Рішення № 138783501, 29.07.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026 Справа № 914/1309/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Фізичної особи-підприємця Штими Олександра Васильовича, с. Старе Давидково Мукачівського району Закарпатської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Арарта, с. Східниця Дрогобицького району Львівської області

про: стягнення заборгованості в розмірі 231 876,40 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Львівської області в систему Електронний суд надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Штими Олександра Васильовича до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Арарта про стягнення заборгованості в розмірі 240 090,40 грн., з них: 218 264,00 грн. основний борг, 21 826,40 грн. неустойка.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026, справу № 914/1309/26 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.05.2026, позовну заяву Фізичної особи-підприємця Штими Олександра Васильовича до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Арарта про стягнення заборгованості в розмірі 240 090,40 грн. залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

14.05.2026 позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 11.05.2026 про залишення позовної заяви без руху, подано на адресу суду в систему Електронний суд заяву з додатками за вх. № 13741/26.

У заяві про усунення недоліків позовної заяви за вх. № 13741/26 від 14.05.2026, позивач зазначає про те, що при формуванні первинної редакції позовної заяви в частині вимоги про стягнення неустойки була допущена технічна описка щодо правового обґрунтування заявлених нарахувань, у зв`язку із чим помилково зазначено вимогу про стягнення неустойки замість вимог, передбачених ст. 625 ЦК України. Позивач зазначає, що фактично ним заявлялись вимоги, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку із простроченням виконання Відповідачем грошового зобов`язання. На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 218 264,00 грн. - основної заборгованості, 3 725,00 грн. - 3% річних та 9 887,40 грн. - інфляційні втрати, а також судові витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.05.2026, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 16.06.2026.

29.05.2026 представником відповідача подано на адресу суду в систему Електронний суд відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 15372/26, відповідно до якого відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві.

04.06.2026 від позивача на адресу суду в систему Електронний суд надійшла відповідь на відзив з додатками за вх. № 15885/26, відповідно до якої позивач просить суд позовні вимоги задоволити повністю.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.06.2026, розгляд справи по суті відкладено на 29.07.2026.

29.07.2026 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

29.07.2026 позивачем подано на адресу суду в систему Електронний суд клопотання за вх. № 21032/26, в якому позивач просить суд розглянути справу № 914/1309/26 за відсутності позивача, за наявними матеріалами справи, а також зазначає, що позов підтримує повністю та просить його задоволити.

29.07.2026 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 29.07.2026 не здійснюється.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/1309/26.

Позиція позивача.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем договору № 21/03-02 на виконання робіт з технічного нагляду від 21.03.2025. Позивач зазначає, що надав передбачені договором послуги, а відповідач прийняв їх без зауважень, підписавши акт № 6 від 30.09.2025 на суму 110 134,00 грн та акт № 7 від 31.10.2025 на суму 108 130,00 грн. Загальна вартість прийнятих і неоплачених послуг, за твердженням позивача, становить 218 264,00 грн.

Заперечуючи проти відзиву, позивач стверджує, що обов`язок відповідача оплатити послуги виник безпосередньо з моменту підписання актів приймання-передачі, тому окрема письмова вимога за частиною другою статті 530 ЦК України не була потрібна. На думку позивача, протилежне тлумачення дозволило б замовнику невизначено довго користуватися прийнятим результатом послуг без оплати та суперечило б засадам добросовісності, розумності й справедливості.

Позивач також наголошує, що закон не встановлює обов`язкового досудового врегулювання спору цієї категорії, а тому не направлення претензії на адресу відповідача не може обмежувати його право на звернення до суду.

На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 218 264,00 грн. основної заборгованості, 3 725,00 грн. 3% річних та 9 887,40 грн. інфляційні втрати, а також судові витрати зі сплати судового збору.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву за вх. № 15372/26 від 29.05.2026, відповідач зазначає про те, що Договір № 21/03-02 від 21.03.2025 не встановлює строку оплати послуг, а позивач не пред`являв вимоги про оплату в порядку частини другої статті 530 ЦК України. Відтак, на переконання відповідача, строк виконання грошового зобов`язання не настав, право позивача не порушено, а позов подано передчасно.

Щодо первісно заявленої неустойки відповідач послався на те, що пункт 9.2 Договору на виконання робіт з технічного нагляду № 21/03-02 від 21.03.2025 встановлює відповідальність Виконавця перед Замовником за неналежну якість робіт, але не передбачає відповідальності Замовника перед Виконавцем за несвоєчасну оплату. Відповідач також вважає, що за відсутності прострочення немає підстав для будь-яких нарахувань за порушення грошового зобов`язання. На підставі наведеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, подані суду, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

21.03.2025 між Фізичною особою-підприємцем Штима О. В. (Виконавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арарта» (Замовник за договором, відповідач у справі), укладено договір № 21/03-02 на виконання робіт з технічного нагляду з додатками (надалі Договір).

В Додатку № 1 до Договору зазначено перелік об`єктів та обсяги виконуваних робіт, а в Додатку № 2 до Договору визначено календарний план надання послуг.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що предметом Договору є надання послуг, пов`язаних зі здійсненням технічного нагляду за виконанням будівельних робіт на об`єктах відповідно до найменувань та об`єму робіт викладених у додатку №1 до даного Договору (далі - Об`єкт), які Виконавець у межах повноважень, визначених цим Договором зобов`язується надати Замовнику, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити їх у порядку та на умовах, визначених Договором.

У п. 5.1 Договору сторони погодили, що щомісячна вартість послуг Виконавця за даним Договором становить 103 350,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 5.2 Договору, факт виконання робіт за Договором у звітному місяці підтверджується Актом виконаних робіт, який підписується Сторонами після кожного місяця.

Згідно п. 5.3 Договору, за виконану роботу, Замовник сплачує Виконавцю оплату передбачену цим Договором.

Виконавець бере на себе обов`язок щодо підготовки Актів (п. 5.4 Договору).

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що Договір укладається на строк виконання будівельних робіт та діє протягом усього періоду будівництва об`єкта, але в будь - якому разі - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Позивачем, на підтвердження виконання умов Договору, долучено до матеріалів справи Акт приймання-передачі виконаних робіт № 6 від 30.09.2025 на суму 110 134,00 грн. та Акт № 7 від 31.10.2025 приймання-передачі виконаних робіт на суму 108 130,00 грн., всього на загальну суму 218 264,00 грн.

Вказані Акти приймання-передачі виконаних робіт підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Загальна вартість виконаних робіт та наданих позивачем послуг становить 218 264,00 грн.

Відповідач оплату за надані послуги не здійснив, чим порушив грошове зобов`язання за Договором на виконання робіт з технічного нагляду № 21/03-02 від 21.03.2025.

У зв`язку з неоплатою відповідачем наданих послуг, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до Господарського суду Львівської області з даним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Арарта 218 264,00 грн. основної заборгованості, 3 725,00 грн. 3% річних, 9 887,40 грн. втрат від інфляції згідно приведених ним розрахунків, а також стягнення понесених судових витрат зі сплати судового збору.

Оцінка суду.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали Договір на виконання робіт з технічного нагляду № 21/03-02 від 21.03.2025, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

За приписами ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 905 Цивільного кодексу України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Факт виконання позивачем зобов`язань за Договором на виконання робіт з технічного нагляду № 21/03-02 від 21.03.2025 підтверджується Актом приймання-передачі виконаних робіт № 6 від 30.09.2025 на суму 110 134,00 грн. та Актом № 7 приймання-передачі виконаних робіт 31.10.2025 на суму 108 130,00 грн., які долучені до матеріалів справи, підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Судом встановлено, що Акти приймання-передачі виконаних робіт підписані обома сторонами без жодних зауважень та заперечень щодо кількості та якості наданих робіт. Також суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні заперечення щодо якості та вартості наданих послуг зі сторони відповідача.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач фактично надавав відповідачу послуги відповідно до укладеного між сторонами Договору і надання таких послуг не заперечується відповідачем. Водночас з наявних матеріалів справи також не вбачається, щоб відповідач частково чи повністю відмовлявся від одержання таких послуг.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не розрахувався за надані послуги, чим порушив вимоги ст. 526 ЦК України.

Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності претензій відповідача щодо обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг. Відомості щодо їх наявності суду також не повідомлені.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача основну заборгованість за надані послуги з виконання робіт з технічного нагляду, яка станом на момент пред`явлення позову становить 218 264,00 грн.

Доказів оплати вищевказаної основної суми боргу у розмірі 218 264,00 грн., матеріали справи не містять.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин, зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ст. 526 ЦК України.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати зазначеної вище заборгованості, відповідачем суду не представлено, протилежного суду не доведено, а відтак основна заборгованість відповідача перед позивачем на час ухвалення рішення у даній справі є непогашеною відповідачем та становить 218 264,00 грн., яка підлягає до стягнення на користь позивача з відповідача з огляду на викладене судом вище.

