Рішення № 138784226, 05.08.2026, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/1442/26

2-о/171/144/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року м. Апостолове Дніпропетровської області

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мигалевича В.В.

за участю секретаря судового засідання Жандарук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - виконавчий комітет Апостолівської міської ради, про встановлення юридичного факту,

встановив:

Заявник ОСОБА_1 , діючи через свого представника ОСОБА_2 , звернулася до суду із заявою про встановлення факту її проживання однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

В обґрунтування заяви зазначила, що вона є єдиним спадкоємцем майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , так як фактично прийняла спадщину за фактом спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю з 1994 року. Постановою приватного нотаріуса Штефан В.В. заявниці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_3 , так як заявник не може підтвердити, що вона є спадкоємицею померлого четвертої черги відповідно до ст.1264 ЦК України.

ОСОБА_3 та заявниця не були родичами, вони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1994 року, що підтверджується наданими до суду доказами. Просить заяву задовольнити та встановити факт проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Заявниця та її представник адвокат Чумак Т.А. в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заявницею подано заяву про підтримання заяви та розгляд справи за її відсутності.

Представник Апостолівської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та дату слухання справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи без участі представника.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що виконавчим комітетом Апостолівської міської ради 29.07.2025 року складено актовий запис № 46 та видано свідоцтво про смерть.

До складу спадщини входить нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 , яку ОСОБА_3 успадкував після ОСОБА_4 та оформив свої спадкові права, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 18.11.2019 року.

Постановою нотаріуса від 10 квітня 2026 року заявниці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю родинного зв`язку зі спадкодавцем та роз`яснено право звернутися до суду із заявою про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини для спадкування за ст.1264 Цивільного кодексу України.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 березня 2023 року у справі № 372/3321/19 (провадження № 61-10538св22) належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

У заявниці наявні свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , оскільки вона проживала з померлим та здійснила його поховання.

Крім того, у заявниці знаходяться особисті документи ОСОБА_3 : копія паспорту, пенсійне посвідчення, трудова книжка, свідоцтво про народження та військовий квиток, що підтверджує близькі стосунки між ними та спільне проживання.

Як стверджує заявниця, фактично вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 з 1994 року за місцем її проживання у належному їй будинку по АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 після розірвання шлюбу в зв`язку з відсутністю власного житла був зареєстрований у своєї тітки ОСОБА_4 , але весь час проживав із заявницею.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена у постановах від 10.01.2019 у справі № 484/747/17 та від 01.07.2020 у справі № 222/1109/17, відступу від яких не було, що «[…] відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації […] не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом».

Заявниця вказує в заяві, що вона проживала однією сім`єю із ОСОБА_3 з 1994 року і до дня його смерті, при цьому вони вели спільне господарство, за спільні кошти придбавали продукти харчування, меблі, інші предмети першої необхідності, а також одяг, взуття тощо. Після виходу на пенсію ОСОБА_3 через наявність хронічних захворювань (серцеві захворювання) потребував постійного стороннього догляду. Заявниця надавала необхідний догляд, допомогу, піклувалась про нього, купувала всі необхідні ліки, засоби гігієни, продукти харчування. Крім того, вони мали спільний бюджет, були пов`язані спільним побутом, спільним харчуванням, брали участь у спільних витратах, спільно підтримували належний стан квартири, яку успадкував ОСОБА_3 , а також будинку, в якому спільно проживали.

Факт спільного проживання та ведення спільного побуту по АДРЕСА_2 підтверджується долученими до заяви спільними фотографіями заявниці та спадкодавця.

Згідно з актом обстеження уповноваженої особи від 16.04.2026 року заявниця проживала разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , в період з 1994 року по 2025 рік.

Встановлення факту проживання заявниці зі спадкодавцем необхідно для реалізації її спадкових прав і іншим чином вона встановити такий факт, ніж рішенням суду, не може.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Зазначене положення поширюється щодо осіб, а саме чоловіка або жінки, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, але перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі; проте не поширюється щодо інших осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім`єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини.

Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Тлумачення наведеної норми права вказує, що для визначення статусу сім`ї необхідно встановити три складові: особи спільно проживали; ці особи пов`язані спільним побутом; ці особи мають взаємні права та обов`язки.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що наданими заявницею доказами підтверджується факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 , так як вони спільно проживали з 1994 року і до дня смерті останнього, були пов`язані спільним побутом та мали взаємні права та обов`язки.

ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Правила Книги Шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом(абзац 1 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Тлумачення статті 5, пункту 4 та абзацу першого пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України дає підстави для висновку, що за загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв`язку з чим акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до спадкових відносин, що виникають з моменту відкриття спадщини, абзацом першим пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень

ЦК України передбачається виняток і допускається застосування ЦК України до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання ним чинності. Відповідно, п`ятирічний строк, передбачений статтею 1264 ЦК України, повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, у тому числі до набрання чинності цим Кодексом.

Такий висновок відповідає й роз`ясненням, наданим судам у пунктах 1, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», згідно з якими відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

З урахуванням наведеного вище, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином, строк проживання однією сім`єю в даному випадку слід рахувати з 1994 року.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 18.09.2023 року у справі № 582/18/21, слід розмежовувати сферу дії статті 74 СК України і статті 1264 ЦК України, оскільки зазначені норми регулюють різні правовідносини (сімейні та спадкові). Якщо вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що факт проживання заявниці зі спадкодавцем однією сім`єю не менше 5 років до часу відкриття спадщини підтверджується наданими до суду доказами, які є належними, допустимими та достовірними, а також достатніми для ухвалення даного рішення.

Встановлення вказаного факту необхідне заявниці для реалізації права на спадкування, а у позасудовому порядку встановити його неможливо і чинне законодавство не передбачає іншого порядку встановлення даного факту, тому суд вважає за можливе заяву задовольнити та встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю з 1994 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись статтями 315-319 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - виконавчий комітет Апостолівської міської ради, про встановлення юридичного факту задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю з 1994 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Мигалевич В.В.