Рішення № 138784320, 27.07.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/8327/25

№ 2/207/962/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Кам`янське

Південний районний суд міста Кам`янського в складі:

головуючого судді Притуляка С.А.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко К.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам`янське в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» звернулося до Південного районного суду міста Кам`янського із позовною заявою до відповідача - ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором яка складається з: 15000,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту та заборгованості по відсотках у розмірі 24900,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням з боку відповідача зобов`язань з своєчасного повернення отриманого кредиту та сплати процентів за користування кредиту за кредитним договором від 09.05.2025 року № 1551-2596.

Ухвалою Південного районного суду м.Кам`янського від 04.02.2026 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи свою позицію наступним.

Позивачем не доведено факту існування заборгованості та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог. Вказував, що розрахунок заборгованості та довідка про заборгованість не є первинними бухгалтерськими документами, а лише документами, складеними самим позивачем, тому не можуть вважатися належними доказами на підтвердження розміру заборгованості. Також зазначав, що позивач не надав виписки з банківського рахунку відповідача та інших первинних документів, які б підтверджували факт перерахування кредитних коштів і рух коштів за кредитним договором, у зв`язку з чим неможливо перевірити правильність розрахунку заборгованості.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд встановив наступне.

09.05.2025 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» і ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1551-2596 продукту «MiniKasa», відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати відповідачеві кредит у розмірі 15000,00 грн., строком кредитування на 365 днів, базовим періодом 21 день, зниженою відсотковою ставкою 0,01% в день, стандартною відсотковою ставкою 1,00% в день, протягом перших 180 календарних днів, 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня і до закінчення строку дії договору, а відповідач зобов`язався повернути отриманий кредит та сплатити проценти за його користування, не пізніше останнього строку кредитування. Комісійна винагорода складає 0,7 %, а реальна річна процента ставка 2419,37%.

Згідно п.4.16 Кредитного договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладання договору складає (за весь строк кредитування) 62972,77 грн. та включає в себе суму кредиту, комісію за видачу кредиту, проценти за користування кредитом та комісійну винагороду.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, перерахувавши через платіжну систему EasyPay ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 15000,00 грн., платіж №1604070192, card_mask № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту №1551-2596 від 09.05.2025 року.

Вказаний доказ суд вважає належним, достатнім та допустимим доказом отримання відповідачем кредитних коштів.

Однак, всупереч умов договору, відповідач свої зобов`язання з повернення кредиту не виконала належним чином, у зв`язку з чим має заборгованість перед позивачем, яка згідно наданого розрахунку складається з 15000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за процентами у розмірі 24900,00 грн.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів належного виконання зобов`язання за кредитним договором. У відзиві на позовну заяву відповідач не визнав позовні вимоги, посилаючись на те, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт існування та розмір заборгованості. Зазначав, що наданий позивачем розрахунок заборгованості та довідка про заборгованість не є первинними бухгалтерськими документами, не підтверджують факту перерахування кредитних коштів і руху коштів за кредитним договором, а відсутність виписки з банківського рахунку та інших первинних документів унеможливлює перевірку правильності заявленої до стягнення суми заборгованості.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір укладено між сторонами за допомогою веб-сайту. Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор «А9190» для підписання цього кредитного договору.

Кредитний договір містить інформацію про Кредитодавця, умови кредитування з урахуванням побажань споживача, тип кредиту, суму кредиту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, відсоткову ставку, порядок повернення кредиту та всі суттєві умови Кредитного договору.

Без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та ряді інших, тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Отже, суд дійшов висновку, що сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строки та умови надання грошових коштів у позику, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

При цьому, у змісті вказаного договору міститься вся необхідна інформація щодо персональних даних позичальника, зокрема особистий номер телефону для отримання СМС оповіщення з одноразовим ідентифікатором, а також номер банківської картки для зарахування грошових коштів, тому заповнюючи власноручно заяву в особистому кабінеті у суду відсутні сумніви щодо не можливості однозначно ідентифікувати особу позичальника, при цьому негативні наслідки щодо правильності заповнених даних несе позичальник.

