Рішення № 138783636, 06.08.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року Справа № 915/781/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

розглянувши сформовану в системі «Електронний суд» заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Первомайський «Райагробуд» б/н від 30.07.2026 (вх. № 11181/26 від 31.07.2026) про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Первомайський «Райагробуд», вул. Одеська, буд. 80, місто Первомайськ, Миколаївська обл., 55214, код ЄДРПОУ 03585403

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Все для Даху», вул. Одеська, буд. 80, місто Первомайськ, Миколаївська обл., 55214, код ЄДРПОУ 35965005

про: виселення з нежитлових приміщень, стягнення заборгованості в сумі 85 791,47 грн.

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебувала справа № 915/781/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Первомайський «Райагробуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Все для Даху» про:

- виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Все для даху» з нежитлових приміщень об`єктів нерухомого майна за адресами: Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул.Одеська, 80-А - будівля прохідної та офісне приміщення площею 20 кв.м, та Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул.Одеська, 80-В - приміщення на першому поверсі адмінбудівлі літ.А-2 (вбиральня площею 7,3 кв.м та приміщення площею 33,9 кв.м) і приміщень другого поверху загальною площею 320 кв.м, та передання цих нежитлових приміщень Товариству з обмеженою відповідальністю Первомайський «Райагробуд»;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Все для даху» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Первомайський «Райагробуд» заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення від 01.07.2016 № 3 за період з лютого 2022 року по квітень 2024 року в розмірі 76302,0 грн, інфляційні втрати в сумі 6644,60 грн та 3 % річних в сумі 2844,87 грн.

За результатами розгляду справи 28.07.2026 Господарським судом Миколаївсько області було ухвалено рішення, яким позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Все для даху» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Первомайський «Райагробуд» заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення від 01.07.2016 № 3 за період з лютого 2022 року по квітень 2024 року в розмірі 76 302,00 грн, інфляційні втрати в сумі 6 460,11 грн., 3 % річних в сумі 2 844,72 грн. та судовий збір у розмірі 6 049,34 грн; виселено Товариство з обмеженою відповідальністю «Все для даху» з нежитлових приміщень об`єктів нерухомого майна за адресами: Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул.Одеська, 80-А - будівля прохідної та офісне приміщення площею 20 кв.м, та Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул.Одеська, 80-В - приміщення на першому поверсі адмінбудівлі літ.А-2 (вбиральня площею 7,3 кв.м та приміщення площею 33,9 кв.м) і приміщень другого поверху загальною площею 320 кв.м; в іншій частині позову відмовлено.

31.07.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Первомайський «Райагробуд» надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 30.07.2026 (вх. № 11181/26 від 31.07.2026) про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, в якій позивач просить суд винести додаткове рішення у справі, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСЕ ДЛЯ ДАХУ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Первомайський «РАЙАГРОБУД» витрати на правничу допомогу адвоката в господарському суді першої інстанції в розмірі 20 000,00 грн.

Суд зауважує, що відповідно до приписів ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне вирішити питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Первомайський «Райагробуд» б/н від 30.07.2026 (вх. № 11181/26 від 31.07.2026) про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката у справі № 915/781/24, суд зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом ч. 1 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

У відповідності до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Суд бере до уваги, що Товариством з обмеженою відповідальністю Первомайський «Райагробуд» при поданні позову було зазначено про понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в орієнтовному розмірі 20 000,00 грн.

За результатами розгляду справи позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн, що узгоджується з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, наведеним товариством у першій заяві по суті справи.

Як вбачається із матеріалів справи, правничу допомогу позивачу у справі № 915/781/24 надавав, зокрема, адвокат Зотіков Сергій Євгенович, яким підписувалися подані позивачем процесуальні документи у справі, у тому числі позовна заява та відповідь на відзив, а також забезпечувалась участь позивача в судових засіданнях.

