом 37 Порядку №322.

Такі доводи ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, оскільки позивач фактично ототожнює направлення документа до органу державної влади із належним поданням документів для започаткування процедури оформлення посвідки на тимчасове проживання.

Однак це не є тотожними.

Як вбачається із положень Порядку №322, процедура оформлення посвідки складається із взаємопов`язаних етапів, таких як звернення іноземця до відповідного територіального органу або територіального підрозділу ДМС; встановлення особи заявника; перевірки законності його перебування на території України; подання документів, визначених пунктом 32 Порядку №322; пред`явлення оригіналів документів; отримання біометричних даних; формування заяви-анкети працівником ДМС; реєстрації заяви-анкети в Єдиному державному демографічному реєстрі; подальшого розгляду питання щодо оформлення посвідки.

Отже, саме по собі направлення заяви без проходження передбаченої процедури не може вважатися належним зверненням, після якого у відповідача виникає обов`язок прийняти рішення про оформлення або відмову в оформленні посвідки.

Судом встановлено, що позивач направила до відповідача заяву від 26.07.2024.

Разом з тим така заява не була сформована працівником ДМС як заява-анкета у порядку, визначеному Порядком №322, не була зареєстрована у Єдиному державному демографічному реєстрі, позивачем не подавалися оригінали документів, не здійснювалася процедура ідентифікації особи та не проводилося отримання біометричних даних.

Суд звертає увагу, що сама по собі наявність у особи документа, який названо "заява-анкета", не означає виникнення процедури оформлення посвідки, оскільки така заява-анкета в розумінні Порядку №322 формується саме працівником ДМС після перевірки документів та вчинення передбачених законодавством дій.

Крім того, позивач у власному зверненні зазначила, що оригінали документів будуть надані додатково за запрошенням відповідача.

Таким чином, сама позивач підтвердила, що повний пакет документів, визначений пунктом 32 Порядку №322, не подавався.

Суд звертає увагу, що законодавець встановив особливий порядок оформлення документів, що посвідчують особу іноземця та підтверджують його право на тимчасове проживання.

Такий порядок обумовлений необхідністю забезпечення належної ідентифікації особи, перевірки достовірності поданих відомостей, запобігання використанню документів іншими особами, внесення достовірної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру.

Саме тому Порядок №322 передбачає особисте звернення іноземця та особисте отримання його біометричних даних.

Як встановлено судом, у випадку позивача такі дії не здійснювалися.

З матеріалів справи не встановлено, що позивач була ідентифікована працівником ДМС, що нею були пред`явлені оригінали документів, що працівником ДМС перевірялися документи, передбачені пунктом 32 Порядку №322, що формувалася заява-анкета засобами Єдиного державного демографічного реєстру, що позивач перевіряла та підписувала сформовану заяву-анкету, що здійснювалося отримання її біометричних даних.

Таким чином, відсутні визначені законом передумови для початку процедури оформлення посвідки.

Суд зазначає, що Порядок №322 не передбачає можливості оформлення посвідки на тимчасове проживання шляхом виключно листування із органом ДМС.

Направлення особою певного документа поштовим відправленням або електронною поштою може розглядатися як звернення громадянина або повідомлення про намір отримати адміністративну послугу, однак не замінює встановлену спеціальним нормативним актом процедуру оформлення посвідки.

При цьому спеціальне правове регулювання має пріоритет перед загальними положеннями щодо звернень осіб до органів державної влади.

Отже, відповідач не мав правових підстав розглядати отриману заяву як належно подану заяву-анкету в розумінні Порядку №322.

Позивач посилається на те, що 25.07.2024 вона особисто звернулася до відповідача, однак їй було відмовлено у прийнятті документів.

Суд оцінює такі доводи відповідно до положень статей 72, 73, 74, 76 та 90 КАС України.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи.

Згідно зі статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Статтею 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні.

Суд встановив, що належних доказів того, що позивач фактично зверталася до конкретного територіального підрозділу ДМС, подала повний пакет документів, документи були прийняті працівником ДМС, їй було відмовлено у прийнятті документів матеріали справи не містять.

Посилання позивача на акт від 25.07.2024 не може бути достатнім доказом протиправної відмови органу ДМС, оскільки із його змісту не вбачається, що він складений посадовими особами відповідача або підтверджує факт прийняття відповідачем рішення про відмову у вчиненні адміністративної дії.

Сам факт наявності документа, складеного за участю позивача, не створює презумпції достовірності викладених у ньому обставин.

Суд також враховує, що після отримання звернення позивача відповідач не залишив його без реагування.

Як встановлено матеріалами справи, Управління ДМС у Вінницькій області надало позивачу відповідь із роз`ясненням порядку звернення щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання відповідно до вимог Порядку №322.

Таким чином, твердження позивача про повну бездіяльність відповідача не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідачем було вчинено дії щодо інформування заявника про встановлений законодавством порядок реалізації права на отримання адміністративної послуги.

Відповідно до положень КАС України, бездіяльність суб`єкта владних повноважень має місце у випадку, коли на орган покладено конкретний юридичний обов`язок, особа належним чином звернулася за реалізацією свого права, існувала можливість виконати такий обов`язок, а орган безпідставно його не виконав.

В межах розгляду даної справи у відповідача не виник юридичний обов`язок розглядати заяву позивача як належно подану заяву про оформлення посвідки, оскільки процедура звернення не була дотримана.

Отже, відсутня бездіяльність як форма протиправної поведінки суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу, що у справах щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень необхідним є встановлення не лише факту звернення особи до відповідного органу, а й наявності у такого органу визначеного законом обов`язку вчинити конкретні дії.

Сам по собі факт надходження до органу державної влади певного документа не означає автоматичного виникнення обов`язку щодо прийняття рішення, якщо законодавством передбачено спеціальний порядок реалізації особою відповідного права.

Такий підхід відповідає загальним засадам адміністративного судочинства, оскільки судовому захисту підлягає порушене право, а не абстрактне очікування особи на вчинення певних дій органом влади.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і в межах позовних вимог.

При цьому суд повинен перевірити, чи дійсно суб`єкт владних повноважень допустив порушення прав позивача.

У даній справі судом не встановлено факту порушення відповідачем прав позивача, оскільки відповідач діяв у межах повноважень та відповідно до встановленої процедури.

Позивач просить суд зобов`язати відповідача прийняти та розглянути заяву-анкету від 26.07.2024.

Разом з тим задоволення такої вимоги передбачало б фактичне визнання судом того, що зазначене звернення вже є належно поданою заявою у розумінні Порядку №322.

Отже, суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень здійснювати адміністративну процедуру, яка відповідно до закону ще не розпочалася.

Інше тлумачення фактично означало б покладення на орган ДМС обов`язку діяти поза межами повноважень та всупереч встановленому законом порядку.

Оцінивши наявні у справі докази, у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (вул. Коцюбинського, 78, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 37836770)

Суддя Крапівницька Н. Л.

підпис

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар: