Рішення № 138783553, 27.07.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2026 Справа № 914/2264/25

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Анни Сніжани Дудяк розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області в інтересах держави в особі

позивача: Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Обслуговуючого кооперативу «Гаражно будівельний кооператив «Пікап», с. Зелів, Яворівський район, Львівська область,

предмет позову: витребування земельної ділянки з незаконного володіння у комунальну власність,

підстава позову: порушення порядку відчуження земельної ділянки,

за участю представників:

прокуратури: Винницька Леся Миколаївна,

позивача: Поліщук Ольга Степанівна,

відповідача: не з`явився.

1. ПРОЦЕС

1.1. Господарський суд Львівської області 23.07.2025 отримав позовну заяву керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області в інтересах держави в особі позивача Львівської міської ради до Обслуговуючого кооперативу «Гаражно будівельний кооператив «Пікап» про витребування земельної ділянки з незаконного володіння у комунальну власність.

1.2. Ухвалою від 28.07.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 13.08.25 на 11:20 год.

1.3. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

1.4. Зокрема, до суду 30.07.2025 надійшла заява відповідача про відвід судді Ростислава Матвіїва від розгляду справи № 914/2264/25.

1.5. Ухвалою від 01.08.2025 суд визнав відвід судді Матвіїва Р.І. необґрунтованим та передав справу для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу №914/2264/25.

1.6. Господарський суд Львівської області у складі судді Никон О.З. 05.08.2025 відмовив у задоволенні заяви представника про відвід судді Матвіїва Р.І. від розгляду справи №914/2264/25 та передав справу раніше визначеному складу суду для розгляду.

1.7. Ухвалою від 15.10.2025 суд зупинив провадження у справі № 914/2264/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №922/2555/21.

1.8. Встановивши, що 29.10.2025 Велика Палата Верховного Суду не прийняла до розгляду справу №922/2555/21 та повернула її Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду, суд 05.11.2025 поновив провадження у справі.

1.9. Ухвалою від 11.03.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви у справі № 914/2264/25 без руху та про залишення позовної заяви у справі без розгляду.

1.10 . В ухвалі суду від 11.03.2026 суд, з огляду на обраний спосіб захисту та суб`єктний склад учасників спору, з урахуванням наведених прокурором обґрунтувань підстав для представництва в суді законних інтересів держави у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», дійшов висновку про доведеність статусу позивача як уповноваженого суб`єкта у правовідносинах щодо витребування земельної ділянки та наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Львівської міської ради.

1.11 . В судовому засіданні 15.04.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті.

1.12. Представник відповідача у судове засідання 15.07.2026 не з`явився, про причини неявки не повідомив.

1.13. В судовому засіданні 15.07.2026 суд, за участю прокурора та представника позивача розглянув справу по суті та оголосив перерву в судовому засіданні для ухвалення та проголошення рішення до 27.07.2026.

1.14. В судовому засіданні 27.07.2026 суд проголосив скорочене рішення.

2. СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

2.1. Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі міської ради із вимогою про витребування з незаконного володіння Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» у комунальну власність Львівської територіальної громади в особі Львівської міської ради земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:12:005:0168, площею 0,1000 га.

2.2. Позовні вимоги ґрунтуються на доведенні прокурором юридичного факту недобросовісної поведінки відповідача при набутті у власність спірної земельної ділянки (фактична підстава позову).

2.3. Правовою ж підставою позову прокурором визначено норму ст. 387 Цивільного кодексу України.

2.4. В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що:

- набуття відповідачем права власності на земельну ділянку відбулось всупереч ст. 41 Земельного кодексу України, за відсутності такої можливості у затвердженій містобудівній документації;

- відповідачу передано у власність земельну ділянку за категорією земель землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яким присвоєно код КВЦПЗ 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, водночас відповідно до ст. 41 Земельного кодексу України гаражно-будівельним кооперативам земельні ділянки можуть надаватись лише для гаражного будівництва та з цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови;

- проект відведення земельної ділянки кооперативу та технічна документація щодо поділу ділянки відсутні, заява відповідача та рішення Рясне-Руської сільської ради не містять жодних даних щодо необхідності забезпечення 3 членів Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» умовами для зберігання транспортних засобів (їх наявності, кількості тощо), обґрунтувань розміру земельної ділянки, яка необхідна для цих цілей площею 0,1000 га (по 0,0333 га для гаражного будівництва на кожного члена кооперативу), а статутні види діяльності кооперативу суперечать цілям задоволення мінімальних потреб членів кооперативу у забезпеченні місця для зберігання транспортного засобу.

2.5. На обґрунтування недобросовісності відповідача прокурор зазначає, що відповідач набув право власності на 13 земельних ділянок загальною площею 71 597,00 кв. м для спорудження трьох гаражів для задоволення та обслуговування мінімальних потреб трьох членів кооперативу, в той час як законом визначено можливість реалізації права на безоплатну передачу у власність земельної ділянки комунальної власності одноразово, що свідчить про факт зловживання правом.

2.6. Позивач підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених прокурором у позові.

2.7. Відповідач заперечив заявлені позовні вимоги та зазначив, що звертаючись із заявою про надання земельної ділянки, відповідач мав законні підстави вважати, що Рясне-Руська сільська рада є належним суб`єктом, наділеним повноваженнями розпоряджатись спірною земельною ділянкою.

2.8. Недобросовісність відповідача прокурором не доведена, відповідач не повинен виправляти помилки органу, до компетенції якого віднесено повноваження розпорядження землями комунальної власності.

2.9. Сере іншого, на переконання відповідача:

- законом не заборонено надання земельної ділянки кооперативу у власність для будівництва гаражів за рахунок (категорії) земель транспорту з КВЦПЗ 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства;

- використання земельної ділянки для розміщення та експлуатації гаражів у складі гаражно-будівельного кооперативу відповідає функціональному призначенню земельної ділянки, планування території у межах містобудівної документації є необхідним у випадку створення об`єкта;

- статут відповідача не містить положень про порядок розподілу прибутків між засновниками (учасниками) обслуговуючого кооперативу, тому помилковим є твердження позивача про те, що відповідач створений не з метою гаражного будівництва, а з метою отримання прибутку;

- безпідставним є оцінка площі переданої кооперативу земельної ділянки на відповідність вимогам ст. 121 Земельного кодексу України, оскільки відповідна норма регулює норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.

2.10. Окрім того, відповідач зазначає, що обраний прокурором спосіб захисту є неналежним, оскільки витребування від особи майна, яке передано власником з власної волі є неможливим.

2.11. На день подання позовної заяви у липні 2025 році трирічний строк позовної давності минув, незалежно від того, з якої календарної дати обчислювати початок його перебігу - 23.08.2019 (момент первинного вибуття спірної земельної ділянки з комунальної власності Львівської міської ради у державну власність) чи 12.11.2020 (момент передання цієї ділянки у власність відповідача).

2.12. Орієнтовний розмір судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу становить 70 000, 00 грн.

3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

3.1. Ухвалою Львівської міської ради № 4647 від 14.02.2019 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації частини земель міста Львова, орієнтовною площею 209,0 га (території, які межують з Рясне-Руською сільською радою), включно з ділянкою № 15, площею 91,1650 га, з кадастровим номером 4610136300:06:012:0003 (16.00 землі запасу) за рахунок земель запасу промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п. 1.13).

3.2. Відповідно до п. 2 ухвалено Львівській міській раді зареєструвати речове право на земельні ділянки, передати ці ділянки комунальної власності до земель державної власності, підписати акт приймання передачі із Львівською обласною державною адміністрацією, а останній рекомендовано розглянути питання прийняття у державну власність цих ділянок з подальшою передачею у комунальну власність територіальної громади Рясне-Руської сільської ради.

3.3. Відповідно до Державного реєстру прав на нерухоме майно 19.12.2019 за Рясне-Руською сільською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку, площею 91,165 га, за кадастровим номером 4610136300:06:012:0003, яка належить до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, з цільовим призначенням 16.00 землі запасу. Вказана земельна ділянка передана до земель комунальної власності Рясне-Руської сільської ради згідно з розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації № 1483/0/5-19 від 15.12.2019. А 03.06.2020 право власності погашено з підстав поділу об`єкта.

3.4. Про прийняття до земель комунальної власності Рясне Руської сільської ради Яворівського району Львівської області земельних ділянок державної власності, зокрема із кадастровим номером 4610136300:06:012:0003, площею 91,165 га, радою прийнято рішення №3365 від 18.12.2019.

3.5. До цього власниками вказаної земельної ділянки були Львівська міська рада (19.03.2019) і Львівська обласна державна адміністрація (29.11.2019).

3.6. Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 3432 від 03.01.2020 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання щодо восьми земельних ділянок, у тому числі й стосовно ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:012:0003, яку дозволено поділити на 13 земельних ділянок.

3.7. Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 3698 від 19.05.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок» вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, площею 91,165 га, на 13 земельних ділянок, серед яких ділянка № 7, площею 21, 8466 га, (4610136300:06:012:0008).

3.8. Вказаним рішенням також вирішено зареєструвати право комунальної власності за Рясне-Руською сільською радою (п. 2), надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою для зміни цільового призначення земельних ділянок № 1 - № 10 з КВЦПЗ 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) на КВЦПЗ 01.05 для індивідуального садівництва (п. 3), змінено функцію використання земель в межах категорії (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення) на земельні ділянки № 11 - № 13 з КВЦПЗ 16.00 землі запасу на КВЦПЗ 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для розміщення та обслуговування гаражного кооперативу (п. 4).

