Рішення № 138784092, 28.07.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

28 липня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/297/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарасевич А. М.

За позовом: Ніжинської окружної прокуратури,

код ЄДРПОУ 0291011423, вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, в інтересах держави в особі

позивача: Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області,

код ЄДРПОУ 32009931, вул. Прощенка Станіслава, 20, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Тер-Мкртчяна Мнацакана Мкртичовича

код РКНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Предмет спору: про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 409 548,03 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: не з?явився

від відповідача: Ісаков Денис Геннадійович, адвокат, ордер на надання правничої допомоги серія СВ №1170006 від 30.04.2026

за участю прокурора: Ходика О.Є.,

вільні слухачі: Іллюша Тетяна Леонідівна

ВСТАНОВИВ:

Ніжинська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області звернулась до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Тер-Мкртчяна Мнацакана Мкртичовича, у якому прокурор просить суд:

- визнати недійсними Додаткові угоди №1 від 30.08.2023 та №2 від 16.10.2023 до Договору про закупівлю послуг №74 від 17.04.2023, укладені між Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області та Фізичною особою-підприємцем Тер-Мкртчяном Мнацаканом Мкртичовичем;

- стягнути з Фізичної особи-підприємця Тер-Мкртчяна Мнацакана Мкртичовича на користь Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області штрафні санкції у розмірі 409 548,03 грн, в тому числі: 209 160,07 грн пені, 17 191,24 грн 3% річних, 183 196,72 грн штрафу (7 % вартості прострочення понад тридцять календарних днів).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 06.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 30.04.2026 о 10:20; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті.

Ухвала суду від 06.04.2026 була доставлена прокуратурі та позивачу до їх Електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд в ЄСІТС 07.04.2026 о 11:14, що підтверджується довідками про доставку електронного листа; відповідачу рекомендованою поштовою кореспонденцією та отримана ним 16.04.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (ШКІ R068081163158).

23.04.2026 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

30.04.2026 від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки відзиву.

У зв?язку з оголошенням повітряної тривоги на території м. Чернігова та Чернігівської облассті підготовче засідання у справі №927/297/26 не відбулось, про що складено Акт №41-26 щодо оголошення повітряної тривоги від 30.04.2026.

Ухвалою суду від 30.04.2026 повідомлено учасників справи про те, що підготовче засідання відбудеться 09.06.2026 о 10:00; продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів (доставлена прокуратурі та позивачу до їх Електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд в ЄСІТС 30.04.2026 о 17:23, представнику відповідача 01.05.2026 о 17:01, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).

12.05.2026 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позовних вимог заперечив.

13.05.2026 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про поновлення строку для подання відзиву із зазначенням поважних причин пропуску такого строку.

18.05.2026 від прокуратури через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій прокурор просить суд врахувати наведені у ній доводи.

20.05.2026 відповідачем через підсистему «Електронний суд» подано заперечення на відповідь на відзив.

28.05.2026 відповідачем через підсистему «Електронний суд» подано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи, у якому зазначено про направлення 20.05.2026 адвокатського запиту до Управління комунального господарства для отримання відповідних доказів.

03.06.2026 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

У підготовче засідання 09.06.2026 прибули прокурор та представник відповідача. Позивач був належним чином повідомлений про час та місце проведення підготовчого засідання, але у підготовче засідання 09.06.2026 не з`явився, про поважні причини неявки не повідомив.

Заяви позивача про розгляд справи за його відсутності задоволені судом, оскільки участь у судовому засіданні є процесуальним правом сторони.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку для подання відзиву відповідач посилається на тривалі повітряні тривоги та періодичне відключення електроенергії, а також те, що адвоката для представництва інтересів відповідача було залучено лише 29.04.2026.

Представник відповідача звернув увагу суду на те, що його довіритель є фізичною особою-підприємцем, не має у своєму штаті юристів або інших осіб, які мають необхідні юридичні знання для підготовки та подання процесуальних документів до суду; зазначив, що договір про надання правничої допомоги було укладено лише напередодні попереднього судового засідання; надав пояснення щодо обставин отримання відповідачем поштової кореспонденції, надісланої судом; звернув увагу на те, що неприйняття судом відзиву до розгляду призведе до порушення права відповідача на захист та фактично позбавить його можливості належним чином викласти свою позицію щодо поданої позовної заяви.

Прокурор щодо поновлення пропущеного строку подання відзиву заперечував.

Відповідно до ст. 119 ГПК України учасник справи має право звернутися до суду як із заявою про продовження процесуального строку, так і із заявою про його поновлення після пропуску такого строку. При цьому зазначена норма не встановлює обов`язку звернення виключно із заявою про продовження процесуального строку.

Приймаючи до уваги те, що відзив був поданий із пропуском встановленого судом строку на 11 днів, а також наведені відповідачем обґрунтування щодо неможливості раніше звернутися до адвоката та своєчасно підготувати відзив, зокрема, у зв`язку з постійними повітряними тривогами та періодичними відключеннями електроенергії, що є загальновідомими обставинами, суд вважає за можливе поновити строк на подання відзиву та прийняти його до розгляду.

Відповідно подані відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив, як такі, що подані у встановлений процесуальний строк, також приймаються судом до розгляду.

Щодо клопотання відповідача про долучення додаткових доказів суд зазначає таке.

Відповідно до положень ст. 80 ГПК України докази подаються разом з відзивом, а докази, подані з порушенням встановленого строку, не приймаються судом до розгляду, крім випадків, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї. Відповідно до ч. 4 ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен письмово повідомити про це суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання такого доказу.