На підтвердження повноважень адвоката до матеріалів справи позивачем долучено копії ордеру серії ВЕ № 1081567 від 27.06.2024 на надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю Первомайський «Райагробуд» адвокатом Зотіковим Сергієм Євгеновичем у Господарському суді Миколаївської області, Південно-західному апеляційному господарському суді, Касаціному господарському суді Верховного Суду, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діляністю серія МК № 799 від 03.01.2020, а також Договір № 27/6-24 від 27.06.2024 про надання професійної правничої допомоги, з додатковою угодою № 1 від 27.06.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що 27.06.2024 між адвокатом Зотіковим Сергієм Євгеновичем, як Адвокатом, та Товариством з обмеженою відповідальністю Первомайський «Райагробуд», як клієнтом, було укладено Договір № 27/6-24 про надання професійної правничої допомоги (далі Договір), відповідно до предмету якого Адвокат зобов`язався надавати Клієнту професійну правничу допомогу у вигляді консультування з різних питань правового характеру, представництва у судах всіх інстанцій та юрисдикцій при розгляді справ, учасником яких є Клієнт, та в органах примусового виконання рішень (державної виконавчої служби та у приватних виконавців) при здійсненні виконавчих проваджень, учасником яких є Клієнт; представництва в інших органах державної виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та перед приватними особами, у правоохоронних органах, нотаріусів та інших осіб з метою захисту прав і законних інтересів Клієнта (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.2 Договору конкретний вид і обсяг правничої допомоги визначається дорученнями Клієнта, які Адвокат приймає до виконання, виходячи з вільного часу, професійної компетенції (досвіду) та можливості (вірогідності) досягнення того результату, який бажає Клієнт. Зміст доручення може бути узгоджений усно або письмово в додатках (додаткових угодах) до цього Договору, які з моменту їх підписання стають невід`ємною частиною Договору. Адвокат може відмовити Клієнту в прийнятті доручення без пояснення причин.

За змістом п. 1.4 Договору Клієнт за цим Договором зобов`язується, зокрема, сплачувати Адвокату гонорар у розмірі та в порядку, що визначається згідно додатків (додаткових угод) до Договору, які після їх підписання стають його невід`ємною частиною.

Умовами п. 2.1 Договору передбачено, що Адвокат, здійснюючи представництво в судах, має право вчиняти в інтересах Клієнта усі процесуальні дії, передбачені процесуальним законом, в тому числі: підписувати від імені Клієнта і подавати до судів та відкликати позовні заяви, інші заяви по суті спору, апеляційні та касаційні скарги, інші заяви, скарги та клопотання (скарги на дії державного або приватного виконавця, тощо); знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати фотокопії, заявляти відводи, клопотання, брати участь у судових засіданнях, давати суду усні й письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають при розгляді справ та під час проведення судових експертиз, заперечувати проти клопотань, доводів, міркувань інших учасників справи, укладати й підписувати від імені Клієнта мирову угоду, користуватися іншими правами, наданими процесуальним законом.

Згідно із п. 5.1 Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та діє протягом всього часу надання правничої допомоги, а в частині конкретного доручення Клієнта з моменту його прийняття Адвокатом. Цей Договір діє протягом всього часу, коли Клієнт потребує правничої допомоги, доки Сторони не приймуть рішення про припинення надання правничої допомоги.

27.06.2024 між Адвокатом та Клієнтом було підписано додаткову угоду № 1 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 27/6-24 від 27.06.2024 (далі Додаткова угода), відповідно до п. 1 якої передбачено, що Клієнт доручає, а Адвокат в межах надання правничої допомоги за цим Договором приймає доручення щодо ведення в господарському суді першої інстанції справи за позовом Клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю «Все для даху» (далі - ТОВ «Все для даху») про розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 3 від 01.07.2016 року, виселення ТОВ «Все для даху з нежитлових приміщень об`єктів нерухомого майна за адресами: Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Одеська, 80-а будівля прохідної, офісне приміщення площею 20 кв.м., і вул. Одеська, 80-в - приміщення на першому поверсі адмінбудівлі літ. А-2 (вбиральня площею 7,3 кв.м. та приміщення площею 33,9 кв.м.) і приміщень 2-го поверху загальною площею 320 кв.м., і передання цих приміщень Клієнту; стягнення з ТОВ «Все для даху» заборгованості за вказаним договором оренди.

Згідно з п. 2 Додактової угоди передбачено, що гонорар за надання правничої допомоги згідно цієї Додаткової угоди визначається у фіксованому розмірі 20 000,00 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.), що не залежить від кількості часу, фактично витраченого Адвокатом на надання правничої допомоги, в якому провадженні (загальному чи спрощеному) буде розглядатись справа, і яке рішення прийме суд за результатами розгляду справи, та підлягає сплаті на підставі рахунку Адвоката або готівкою протягом 10 днів після прийняття господарським судом рішення по суті спору або ухвали, якою завершується розгляд справи в суді 1 інстанції.

