Рішення № 138785647, 04.08.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/12416/26

Провадження № 2-о/638/297/26

РІШЕННЯ

Іменем України

04 серпня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа Куп`янська державна нотаріальна контора Харківської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа Куп`янська державна нотаріальна контора Харківської області,

в с т а н о в и в :

У червні 2026 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася до суду із заявою, поданою в порядку окремого провадження, про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа Куп`янська державна нотаріальна контора Харківської області, в якому просила суд встановити факт, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) належать:

- свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене 24.11.1989 р. державним нотаріусом Куп`янської районної державної нотаріальної контори Харківської області Гречук Е.О. за реєстровим №2531, на 1/4 частку спільної часткової власності будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене 19.10.1993 р. державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області Черняєвою А.О. за реєстровим №2-3493, на 1/4 частку спільної часткової власності будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- договір співвласників жилого будинку, про встановлення користування цим будинком від 25.03.1999 року, посвідчений нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори Гречук Е.О., зареєстровано в реєстрі за №1-835.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 належить у праві спільної часткової власності в розмірі 1/4 житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого 24.11.1989 р. державним нотаріусом Куп`янської районної державної нотаріальної контори Харківської області Гречук Е.О. за реєстровим №2531. Право власності в розмірі 1/4 частки на житловий будинок зареєстровано Куп`янським бюро технічної інвентаризації, про що зроблено запис у реєстрову книгу №25 за реєстровим №4422 14.12.1989 р. Також заявниці належить у праві спільної часткової власності в розмірі 1/4 житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом посвідченого 19.10.1993 р. державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області Черняєвою А.О. за реєстровим №2-3493. Право власності в розмірі 1/4 частки на житловий будинок зареєстровано Куп`янським бюро технічної інвентаризації, про що зроблено запис у реєстрову книгу №25 за реєстровим №4422 16.11.1993 р.

Відповідно до договору співвласників жилого будинку, про встановлення користування цим будинком від 25.03.1999 року, посвідченого нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори Гречук Е.О., зареєстровано в реєстрі за №1-835, встановлено порядок користування жилим будинком з надвірними будинками, що знаходиться в АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці Держфонду 700 кв.м., жилою площею 70,,3 кв.м., зокрема: ОСОБА_1 в користування переходять в жилому будинку літ «А»: жила кімната 2-2 розм. 15,5 кв.м., кухня 2-5 розм. 6,0 кв.м., жила кімната 2- 3 розм. 24,2 кв.м., кухня 2-П розм. 9,8 кв.м., веранда 2-1 розм. 4,6 кв.м., а також надвірні будівлі та служби: 1/2 ч. сарая літ. «Б», сарай літ. «Д», вбиральня літ. «В», частина паркану - №1, ворота - №2, згідно поповерхового плану, виконаного Куп`янським БТІ 15.03.1963 року з внесеними змінами 20.04.1990р. та 21.07.93 року. В користування ОСОБА_1 переходить земельна ділянка площею 397 кв.м. з правої сторони, в т.ч. під будовами 119,8 кв.м. з ворітьми та проїздом.

Однак, під час підготовки документів до проведення державної реєстрації належного заявниці жилого будинку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, було виявлено, що у Свідоцтві про право на спадщину за законом посвідченого 24.11.1989 р. державним нотаріусом Куп`янської районної державної нотаріальної контори Харківської області Гречук Е.О. за реєстровим №2531, Свідоцтві про право на спадщину за заповітом посвідченого 19.10.1993 р. державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області Черняєвою А.О. за реєстровим №2-3493 та Договорі співвласників жилого будинку, про встановлення користування цим будинком від 25.03.1999 року, посвідченого нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори Гречук Е.О., зареєстровано в реєстрі за №1-835, прізвище та ім`я заявника зазначено з помилкою, а саме: « ОСОБА_3 », замість правильного « ОСОБА_1 ».

Заявником було направлено запит до Куп`янської державної нотаріальної контори щодо можливості внесення виправлень до Свідоцтва про право на спадщину №2531 та №2-3493, однак відповіді від Куп`янської державної нотаріальної контори до заявника не надходило.

ДУ «Українське бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України» надало висновок експерта, відповідно до якого українські записи прізвища ОСОБА_4 (паспорт, запис ОСОБА_1 ) та ОСОБА_5 (свідоцтво про право на спадщину за законом, запис ОСОБА_6 , ОСОБА_3 ; свідоцтво про право на спадщину за заповітом; договір співвласників жилого будинку, запис ОСОБА_3 ) попри розбіжності в орфографічній фіксації в документах, наданих для експертизи, є ідентичними.Українські записи особового імені РАЇСА (паспорт, запис ОСОБА_1 ) та ОСОБА_7 (свідоцтво про право на спадщину за законом; свідоцтво про право на спадщину за заповітом; договір співвласників жилого будинку, запис ОСОБА_3 ) у документах, наданих для експертизи є ідентичними.

Заявник зазначає, що невірний запис її імені у правовстановлюючому документі є перешкодою у реалізації права на державну реєстрацію права власності, яке зареєстровано до 2013 року, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому підлягає захисту в судовому порядку. Факт, про встановлення якого просить заявник, має для нього юридичне значення, і дозволить їй скористатися правом на державну реєстрацію свого права власності, яке зареєстровано до 2013 року, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 04 червня 2026 року заяву прийнято до розгляду, відкрито окреме провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 02 липня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні, про що повідомлено учасників справи.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, представник заявника просила справу розглянути за відсутністю сторони заявника. Заінтересована особа про судове засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталася, у зв`язку з чим суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про задоволення заяви з огляду на таке.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

24 листопада 1989 року ОСОБА_3 , яка проживає в АДРЕСА_2 , видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене 24.11.1989 р. державним нотаріусом Куп`янської районної державної нотаріальної контори Харківської області Гречук Е.О. за реєстровим №2531. Свідоцтво видане на спадкове майно, яке складається з 1/4 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1 , розташовані на земельній ділянці Держфонду площею 700 кв.м.

Право власності в розмірі 1/4 частки на житловий будинок зареєстровано Куп`янським бюро технічної інвентаризації, про що зроблено запис у реєстрову книгу №25 за реєстровим №4422 14.12.1989 р.

19 жовтня 1993 року ОСОБА_3 , яка проживає в АДРЕСА_2 , видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом посвідчене 19.10.1993 р. державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області Черняєвою А.О. за реєстровим №2-3493. Свідоцтво видане на спадкове майно, яке складається з 1/4 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1 , розташовані на земельній ділянці Держфонду площею 700 кв.м.

Право власності в розмірі 1/4 частки на житловий будинок зареєстровано Куп`янським бюро технічної інвентаризації, про що зроблено запис у реєстрову книгу №25 за реєстровим №4422 16.11.1993 р.

Договором співвласників жилого будинку, про встановлення користування цим будинком від 25 березня 1999 року, посвідченого нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори Гречук Е.О., зареєстровано в реєстрі за №1-835, встановлено порядок користування жилим будинком з надвірними будинками, що знаходиться в АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці Держфонду 700 кв.м., жилою площею 70,3 кв.м., зокрема: ОСОБА_1 в користування переходять в жилому будинку літ «А»: жила кімната 2-2 розм. 15,5 кв.м., кухня 2-5 розм. 6,0 кв.м., жила кімната 2- 3 розм. 24,2 кв.м., кухня 2-П розм. 9,8 кв.м., веранда 2-1 розм. 4,6 кв.м., а також надвірні будівлі та служби: 1/2 ч. сарая літ. «Б», сарай літ. «Д», вбиральня літ. «В», частина паркану - №1, ворота - №2, згідно поповерхового плану, виконаного Куп`янським БТІ 15.03.1963 року з внесеними змінами 20.04.1990р. та 21.07.93 року. В користування ОСОБА_1 переходить земельна ділянка площею 397 кв.м. з правої сторони, в т.ч. під будовами 119,8 кв.м. з ворітьми та проїздом.

У паспорті громадянина України ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 , виданого Куп`янським МРВ УМВС України в Харківській області 19.08.1999 року, її прізвище та ім`я зазначені як « ОСОБА_1 ».

У Свідоцтві про право про право на спадщину за законом від 24.11.1989, реєстровий № 2531, Свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 19.10.1993, реєстровий №2-3493, Договорі співвласників жилого будинку, про встановлення користування цим будинком від 25 березня 1999 року, реєстровий № 1-835, прізвище та ім`я ОСОБА_1 зазначено як « ОСОБА_3 ».

Відповідно до Експертного висновку Державної установи «Українське бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України» від 19.03.2026 р. №056/393-а, українські записи прізвища ОСОБА_4 (паспорт, запис ОСОБА_1 ) та ОСОБА_5 (свідоцтво про право на спадщину за законом, запис ОСОБА_6 , ОСОБА_3 ; свідоцтво про право на спадщину за заповітом; договір співвласників жилого будинку, запис ОСОБА_3 ) попри розбіжності в орфографічній фіксації в документах, наданих для експертизи, є ідентичними. Українські записи особового імені РАЇСА (паспорт, запис ОСОБА_1 ) та ОСОБА_7 (свідоцтво про право на спадщину за законом; свідоцтво про право на спадщину за заповітом; договір співвласників жилого будинку, запис ОСОБА_3 ) у документах, наданих для експертизи є ідентичними.

04 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Куп`янської державної нотаріальної контори заяву про виправлення технічної помилки у вказаних правовстановлюючих документах.

Матеріали справи не містять доказів надання відповіді на заяву.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 328 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 27 Закону України №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката.

Під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії (п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України №1952-IV).

Пунктами 4, 5 ст. 24 Закону України №1952-IV визначено, що державний реєстратор відмовляє у державній реєстрації, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Як зазначено у пункті 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

При цьому у заяві про встановлення такого юридичного факту обов`язково має бути зазначено з якою метою заявник має бажання встановити такий факт (пункт 1 частини першої статті 318 ЦПК України).

У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Факти, що мають юридичне значення, встановлюються в судовому порядку, коли ці факти безпосередньо породжують юридичні наслідки для заявника: право на спадщину; право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, одержання компенсації тощо.

Пунктом 12 вказаної Постанови визначено, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Справи про встановлення юридичних фактів, зокрема факту належності документа, можуть бути предметом розгляду суду за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц та в постанові від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті встановлених фактичних обставин справи, суд зазначає, що факт належності правовстановлюючих документів Свідоцтва про право про право на спадщину за законом від 24.11.1989, реєстровий № 2531, Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.10.1993, реєстровий №2-3493, Договору співвласників жилого будинку, про встановлення користування цим будинком від 25 березня 1999 року, реєстровий № 1-835, має юридичне значення, оскільки породжує юридичні наслідки, пов`язані з офіційним визнанням і підтвердженням державою набуття заявником речових прав на нерухоме майно, яких стосуються вказані документи, шляхом проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відповідно до Закону України № 1952-IV. При цьому, чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, оскільки надіслана заявником 04 березня 2026 року заява про виправлення технічних помилок залишилася без відповіді з боку Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області, державним нотаріусом якої вказані документи посвідчувалися.

Крім того, встановлення цього факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право, оскільки внаслідок встановлення цього факту буде лише підтверджено право заявника на майно, зазначене у цих документах.

Прізвище та ім`я заявниці у паспорті громадянина України та вказаних правовстановлюючих документах є ідентичними, що підтверджується Експертним висновком Державної установи «Українське бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України» від 19.03.2026 р. №056/393-а, а розбіжності у написанні прізвища та ім`я заявниці мають технічний характер.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів, які відповідають як критеріям належності, допустимості та достовірності кожен окремо, так і достатності та взаємозв`язку у їх сукупності, судом встановлено і не викликає сумніву той факт, що Свідоцтво про право про право на спадщину за законом від 24.11.1989, реєстровий № 2531, Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 19.10.1993, реєстровий №2-3493, та Договір співвласників жилого будинку, про встановлення користування цим будинком від 25 березня 1999 року, реєстровий № 1-835, належить ОСОБА_1 , а розбіжності у написанні прізвища в цих документах (« ОСОБА_3 ») та паспорті громадянина України (« ОСОБА_1 ») виникли внаслідок фіксації їх фонетичних варіантів при міжмовному перетворенні, та міжмовному перетворенні імені з відтворенням орфографії російського відповідника «Раиса», що є типовою девіацією в умовах українсько-російської двомовності.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності документа у повному обсязі.

Керуючись ст. 12, 13, 77-81, 247, 259, 263-265, 267-268, 273, 293-294, 315, 319, 353, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа Куп`янська державна нотаріальна контора Харківської області - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , належать наступні правовстановлюючі документи:

- Свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене 24.11.1989 р. державним нотаріусом Куп`янської районної державної нотаріальної контори Харківської області Гречук Е.О. за реєстровим №2531

- Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене 19.10.1993 р. державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області Черняєвою А.О. за реєстровим №2-3493

- Договір співвласників жилого будинку, про встановлення користування цим будинком від 25 березня 1999 року, посвідчений нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори Гречук Е.О., зареєстровано в реєстрі за №1-835.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 04 серпня 2026 року.

Суддя І.П. Латка