Як вбачається з поданого відповідачем клопотання, заходи для отримання зазначених доказів відповідачем були вжиті лише 20.05.2026, тобто після спливу строку на подання відзиву на позов. Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним та може бути обмежене процесуальним законом. Відповідач не навів обґрунтувань щодо неможливості подання цих доказів у встановлений строк, не зазначив про них у відзиві та не пояснив, чому звернувся за отриманням цих доказів лише після спливу відповідного процесуального строку. При цьому поновлення судом строку на подання відзиву не означає, що право на подання доказів є необмеженим у часі.

Відповідно до ст. 80, 118 ГПК України суд у підготовчому засіданні 09.06.2026 постановив ухвалу про відмову у поновленні процесуального строку на подання доказів, а саме адвокатського запиту та копії відповіді Управління комунального господарства від 26.05.2026, та залишив зазначене клопотання і додані до нього докази без розгляду.

У підготовчому засіданні 09.06.2026 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 18.06.2026 о 11:00, про що учасники справи повідомлені також ухвалою суду від 09.06.2026 (доставлена прокуратурі та позивачу до їх Електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд в ЄСІТС 09.06.2026 о 17:49, 17:55, представнику відповідача 09.06.2026 о 17:49, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).

У судове засідання 18.06.2026 прибули прокурор та представник відповідача. Позивач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, але у судове засідання 18.06.2026 не з`явився, проте судом враховано розгляд заяву позивача про проведення судового засідання за його відсутності.

У судовому засіданні 18.06.2026 суд оголосив перерву до 28.07.2026 о 11:30.

У судове засідання 28.07.2026 прибули прокурор та представник відповідача. Позивач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, але у судове засідання 28.07.2026 не з`явився, проте судом враховано розгляд заяву позивача про проведення судового засідання за його відсутності.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання з розгляду справи по суті 28.07.2026 проводилось за відсутності відповідачів та третьої особи (їх представників).

У судовому засіданні 28.07.2026 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив скорочене рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

В обґрунтування позову прокурор зазначає, що спірним угодами продовжено строк надання послуги за Договором №74 до 31.11.2023 без будь-якого документального підтвердження об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження.

Відповідач у поданому відзиві на позов проти позовних вимог заперечує та зазначає про те, що для продовження строку виконання робіт існували об`єктивні обставини, а саме: часті повітряні тривоги та загроза обстрілів інфраструктури, що зумовлювало необхідність призупинення робіт для збереження життя та здоров`я працівників відповідача під час небезпеки; під час ремонту додаткове погодження будівельних робіт з міським водоканалом, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю та з врахуванням надзвичайних невідворотних та об`єктивних обставин для Замовника, що підтверджені листом Торгово-промислової палати України (ТПП) від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, а саме військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану. За доводами відповідача, спірний договір та додаткові угоди є двосторонніми правочинами, сторонами яких є товариство та комунальне підприємство, Ніжинська міська рада не є стороною зазначених правовідносин, тому навіть у випадку порушення умов договору, стягнення неустойки має здійснюватися на користь саме комунального підприємства, а не органу місцевого самоврядування, адже неустойка не є коштами, які повертаються до бюджету та не контролюються міською радою, а стягується на користь комунального підприємства як сторони господарського договору. На думку відповідача, визнання недійсними спірних додаткових угод не є ефективним способом захисту, оскільки не призведе до застосування наслідків їх недійсності. Також відповідач наголошує, що визначена прокурором Ніжинська міська рада може бути позивачем у справі лише у разі підтвердження спрямованості заявлених вимог на відновлення інтересів саме територіальної громади та стягнення коштів в доход бюджету. Відповідач вважає, що вимога про визнання недійсними додаткових угод не спрямована на відновлення порушених прав та інтересів держави, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Ніжинська окружна прокуратура у відповіді на відзив зазначила, що прокурор не подавав позову вінтересах держави в особі Ніжинської міської ради, позов поданий в інтересах Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області, яке є стороною договору. У прокурора виникло не тільки право, а й обов?язок відреагувати на їх порушення шляхом пред?явлення позову до суду. Оскільки відповідач не повідомив замовника робіт про настання об`єктивних обставин неможливості виконання робіт у передбачений правочином строк, неможливості їх перенесення на інший час, неможливості залучення своїх працівників до роботи, а також не надав жодних документів на підтвердження таких обставин, сторони не мали жодних підстав для укладення додаткових угод до Договору, предметом яких є продовження строку дії договору.

Відповідач у поданих запереченнях на відповідь на відзив виклав позицію, яка аналогічна наведеній у відзиві на позов. Повторно наголосив на відсутності підстав для представництва інтересів держави прокурором у даній справі. За доводами відповідача, виключно вимога про визнання недійсними додаткових угод, якими сторони продовжили строк виконання зобов`язань, тобто яка не потребує залучення додаткових коштів з бюджету, не спрямована на відновлення порушених прав та інтересів держави, що є самостійною підставою для відмови в позові, відповідно у суду відсутні підстави для оцінки у цій справі доводів прокурора про те, що відповідачами документально не підтверджена обґрунтованість підстав для внесення змін до істотних умов договору в частині строку виконання робіт.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів за предметом закупівлі: Поточний ремонт тротуарів (45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь), очікуваною вартістю 8 875 000,00 грн (ідентифікатор закупівлі UА-2023-03-27-000322-а).

Згідно протоколу затвердження річного плану закупівель UА-Р-2023-03-27-000067-а джерело фінансування закупівлі місцевий бюджет.

Відповідно до оприлюдненого звіту про результати проведення процедури закупівлі UА-2023-03-27-000322-а від 17.04.2023, переможцем тендеру обрано ФОП Тер-Мкртчян Мнацакан Мкртичович (РНОКПП НОМЕР_1 ).

17.04.2023 між Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області (замовник) та ФОП Тер-Мкртчян М.М. (виконавець) укладено Договір про закупівлю послуг №74 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1., 1.2. Договору виконавець зобов`язується надати замовнику послуги щодо Поточний ремонт тротуарів (45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь) (послуги), а замовник прийняти та оплатити послуги в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Обсяги і складові послуг та строки їх надання визначаються Технічним завданням у додатку №1 до даного Договору, який є його невід?ємною частиною.

У пункті 2.1. Договору визначено, що ціна Договору становить 6 123 696,00 грн.

Згідно п. 3.1.-3.3. Договору строк надання послуг до 31.08.2023. Надання послуг здійснюється на території Ніжинської територіальної громади.

Здача-приймання наданих послуг після їх закінчення оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг. Акт підписується уповноваженими представниками замовника і виконавця, складається в двох примірниках, по одному примірнику для замовника та виконавця.

У разі відсутності заперечень замовник підписує акт приймання-передачі наданих послуг, засвідчує печаткою (у разі використання печатки) і у 5-денний термін повертає виконавцю один примірник акту. У разі наявності заперечень до наданих виконавцем послуг, замовник у 5-денний термін повертає виконавцю його примірник акту приймання-передачі наданих послуг із мотивованою відмовою у підписанні. Виконавець у 5-денний термін зобов?язаний розглянути та надати замовнику відповідь, або скоригований Акт виконаних послуг. Зобов?язання по складанню усіх необхідних актів покладається на виконавця.

За умовами п. 4.1. Договору оплата наданих послуг здійснюється замовником у безготівковій формі, шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі Актів прийому-передачі наданих послуг, підписаних виконавцем і замовником, протягом 30 календарних днів з дати повного підписання Акту.

Згідно з п. 5.2. Договору послуга може бути визнана неналежною за якістю, якщо результати перевірки свідчать, що виконавець фактично не надає послугу або надає її не в повному обсязі; послуги надаються не у відповідності з періодичністю та строками їх надання, передбаченими умовами даного договору.

Пунктом 6.3.1. Договору сторони погодили, що виконавець зобов`язаний надавати послуги в повному обсязі, на умовах та у строки, встановлені даним Договором.

Відповідно до п. 7.3., 7.6. Договору за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

За порушення умов зобов`язання щодо якості наданих послуг, виконавець сплачує на користь Замовника штраф у розмірі 20 % від вартості неякісних послуг.

Штрафні санкцій, зазначені у п. 7.3. Договору сплачуються виконавцем протягом 10 робочих днів після отримання відповідної вимоги замовника.

Сторони у п. 8.1., 8.2. Договору погодили, що усі зміни та доповнення до цього Договору вносяться в період його дії, за згодою сторін та з урахуванням положень Закону України «Про публічні закупівлі», шляхом укладення додаткової угоди до даного Договору, яка стає невід?ємною його частиною і набирає чинності лише після її підписання сторонами.

Істотні умови Договору можуть бути змінені лише за взаємною згодою сторін та виключно у випадках: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) покращення якості послуг, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної цим Договором; 3) продовження строку дії Договору та строку надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної цим Договором; 4) погодження зміни ціни Договору в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості послуг; 5) зміни ціни Договору у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; 6) зміни умов у зв`язку із продовженням дії цього Договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної цим Договором, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.

Згідно з п. 9.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за даним Договором, якщо таке невиконання є наслідком форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

У пунктах 12.1., 12.3. Договору визначено, що даний Договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до 31.12.2023, а в частині взаєморозрахунків до повного їх виконання сторонами. Датою укладення Договору є дата його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності). Строк дії даного Договору може бути змінено за взаємною згодою сторін відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі».

Додатками до Договору є: Технічне завдання (№1); Договірна ціна (№2); Календарний графік надання послуг (№3).

Відповідно до Календарного графіка надання послуг (додаток №3 до Договору) початок надання послуг травень 2023 року; закінчення надання послуг серпень 2023 року.

30.08.2023 між Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області (замовник) та ФОП Тер-Мкртчян М.М. (виконавець) підписано додаткову угоду №1, якою продовжено строк надання послуг по об?єкту «Поточний ремонт тротуарів (45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь)до 15.10.2023; у зв?язку з продовженням терміну виконання робіт додаток №3 (календарний план) викладено у новій редакції.

Відповідно до Календарного графіка надання послуг (додаток №3 до Договору) початок надання послуг травень 2023 року; закінчення надання послуг жовтень 2023 року.

16.10.2023 між Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області (замовник) та ФОП Тер-Мкртчян М.М. (виконавець) підписано додаткову угоду №2, якою продовжено строк надання послуг по об?єкту «Поточний ремонт тротуарів (45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь) до 30.11.2023; у зв?язку з продовженням терміну виконання робіт додаток №3 (календарний план) викладено у новій редакції.

Відповідно до Календарного графіка надання послуг (додаток №3 до Договору) початок надання послуг травень 2023 року; закінчення надання послуг листопад 2023 року.

Підставами для укладення додаткових угод № 1 від 30.08.2022, № 2 від 16.10.2023 до Договору вказано п.п. 3 пункту 8.2. розділу 8 Договору №74 від 17.04.2023 та п. 4 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»: «продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань, щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю» та з урахуванням надзвичайних невідворотних та об`єктивних обставин для замовника, що підтверджені листом Торгово-промислової палати України (ТПП) від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, а саме військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05:30 ранку 24.02.2022 строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами) виконання зобов`язань згідно пункту 3.1 Договору №74 від 17.04.2023.

Додатковою угодою №3 від 04.12.2023 у зв?язку зі зменшенням обсягів робіт по Договору №74 від 17.04.2023 сторони погодили зменшити загальну суму договору на 1 185 576,00 грн. Загальна суму по Договору №74 від 17.04.2023 складає 4 938 120,00 грн.

На виконання умов Договору ФОП Тер-Мкртчян М.М. надав Управлінню житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області Акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), які підписані сторонами та скріплені їх печатками:

- №1 за червень 2023 року від 01.06.2023 на суму 723 292,00 грн без ПДВ, які оплачені замовником у повному обсязі на підставі рахунку-фактури №1 від 01.06.2023;

- №2 за липень 2023 року від 14.07.2023 на суму 1 016 681,00 грн без ПДВ, які оплачені замовником у повному обсязі на підставі рахунку-фактури №74/2 від 14.07.2023;

- №3 за вересень 2023 року від 01.09.2023 на суму 1 766 627,00 грн без ПДВ, які оплачені замовником у повному обсязі на підставі рахунку-фактури №3 від 01.09.2023;

- №4 за жовтень 2023 року 02.10.2023 на суму 424 116,00 грн без ПДВ, які оплачені замовником у повному обсязі на підставі рахунку-фактури №74/4 від 02.10.2023;

- Акт №5 за листопад 2023 року від 24.11.2023 на суму 662 137,00 грн без ПДВ, які оплачені замовником у повному обсязі на підставі рахунку-фактури №5 від 24.11.2023;

- Акт №6 за листопад 2023 року від 30.11.2023 на суму 77 818,00 грн без ПДВ, які оплачені замовником у повному обсязі на підставі рахунку-фактури №6 від 30.11.2023;

- Акт №7 за листопад від 30.11.2023 на суму 267 449,00 грн без ПДВ, які оплачені замовником у повному обсязі на підставі рахунку-фактури №7 від 30.11.2023.

Деталі трансакцій щодо оплати вищезазначених сум додано прокурором до матеріалів справи (а.с.58-60).

Як зазначає прокурор, під час дії Договору сторони могли змінити таку істотну умову як строк виконання зобов`язань (строк поставки Товару) шляхом продовження такого строку, однак виключно лише за наявності виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження. ФОП Тер-Мкртчян М.М. не повідомив замовника робіт про настання об`єктивних обставин неможливості виконання робіт у передбачений правочином строк, неможливості їх перенесення на інший час, неможливості залучення своїх працівників до роботи, а також не надав жодних документів на підтвердження таких обставин, тому сторони не мали жодних підстав для укладення додаткових угод до Договору, предметом яких є продовження строку дії договору.

За доводами прокурора, будь-якого документального підтвердження об?єктивних обставин, що спричинили продовження строку виконання робіт за Договором сторонами Договору не подано, що свідчить про їх відсутність, а лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є належним доказом неможливості виконання зобов?язань за Договором та належною підставою для внесення змін до його істотних умов.

За твердженням прокурора, Додаткова угода № 1 від 30.08.2023 та Додаткова угода №2 від 16.10.2023 до Договору про закупівлю послуг №74 від 17.04.2023 укладені сторонами договору з порушення п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, внаслідок чого підлягають визнанню недійсними в судовому порядку на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Крім того, враховуючи строки фактично виконаних робіт, прокурором нараховано та пред?явлено до стягнення з відповідача 209 160,07 грн пені за період прострочення з 01.09.2023 по 30.11.2023, 17 191,24 грн 3% річних за період прострочення з 01.09.2023 по 30.11.2023 та 183 196,72 грн штрафу (7 % вартості прострочення понад тридцять календарних днів).

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності правових підстав для визнання недійсними додаткових угод № 1 від 30.08.2023, №2 від 16.10.2023 до Договору про закупівлю послуг №74 від 17.04.2023, а також стягнення з відповідача штрафних санкцій за неналежне виконання умов укладеного договору.

Оцінка суду.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Статтею 1 Закону України Про прокуратуру встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф.В. проти Франції (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, Суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з частинами 4, 7 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

У даній справі Ніжинською окружною прокуратурою подано позов в особі Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області, в зв`язку з невиконанням останнім обов`язків щодо захисту інтересів держави в суді.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, організаційна-правова форма Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради орган місцевого самоврядування.

Відповідно до пунктів 1, 1.3, 2, 6.1 Положення про Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області, затвердженого рішенням №42-26/2022 Ніжинської міської ради Чернігівської області VIII скликання від 07.12.2022 Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 32009931) (далі Управління) є юридичною особою, яке здійснює повноваження з питань житлово-комунального господарства та будівництва з правом ведення поточних бюджетних, позабюджетних та спеціальних рахунків в органі Державного казначейства України відповідно до затверджених Ніжинською міською радою Чернігівської області та виконавчим комітетом Ніжинської міської ради Чернігівської області цільових призначень розрахунків.

Управління є розпорядником бюджетних коштів.

Управління відповідно до покладених на нього завдань та в межах повноважень, зокрема, здійснює наступні функції: готує програми благоустрою населених пунктів громади, подає Ніжинській міській раді звіти про результати виконання цих програм; організує виконання комплексу робіт з благоустрою, поховання безрідних громадян; вносить пропозиції до планів, розвитку населених пунктів громади, місцевих програм, а також до планів підприємств, установ та організацій з питань, пов`язаних із задоволенням потреб населення; забезпечує підготовку та подання на розгляд Ніжинської міської ради пропозицій щодо забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку населених пунктів громади, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів. залучає на договірних засадах підприємства, установи, організації незалежно від форм власності до участі в комплексному соціально- економічному розвитку населених пунктів громади.

Управління є бюджетною установою і фінансується за рахунок коштів бюджету громади.

Відповідно до пунктів 13, 18 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України (далі БК України) видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом. Головні розпорядники бюджетних коштів бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Згідно зі ст. 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (підпункт 6.20) та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 (підпункт 6.22)).

Інтереси держави у сфері бюджетних відносин полягають в ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних асигнувань та призначень, своєчасному поверненні невикористаних бюджетних коштів (п. п. 4, 6, 8 ч.1 ст. 7 БК України).

Неефективне використання бюджетних коштів порушує зазначені державні інтереси та порядок надходження, акумулювання та використання бюджетних коштів, що може призвести до неможливості фінансування видатків бюджетів.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про публічні закупівлі публічні закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції, максимальної економії, ефективності та пропорційності.

Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області, яке у розумінні ст. 22 БК України є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля робіт за Договором), уповноважене на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та сфері публічних закупівель.

Розпорядник бюджетних коштів є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням бюджетних коштів, а тому є належним позивачем у справі. До таких висновків прийшов Верховний Суд, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, Верховного Суду Касаційного господарського суду від 09.08.2023 №924/1283/21. Велика Палата Верховного Суду також визначила правомірним й стягнення незаконно сплачених бюджетних коштів до бюджету в особі його розпорядника.

Оскільки Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області відповідно до покладених на нього повноважень у сфері державної політики у сфері будівництва, розвитку соціальної інфраструктури, виступало замовником та розпорядником бюджетних коштів за Договором про закупівлю послуг №74 від 17.04.2023, тому є уповноваженим органом на захист порушених інтересів держави.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор у листах №52-77-8324вих-25 від 18.12.2025 та №52-77-928вих-26 від 12.02.2026 просив Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області надати інформацію щодо укладання Договору про закупівлю послуг №74 від 17.04.2023 та про стан виконання договірних зобов`язань відповідачем за цим Договором, а також просив повідомити чи вживалися та чи будуть вживатися заходи щодо усунення порушень, у тому числі шляхом звернення з позовом до суду.

Відповідно до листів Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області від 08.01.2026 №01-14/16 та від 23.03.2026 №01-14/184, наданих на запит прокуратури, Управління повідомило про надання всіх необхідних документів із зазначеного питання та неможливість самостійного звернення до суду у зв?язку з відсутністю коштів на судовий збір, тому просило прокуратуру захистити інтереси держави в особі Управління шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Вказане свідчить про те, що Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області, будучи проінформованим про допущені порушення, належних заходів для захисту порушених інтересів держави не вживає та не планує вживати.

Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є компетентним органом у спірних правовідносинах, і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив і не планує робити.

У порядку ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор листом №52-72-2042вих-26 від 25.03.2026 повідомив позивача про звернення до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області до ФОП Тер-Мкртчяна М.М. про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 409 548,03 грн.

Позов про визнання недійсною оскаржуваної додаткової угоди та стягнення штрафу за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань свідчить про наявність державного та суспільного інтересу, представництво яких покладено на прокуратуру, оскільки спрямовано на дисциплінування підрядників до своєчасного виконання договірних зобов?язань в умовах воєнного стану та відповідає повноваженням прокуратури, визначених у ст. 131-1 Конституції України та ч.1 ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

За таких обставин в їх сукупності суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави, а відтак доводи відповідача про відсутність таких підстав відхиляються судом.

Щодо визнання недійсними додаткових угод.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За доводами прокурора, додаткові угоди № 1 від 30.08.2023, №2 від 16.10.2023 до Договору про закупівлю послуг №74 від 17.04.2023 укладені сторонами договору з порушення п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, внаслідок чого підлягають визнанню недійсними в судовому порядку на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначаються Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі").

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Укладений між сторонами Договір про закупівлю послуг №74 від 17.04.2023 за своєю правовою природою є договором підряду.

За приписами ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

З огляду на положення ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Частинами 1, 2 ст. 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Відповідно до ч. 1 ст. 877 Цивільного кодексу України, підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

За приписами ч. 1-3 ст. 883 Цивільного кодексу України, підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Суми неустойки (пені), сплачені підрядником за порушення строків виконання окремих робіт, повертаються підрядникові у разі закінчення всіх робіт до встановленого договором граничного терміну.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на приписи ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 617 Цивільного кодексу України).

Як встановив суд, позивач та відповідач за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України Про публічні закупівлі, уклали Договір про закупівлю послуг №74 від 17.04.2023 на виконання поточного ремонту тротуарів (45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь), на момент підписання якого сторонами були погоджені всі істотні умови предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за Договором.

Так, відповідно до п. 3.1. Договору та додатку №3 до нього Календарний графік надання послуг початок виконання робіт травень 2023 року, закінчення виконання робіт серпень 2023 року.

У подальшому сторони підписали додаткову угоду № 1 від 30.08.2022 до Договору, якою продовжено строк надання послуг по об?єкту «Поточний ремонт тротуарів (45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь) до 15.10.2023 та викладено у новій редакції додаток №3 (календарний план), за яким початок надання послуг травень 2023 року; закінчення надання послуг жовтень 2023 року.

Додатковою угодою № 2 від 16.10.2023 продовжено строк надання послуг по об?єкту «Поточний ремонт тротуарів (45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь) до 30.11.2023 та викладено у новій редакції додаток №3 (календарний план), за яким початок надання послуг травень 2023 року; закінчення надання послуг листопад 2023 року.

За умовами п.3.2. Договору здача-приймання наданих послуг після їх закінчення оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг.