Відповідно до п. 5 Додатквої угоди визначено, що Сторони погодили, що правнича допомога згідно цієї Додаткової угоди вважається наданою належним чином з моменту прийняття рішення господарським судом 1 інстанції за результатами розгляду справи, або ухвали якою завершується розгляд справи.

Договір та додаткова угода підписані обома стороами без зауважень та заперечень.

Позивачем на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу надано суду:

1. Акт від 30.07.2026 здачі-приймання наданих послуг з правничої допомоги згідно Договору від 27.06.2024 № 27/6-24 про надання професійної правничої допомоги, Додаткової угоди № 1 від 27.06.2024. Вказаний акт підписано та скріплено печатками Адвоката і Клієнта без будь-яких зауважень та заперечень. Зі змісту наведеного акту вбачається, що Адвокатом були надані Клієнту послуги з правничої допомоги згідно Договору про надання професійної правничої допомоги № 27/6-24 від 27.06.2024, Додаткової угоди № 1 від 27.06.2024 до цього Договору, а саме:

- найменування послуги (правничої допомоги): ведення в господарському суді Миколаївської області (суді 1 інстанції) справи № 915/781/24 за позовом ТОВ Первомайський «РАЙАГРОБУД» до ТОВ «ВСЕ ДЛЯ ДАХУ» про розірвання договору оренди, виселення з нежитлових приміщень, стягнення заборгованості; сума: 20 000,00 грн.

2. Рахунок № 30/07-26 від « 30» липня 2026 року про сплату гонорара за надання правничої допомоги адвоката на суму 20 000,00 грн за послугу «ведення в господарському суді Миколаївської області справи № 915/781/24 за позовом ТОВ Первомайський «РАЙАГРОБУД» до ТОВ «ВСЕ ДЛЯ ДАХУ» про розірвання договору оренди, виселення з нежитлових приміщень, стягнення заборгованості». В рахунку підставою платежу зазначено: «Договір про надання професійної правничої допомоги № 27/6-24 від 27 червня 2024 року, Додаткова угода № 1 від 27 червня 2024 року».

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд зауважує, що з аналізу наведених вище положень Договору, з Додатковою угодою до нього, а також Акту здачі-приймання наданих послуг вбачається, що розмір витрат на правничу допомогу встановлено Сторонами (Адвокатом та Клієнтом) у фіксованому розмірі.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункт 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Водночас, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

У кожній окремій справі суд виходить з конкретних особливих обставин, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про підставність витрат заявника на правничу допомогу.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 20.02.2024 у справі № 916/2492/22.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд звертається до правової позиції, що викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо (п.п. 8.39-8.41 постанови Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21).

При цьому, у додатковій постанові Верховного Суду від 24.06.2019 у справі № 904/64/18 зроблено висновок про те, що виходячи зі змісту положень ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Подібний за змістом висновок зроблено Верховним Судом у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі № 911/1563/18, в якій зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Вказаної позиції також дотримується Верховний Суд у додатковій постанові від 26.06.2019 у справі № 910/9241/18, в якій судом зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Разом із тим, будь-яких заперечень, у тому числі контррозрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку позивачем відповідних витрат на правничу допомогу відповідачем не надано.

Суд зауважує, що вирішуючи заяву сторони судового процесу щодо понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, суд вважає, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю Первомайський «Райагробуд» витрати на правничу допомогу по даній справі в розмірі 20 000,00 грн відповідають встановленим критеріям.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки, за наслідками розгляду спору в справі 915/967/25 позов було задоволено частково, то витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Все для даху» (Україна, 55214, Миколаївська обл., місто Первомайськ, вулиця Одеська, будинок 80; код ЄДРПОУ 35965005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Первомайський «Райагробуд» (Україна, 55214, Миколаївська обл., місто Первомайськ, вулиця Одеська, будинок 80; код ЄДРПОУ 03585403) витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 19 978,48 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткового рішення складено 06.08.2026.

Суддя Н.О. Семенчук