3.9. В подальшому, рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 4194 від 11.09.2020 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок, серед яких і ділянка з кадастровим номером 4610136300:06:012:0008, загальною площею 21, 8466 га.

3.10. Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 4584 від 22.10.2020 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:012:0008, загальною площею 21, 8466 га, на земельні ділянки згідно з переліком, серед яких зокрема, земельна ділянка кадастровий номер 4610137500:12:005:0168, площею 0, 1 га.

3.11. Відділом у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області 21.10.2020 зареєстровано земельну ділянку, кадастровий номер 4610137500:12:005:0168, площею 0, 1 га, з цільовим призначенням 16.00 землі запасу.

3.12. Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» звертався до Рясне Руського сільського голови із зверненнями:

- від 30.09.2020 про розгляд можливості передачі земельної ділянки площею 2, 5457 га 12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства для розміщення та обслуговування гаражного кооперативу, яка знаходиться в м. Львів на території, що межує з Рясне Руською сільською радою;

- від 11.11.2020 про розгляд можливості передати у власність Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» земельних ділянок: площею 0, 0982 га, площею 0, 0982 га, площею 0, 0982 га, площею 0, 0982 га, площею 0, 1239 га, площею 0, 1000 га, площею 0, 10 га, площею 0, 10 га, площею 0, 10 га, площею 0, 10 га, площею 0, 10 га, площею 3, 2914 га.

3.13. Рясне - Руською сільською радою Яворівського району Львівської області 12.11.2020 прийнято рішення № 4822 про передачу Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» земельної ділянки площею 0, 1000 га (кадастровий номер 4610137500:12:005:0168), Львівська область, місто Львів, (територія, що межує з Рясне Руською сільською радою) у власність для будівництва та обслуговування гаражів код КВЦПЗ 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, із земель запасу, що не надані у власність або користування громадянам чи іншим юридичним особам.

3.14. Окрім того, рішенням № 4822 зобов`язано Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» забезпечити зміну виду використання земельної ділянки з КВЦПЗ 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) на КВЦПЗ 12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для розміщення та обслуговування гаражного кооперативу).

3.15. Згідно з долученими витягами з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:12:005:0168 станом на 26.08.2025 цільове призначення ділянки 12.04 «Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства». Власник ділянки Обслуговуючий кооператив «Гаражно будівельний кооператив «Пікап».

3.16. Відповідно до ухвали Львівської міської ради № 6 від 29.12.2020 «Про функціонування Львівської міської територіальної громади» визначено Львівську міську територіальну громаду правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, територія яких включена до території Львівської міської територіальної громади, а саме Брюховицької, Винниківської, Рудненської, Грибовицької (Жовківський район), Грядівської (Жовківський район), Дублянської міської ради (Жовківський район), Зашківської (Жовківський район), Малехівської (Жовківський район), Лисиничівської (Пустомитівський район), Рясне-Руської (Яворівський район) відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

3.17. Відповідно до ухвали Львівської міської ради № 7 від 29.12.2020 «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради» припинено шляхом приєднання до Львівської міської ради Рясне-Руської сільської ради (код ЄДРПОУ 04373138). Встановлено, що Львівська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків місцевих рад, зазначених у пункті 1 цієї ухвали. Тобто, Львівська міська рада є правонаступником Рясне Руської сільської ради з 29.11.2020.

3.18. Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради листом від 03.06.2022 повідомило прокуратуру про те, що земельна ділянка з кадастровим номером № 4610137500:12:005:0168 відповідно до експлікації генерального плану міста Львова (основне креслення масштабу 1:10?000), затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2010 №?3924, розташована в межах території міських та районних парків.

3.19. Відповідно до плану зонування території Залізничного району, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 21.05.2015 № 4657, за функціональним регламентом (базове зонування) функціональне зонування для земельної ділянки з кадастровим номером № 4610137500:12:005:0168 не визначено.

3.20. Згідно зі схемою зонування за планувальним регламентом плану зонування території Залізничного району вказана земельна ділянка розташована в межах підзони VІ периферійної зони з коефіцієнтом цінності 0.37, а також згідно з санітарно-гігієнічним регламентом в межах підзони САН-1 - санітарно-захисні зони підприємств та поза межами підзон за природно-заповідним, історико-архітектурним та інженерно-геологічним регламентами. В межі опрацювання містобудівної документації с. Рясне-Руське земельна ділянка з кадастровим номером № 4610137500:12:005:0168 не входить, оскільки розташована на території міста Львова.