Матеріалами справи підтверджується, що ФОП Тер-Мкртчян М.М. та Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області підписані та скріплені печатками Акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в): №1 за червень 2023 року від 01.06.2023 на суму 723 292,00 грн без ПДВ; №2 за липень 2023 року від 14.07.2023 на суму 1 016 681,00 грн без ПДВ; №3 за вересень 2023 року від 01.09.2023 на суму 1 766 627,00 грн без ПДВ; №4 за жовтень 2023 року 02.10.2023 на суму 424 116,00 грн без ПДВ; №5 за листопад 2023 року від 24.11.2023 на суму 662 137,00 грн без ПДВ; №6 за листопад 2023 року від 30.11.2023 на суму 77 818,00 грн без ПДВ; №7 за листопад від 30.11.2023 на суму 267 449,00 грн без ПДВ, які оплачені замовником у повному обсязі на підставі виставлених рахунків-фактур, що підтверджується деталями трансакцій щодо оплати вищезазначених сум.

Із системного аналізу й тлумачення норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що визначена сторонами в договорі умова щодо строку надання послуг (виконання робіт) є істотною умовою договору про закупівлю.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, норми Закону України "Про публічні закупівлі", які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, є спеціальними щодо норм, зокрема, Цивільного кодексу України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №926/3421/22).

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі (ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Відповідно до пункту 3-7 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі Особливості).

Зміст підпункту 4 пункту 19 Особливостей аналогічний положенням п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Отже, вказані правові норми передбачають за можливе внесення змін до договору про закупівлю, зокрема щодо продовження строку виконання зобов`язань у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження.

Тому під час дії спірного Договору сторони могли змінити таку істотну умову як строк виконання зобов`язань (строк виконання робіт) шляхом його продовження, однак лише за наявності документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження (див. постанову Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21).

Судом встановлено, що умова щодо строку виконання робіт, обумовлених договором, включена замовником до тендерної документації під час проведення публічної закупівлі UA-2023-03-27-000322-a.

Відповідач, прийнявши участь у тендері, за результатами якого став переможцем та уклав з Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Договір про закупівлю послуг №74 від 17.04.2023, взяв на себе зобов`язання надати послуги з Поточного ремонту тротуарів (45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь) у строк до 31.08.2023, а з урахуванням укладених між сторонами додаткових угод №1 від 30.08.2023 та №2 від 16.10.2023 цей строк був продовжений до 15.10.2023 та до 30.11.2023 відповідно.

Як вбачається зі змісту зазначених додаткових угод №1 від 30.08.2023 та №2 від 16.10.2023, підставами для їх укладення вказано п.п. 3 пункту 8.2. розділу 8 Договору №74 від 17.04.2023 та п. 4 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»: «продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань, щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю» та з урахуванням надзвичайних невідворотних та об`єктивних обставин для замовника, що підтверджені листом Торгово-промислової палати України (ТПП) від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, а саме військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05:30 ранку 24.02.2022 строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами) виконання зобов`язань згідно пункту 3.1 Договору №74 від 17.04.2023.

Частина 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну заборону на зміну істотних умов договору про закупівлю після його підписання, визначаючи при цьому вичерпний перелік винятків.

Закон чітко розмежовує підстави для зміни істотних умов договору. Зміна (продовження) строку виконання зобов`язань допускається виключно на підставі пункту 4 цієї ж норми і лише у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження.

Крім того, сторони у підпункті 3 п. 8.2. Договору також погодили, що істотні умови Договору можуть бути змінені лише за взаємною згодою сторін та виключно у випадку продовження строку дії Договору та строку надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної цим Договором.

Зважаючи на те, що шляхом укладання спірних додаткових угод сторони фактично змінили саме строк виконання робіт по Договору, до спірних правовідносин підлягають застосуванню імперативні вимоги щодо порядку зміни строків, передбачені пунктом 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Для правомірної зміни строку виконання робіт відповідач мав надати документально підтверджені об`єктивні обставини, які унеможливлювали виконання зобов`язання у первісно встановлений строк.

Схожа позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.05.2026 у справі № 925/832/25.

За правовою позицією, викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 10.04.2025 у cправі № 924/602/24 об`єктивні обставини (підстави) для продовження строку виконання робіт за договором про закупівлю (пункт 4 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі) є оціночною категорією та можуть бути підтвердженні будь-якими документальними доказами неможливості виконання умов договору щодо строку виконання зобов`язання на момент їх вчинення (укладення), навіть якщо такі докази подані після виникнення обставини, які вони засвідчують (підтверджують).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відповідачем документально не доведено та не підтверджено об`єктивних обставин, що спричинили продовження виконання робіт до 15.10.2023 (за додатковою угодою №1 від 30.08.2023) та до 30.11.2023 (за додатковою угодою №2 від 16.10.2023).

Будь-які належні та достовірні докази, які б слугували достатньою підставою для зміни істотної умови за договором в частині зміни строку виконання робіт в матеріалах справи відсутні. Також відповідач не довів належними й допустимими доказами неможливість виконання зобов`язання з виконання робіт у визначений договором строк.

Наведене вказує на те, що будь-яких законних підстав та документально підтверджених об`єктивних обставин для продовження строку виконання робіт за договором на дату укладання спірних додаткових угод не було.

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17.

Суб`єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність приймає як сприятливі наслідки такої господарської діяльності так і несприятливі, а тому, підписуючи договір підрядник мав здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, з урахуванням того, що договір між сторонами укладено відповідно до положень Закону України Про публічні закупівлі, тобто мав оцінити ризики несвоєчасного виконання договору та негативні наслідки для себе та контрагента у зв`язку з цим.

На підтвердження об`єктивних обставин, що були підставою для продовження строку виконання робіт, відповідач посилається на інформацію з вебсервісу повітряних тривог у період з 17.04.2023 по 30.11.2023 та зазначає про те, що сигнал «Повітряна тривога» у Чернігівській області оголошувався 335 разів, тобто зазначена відповідачем інформація наведена загалом по Чернігівській області (а.с. 120-125).

Водночас, відповідачем не надано інформації щодо тривалості повітряних тривог за аналогічний попередній період, в тому числі під час проведення процедури відкритих торгів за предметом закупівлі, у зв?язку з чим неможливо порівняти статистику суттєвого збільшення повітряних тривог та їх вплив на затримку виконання відповідачем робіт на об?єкті.

Крім того, відповідачем не надано жодної належної інформації щодо тривалості повітряних тривог станом на первинний строк надання послуг, визначений в п. 3.1. Договору (до 31.08.2023) і продовженим строком за оспорюваними додатковими угодами №1 від 30.08.2023 та №2 від 16.10.2023 до Договору (до 15.10.2023, 30.11.2023), що унеможливлює порівняти таку статистику повітряних тривог та їх вплив на строк виконання договірних зобов?язань відповідачем.

За відсутності деталізації відповідачем переліку часу суд може проаналізувати та оцінити тривалість повітряних тривог лише арифметичним розрахунком, а саме: з урахуванням їх середньої тривалості (01:06:18) їх тривалість за спірний період становить 369,5 годин, а з урахуванням 8 годинного робочого дня становить приблизно 15,5 робочих днів, що навіть без врахування вихідних днів (яких за цей період було набагато більше ніж 15) та, виходячи з загальної кількості днів за період з 17.04.2023 по 30.11.2023 (227 днів), це становить приблизно 7%, що не є настільки суттєвим, що могло б значно вплинути на затримку виконання робіт та спірне продовження тривалості строків їх виконання.

Отже, суд критично ставиться до доводів відповідача про вплив повітряних тривог, як підставу для продовження строку виконання робіт.

Таким чином, відповідач, здійснюючи свою господарську діяльність, мав передбачити пов`язані із цим ризики, зокрема, з урахуванням обставин укладання договору під час дії на території України воєнного стану, пов?язаного з широкомасштабною військовою агресією російської федерації проти України (ракетні обстріли енергетичної інфраструктури України, тривалі повітряні тривоги, введення комендантської години, перебої з електропостачанням та постачанням пальним, тощо).

Оскільки відповідач є господарюючим суб`єктом, він несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності, у тому числі в умовах воєнного стану, тому не міг не розуміти суті взятих на себе договірних зобов`язань та необхідність їх виконання до 31.08.2023, натомість ним укладено Договір про закупівлю послуг №74 від 17.04.2023 на певних умовах, в тому числі з урахуванням строку виконання, у зв?язку з чим він мав об`єктивно оцінити можливість виконання договірних зобов`язань та усвідомлювати можливість настання негативних наслідків у вигляді відповідальності за порушення строків виконання умов Договору.

Зважаючи на викладене, суд констатує, що у матеріалах справи відсутні будь-яке документальне підтвердження об`єктивних обставин, що призвели до неможливості своєчасного виконання робіт та спричинили продовження строку дії договору та договірних зобов`язань з виконання робіт по об`єкту, обумовленому предметом договору, а також обґрунтування причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконувати зобов`язання та такими обставинами.

Посилання відповідача на необхідність додаткового погодження будівельних робіт з міським водоканалом та затримку фінансування витрат замовника, як на об?єктивну обставину для продовження строку виконання договірних зобов?язань, відхилено судом як необґрунтоване та не підтверджене жодними належними та допустимими доказами відповідно до ст. 73-79 ГПК України.

Статтею 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (див. пункт 6.9. постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (аналогічний висновок викладено в пункті 38 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).

Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

При цьому в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Водночас у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Верховний Суд виснував, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок, тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Пунктами 9.3.-9.4. Договору передбачено, що сторона, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зобов`язана не пізніше 10 робочих днів з дати їх настання письмово (шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та повідомленням про вручення) інформувати іншу сторону про настання таких обставин та про їх наслідки. Разом з письмовим повідомленням така сторона зобов`язана надати іншій стороні документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Аналогічні умови застосовуються стороною в разі припинення дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та їх наслідків.

Неповідомлення/несвоєчасне повідомлення стороною, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), іншу сторону про їх настання або припинення веде до втрати права сторони посилатись на такі обставини як на підставі, що звільняє її від відповідальності за невиконання/несвоєчасне виконання зобов??язань за цим Договором.

Дійсно, за змістом додаткових угод №1 від 30.08.2023 та №2 від 16.10.2023, вони укладені з урахуванням надзвичайних невідворотних та об`єктивних обставин для замовника, що підтверджені листом Торгово-промислової палати України (ТПП) від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, а саме військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану.

Суд враховує, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан неодноразово було продовжено та він діє на теперішній час.

Проте, сам по собі військовий стан і його продовження у даному випадку не може бути тією об`єктивною обставиною, яка унеможливлює виконання зобов`язання у первісно встановлений саме цим Договором строк у розумінні п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

На думку суду, вказана обставина може бути взята судом до уваги у кожному окремому випадку за умови настання незалежних від волі сторін обставин, обумовлених введенням (продовженням) військового стану і безпосередньо з цим пов`язаними (наприклад, негативні наслідки ракетних, дронових атак у вигляді руйнувань/пошкодження об`єкту, на якому надавалися послуги з ремонту, матеріалів підрядника тощо). За наявності таких обставин заявник має надати документальне підтвердження вказаних фактів.

