Рішення № 138784643, 06.08.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/5179/26

Провадження № 2/202/4643/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Коваленко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк», про зняття арешту з майна (коштів) боржника, -

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Індустріального районного суду міста Дніпра із позовною заявою до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк», про зняття арешту з майна (коштів) боржника.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилаючись на те, що вона є власником поточного/карткового рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк». На вказаний рахунок вона отримує пенсію по інвалідності (ІІІ група), яка є її єдиним джерелом існування та засобом для життєзабезпечення. У травні 2024 року їй стало відомо, що АТ «Ощадбанк» заблокував видаткові операції за її рахунком на підставі постанов про арешт коштів, винесених Індустріальним ВДВС у місті Дніпрі.

14.05.2024 року позивач звернулася до відповідача із заявою про зняття арешту з її коштів.

Листом від 21.05.2024 року №39936 відповідач повідомив, що в його провадженні перебували: ВП №54353521 з виконання виконавчого напису нотаріуса №4314 від 30.09.2016 р. про стягнення на користь КБ «ПриватБанк» і ВП №65346339 з виконання виконавчого листа № 202/34017/13-ц, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення боргу на користь КБ «ПриватБанк».

Обидва виконавчі провадження були завершені на підставі п.7 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Активні виконавчі провадження щодо позивача наразі відсутні. Проте арешт з її рахунку в АТ «Ощадбанк» виконавцем знятий не був, що позбавляє її можливості користуватися власними коштами, розпоряджатися законним доходом та купувати речі першої необхідності, медикаменти й продукти харчування.

У зв`язку з чим позивач вимушена звернутися до суду з даною позовною заявою.

Просила суд: зняти арешт щ грошових коштів, що знаходяться на поточному /картковому рахунку № НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк» (АТ «Ощадбанк»), накладений Індустріальним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі в межах виконавчих проваджень № 54353521 та № 65346339.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 травня 2026 року, головуючим суддею у розгляді вказаної позовної заяви визначено суддю Слюсар Л.П.

Ухвалою судді від 02 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явилася. Відповідно до заяви від 27 липня 2026 року, просила суд розглядати справу за її відсутності та задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином через підсистему «Електронний суд». Заяв та клопотань не надійшло. Відзиву на позов не надано, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи Акціонерного товариства «Державний ощадний банк», в судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином через підсистему «Електронний суд». Заяв та клопотань не надійшло.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно зЛистом Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 21.05.2024 року №39936 на виконанні перебувало ВП №54353521 з виконання виконавчого напису нотаріуса №4314 від 30.09.2016 р., що видав приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А. про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь КБ «ПриватБанк» у розмірі 36576,95 грн.

В рамках виконавчого провадження №56433521, відповідно до ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», 20.10.2023 року було винесено постанову про арешт коштів боржника.

20.02.2024 року виконавче провадження було завершено відповідно до п.7 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження №65346339 з примусового виконання виконавчого листа № 202/34017/13-ц, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь КБ «ПриватБанк» у розмірі 25291,57 грн.

В рамках виконавчого провадження №65346339, відповідно до ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», 20.10.2023 року було винесено постанову про арешт коштів боржника.

20.02.2024 року виконавче провадження було завершено відповідно до п.7 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається із виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 який відкритий в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк» (АТ «Ощадбанк»), 27.04.2024 року накладено арешт на кошти.

Згідно з офіційного сайту Автоматизованої системи виконавчих проваджень, інформації щодо відкритого виконавчого провадження щодо примусово стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» завершені.

Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина 2 ст.16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Стаття 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач обґрунтувала свої вимоги тим, що накладення арешту на майно порушує її права, як власника.

В судовому засіданні встановлено, що на виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі №202/34017/13-ц, судом 06.01.2015 року було видано виконавчий, який перебував на виконанні ВП №65346339. Та у виконавчому провадженні №65346339 з примусового виконання виконавчого листа № 202/34017/13-ц, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь КБ «ПриватБанк» у розмірі 25291,57 грн. було накладено арешт на кошти боржника.

Суд звертає уваги на те, що позивач має право звернутися до суду, шляхом звернення до суду зі скаргою відповідно до розділу VII ЦПК України.

Так, відповідно до ст.447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що арешт на майно ОСОБА_1 був накладений виконавчою службою у ВП №54353521 з виконання виконавчого напису нотаріуса №4314 від 30.09.2016 р., що видав приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А. про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь КБ «ПриватБанк» у розмірі 36576,95 грн.

Надаючи оцінку залученню позивачем органу виконавчої служби в якості відповідача, суд звертає увагу, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 1 квітня 2020 року у справі №520/13067/17 (пункт 71)).

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 03.06.2016 № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що позивачем пред`явлено позов про зняття арешту до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, який є неналежним відповідачем у справі.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин.

Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

За приписами статті 51 ЦПК України суд першої інстанції може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України, статтею 51 ЦПК України. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Вирішення даного спору належним чином без участі у справі належного відповідача було б прямим порушенням прав особи, яка не залучена до участі у справі у якості відповідача, і до якої мав би бути пред`явлений даний позов.

Обов`язок та право визначати відповідачів, до яких пред`являється позов, покладається на позивача.

Позов, для того, щоб бути задоволеним, має бути пред`явлений до належного відповідача.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а в сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає що позов пред`явлено до неналежного відповідача є підставою для відмови в позові.

За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст. 12, ч.ч. 1, 2 ст.13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та їх обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивачу відмовлено в позові то судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77,78, 81,82, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (49083, м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, буд. 11, код ЄДРПОУ 34984472), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г, код ЄДРПОУ 00032129), про зняття арешту з майна (коштів) боржника відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст складено 06 серпня 2026 року.

Суддя Л.П. Слюсар