Ухвала суду № 138784053, 05.08.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"05" серпня 2026 р. м. Черкаси справа № 925/1064/26

Господарський суд Черкаської області у складі судді Грачова В.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» до Черкаського управління захисних дніпровських водосховищ про стягнення 14588552 грн 97 коп.,

ВСТАНОВИВ:

30.07.2026 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут», через систему «Електронний суд», звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаського управління захисних дніпровських водосховищ (далі відповідач) про стягнення, на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу від 08.01.2026 № 20030625, 14588552 грн 97 коп. боргу та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано порушенням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу від 08.01.2026 № 20030625 щодо сплати спожитої у березні 2026 року активної електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 31.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/1064/26 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.09.2026.

03.08.2026 позивач подав, через систему «Електронний суд», заяву про забезпечення позову (вх. № 12924/26), в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ в загальному розмірі 14588552 грн 97 коп., які знаходяться (обліковуються) на банківських рахунках: р/р № UA708201720343170007000010945 в ДКСУ м. Полтава; р/р № UA868201720343161007200010945 в ДКСУ м. Полтава; всіх рахунках відповідача у банківських установах, інформація про які буде знайдена під час здійснення виконавчого провадження, за винятком виплат, необхідних для сплати заробітної плати, податків, зборів та платежів, передбачених законодавством України.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що відповідач має наявну заборгованість за спожиту електричну енергію у березні-травні 2026 року на підставі договору №20030625 від 08.01.2026 у розмірі 29 334 275 грн 37 коп., окрім того, відповідач звернувся 06.04.2026 до позивача з листом про передачу його на постачання постачальнику «останньої надії» (ПОН) через фінансову неспроможність оплатити борг. Позивач вважає, що вказані дії свідчать про неплатоспроможність відповідача та реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут», у разі його прийняття, у зв`язку з чим існує ймовірність унеможливити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Дослідивши заяву позивача про забезпечення позову та матеріали справи в частині, що її стосуються, суд відмовляє позивачу в задоволенні його заяви з таких підстав.

Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6, 8 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року N 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову оцінюється обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 25.03.2019 року у справі № 920/622/18).

Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 року у справі N 914/1570/20).

Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (судом врахована позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 24.04.2024 року у справі № 754/5683/22).

Отже, питання задоволення заяви про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру заявлених позовних вимог та обставин справи, а заявлений захід забезпечення позову має перебувати у зв`язку з предметом позовної вимоги.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» вказує, що Черкаське управління захисних дніпровських водосховищ станом на 30.07.2026 має невиконанні зобов`язання перед ним за договором про постачання електричної енергії споживачу від 08.01.2026 № 20030625 щодо оплати спожитої активної електричної енергії у березні 2026 року тому просить стягнути вказану заборгованість в судовому порядку.

Доводи заявника, зазначені ним в обґрунтування заяви про забезпечення позову, господарський суд оцінює критично. Звернення відповідача у квітні 2026 року до позивача про передачу його на постачання постачальнику «останньої надії» (ПОН) не вказує про відмову від виконання наявного зобов`язання, припинення ним господарської діяльності, а свідчить про намір врегулювання оплатного споживання електричної енергії на наступні періоди враховуючи, що він є бюджетною неприбутковою організацією та специфіку виконуваної роботи, що напряму залежить від використання електричної енергії спрогнозування кількість використання якої залежить від погодних, гідрогеологічних умов, регуляторних вказівок органів центральної влади, пропозицій місцевої виконавчої влади.

Відсутність у заяві будь-яких інших доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, а також того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, суд приходить до висновку, що підстави для вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову відсутні. Саме лише посилання в заяві на існування ймовірності утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, у випадку не вжиття судом заходів забезпечення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. До заяви про забезпечення позову не надано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування обраного заходу забезпечення позову.

Відповідно вимога позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ в загальному розмірі 14588552 грн 97 коп., які знаходяться (обліковуються) на банківських рахунках: р/р № UA708201720343170007000010945 в ДКСУ м. Полтава; р/р № UA868201720343161007200010945 в ДКСУ м. Полтава; всіх рахунках відповідача у банківських установах, інформація про які буде знайдена під час здійснення виконавчого провадження, за винятком виплат, необхідних для сплати заробітної плати, податків, зборів та платежів, передбачених законодавством України не підлягає задоволенню, враховуючи відсутність заперечень, невизнання відповідачем наявної проблеми з оплати електричної енергії, наміру врегулювання виконання договірних зобов`язань та подальшої співпраці при здійсненні господарської діяльності. Крім того, наявність арешту на рахунках відповідача не забезпечить негайне виконання зобов`язань перед позивачем за відсутності ухваленого рішення суду, але може негативно вплинути на здійснення господарської діяльності відповідача або припинити її, що вказує на порушення збалансованості інтересів сторін.

Оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття запропонованого ним заходу забезпечення позову, суд з урахуванням принципів розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, необхідності запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям такого заходу прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дійшов до висновку про необґрунтованість заяви позивача про забезпечення позову і з цих підстав у її задоволенні відмовляє.

Керуючись ст.ст. 136-137, 139, 140, 202, 233-235 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (вх. № 12924/26 від 03.08.2026) про забезпечення позову у справі № 925/1064/26 відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена у строки та в порядку, встановлені ст.ст. 253-259 ГПК України.

Суддя В.М. Грачов