Постанова № 138786956, 30.07.2026, Барський районний суд Вінницької області

125/1281/26

3/125/325/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

30.07.2026 року м. Бар Вінницька область

Суддя Барського районного суду Вінницької області Хитрук В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області справу про адміністративне правопорушення, стосовно:

ОСОБА_1 , головний бухгалтер ТОВ «Пфаннер Бар», проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , -

за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

До Барського районного суду надійшли дві справи про адміністративні правопорушення: № 125/1491/26 та № 125/1281/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1 КУпАП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КпАП України якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Враховуючи вищевикладене, з метою об`єктивного розгляду справи, судом об`єднано вказані адміністративні справи в одне провадження.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 558 від 28.05.2026 ОСОБА_1 ставиться за вину порушення порядку ведення податкового обліку ТОВ «Пфаннер Бар», а саме завищення суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за березень 2026 року на 75885 грн, занижено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2026 року на 75885 грн, чим порушено ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, п. 46.1, п. 46.5 ст. 46, п. 48.1, п. 48.2, п. 48.7 ст. 48, п. 192.1 ст. 192, п. 200.4, п. 200.7, п. 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями).

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною 1 статті 163-1 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 630 від 11.06.2026, ОСОБА_1 ставиться за вину порушення порядку ведення податкового обліку ТОВ «Пфаннер Бар», а саме завищення суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за квітень 2026 року на 20000 грн, завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за квітень 2026 року на 529221 грн, чим порушено ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, п. 198 ст. 198, п. 200.4, п. 200.7, п. 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями).

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною 1 статті 163-1 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. До суду подала клопотання, у якому просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, а також визнати недопустимими як докази протокол № 896 від 28.07.2025 про адміністративне правопорушення та акт перевірки № 21438/02-32-07-03/30425482. У клопотанні зазначила, що єдиними доказами, на які посилаються представники ГУ ДПС у Вінницькій області, є протокол про адміністративне правопорушення та акт документальної позапланової перевірки ТОВ «Пфаннер Бар». Зазначила, що акт перевірки є внутрішнім службовим документом, який лише фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо можливих порушень законодавства. Такий акт не породжує, не змінює та не обмежує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків і не є підставою для притягнення до відповідальності. Акт перевірки лише відображає встановлені під час перевірки обставини та можливі факти порушень і не є остаточним документом, що зобов`язує до вчинення будь-яких дій. Він не має характеру індивідуального акта та не підлягає оскарженню. Зазначила також, що єдиною належною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 163-1 КУпАП, є наявність на момент його складання узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акта перевірки. Проте у спірному протоколі відсутні посилання на будь-яке узгоджене податкове повідомлення-рішення. Крім того, під час зазначення у протоколі суті адміністративного правопорушення необхідно не лише формально констатувати факт порушення порядку ведення податкового обліку та його наслідки, а й встановити, чи є таке порушення наслідком невиконання особою службових обов`язків, із зазначенням того, коли та ким такі обов`язки були їй визначені.

За таких підстав, вважаю за необхідне розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до вимог ст.. 9 КУАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та іншими.

Частиною 1 статті 163-1 КУпАП передбачено відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

На підтвердження вини ОСОБА_1 до протоколів додано акти документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Пфанер Бар».

Будь-які інші докази, окрім зазначеного акту та протоколу про адміністративне правопорушення, складеного головним державним інспектором ГУ ДПС у Вінницькій області, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до правової позиції, зазначеної в постанові КАС ВС від 08 вересня 2020 року по справі № П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Відповідно до п. 54.3. ст. 54 ПК України у випадку якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 54.5 ст. 54 ПК України).

Пунктом 58.1. статті 58 ПК України визначено, що у випадку, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

При цьому у пункті статтями 55-56 ПК України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання.

Під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Обов`язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом (п. 56.4 ст. 56 ПК України).

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 ПК України).

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту завищення розміру задекларованого від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V ПК України, контролюючим органом податкове приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.

У даній справі, відсутні відомості про винесення контролюючим органом повідомлення-рішення на підставі актів документальної позапланової виїзної перевірки.

Неприйняття податкового повідомлення-рішення із визначеною контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків до адміністративної відповідальності за порушення порядку податкового обліку.

Отже, складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП, на підставі самого тільки акта документальної позапланової виїзної перевірки є передчасним.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 163-1 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 245, п. 1 ч. 1 ст. 247, 256, 278 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя