Рішення № 138785047, 29.07.2026, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/667/26

2-о/195/52/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

29.07.2026 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Кондус Л.А., при секретарі Дєєвої Ю.С.,

за участю: заявника у справі - ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи Міністерства оборони України Зінченка С.О. (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Томаківського районного суду Дніпропетровської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні, заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України,

В С Т А Н О В И В :

до Томаківського районного суду Дніпропетровської області надійшла заява громадянина ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні.

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , який був із числа дітей позбавлених батьківського піклування та перебував на обліку дітей, позбавлених батьківського піклування у службі у справах дітей Томаківської районної державної адміністрації. ОСОБА_1 є рідним дідусем померлого, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження його дочки ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 від 04.11.1978 року, а також витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00055279147 від 11.12.2025-р.

На підставі Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14.02.2008року (справа №2«о»-30/2008 року) матір померлого, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та батька померлого, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - визнано безвісно відсутніми громадянами.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14.02.2008 року було скасовано в частині визнання безвісно відсутньою ОСОБА_3 , так як вона з`явилась у 2009 році.

На підставі Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 12.11.2009 року (справа №2-507/2009 року) матір померлого, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було позбавлено батьківських прав.

Розпорядженням Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 08.04.2008 року №182-р заявника ОСОБА_1 було призначено опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з тим, що дитина, позбавлена батьківського піклування.

Від народження онука, ОСОБА_2 , і до моменту смерті, ІНФОРМАЦІЯ_6 , вони спільно з ним проживали однією родиною, мали взаємні права та обов`язки, були пов`язані спільним побутом відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України, та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Вих. №430 від 11.03.2026 року, видана виконавчим комітетом Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області.

Заявник ОСОБА_1 займався вихованням та розвитком свого онука ОСОБА_5 від народження, постійно піклувався про його здоров`я, забезпечував всім необхідним, виховував його справжнім громадянином України.

ІНФОРМАЦІЯ_2 його онук ОСОБА_2 , отримав вогнепальне поранення несумісне з життям під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. На підставі загибелі онука було виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується Витягом із наказу від 08.02.2026 №117.

Після смерті онука заявник звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 із питанням оформлення одноразової грошової допомоги у зв`язку із його смертю, який був військовослужбовцем. Однак, заявнику в усній формі було роз`яснено те, що йому необхідно звернутись до суду із питанням встановленням факту спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність між ним та загиблим онуком, ОСОБА_2 , взаємних прав та обов`язків.

Встановлення факту спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність між заявником та його загиблим онуком, ОСОБА_2 , взаємних прав та обов`язків, який був військовослужбовцем має юридичне значення, оскільки це необхідно йому для отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку із смертю військовослужбовця.

Крім того, заявник у своїй заяві зазначає, що він увесь час проживав разом з онуком, згодом, коли втратив працездатність, онук його фактично доглядав і він фактично перейшов на його утримання, адже заявник отримував пенсію до березня 2026 року в розмірі - 4393 грн. 17 коп., що підтверджується довідкою про розмір пенсії № 6441 3749 5518 6420 від 05.05.2026. Встановлення факту перебування заявника на утриманні у онука необхідно для оформлення пенсії по втраті годувальника та одноразової грошової допомоги після загибелі онука, який був військовослужбовцем.

Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 13.05.2026 відкрито окреме провадження у цій цивільній справі, призначено судове засідання.

10.06.2026 представник заінтересованої особи Міністерства оборони України через систему «Електронний суд» подав письмове пояснення, у якому просив заяву ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні, залишити без задоволення, посилаючись на те, що системне тлумачення положень статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на дату загибелі військовослужбовця) та положень статей 30, 31 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" дає підстави для висновку, що право на виплату одноразової грошової допомоги як утриманці загиблого військовослужбовця мають його члени сім`ї за одночасного існування умов: вони є членами сім`ї загиблого, є непрацездатними та при цьому повинні мати право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб,звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця. Але заявник не надає докази того, що він має право на пенсію у разі втрати годувальника.

Правову позицію в подібних правовідносинах визначив Верховний Суд в постанові від 08.04.2026 по справі №274/5542/24 (щодо встановлення факту проживання однією сім`єю та перебування на утриманні).

Верховний Суд зазначає, що для цілей визначення того, чи є особа утриманцем у розумінні чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, необхідно встановити, чи має така особа право на призначення пенсії в разі втрати годувальника за приписами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

На вищевказаному наголошено, зокрема, у пункті 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі №308/17634/23(провадження №14-40цс25).

Тому застосовним у питанні підтвердження факту перебування особи на утриманні для цілей отримання одноразової грошової допомоги є Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1.

Заявником не долучено жодних підтверджуючих документів щодо переказу від загиблого будь-яких грошових коштів. Надані докази заявником не дають змоги дійти висновку про те, що заявник перебував на утриманні загиблого онука.

Заявник у справі, ОСОБА_1 у судовому заявлені вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи - ІНФОРМАЦІЯ_8 , будучи у встановленому законом порядку повідомлений про розгляд справи, не з`явився в судове засіданні без поважних причин, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності.

Допитані в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що знають сім`ю ОСОБА_1 дуже давно, заявник виховував свого онука з самого дитинства, був його офіційним опікуном. Вони з онуком постійно проживали разом за однією адресою, постійно онук допомагав йому, потім пішов служити до ЗСУ. Фактично сім`я заявника мала спільний бюджет і вели спільне господарство.

Суд, заслухав заявника, представника заінтересованої особи Міністерства оборони України, свідків, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України та ст. 20 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду з метою захисту своїх цивільних прав, свобод чи інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 5 ЦПК України закріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, не визнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдерпроти Сполученого Королівства» (Colder v. theUnitedKingdom ), п. п. 28 - 36. Series A №18). Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення «спору судом».

На підставі ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Частиною 7 ст.19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Встановлені судом фактичні обставини, з посиланням на докази.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження №00058470255 від 20.05.2026 року батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зазначені: батько згідно свідоцтва про встановлення батьківства видане виконкомом Вищетарасівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області №9 від 22.09.1997 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , відомості про матір ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 . Крім того, у даному витязі міститься інформація від 22 вересня 1997 року про зміну прізвища дитини з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 » (а.с.11, 28-32).

Матеріали справи містять копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 04.11.1978 року, виданого 04 листопада 1978 року Вищетарасівською сільською радою, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_12 в с.Вищетарасівка Томаківського району Дніпропетровської області, батьками якої зазначені наступні особи: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_11 , актовий запис про народження №62 (а.с.10).

Як вбачається з рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14.02.2008 року (справа №2«о»-30/2008 року) матір ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та батька ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , визнано безвісно відсутніми громадянами (а.с.13).

Як вбачається з рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 12.11.2009 року (справа №2-507/2009 року) матір ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по відношенню до її дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було позбавлено батьківських прав (а.с.14).

Відповідно до Розпорядження Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №182-р від 08.04.2008 року заявника ОСОБА_1 було призначено опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з тим, що дитина, позбавлена батьківського піклування (а.с.16).

Судом встановлено, що від народження онука, ОСОБА_2 , і до моменту смерті, ІНФОРМАЦІЯ_6 , вони спільно з ним проживали однією родиною, мали взаємні права та обов`язки, були пов`язані спільним побутом та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою вих. №430 від 11.03.2026 року, видана виконавчим комітетом Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області (а.с.15).

Заявник ОСОБА_1 займався вихованням та розвитком свого онука ОСОБА_5 від народження, постійно піклувався про його здоров`я, забезпечував всім необхідним, виховував його справжнім громадянином України, дані обставини були підтверджені у судовому засіданні показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Згідно Акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 05.05.2026 року, складений в.о.старости Вищетарасівського старостинського округу та спеціаліста відділу ЦНАП про те, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Він дійсно був опікуном свого онука, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , здійснював догляд та проживав разом з ним. Після завершення опіки, ОСОБА_1 з онуком ОСОБА_2 й надалі проживали разом , вели сумісне господарство (а.с.18).

Як вбачається з витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_2 №117 від 08.02.2026 р., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_13 27 вересня 2023 року, який ІНФОРМАЦІЯ_14 загинув, загибель настала під час виконання обов'язків військової служби при захисті Батьківщини (а.с.9).

Факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтверджується також і свідоцтвом про його смерть серія НОМЕР_3 від 09.12.2025 р., яке видане Томаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №445 (а.с.8).

Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 № НОМЕР_4 від 05.05.2026 номер пенсійної справи 912340118542, складеної Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, розмір отриманої ним пенсії за віком за листопад - грудень 2025 в середньому 4393,17 грн. на місяць, січень-квітень 2026 рік склав в середньому 4 869,85 грн. на місяць (а.с.17).

Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого №833 та копією висновку лікаря ОСОБА_12 , ОСОБА_1 має низку хронічних захворювань. Потребує лікування зі значною кількістю ліків (а.с.19-20).

Згідно виписки по рахунку наданим заявником Приват Банк його онук ОСОБА_2 здійснив переказ грошових коштів 26.01.2024 р. у сумі 4000 грн. власник рахунку ОСОБА_13 .

На теперішній час, розмір пенсії ОСОБА_1 не дозволяє утримувати у належному стані майно та вести життєдіяльність на достатньому рівні, а тому він бажає оформити пенсію, внаслідок втрати годувальника у відповідності до ст.30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і для цього йому необхідно встановити в судовому порядку факт спільного проживання однією сім`єю, ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов'язків із його загиблим онуком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також встановити факт перебування заявника на його утриманні.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV ЦПК України.

Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

При вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд приймає до уваги п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

На підставі статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається: непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні. До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з п.2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім`ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Так, зазначені у своїй сукупності докази та документи, які були досліджені у судовому засіданні, а також показання свідків, свідчать про спільне проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та його онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ведення ними спільного господарства та побуту.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Таким чином, процесуальний закон передбачає умови, за яких у окремому провадженні можуть бути встановлені факти, що мають юридичне значення, зокрема: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них повинні безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення; встановлення факту не пов`язано із вирішенням спору про право.

Факт, про встановлення якого просить заявник, має для нього юридичне значення, оскільки надає право на оформлення права на спадщину як спадкоємцеві за законом та соціальних виплат членам сім`ї загиблого військовослужбовця.

За змістом частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно із цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у редакціїї, чинній на час виникнення спірних правовідносин, установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

У цій же нормі права зазначено, що утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на дату смерті онука) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Пунктом «г» ч. 4 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати.

Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (частина перша статті 31 Закону № 2262-ХІІ).

Статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.

З вказаних норм слідує, що для цілей визначення того, чи є заявник утриманцем у розумінні чинного на момент загибелі ОСОБА_2 законодавства, необхідно встановити, чи має він право на призначення пенсії в разі втрати годувальника за приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Водночас право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» дід має у випадку відсутності осіб, які за законом зобов`язані його утримувати, та перебував на утриманні загиблого військовослужбовця.

Частиною 1 ст. 202 Сімейного кодексу України визначено, що повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Згідно з ч. 1 ст. 266 СК України повнолітні внуки, правнуки зобов`язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.

В судовому засіданні заявник зазначив про те, що він має двох дітей, які є повнолітніми, працездатними та зобов`язані його утримувати, однак він не звертався до них з проханням про надання матеріальної допомоги.

Судом під час розгляду справи встановлено (зі слів самого заявника), що заявник ОСОБА_1 має двох повнолітніх дітей, на яких згідно з ч.1 ст. 202 СК України покладено обов`язок утримувати батька, який є непрацездатним і потребує допомоги. Суду не надано належних доказів на спростування вказаної обставини.

У матеріалах справи відсутні докази утримання загиблим заявника.

Так, покази свідків свідчать про те, що загиблий ОСОБА_2 матеріально допомагав своєму дідові, проте такі покази не можуть підтвердити факт повного утримання онуком свого діда. Крім того, покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту перебування на повному утриманні загиблого.

Встановлені судом обставини не свідчать про належність заявника до утриманців загиблого військовослужбовця в розумінні ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до правового висновку, який виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Ухвалення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

Надана заявником медична документація на його ім`я свідчить лише про його стан здоров`я, та те, що він потребує лікування, жодного доказу того, що він здійснював своє лікування за рахунок коштів загиблого матеріали справи не містять. Крім того, більшість медичної документації, зокрема медичні обстеження 2026 року, свідчать про здійснення ним таких після загибелі онука ОСОБА_2 .

Крім того, на переконання суду, заявником не надано достатніх доказів на підтвердження того, що допомога, яка надавалася померлим ОСОБА_2 , була постійним і основним джерелом засобів до існування та носила систематичний характер, та була істотно більшою, ніж отримувана ним пенсії за віком у розмірі 4393,17 грн на місяць.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 13.01.2021 року (справа № 592/17552/18), від 22.05.2019 року (справа № 520/6518/17), повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1 в частині перебування на утриманні онука не підлягає задоволенню.

Суд дійшов висновку про те, що надані докази підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , та його загиблого онука, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім"єю та ведення спільного господарства, тому в цій частині заяву слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 263-265, 293, 305-309, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

заяву ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні, заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України - задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю та ведення спільного господарства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , та його загиблого онука, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В решті заяви відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи:

заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;

заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , зареєстрований за місцем знаходження по АДРЕСА_4 ;

заінтересована особа: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, зареєстрований за місцем знаходження: 03168, Україна, місто Київ, проспект Повітряних Сил, будинок 6.

Повний текст рішення суду складено 05.08.2026.

Суддя: Л. А. Кондус