Порядок укладення договору в електронному вигляді в повній мірі відповідає положенням ЗУ «Про електронну комерцію» та умовам Договору, з якими боржник ознайомився до прийняття рішення щодо отримання кредиту, що підтверджується акцептуванням умов договору відповідачем.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами статей 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд відхиляє доводи представника відповідача щодо відсутності належних та допустимих доказів надання відповідачеві кредитних коштів з огляду на наступне.

На підтвердження факту надання кредиту позивачем надано довідку про перерахування суми кредиту №1551-2596 від 09.05.2025 року, відповідно до якої через платіжну систему EasyPay на банківську картку відповідача було перераховано 15000,00 грн., а також лист ТОВ «ФК «Контрактовий дім» №17296 від 30.10.2025р. (арк.с.45), згідно з яким платіж з перерахування коштів у сумі 15000,00 грн. за кредитним договором № 1551-2596 від 09.05.2025 року о 21:06 на платіжну картку НОМЕР_1 успішно здійснено.

Пояснюючи саме такий порядок надання кредиту, позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» не є банківською установою і здійснює надання кредитів та переказ коштів без відкриття рахунків, у зв`язку з цим перерахування кредитних коштів позичальникам здійснюється із залученням платіжного партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім».

За приписами ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.ст.79-80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи надані позивачем докази на підтвердження надання кредиту, зокрема лист ТОВ «ФК «Контрактовий дім» №17296 від 30.10.2025р. (арк.с.45), з урахуванням наведених приписів закону та свого внутрішнього переконання, суд вважає їх належними, достатніми та допустимими доказами отримання відповідачем 15000,00 грн. кредитних коштів за договором № 1551-2596 від 09.05.2025 року.

Так, вказаний доказ складений не позивачем, а не заінтересованою особою, яка здійснювала безпосередньо перерахування коштів і не була стороною кредитного договору. Натомість, складений нею документ містить реквізити номер платіжної картки ( НОМЕР_1 ), яка належить відповідачеві, а також сума кредиту, номер, дата кредитного договору, на виконання якого переказуються грошові кошти.

Номер зазначеного платіжного засобу, як і решта реквізитів відповідача зазначені ним при укладанні та підписанні кредитного договору та не могли стати відомими як позивачеві, так і іншим особам, інакше як в межах виконання кредитного договору № 1551-2596 від 09.05.2025 року.

Отже, зазначений доказ підтверджує факт перерахування відповідачеві 15000,00 грн. кредитних коштів за договором № 1551-2596 від 09.05.2025 року, що свідчить про належне виконання позивачем свого зобов`язання.

В свою чергу, відповідачем не було надано доказів належного виконання зобов`язання за кредитним договором.

За правилами ч. 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

В силу наведених приписів закону, принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу, обов`язок доведення заперечень покладено і на відповідача.

Отже, відповідач, у разі якщо він дійсно не отримував кредит у сумі 15000,00 грн. за кредитним договором № 1551-2596 від 09.05.2025 року о 21:06 на платіжну картку НОМЕР_1 , мав можливість самостійно надати виписку з свого карткового рахунку за цей період, до якої він має вільний доступ, а не обмежуватися формальними посиланнями на те, якими саме доказами має бути доведений факт надання кредиту.

З огляду на наданий позивачем розрахунок боргу за кредитом та процентами, судом встановлено, що він складений у відповідності до умов кредитного договору та норм чинного законодавства, проценти нараховані в межах строку надання кредиту.

На підставі вищенаведеного, оцінивши зібрані у справі докази та враховуючи те, що відповідачем не надано доказів про виконання свого обов`язку щодо сплати заборгованості за кредитним договором та відсотками відповідно до положень договору, а також спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості, суд вважає, що відповідач порушила свої зобов`язання і з неї підлягають стягненню заборгованість за тілом кредиту у сумі 15000,00 грн. та заборгованості за нарахованими процентами у сумі 24900,00 грн.

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України слід стягнути із відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 2422,40 грн.

Враховуючи наведене,на підставіст.ст. 4, 5, 77, 81, 141, 263-265, 273, 274-279, 280-283 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 39900 (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» витрати з оплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Південний районний суд міста Кам`янського шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс», код ЄДРПОУ 38548598, юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б.26, офіс 407.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя С.А. Притуляк