4. ВИСНОВКИ СУДУ

4.1. Прокурор у справі, захищаючи інтереси територіальної громади, просить суд витребувати спірну земельну ділянку з незаконного володіння відповідача.

4.2. Так, обґрунтовуючи відсутність підстав для набуття відповідачем прав власності на спірний об`єкт цивільних прав прокурор зазначає, що передача відповідачу у власність земельної ділянки відбулась всупереч визначеному у ст. 41 Земельного кодексу України порядку, зокрема за відсутності плану зонування та детального плану території; для цілей землекористування, відмінних від цільового призначення земельної ділянки та у розмірі, що перевищує потреби членів кооперативу.

4.3. Статтею 41 Земельного кодексу України передбачено підстави набуття земельних ділянок житлово-будівельних (житлових) і гаражно - будівельних кооперативів. Зокрема, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

4.4. Крім цього, підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності регламентовані ст. 116 Земельного кодексу України. Так, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

4.5. Щодо отримання земельної ділянки у спеціальний спосіб, передбачений ст. 41 Земельного кодексу України, суд зазначає таке.

4.6. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 906/260/21 (постанова від 13.09.2022) вказав, що питання щодо застосування положень статей 41, 134 Земельного кодексу України вже було предметом розгляду Верховного Суду, зокрема, у постанові від 30.05.2018 у справі № 910/9373/17, у спорі щодо набуття гаражно-будівельним кооперативом на підставі статті 41 Земельного кодексу України земельних ділянок для гаражного будівництва. Так, Верховий Суд у постанові від 30.05.2018 у справі № 910/9373/17 констатував, що системне тлумачення статті 41 Земельного кодексу України у поєднанні з іншими положеннями Земельного кодексу України (зокрема статтею 134 Земельного кодексу України - щодо продажу земельних ділянок на торгах) дає підстави для висновку про винятковість можливості передання гаражно-будівельним кооперативам на підставі статті 41 Земельного кодексу України земельних ділянок безоплатно у власність, тобто таке передання повинно бути обумовлене особливими (виключними) цілями, що випливають зі змісту діяльності гаражно-будівельного кооперативу та кооперативу в цілому - задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів - та конкретного предмету (напрямку) його діяльності.

4.7. При вирішенні питання щодо передання безоплатно у власність гаражно-будівельного кооперативу земельної ділянки, яку такий кооператив просить передати для гаражного будівництва в порядку статті 41 Земельного кодексу України, наявність у суб`єкта звернення статусу, що відповідає передбаченим даною статтею положенням (гаражно-будівельний кооператив), не є достатньою підставою для передання безоплатно у власність кооперативу земельної ділянки будь-якого розміру. Натомість заявник повинен довести та обґрунтувати, а орган, що здійснює розпорядження земельною ділянкою, повинен перевірити наявність чи відсутність тих обставин, що членам гаражно-будівельного кооперативу для задоволення їх мінімальних потреб у забезпеченні місця для зберігання транспортного засобу (гараж) необхідні відповідні (конкретно заявлені) земельні ділянки, тобто документація землеустрою повинна містити в тому числі належне обґрунтування (розрахунок) щодо необхідності виділення членам кооперативу відповідних земельних ділянок відповідної площі.

4.8. Відповідач у справі зазначає про висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладені у постанові від 17.12.2024 у справі № 914/33/24, щодо застосування положень ст. 41 Земельного кодексу України, про те, що «зі змісту вказаної норми не вбачається обмежень щодо категорії землі, яку може бути передано у власність або надано в оренду, зокрема, гаражно-будівельним кооперативам для гаражного будівництва за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування».

4.9. Як встановив суд, на момент передачі спірної земельної ділянку у власність відповідача цільовим призначенням ділянки було 16.00 землі запасу і на виконання рішення Рясне - Руською сільською радою Яворівського району Львівської області № 4822 від 12.11.2020 цільове призначення ділянки змінено на 12.04 «Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства», категорія земель «Землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення».

4.10. До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування (ст. 38 Земельного кодексу України), а землями промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності (ст. 65 Земельного кодексу України).

4.11. Статтею 134 Земельного кодексу України передбачено випадки обов`язкового продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах). Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до ч. 2 вказаної статті не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).

4.12. Однак суд зауважує, що гараж чи гаражний комплекс, для будівництва якого отримана земельна ділянка, не є об`єктом транспортної інфраструктури.

4.13. Так, транспортною інфраструктурою є сукупність об`єктів (підприємств, закладів), які займаються ремонтом, будівництвом та реконструкцією, а також експлуатаційним утриманням доріг, мостів та інших дорожніх шляхів. Транспортна інфраструктура забезпечує наявність рівних та якісних доріг, а також зберігання їх у гарному стані. Транспортна інфраструктура - економічно збалансована сукупність шляхів сполучення, рухомого складу, засобів управління і зв`язку, що забезпечує роботу всіх видів транспорту. Транспортна інфраструктура це також сукупність споруд, системи мереж сполучень усіх видів транспорту, що задовольняють потреби населення та виробництва у перевезеннях пасажирів і вантажів. До складу транспортної інфраструктури належать залізниці, залізничні вузли й станції, автомобільні дороги, автомагістралі, вулиці, авіалінії та аеропорти, річкові шляхи й порти, морські порти, канатні дороги, монорейкові шляхи, складські та ремонтні заклади, вантажні термінали.

4.14. Враховуючи зазначене та відсутність у відповідача жодного випадку, передбаченого ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, вбачається, що передати у приватну власність земельну ділянку комунальної власності гаражному кооперативу можна було на конкурентних засадах (земельних торгах), чого здійснено не було.

4.15. Водночас у згаданій постанові Верховного Суду у № 914/33/24 також зазначено, що достеменному дослідженню та встановленню судом на загальних підставах підлягають обставини щодо необхідності отримання гаражно-будівельним кооперативом в оренду земельної ділянки у конкретному заявленому розмірі, зважаючи на наявність дійсної необхідності у задоволенні мінімально обґрунтованих потреб членів гаражно-будівельного кооперативу у забезпеченні місця для зберігання транспортного засобу (гараж) та їх кількості.

4.16. Щодо статусу відповідача та наявності дійсної необхідності у задоволенні мінімально обґрунтованих потреб членів гаражно-будівельного кооперативу у забезпеченні місця для зберігання транспортного засобу суд зазначає таке.

4.17. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про кооперацію» обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

4.18. Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» є юридичною особою (гаражним кооперативом), створена 10.09.2020, засновники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Засновники Кооперативу після його державної реєстрації набувають статусу членів Кооперативу.

4.19. Відповідно до Статуту Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» є юридичною особою (гаражним кооперативом), утворюється шляхом об`єднання фізичних осіб для спільної обслуговуючої, виробничої, інвестиційної, трудової та будь-якої іншої не забороненої чинним законодавством України господарської діяльності у сфері будівництва та експлуатації гаражних комплексів з супутньою інфраструктурою для обслуговування автотранспортних засобів.

4.20. Тип Кооперативу - обслуговуючий кооператив. Напрям діяльності Кооперативу гаражний кооператив (п. 1.6 Статуту). Метою Кооперативу є задоволення потреб його членів та мешканців прилеглих територій шляхом здійснення будівництва гаражів та супутніх споруд для обслуговування транспорту та провадження господарської діяльності на збудованих об`єктах (п. 2.1 Статуту).

4.21. Згідно із ч. 5 ст.7 Закону України «Про кооперацію» чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.

4.22. Водночас у ст. 10 Закону України «Про кооперацію» визначено, що кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство. Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів (ст. 11 Закону України «Про кооперацію»).

4.23. Доказів іншої чисельності членів кооперативу (відповідача), аніж 3, зокрема рішень правління/голови кооперативу про прийняття нових членів кооперативу, відповідач до справи не долучив.

4.24. Прокурор зазначає, що при визначення розміру земельної ділянки, необхідної для здійснення гаражного будівництва з розрахунку необхідної площі земельної ділянки для потреб постійного чи тимчасового зберігання автомобіля на 1 члена кооперативу, варто взяти до уваги норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам у власність, визначені у ст. 121 Земельного кодексу України.

4.25. Зокрема, як визначено у п. д ч.1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

4.26. Окрім того, як визначено у п. 4.6. Державних будівельних норм України «Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів. ДБН В.2.3-15:2007» мінімальна необхідна площа конкретної ділянки (території) для постійного чи тимчасового зберігання автомобілів на відкритих автостоянках визначається, виходячи з норми 25 м2 на розрахунковий автомобіль, а в гаражах, залежно від їхньої поверховості, згідно з таблицею 1.

4.27. У таблиці наведено розрахунок норм площі забудови та розміру земельної ділянки з урахуванням поверховості гаражів.

4.28. Відповідач зазначив, що норми ст. 121 Земельного кодексу України не підлягають застосуванню при передачі у власність земельної ділянки житлово будівельним та гаражним кооперативам, оскільки регламентують порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянам України (фізичним особам).

4.29. Натомість суд зауважує, що з огляду на організаційно правову форму відповідача (обслуговуючий кооператив), членство у Обслуговуючому кооперативі «Гаражно будівельний кооператив «Пікап» виключно фізичних осіб, суд, при оцінці обґрунтованості передачі рішенням Рясне - Руської сільської ради Яворівського району Львівської області відповідачу у власність земельної ділянки, враховує, що у ст. 121 Земельного кодексу України та Державних будівельних визначено норми необхідної площі ділянки для зберігання автомобілів.

4.30. Разом з тим, як встановив суд, при зверненні до органу місцевого самоврядування із заявами про передачу у власність Обслуговуючому кооперативу у власність земельної ділянки заявник жодним чином не обґрунтував необхідність виділення земельної ділянки для задоволенні мінімально обґрунтованих потреб членів гаражно-будівельного кооперативу у забезпеченні місця для зберігання транспортного засобу (гараж).

4.31. Як встановив суд, при прийнятті оскаржуваного рішення органом місцевого самоврядування не здійснювалося дослідження обґрунтованості передання відповідачу у складі трьох засновників земельної ділянки саме для будівництва та обслуговування гаражів саме в розмірі 0, 10 га. Крім цього, статутні види діяльності кооперативу суперечать цілям задоволення мінімальних потреб членів кооперативу у забезпеченні місця для зберігання транспортного засобу.

4.32. Окрім того, у ст. 41 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент прийняття рішення Рясне - Руською сільською радою Яворівського району Львівської області про передачу у власність відповідача земельної ділянки, передбачено, що у власність гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів місцевого самоврядування земельні ділянки для гаражного будівництва передаються безоплатно у власність у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

4.33. Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради листом від 03.06.2022 повідомило прокуратуру про те, що земельна ділянка з кадастровим номером № 4610137500:12:005:0168 відповідно до експлікації генерального плану міста Львова (основне креслення масштабу 1:10?000), затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2010 №?3924, розташована в межах території міських та районних парків.

4.34. Відповідно до плану зонування території Залізничного району, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 21.05.2015 № 4657, за функціональним регламентом (базове зонування) функціональне зонування для земельної ділянки з кадастровим номером № 4610137500:12:005:0168 не визначено.

4.35. Згідно зі схемою зонування за планувальним регламентом плану зонування території Залізничного району вказана земельна ділянка розташована в межах підзони VІ периферійної зони з коефіцієнтом цінності 0.37, а також згідно з санітарно-гігієнічним регламентом в межах підзони САН-1 - санітарно-захисні зони підприємств та поза межами підзон за природно-заповідним, історико-архітектурним та інженерно-геологічним регламентами. В межі опрацювання містобудівної документації с. Рясне-Руське земельна ділянка з кадастровим номером № 4610137500:12:005:0168 не входить, оскільки розташована на території міста Львова.

4.36. Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (пункт 2 частина 1 статті 1).

4.37. Відповідно до статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генплан населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генплан населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

4.38. Стаття 24 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» регламентує особливості регулювання земельних відносин при здійсненні містобудівної діяльності.

4.39. Відповідно до ч. 3 вказаної статті у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, крім випадків: 1) розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи; 2) приватизації громадянином земельної ділянки, наданої йому в користування відповідно до закону; 3) надання земельної ділянки, розташованої на території зони відчуження чи зони безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 4) надання земельної ділянки для розміщення лінійних об`єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, ліній електропередачі, зв`язку); 5) буріння, влаштування та підключення нафтових і газових свердловин за межами населених пунктів; 6) будівництва, експлуатації військових та інших оборонних об`єктів.

4.40. Проте будь-якого із перелічених випадків у спірній ситуації не було, відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 4610137500:12:005:0168 в межах діючого станом на 22.10.2020 генплану с. Рясне-Руська Яворівського району відсутні. Отже передача спірної земельної ділянки комунальної власності у власність відповідача за відсутності затвердженого плану зонування або детального плану території не відповідала встановленому законом порядку.

4.41. Підсумовуючи, суд зазначає, що при передачі у власність відповідача, Обслуговуючого кооперативу «Гаражно будівельний кооператив «Пікап» спірної земельної ділянки допущено порушення встановленого земельним законодавством порядку розпорядження земельною ділянкою комунальної власності.

4.42. Суд враховує, що відповідач набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі рішення Рясне - Руської сільської ради Яворівського району Львівської області 12.11.2020 прийнято рішення № 4822 від 12.11.2020 про передачу Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» земельної ділянки площею 0, 1000 га (кадастровий номер 4610137500:12:005:0168).

4.43. Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (пункт 8.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21; пункт 9.67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21).

4.44. У разі державної реєстрації права власності за іншим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 та постанови Верховного Суду від 18.02.2025 у справі № 914/1334/22, від 28.05.2025 у справі № 914/1337/22).

4.45. Відповідно до ч. 2 ст. 391 Цивільного кодексу України якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу.

4.46. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 Цивільного кодексу України). Водночас норми ст.. 388 Цивільного кодексу України регламентують право власника на витребування майна від добросовісного набувача.

4.47. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15 (911/3692/20). Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

4.48. Таким чином, неправомірність набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а набуття права власності може залежати від законності і добросовісності такого набуття.

4.49. Добросовісність та недобросовісність характеризують насамперед ступінь обізнаності набувача про правомірність набуття майна в особи, яка немає права на його відчуження. Водночас такі категорії, як "добросовісність", яка належить до фундаментальних засад цивільного права (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України), а також недобросовісність не можуть тлумачитися або застосовуватися формально, ґрунтуватися на припущеннях.

4.50. Добросовісність набувача презумується (ч. 5 ст. 12 Цивільного кодексу України), тобто набувач буде вважатися добросовісним доки не буде доведено протилежне. Добросовісність дій набувача визначається судом у кожному конкретному випадку.

4.51. Судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 18.09.2025 у справі № 922/82/20 зазначає, що поширеним є підхід, відповідно до якого добросовісним набувачем є особа, яка в момент набуття майна не знала і не могла знати, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Натомість недобросовісний набувач на момент відчуження спірного майна достеменно знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження немає права.

4.52. Основними критеріями, які визначають добросовісність/недобросовісність набувача майна є такі категорії, як "знав/не знав", "міг знати/не міг знати".

4.53. За загальним правилом, під поняттям "знав" необхідно розуміти не лише безпосередню обізнаність особи в тому, що вона набуває майно в суб`єкта, який не наділений правом на його відчуження, а й водночас усвідомлення факту порушення своїми діями прав іншої особи. Що ж до поняття "міг знати", то воно характеризує недобросовісність того володільця (набувача), який хоч і не був безпосередньо інформований про відсутність у відчужувача права на відчуження майна, але, проявивши принаймні розумну обачність, міг знати про це.

4.54. Оцінюючи обставини набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку на предмет добросовісності з урахуванням згаданих вище критеріїв суд враховує, що порядок набуття у власність гаражно-будівельними кооперативами за рішенням органів місцевого самоврядування земельних ділянок для гаражного будівництва є законодавчо регламентованим, а тому відповідач, звертаючись до органу місцевого самоврядування, мав можливість та повинен був ознайомитись із відповідними законодавчими нормами.

4.55. Окрім того, як зазначав суд, у ст. 41 Земельного кодексу України у відповідній редакції передбачалось, що у власність гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів місцевого самоврядування земельні ділянки для гаражного будівництва можуть передаватись безоплатно у власність у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

4.56. Містобудівна документація є загальнодоступною, зокрема на вебсайті Львівської міської ради в онлайн доступі розміщено Генеральний план м. Львова, тощо. Отже відповідач міг ознайомитись із відповідною документацією, маючи намір набути у власність земельну ділянку у порядку, передбаченому ст. 41 Земельного кодексу України.

4.57. Натомість, як встановив суд, відповідач, звертаючись до Рясне Руського сільського голови із зверненнями від 30.09.2020, від 11.11.2020 про розгляд можливості передачі 13 земельних ділянок жодних обґрунтувань розміру земельних ділянок, що мав на меті набути у власність, мету землекористування (задоволення мінімальних потреб членів кооперативу у забезпеченні місця для зберігання транспортного засобу, тощо), не зазначив.

4.58. Суд враховує підходи до оцінки судом критерію добросовісності набуття права власності, що сформовані Великою Палатою Верховного Суду (зокрема і у постанові від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18) про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови від 22 червня 2021 року у справі N 200/606/18 (пункт 61), від 23 листопада 2021 року у справі N 359/3373/16-ц (пункт 211), від 6 липня 2022 року у справі N 914/2618/16 (пункт 55), від 21 вересня 2022 року у справі N 908/976/19 (пункт 5.66)) (пункт 46).

4.59. Оскільки відповідач, звертаючись до органу місцевого самоврядування, мав можливість встановити обставину відсутності затвердженого плану зонування та детального плану території, в межах якої розташована земельна ділянка 4610137500:12:005:0168, набуття земельної ділянки у власність відбулось всупереч визначеному у ст. 41 Земельного кодексу України порядку, поведінка відповідача, у розумінні сформованих підходів до оцінки суб`єкта на відповідність критерію добросовісності, не може вважатись добросовісною.

4.60. Підсумовуючи, суд зазначає, що встановлені у цій справі обставини набуття відповідачем у власність спірної земельної ділянки, підтверджують недобросовісність відповідача, що є передумовою для захисту прав власника земельної ділянки в особі Львівської міської ради та витребування з незаконного володіння Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» у комунальну власність спірної земельної ділянки на підставі ст.. 378 Цивільного кодексу України.