Стосовно нарахованих позивачем до стягнення з відповідача 3 725,00 грн. 3% річних та 9 887,40 грн. втрат від інфляції, згідно приведених ним розрахунків, суд зазначає наступне.

У п. 5.1 Договору сторони погодили, що щомісячна вартість послуг Виконавця за даним Договором становить 103 350,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 5.2 Договору, факт виконання робіт за Договором у звітному місяці підтверджується Актом виконаних робіт, який підписується Сторонами після кожного місяця.

Згідно п. 5.3 Договору, за виконану роботу, Замовник сплачує Виконавцю оплату передбачену цим Договором.

Положеннями ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 ст.901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із умов Договору, укладеного між сторонами, строк оплати сторонами в Договорі не визначений.

А отже, на підставі наявних у справі доказів, є неможливим встановити період прострочення грошового зобов`язання відповідачем за Договором на виконання робіт з технічного нагляду № 21/03-02 від 21.03.2025 для здійснення нарахування 3% річних та втрат від інфляції, а відтак відсутні правові підстави для стягнення 3 725,00 грн. 3% річних та 9 887,40 грн. втрат від інфляції, які нараховано позивачем та заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача.

Таким чином, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3 725,00 грн. 3% річних та 9 887,40 грн. втрат від інфляції.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним Договору на виконання робіт з технічного нагляду № 21/03-02 від 21.03.2025 з додатками чи визнання його неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання вказаного договору.

Станом на день ухвалення рішення у даній справі, доказів оплати відповідачем основної заборгованості, а також доказів в спростування наведених обставин, сторонами, суду не надано.

Стосовно заперечень відповідача, які викладено у відзиві на позовну заяву за вх. № 15372/26 від 29.05.2026, суд зазначає наступне.

Відповідно до умов Договору на виконання робіт з технічного нагляду №21/03-02 від 21.03.2025 року, позивач зобов`язувався виконати роботи з технічного нагляду, а відповідач зобов`язувався прийняти такі роботи та оплатити їх.

Факт виконання робіт позивачем підтверджується: Актом №6 приймання-передачі виконаних робіт від 30.09.2025 року на суму 110 134,00 грн та Актом №7 приймання-передачі виконаних робіт від 31.10.2025 року на суму 108 130,00 грн.

Загальна вартість прийнятих Відповідачем робіт складає 218 264,00 грн.

Вказані акти були підписані Відповідачем без будь-яких зауважень щодо якості виконаних робіт, обсягу виконаних робіт, вартості робіт та строків їх виконання.

Таким чином, саме з моменту прийняття результату виконаних робіт у Відповідача виник обов`язок здійснити оплату. Підписання актів приймання-передачі виконаних робіт, є юридичними фактами, які підтверджують завершення виконання Виконавцем своїх обов`язків та виникнення зустрічного грошового обов`язку Замовника.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аргументи відповідача щодо не направлення вимоги фактично зводяться до встановлення додаткової передумови звернення до суду.

Однак чинне законодавство України не передбачає обов`язкового досудового врегулювання спору для даної категорії господарських спорів.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Господарський процесуальний кодекс України не ставить можливість звернення до суду із вимогою про стягнення заборгованості за виконані роботи у залежність від попереднього направлення претензії.

Отже, відсутність окремої письмової вимоги не скасовує факт виконання робіт позивачем, факт їх прийняття відповідачем та факт існування неоплаченого грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 218 264,00 грн. основної заборгованості, є обгрунтованими і підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі і стягненню з відповідача на користь позивача.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3 % річних та втрат від інфляції, суд відмовляє позивачу, так як такі нараховані ним до стягнення з відповідача безпідставно.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підставі положень п.2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір необхідно покласти на відповідача в сумі 3 273,96 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 1 ст. 202, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч.3 ст.222, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Арарта» (82391, Львівська область, Дрогобицький район, с.м.т. Східниця (з), вул. Хмельницького Б., будинок 24; код ЄДРПОУ 32320160) на користь позивача: Фізичної особи-підприємця Штими Олександра Васильовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 218 264,00 грн. основної заборгованості та 3 273,96 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 05.08.2026.

Суддя Долінська О.З.