Разом з тим, відповідачем не подано будь-яких документальних підтверджень на існування негативних наслідків, обумовлених введенням (продовженням) військового стану.

Тобто, відповідач не довів, що такі обставини мали надзвичайний характер, були невідворотними та унеможливили надання послуг у встановлений Договором строк.

Таким чином, відповідач документально не підтвердив об`єктивних обставин неможливості надання послуг товару в обумовлений у Договорі строк, а відтак і обставин, які спричинили продовження такого строку.

З урахуванням установлених обставин, суд дійшов висновку, що сторонами правочину на момент укладення оскаржуваних додаткових угод не були дотримані вимоги п. 4 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі при погодженні продовження термінів надання послуг, а відтак збільшення строку виконання зобов`язання з Поточного ремонту тротуарів (45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь) шляхом укладання додаткових угод №1 від 30.08.2023 та №2 від 16.10.2023 до Договору про закупівлю послуг №74 від 17.04.2023 суперечить вказаній нормі Закону.

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачають, зокрема, такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

У статті 215 Цивільного кодексу України визначаються загальні правові засади визнання правочину недійсним. Звичайно, що для цього має існувати відповідна правова підстава. Такою правовою підставою Цивільний кодекс України визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи викладене, укладені додаткові угоди №1 від 30.08.2023 та №2 від 16.10.2023 до Договору про закупівлю послуг №74 від 17.04.2023 підлягають визнанню недійсними, оскільки сторонами цих правочинів на момент їх укладення при погодженні продовження термінів виконання робіт не були дотримані вимоги п. 4 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі.

Відтак, позовні вимоги прокурора в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги прокурора про стягнення з відповідача пені та штрафу.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно Договором (у первісній редакції), зокрема, щодо граничних строків виконання робіт.

Пунктом 3.1. Договору строки надання послуг встановлені до 31.08.2023.

Прокурором нараховано та пред?явлено до стягнення з відповідача 209 160,07 грн пені за період прострочення з 01.09.2023 по 30.11.2023 та 183 196,72 грн штрафу (7 % вартості прострочення понад тридцять календарних днів).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони у п. 7.3. Договору погодили, що за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Стаття 61 Конституції України встановлює заборону на притягнення особи до подвійної юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки за статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, так як відповідальність настає лише один раз у вигляді сплати неустойки, яка включає в себе і пеню, і штраф як форми її сплати.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем строків виконання договірного зобов`язання, суд, перевірив розрахунок пені позивача та дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення пені за період прострочення з 01.09.2023 по 30.11.2023 підлягають задоволенню в розмірі 209 160,07 грн.

Судом встановлено факт порушення відповідачем строків виконання зобов`язання понад тридцять календарних днів, а тому вимога про стягнення 183 196,72 штрафу (7% вартості послуг 2 617 096,00 грн з яких допущено прострочення) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.

Прокурором нараховано та пред?явлено до стягнення з відповідача 17 191,24 грн 3% річних за період прострочення з 01.09.2023 по 30.11.2023, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла в постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Судом встановлено порушення відповідачем строків виконання договірних зобов`язань, тому вимоги про стягнення 17 191,24 грн 3% річних за період прострочення з 01.09.2023 по 30.11.2023 підлягають задоволенню.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Позивачем при зверненні до суду через підсистему "Електронний суд" сплачено 13 312,00 грн судового збору, згідно з платіжною інструкцією №3877 від 23.12.2025 та №723 від 24.03.2026 (а.с.16).

Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, з огляду на обставини подання позивачем позову через систему "Електронний суд" розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду, становить 10 239,38 грн, і підлягає розподілу за результатами розгляду даної справи.

Сума надлишково сплаченого судового збору становить 3072,62 грн.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Прокурором не подано клопотання про повернення надлишково сплаченого судового збору, тому підстави для повернення останньому судового збору цим рішенням у суду відсутні.

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 9 даної статті передбачено, зокрема, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.9 ст. 129 ГПК України).

У прохальній частині позову прокурор просить стягнути всю суму судового збору тільки з відповідача.

Оскільки позивач без заперечень погодив ініційоване відповідачем продовження строку надання послуг за Договором, шляхом підписання оспорюваних додаткових угод, що свідчить про неправомірність дій обох сторін в однаковій мірі, суд вважає, що судовий збір в сумі 10 239,38 грн має бути покладений на позивача та відповідача у рівних частинах.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними Додаткові угоди №1 від 30.08.2023 та №2 від 16.10.2023 до Договору про закупівлю послуг №74 від 17.04.2023, укладені між Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 32009931) та Фізичною особою-підприємцем Тер-Мкртчяном Мнацаканом Мкртичовичем (код РКНОКПП НОМЕР_1 ).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Тер-Мкртчяна Мнацакана Мкртичовича (код РКНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 32009931, вул. Прощенка Станіслава, 20, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600; отримувач: ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, р/р UА028201720344290004000036490) 209 160,07 грн пені, 17 191,24 грн 3% річних, 183 196,72 грн штрафу.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Тер-Мкртчяна Мнацакана Мкртичовича (код РКНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Чернігівської обласної прокуратури (отримувач Чернігівська обласна прокуратура, банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача UA248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114) судовий збір в сумі 5119,69 грн.

5. Стягнути з Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 32009931, вул. Прощенка Станіслава, 20, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600) на користь Чернігівської обласної прокуратури (отримувач Чернігівська обласна прокуратура, банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача UA248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114) судовий збір в сумі 5119,69 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 06.08.2026.

Суддя В. В. Шморгун