4.61. Щодо втручання в право мирного володіння відповідачем майном суд застосовує сформовані Великою Палатою Верховного Суду висновки щодо дотримання стандартів "трискладового тесту" правомірності втручання держави у право власності відповідача - кінцевого набувача. Так, у постанові від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила: "критерії правомірності втручання держави у право власності закладені у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та утворюють "трискладовий тест", за допомогою якого має відбуватися оцінка відповідного втручання.

4.62. У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції містяться три норми: 1) кожна особа має право мирно володіти своїм майном; 2) позбавлення власності є допустимим винятково в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права; 3) держава має повноваження вводити у дію закони, необхідні для здійснення контролю за користуванням майном: а) відповідно до загальних інтересів; б) для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

4.63. ЄСПЛ наголошував на тому, що зазначені норми не є окремими, а друга і третя норми стосуються лише конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном. Найважливішою вимогою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції законність будь-якого втручання державного органу у право на мирне володіння майном, тобто його відповідність національному законодавству та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "East/West Alliance Limited v. Ukraine" від 23.01.2014).

4.64. Зміст "трискладового тесту" для оцінки відповідності втручання у право власності європейським стандартам правомірності такого втручання охоплює такі критерії, які мають оцінюватися у сукупності: 1) законність вручання; 2) легітимна мета (виправданість втручання загальним інтересом); 3) справедлива рівновага між інтересами захисту права власності та загальними інтересами (дотримання принципу пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою та уникнення покладення на власника надмірного тягаря). Невідповідність втручання у право власності хоча б одному із зазначених критеріїв свідчить про протиправність втручання навіть у разі дотримання національного законодавства та (або) присудження власнику компенсації.

4.65. Лише при дотриманні всіх критеріїв "трискладового тесту" можна визнати втручання держави у права пропорційним, а отже, правомірним, справедливим та виправданим. У свою чергу, з позиції ЄСПЛ, суд повинен відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку конкретно вирішувати питання пропорційності з урахуванням контекстуальних обставин справи. В одному випадку обмеження є пропорційним, а в іншому - те саме обмеження пропорційним не вважатиметься".

4.66. Оскільки суд у справі встановив обставину порушення встановленого земельним законодавством порядку реалізації права на безоплатне набуття гаражно будівельним кооперативом у власність земельної ділянки комунальної власності, дійшов висновку про обґрунтованість обраного прокурором способу захисту порушеного права, втручання суду у право власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно будівельний кооператив «Пікап» відповідає легітимній меті захисту порушеного права власника земельної ділянки комунальної власності Львівської територіальної громади в особі Львівської міської ради, а витребування земельної ділянки від відповідача не становитиме надмірний тягар для недобросовісного набувача.

4.67. Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає таке.

4.68. Відповідно до ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

4.69. Приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).

4.70. Водночас відповідно до положень п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, а відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, який затверджено Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

4.71. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

4.72. Початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, яким доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20.

4.73. Велика Палата Верховного Суду 02.07.2025 у справі № 903/602/24 зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану).

4.74. Пункт 19 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу Українивиключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025, водночас на момент звернення прокруорора до суду з позовом у справі строк позовної давності був зупиненим з 02.04.2020.

4.75. Тому твердження відповідача про те, що незалежно від того, з якої саме календарної дати обчислювати початок перебігу позовної давності 23.08.2019 (момент первинного вибуття спірної земельної ділянки з комунальної власності Львівської міської ради у державну власність) чи 12.11.2020 (момент передання цієї ділянки у власність відповідача), на день подання позовної заяви у липні 2025 році трирічний строк, установлений статтею 257 Цивільного кодексу України, сплинув є необґрунтованими.

4.76. Наслідки спливу строку позовної давності не підлягають застосуванню у цій справі.

4.77. Підсумовуючи, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

4.78. Здійснюючи розподіл понесених судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

4.79. Оскільки на момент вирішення спору у справі сторони не долучили доказів на підтвердження дійсної вартості спірного майна, зокрема звіту про експертну грошову оцінку, за відсутності доказів очевидної невідповідності визначеної позивачем ціни позову дійсній вартості спірного майна суд не вирішує питання про стягнення недоплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 231, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати з незаконного володіння Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» (81083, Львівська обл., Яворівський р-н, село Зелів, вул.Центральна, будинок 347, ідентифікаційний код 43815360) у комунальну власність Львівської територіальної громади в особі Львівської міської ради (79006, пл. Ринок, 1, м. Львів, ідентифікаційний код 04055896) земельну ділянку кадастровий номер 4610137500:12:005:0168, площею 0,1000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2204813646101, номер запису про право власності: 39295036.

3. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" (81083, Львівська область, Яворівський район, село Зелів, вулиця Центральна, будинок 347; ідентифікаційний код: 43815360) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19; ідентифікаційний код: 02910031) 4 939, 00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 06.08.2026.

Суддя Матвіїв Р.І.