Рішення № 138788088, 05.08.2026, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/402/26

Провадження №2/477/1004/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Миколаїв

Вітовський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої - судді Саукової А.А.,

із секретарем судового засідання Рудницькою О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вітовського районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Південна товарна біржа про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

До Вітовського районного суду Миколаївської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним.

Позивач просить визнати дійсним договір купівлі нерухомого майна №10290 від 17 грудня 1999 року, а саме домоволодіння АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на Південній товарній біржі, зареєстрованого Комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 21 грудня 1999 року за №1830.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 17 грудня 1999 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна № 10290, а саме домоволодіння АДРЕСА_1 , який було зареєстровано Південною товарною біржою та зареєстрованого Комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 21 грудня 1999 року за №1830.

В теперішній час після отримання відмови державного реєстратора в проведенні реєстраційних дій позивачу стало відомо, що вказаний договір є недійсним, оскільки його не посвідчено нотаріусом, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом і просить визнати договір купівлі-продажу дійсним, оскільки сторони виконали усі умови угоди.

Позивач в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву, в якій просила позов задовольнити та розглянути справу без її участі, позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, був повідомлений згідно із порядком, визначеним ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», згідно якої, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Відзив не подав, жодних клопотань або заперечень на адресу суду не надходило.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, будь яких клопотань або заперечень до суду не надходило.

Ухвалою суду від 13 квітня 2026 року постановлено здійснювати розгляд справи в заочному порядку за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до письмового договору купівлі-продажу 17 грудня 1999 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі- продажу нерухомого майна № 10290, а саме домоволодіння АДРЕСА_1 , який було зареєстровано Південною товарною біржою та зареєстрованого Комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 21 грудня 1999 року за №1830.

Фактично правочин між сторонами був повністю виконаний. Між сторонами були домовлені та виконані всі істотні умови договору купівлі-продажу, а саме: відповідач передав позивачу майно, а позивачем майно було прийнято та сплачено за нього певну суму, обумовлену заздалегідь. Ні заперечень, ні зауважень відповідач по правочину не заявляв.

В пункті 2 договору вказано, що вся будівля знаходиться на земельній ділянці площею 0,25 га (земля передана для обслуговування будинку та господарських споруд) відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю від 17 грудня 1999 року, зареєстрованого в книгу записів актів на право приватної власності на землю з №1256.

Пунктом 3 договору зазначено, що домоволодіння належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії АВЕ №147280, засвідченого нотаріусом Жовтневої державної нотаріальної контори 14 грудня 1999 року за р № 1-695, зареєстрованим бюро технічної інвентаризації 17 грудня 1999 року .

Продаж вчинено за 20 662 грн., які продавець отримав від покупця.

Вказана сума коштів за договором купівлі-продажу була сплачена до підписання відповідного договору у повному обсязі.

Відповідно до реєстраційного посвідчення ММБТІ, вказаний договір було зареєстровано Південною товарною біржою та зареєстрованого Комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 21 грудня 1999 року за №1830.

Згідно даних технічного паспорту та довідки комунального підприємства Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації», право власності станом на 28.12.2012 року зареєстровано в КП «ММБТІ» 21.12.1999 року за №1830 за ОСОБА_1 на підставі договору №10290 купівлі-продажу нерухомого майна від 17.12.1999 року, зареєстрованого Південною товарною біржою.

Відповідно до наданого позивачем Державного акту на право приватної власності на землю від 18 грудня 1999 року, земельна ділянка для обслуговування будинку та господарських споруд площею 0,25 га належить ОСОБА_1 , зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 31258.

Відповідно до статті 5 ЦК України до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Оскільки спірний договір було укладено 17 грудня 1999 року, до спірних правовідносин необхідно застосувати ЦК Української РСР.

Відповідно до статті 4 ЦК УРСР цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством, в тому числі і з угод.

Згідно зі статтею 41 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

За загальним правилом, визначеним у статті 227, 47 ЦК УРСР, договори купівлі-продажу нерухомості підлягали нотаріальному посвідченню.

На час укладення спірного договору чинним був Закон України «Про товарну біржу».

Відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу (у редакції на час укладення вказаного договору) угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету України будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року №121, передбачала підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих на біржі.

Отже, законодавець на час виникнення спірних правовідносин не вимагав нотаріального посвідчення договору відчуження нерухомості у разі укладання такого договору на товарній біржі.

Судом встановлено, що при вчиненні договору купівлі-продажу житлового будинку, дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності відбувся, сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу житлового будинку. Отже, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України на момент його вчинення.

Частиною другою статті 47 ЦК УРСР передбачено право суду визнати не посвідчений нотаріально договір дійсним, якщо сторони домовились щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Згідно зі статтею 227 ЦК УРСР, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

За змістом статей 128, 153 ЦК УРСР (1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 224 ЦК УРСР (1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 227 ЦК УРСР передбачалася обов`язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними «роз`яснено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Вказаний договір купівлі-продажу укладено 12.05.1998 року, тобто під час дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі ЦК УРСР) статтею 227 якого було передбачено нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу будинку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

У відповідності до частини другої статті 47 ЦК УРСР та пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, прокурора вправі визнати угоду дійсною.

Як вбачається з матеріалів справи, договір був укладений на Південній товарній біржі та зареєстрований в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації, однак не був нотаріально посвідчений нотаріусом, що станом на грудень 1999 року, не суперечило чинному законодавству.

Судом встановлено, що при вчиненні договору купівлі-продажу житлового будинку, дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності відбувся, сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу житлового будинку. Отже, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України на момент його вчинення.

Оскільки, сторони договору купівлі-продажу досягли згоди щодо всіх умов договору, що підтверджується підписами сторін, всі зобов`язання за договором сторонами виконанні в повному обсязі, договір зареєстрований в КП «Миколаївське МБТІ», тому ОСОБА_1 на підставі статей 128, 153 ЦК УРСР і статті 49 Закону України «Про власність», який діяв на той час, набув право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Дослідивши наявні у справі матеріали (копію договору купівлі-продажу від 17 грудня 1999 року №10290 від 17.12.1999 року; копію реєстраційного посвідчення від 21.12.1999 року №1830, копію довідки КП «ММБТІ» від 02.12.2025 року; копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.07.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, земельна ділянка площею 0,25 га, на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 18.12.1999 року б/н; копію рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій від 12.02.2026 року, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог і можливість задоволення позову.

З огляду на зазначені обставини суд вважає, що позивачем надані належні докази на підтвердження факту укладення вищевказаного договору купівлі-продажу будинку, його виконання та обставини, які свідчать про неможливість подальшого нотаріального посвідчення угоди, а відтак приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання в судовому порядку дійсним договору купівлі-продажу домобудівлі.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статями 258, 259, 263, 265, ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Південна товарна біржа про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - задовольнити у повному обсязі.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна №10290 від 17 грудня 1999 року, укладений на Південній товарній біржі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований в КП «ММБТІ» 21 грудня 1999 року за реєстровим №1830.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивачу ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .

третя особа Південна товарна біржа, 54030, Україна, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вулиця Наваринська, будинок 3 квартира 69.

Суддя А.А. Саукова