Ухвала суду № 138783451, 15.07.2026, Господарський суд Київської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" липня 2026 р. Справа № 911/94/26

за заявою Іноземної компанії (Антаре ЛТД) "Antare LTD"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс", Київська область, м. Ірпінь

про банкрутство

Суддя Лопатін А.В.

за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

13.01.2026 р. до господарського суду Київської області від Іноземної компанії (Антаре ЛТД)"Antare LTD" надійшла заява про відкриття провадження у справі про банкрутство відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс".

Ухвалою господарського суду від 21.01.2026 р. заяву Іноземної компанії (Антаре ЛТД) "Antare LTD" від 08.01.2026 р. б/н (вх. № 8600, 13.01.2026 р.) про відкриття провадження у справі про банкрутство відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" залишено без руху, запропоновано заявнику Іноземній компанії (Антаре ЛТД) "Antare LTD" в строк до десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху усунути недоліки заяви шляхом надання суду документів, на підтвердження дотримання вимог статі 34 Кодексу України з процедур банкрутства: належні докази сплати судового збору, копію договору про надання правової допомоги; довіреність; ордер, достовірну інформацію щодо вірної адреси ТОВ "Мегаінвест Сервіс".

28.01.2026 р. через систему "Електронний суд" від представника заявника надійшла заява про усунення недоліків від 26.01.2026 р.

Ухвалою господарського суду від 29.01.2026 р. прийнято заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" до розгляду, підготовче засідання суду та розгляд заяви арбітражного керуючого Татіщева О.Є. про участь у даній справі призначено на 11.02.2026 р.

03.02.2026 р. через систему "Електронний суд" від представника боржника надійшов відзив на заяву про порушення справи про банкрутство від 02.02.2026 р.

Ухвалою господарського суду від 11.02.2026 р. підготовче засідання суду та розгляд заяви арбітражного керуючого Татіщева Олександра Євгеновича про участь у даній справі відкладено на 11.03.2026 р.; викликано для участі в засіданні уповноважених представників заявника та боржника; зобов`язано заявника (Іноземна компанії (Антаре ЛТД) "Antare LTD") надати суду у строк до 06.03.2026 р. письмові пояснення та належні докази щодо: підстав виникнення заборгованості, у тому числі докази фактичної передачі грошових коштів за договором позики, детальний розрахунок заборгованості із зазначенням підстав нарахування винагороди та штрафних санкцій, а також докази погодження сторонами умов щодо винагороди та штрафних санкцій; обставин відступлення права вимоги, зокрема економічного обґрунтування придбання права вимоги за ціною, що суттєво відрізняється від заявленого розміру заборгованості; підстав ініціювання процедури банкрутства, у тому числі обґрунтування неможливості реалізації заявлених вимог у порядку позовного провадження та відомості про вжиті заходи досудового врегулювання спору або примусового стягнення заборгованості; зобов`язано боржника (ТОВ "Мегаінвест Сервіс") надати суду у строк до 06.03.2026 р. письмові пояснення та належні докази щодо: фінансового стану та платоспроможності, зокрема фінансову звітність за останні роки, інформацію про наявні активи, дебіторську та кредиторську заборгованість, відомості про банківські рахунки, рух коштів, наявне майно, корпоративні права, а також інформацію про відкриті виконавчі провадження (за наявності); обставин укладення договору позики, у тому числі ділової мети отримання позикових коштів, доказів їх використання та взаємовідносин між керівником боржника та первісним кредитором; позиції щодо ініціювання процедури банкрутства, зокрема доказів неможливості виконання зобов`язань поза межами процедури банкрутства, а також відомостей про наявність інших кредиторів і заборгованості перед ними.

09.03.2026 р. через систему "Електронний суд" від представника заявника надійшли пояснення щодо заяви про визнання боржника банкрутом від 08.03.2026 р. з додатками.

11.03.2026 р. через систему "Електронний суд" від представника боржника надійшли пояснення від 10.03.2026 р. на виконання ухвали суду та щодо заяви про визнання боржника банкрутом.

Ухвалою господарського суду від 11.03.2026 р. відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Мегаінвест Сервіс", визнано грошові вимоги Іноземної компанії (Антаре ЛТД) "Antare LTD" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" у розмірі 4 226 624,00 грн. (з яких: заборгованість 4 200 000,00 грн., судові витрати 26 624,00 грн.), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ТОВ "Мегаінвест Сервіс", введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Мегаінвест Сервіс", призначено розпорядником майна ТОВ "Мегаінвест Сервіс" арбітражного керуючого Татіщева Олександра Євгеновича; ухвалено оприлюднити відомості про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Мегаінвест Сервіс" відповідно до вимог закону; заборонено боржнику та власнику майна боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, відчужувати основні засоби та предмет застави; встановлено розпоряднику майна боржника строк до 24.04.2026 р. для подачі до суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів; встановлено розпоряднику майна боржника строк до 24.04.2026 р. для проведення інвентаризації майна боржника та подання до суду за її результатами відомостей; попереднє засідання суду призначено на 29.04.2026 р.

11.03.2026 р. сформовано повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство із зазначенням, що строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника становить 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

09.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла заява про грошові вимоги кредитора до боржника від 08.04.2026 р.

10.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від ТОВ "Лорвен" надійшла заява про грошові вимоги кредитора до боржника від 10.04.2026 р.

13.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від ОСОБА_2 надійшла заява про грошові вимоги кредитора до боржника від 10.04.2026 р.

Ухвалою господарського суду від 14.04.2026 р. залишено без руху заяву ТОВ "Лорвен" про визнання грошових вимог та заяву ОСОБА_2 про визнання грошових вимог.

Ухвалою господарського суду від 14.04.2026 р. розгляд кредиторської заяви ОСОБА_1 призначено на 29.04.2026 р.

14.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від ОСОБА_3 надійшла заява про грошові вимоги кредитора до боржника від 13.04.2026 р.

14.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від ОСОБА_3 повторно надійшла заява про грошові вимоги кредитора до боржника від 13.04.2026 р.

15.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від ОСОБА_4 надійшла заява про грошові вимоги кредитора до боржника від 15.04.2026 р. № 15/04/2026.

Ухвалою господарського суду від 16.04.2026 р. розгляд кредиторської заяви ОСОБА_3 , розгляд кредиторської заяви Іслам Тарікул призначено на 29.04.2026 р.

20.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від ОСОБА_2 надійшло клопотання від 20.04.2026 р. про долучення до матеріалів справи квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою господарського суду від 20.04.2026 р. розгляд кредиторської заяви ОСОБА_2 призначено на 29.04.2026 р.

22.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від боржника надійшли заперечення на заяву про визнання кредиторських вимог фізичної особи ОСОБА_1 № 14/79-1.

22.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від боржника надійшла відповідь на заяву кредитора ТОВ "Лорвен" від 22.04.2026 р.

22.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від ТОВ "Лорвен" надійшла заява про усунення недоліків у заяві про визнання кредиторських вимог від 22.04.2026 р.

Ухвалою господарського суду від 22.04.2026 р. розгляд кредиторської заяви ТОВ "Лорвен" призначено на 29.04.2026 р.

24.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від розпорядника майна боржника надійшли повідомлення про розгляд кредиторських вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ "Лорвен", ОСОБА_3

24.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_5 надійшла заява про грошові вимоги кредитора до боржника від 23.04.2026 р.

28.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від розпорядника майна боржника Татіщева О.Є. надійшов звіт про результати розгляду кредиторських вимог від 28.04.2026 р.

28.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_3 надійшла заява про виправлення описки від 28.04.2026 р.

Ухвалою господарського суду від 28.04.2026 р. заяву ОСОБА_5 про визнання грошових вимог залишено без руху.

29.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення від 29.04.2026 р.

29.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та заперечення на повідомлення розпорядника майна боржника про відхилення частини кредиторських вимог від 28.04.2026 р.

Ухвалою господарського суду від 29.04.2026 р. розгляд кредиторської заяви ОСОБА_1 , розгляд кредиторської заяви ТОВ "Лорвен", розгляд кредиторської заяви ОСОБА_2 , розгляд кредиторської заяви ОСОБА_3 , розгляд кредиторської заяви ОСОБА_6 , розгляд справи у попередньому засіданні відкладено на 10.06.2026 р.; зобов`язано ТОВ "Лорвен" у строк до 01.06.2026 р. надати суду належні та допустимі докази на підтвердження викладених обставин, зокрема документи, що підтверджують фактичне перерахування грошових коштів боржнику та виконання умов інвестиційного договору № 19-79 від 09.11.2025 р.; зобов`язано ОСОБА_2 у строк до 01.06.2026 р. надати суду письмові пояснення щодо стану виконання судових рішень у виконавчих провадженнях № 78776966, № 78806921, № 78778452 (зокрема щодо повного або часткового стягнення присуджених сум), а також належні та допустимі докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, зокрема акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 18.03.2020 р. та Додатковою угодою № 9 до нього від 02.04.2026 р., укладеними з ОСОБА_7 ; зобов`язано ОСОБА_3 у строк до 01.06.2026 р. надати суду письмові пояснення та належні й допустимі докази щодо заявлених грошових вимог, зокрема: підтвердження пред`явлення судових рішень, на які вона посилається, до примусового виконання та інформацію про стан їх виконання (у тому числі щодо повного або часткового стягнення присуджених сум), а також належне обґрунтування заявлених збитків у сумі 213 200,00 грн. із зазначенням їх правової природи, причинно-наслідкового зв`язку з діями боржника та розрахунку заявленої суми, з урахуванням поданих договору оренди та платіжних документів.

12.05.2026 р. через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_5 надійшла заява про усунення недоліків від 12.05.2026 р.

Ухвалою господарського суду від 14.05.2026 р. розгляд кредиторської заяви ОСОБА_5 призначено на 10.06.2026 р.

29.05.2026 р. через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення від 29.05.2026 р.

01.06.2026 р. через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення щодо виконання зобов`язання внесення боргу в депозит нотаріуса від 29.05.2026 р.

03.06.2026 р. через систему "Електронний суд" від розпорядника майна боржника Татіщева О.Є. надійшли два повідомлення про розгляд кредиторських вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_5 від 03.06.2026 р.

05.06.2026 р. через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_4 надійшла заява від 04.06.2026 р. № 04/06/2026-1 в якій останній зазначає, що очікує понести орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

05.06.2026 р. через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи без участі останнього.

05.06.2026 р. через систему "Електронний суд" від ОСОБА_8 надійшла заява про грошові вимоги кредитора до боржника від 04.06.2026 р.

Ухвалою господарського суду від 08.06.2026 р. кредиторську заяву ОСОБА_8 залишено без руху, встановлено ОСОБА_8 строк, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, для усунення виявлених недоліків заяви про визнання кредиторських вимог, шляхом надання господарському суду Київської області доказів сплати судового збору за подання кредиторської заяви.

Ухвалою господарського суду від 10.06.2026 р. розгляд кредиторської заяви ОСОБА_1 , розгляд кредиторської заяви ТОВ "Лорвен", розгляд кредиторської заяви ОСОБА_2 , розгляд кредиторської заяви ОСОБА_3 , розгляд кредиторської заяви ОСОБА_6 , розгляд кредиторської заяви ОСОБА_5 , розгляд справи у попередньому засіданні відкладено на 15.07.2026 р.; повторно зобов`язано ТОВ "Лорвен" у строк до 08.07.2026 р. надати суду належні та допустимі докази на підтвердження викладених обставин, зокрема документи, що підтверджують фактичне перерахування грошових коштів боржнику та виконання умов інвестиційного договору № 19-79 від 09.11.2025 р.

10.06.2026 р. через канцелярію суду представником ОСОБА_9 подано заяву з грошовими вимогами до боржника від 10.06.2026 р.

Ухвалою господарського суду від 12.06.2026 р. розгляд кредиторської заяви ОСОБА_9 призначено на 15.07.2026 р.; встановлено строк до 08.07.2026 р. для подання боржником та розпорядником майна боржника пояснень, аргументів, міркувань та, у разі наявності, заперечень відносно кредиторської заяви ОСОБА_9 з доказами направлення їх копій заявнику кредиторських вимог.

03.07.2026 р. через систему "Електронний суд" від розпорядника майна боржника Татіщева О.Є. надійшло повідомлення про розгляд кредиторських вимог ОСОБА_9 від 03.07.2026 р.

06.07.2026 р. через систему "Електронний суд" від розпорядника майна боржника Татіщева О.Є. надійшло клопотання про долучення доказів від 03.07.2026 р.

Ухвалою господарського суду від 09.07.2026 р. заяву ОСОБА_8 від 04.06.2026 р б/н (вх. 10528 від 05.06.2026 р.) про визнання грошових вимог повернуто заявнику.

13.07.2026 р. через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення у справі від 13.07.2026 р.

15.07.2026 р. через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_6 надійшла заява про проведення засідання за відсутності останнього.

Ухвали господарського суду Київської області від 10.06.2026 р., від 12.06.2026 р. були надіслані учасникам у справі у встановленому порядку. Таким чином, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом "ГПК України") щодо направлення процесуальних документів учасникам у справі, та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд судом питань, призначених до розгляду у попередньому засіданні у даній справі на 15.07.2026 р.

У судове засідання з`явилися учасники у справі про банкрутство згідно з протоколом судового засідання, включаючи представника боржника ОСОБА_8 , представника ОСОБА_9 Курінного С.Ю., представника ОСОБА_2 Діхтяренко О.М., Калитюка Є.В., представника ОСОБА_3 Бойко Н.В., розпорядника майна Татіщева О.Є. Інші учасники справи, належним чином повідомлені про місце, дату та час проведення попереднього засідання, у судове засідання не з`явились.

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у пар. 41 рішення від 03.04.2008 р. у справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03), згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень та скористатися можливостями, наданими внутрішнім законодавством для пришвидшення розгляду (пар. 35 Рішення ЄСПЛ у справі Union Alimentaria Sanders SA v. Spain, заява № 11681/85 від 07.07.1989 р.).

В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Судом враховано, що неявка належним чином повідомлених про місце, дату та час судового засідання учасників судового процесу не перешкоджає проведенню судового засідання.

Розглянувши матеріали, проаналізувавши докази, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд

встановив:

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини дев`ятої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, з метою виявлення кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, на офіційному веб-порталі судової влади України не пізніше наступного дня з дня постановлення ухвали суду про відкриття провадження у справі господарський суд оприлюднює повідомлення про відкриття провадження у справі боржника (офіційне оприлюднення). Доступ до інформації про провадження у справах, розміщеної на офіційному веб-порталі судової влади України, є вільним та безоплатним. Повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство повинне містити ім`я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), найменування та адресу господарського суду, номер справи, дату офіційного оприлюднення повідомлення, відомості про розпорядника майна (ім`я, місцезнаходження), строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника.

Приписами частин першої, другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Відповідно до частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.

Згідно з частинами п`ятою-шостою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Так, на виконання приписів статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства з метою виявлення всіх кредиторів, 11.03.2026 р. на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено офіційне оприлюднення публікації за № 78729 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс", із зазначенням строку подання заяв кредиторів з вимогами до боржника протягом 30-ти днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Тридцятиденний строк, встановлений частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для подання заяв конкурсних кредиторів закінчився 10.04.2026 р.

Згідно з частиною другою статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання. За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір, черговість задоволення кожної визнаної вимоги та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, у тому числі вимог кредиторів, які є заінтересованими стосовно боржника; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу. Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги. Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу. Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Конкурсні кредитори, заінтересовані стосовно боржника, не мають права вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів.

Розглядаючи заяви з вимогами до боржника (кредиторські заяви), що надійшли до суду, суд виходить з наявних матеріалів справи.

Так, Іноземна компанія (Антаре ЛТД) "Antare LTD" в заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство юридичної особи щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" від 08.01.2026 р. просила суд визнати її вимоги як ініціюючого кредитора до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" на загальну суму 4 200 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області про відкриття провадження у даній справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" від 11.03.2026 р. (у пункті другому резолютивної частини) визнано грошові вимоги Іноземної компанії (Антаре ЛТД) "Antare LTD" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" у розмірі 4 226 624,00 грн. (з яких: заборгованість 4 200 000,00 грн., судові витрати 26 624,00 грн.).

Зокрема, розглядаючи вимоги ініціюючого кредитора в зазначеній ухвалі від 11.03.2026 р. судом встановлено, що поряд із визнаними судовими витратами у сумі 26 624,00 грн., заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" перед Іноземною компанією (АНТАРЕ ЛТД) "Antare LTD", набута ініціюючим кредитором на підставі Договору відступлення права вимоги № 07/25 від 07.03.2025 р. за договором позики грошових коштів від 14.06.2019 р., становить 4 200 000,00 грн., та складається з: 1 500 000,00 грн. суми отриманої позики, 1 500 000,00 грн. суми винагороди за користування позикою, 1 200 000,00 грн. суми штрафу за не повернення позики.

Зазначена ухвала набрала законної сили та вимоги ініціюючого кредитора повторному розгляду не підлягають.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пунктів першого, четвертого, шостого частини першої статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому: у першу чергу задовольняються: витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, які понесені і не сплачені до відкриття ліквідаційної процедури; у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою; у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Таким чином, на підставі статей 47, 64 Кодексу України з процедур банкрутства грошові вимоги Іноземної компанії (Антаре ЛТД) "Antare LTD" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів боржника у сумі 4 226 624,00 грн., з яких: 26 624,00 грн. підлягають задоволенню в першу чергу, 3 000 000,00 грн. у четверту чергу, 1 200 000,00 грн. у шосту чергу.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про грошові вимоги кредитора до боржника у справі про банкрутство від 08.04.2026 р. б/н та матеріали справи, судом встановлено наступне.

09.04.2026 р. до господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" надійшла заява ОСОБА_1 (надалі за текстом стосовно цієї заяви кредитор, заявник) про грошові вимоги кредитора до боржника у справі про банкрутство від 08.04.2026 р. б/н, в якій він просить суд визнати його конкурсним кредитором у справі №911/94/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" із сумою вимог 7 466,00 грн., з яких 810,00 грн. сума основного боргу та 6 656,00 грн. судового збору за подання заяви до суду.

Заявник звернувся із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника у сумі 810,00 грн. основного боргу, мотивуючи вимоги тим, що 11.04.2025 р. під час дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором № 803 від 18.12.2007 р. ним було помилково внесено на депозит нотаріуса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" грошові кошти у більшому розмірі, ніж належало, у зв`язку з чим, на його думку, утворилася переплата у сумі 810,00 грн., яка підлягає поверненню. Заявник посилається на положення статті 86 Закону України "Про нотаріат", відповідно до яких повернення коштів, внесених до депозиту нотаріуса, можливе за письмовою згодою особи, на користь якої вони внесені, або за рішенням суду. Також заявник зазначає, що боржник був повідомлений приватним нотаріусом про внесення коштів на депозит, однак не отримав їх та не надав відповіді на відповідні повідомлення нотаріуса. Крім того, заявник вважає, що боржнику не належить право вимоги щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами та право на договірне списання коштів з рахунку боржника.

22.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від боржника надійшли заперечення на заяву про визнання кредиторських вимог ОСОБА_1 , в яких він просив відмовити у їх визнанні, посилаючись на відсутність доказів виникнення у боржника обов`язку повернути заявнику 810,00 грн. Крім того, боржник зазначив, що між ним та ОСОБА_1 тривають інші судові спори, зокрема у справах № 753/26173/21 та № 761/1913/26, які стосуються обсягу прав вимоги за кредитним договором, правомірності внесення коштів на депозит нотаріуса та дій приватного нотаріуса. На думку боржника, зазначені обставини свідчать про передчасність заявлених вимог. Також боржник вказав, що питання відшкодування судового збору має вирішуватися судом у порядку, передбаченому процесуальним законом.

24.04.2026 р. до господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від розпорядника майна боржника Татіщева О.Є. надійшло повідомлення про результати розгляду кредиторських вимог ОСОБА_1 , в якому зазначено, що заявлені вимоги не підпадають під поняття грошового зобов`язання у розумінні статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, а обставини дострокового виконання зобов`язань є предметом судового розгляду. У зв`язку з цим розпорядник майна вважав кредиторські вимоги такими, що підлягають відхиленню. Аналогічна позиція викладена у звіті про результати розгляду кредиторських вимог від 28.04.2026 р.

29.04.2026 р. до суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення, в яких заявник підтримав подану заяву про визнання кредиторських вимог у повному обсязі, заперечив доводи боржника та зазначив, що на момент внесення коштів на депозит нотаріуса місцезнаходженням боржника була адреса: АДРЕСА_1 . Крім того, заявник просив включити до першої черги реєстру вимог кредиторів сплачений ним судовий збір у сумі 6 656,00 грн. та наполягав на тому, що переплата у сумі 810,00 грн. підлягає поверненню.

01.06.2026 р. до господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення від 29.05.2026 р., в яких він зазначив, що боржник ще з квітня 2025 року був обізнаний про внесення грошових коштів на депозит нотаріуса, однак не скористався можливістю їх отримати, що, на думку заявника, свідчить про відсутність наміру боржника прийняти виконання зобов`язання та отримати повне погашення заборгованості за кредитним договором № 803 від 18.12.2007 р.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, доводи заявника, боржника, розпорядника майна боржника, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В зв`язку з наведеним, суд бере до уваги лише ті доводи сторін, докази, які мають значення для вирішення питання про наявність або відсутність заявленої кредиторської вимоги.

У Постанові від 26.02.2019 р. у справі № 908/710/18 Верховний Суд виснував наступне: "Так, у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника, незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. Отже, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору".

Матеріалами справи підтверджено, що 18.12.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "СЕБ Банк" та громадянином ОСОБА_1 (позичальник) був укладений Кредитний договір № 803 (надалі щодо заяви заявника також "кредитний договір"), за яким банк надає позичальнику ОСОБА_1 кредит у сумі 93 495,75 доларів США, а позичальник його приймає, датою повного повернення кредиту є 18.12.2027 р.

18.12.2007 р. між сторонами кредитного договору для забезпечення вимог іпотекодержателя (ВАТ "СЕБ Банк"), що випливають з кредитного договору № 803 від 18.12.2007 р. зі змінами, та належне виконання власних зобов`язань іпотекодавця за вказаним кредитним договором, був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовим Я.Д., зареєстрований в реєстрі за № 3428, за яким ОСОБА_1 виступив іпотекодавцем, предметом іпотеки виступила однокімнатна квартира АДРЕСА_2 . Крім того, 09.11.20211 р. між ПАТ "СЕБ Банк" (кредитор) та ОСОБА_10 (поручитель) було укладено договір поруки № 803, за яким поручитель зобов`язалась відповідати за повне та своєчасне виконання боржником ОСОБА_1 його боргових зобов`язань перед кредитором за кредитним договором № 803 від 18.12.2007 р. в повному обсязі таких зобов`язань. До договорів іпотеки та позики в наступному 12.09.2012 р. вносились зміни, з яких слідує, що повним правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ "СЕБ БАНК", ВАТ "СЕБ Банк" є ПАТ "ФІДОБАНК".

Відповідно до пункту 3.7.1. додаткового договору № 1 до кредитного договору № 803 від 18.12.2007 р., укладеного 12.09.2012 р. між ПАТ "ФІДОБАНК" та ОСОБА_1 (позичальник), позичальник має право здійснити (повне чи часткове) дострокове виконання боргових зобов`язань за умови сплати нарахованих банком процентів і всіх інших плат, які повинні бути сплачені на відповідну дату дострокового виконання в день надходження необхідних коштів за письмовою заявою позичальника або в термін, що припадає на наступний черговий щомісячний платіж, в разі відсутності заяви позивальника, та на інших умовах, визначених цим додатковим договором № 1.

Як убачається з матеріалів справи, 21.02.2020 р. між ПАТ "ФІДОБАНК" та боржником Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" було укладено договір № GL3N015231 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором банк (ПАТ "ФІДОБАНК") відступає шляхом продажу новому кредитору (Товариству з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс") належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальника та поручителя, зазначених у додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за кредитним договором та договором поруки, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом "Основні договори", надалі за текстом "права вимоги".

Відповідно до додатку № 1 до договору № GL3N015231 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 21.02.2020 р., "Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами", "позичальник: кредитний договір № 803 від 18.12.2007 р., додатковим договір № 1 від 12.09.2012 р. до кредитного договору № 803 від 18.12.2007 р.; поручитель: договір поруки № 803 від 09.11.2011 р., договір поруки № 803 від 12.09.2012 р.". У акті приймання-передачі оригіналів документів від 21.02.2020 р., укладеного між ПАТ "ФІДОБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" сторони підтвердили передачу первісним кредитором та прийняття новим кредитором оригіналів документів згідно переліку.

Відповідно до квитанції № 31 від 11.04.205 р., виданої та підписаної приватним нотаріусом Тавтєлєвим А.В. 11.04.2025 р. від ОСОБА_1 надійшло для передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" з метою погашення в повному обсязі заборгованості за кредитним договором № 803 від 18.12.2007 р. 129 610,00 гривень.

Заявник вказує, що 15.04.2025 р. ОСОБА_10 , яка згідно кредитного договору є дружиною позичальника за кредитним договором ОСОБА_1 , виявлено, що у заяві, поданій нотаріусу від 11.04.2025 р. від імені ОСОБА_1 , було допущено описку і арифметичну помилку при розрахунку загальної суми коштів, що підлягала внесенню в депозит нотаріуса, зокрема, в сумі заборгованості за кредитними коштами замість суми 167 096,14 грн., вказано 167 906,14 грн., що призвело до арифметичної помилки при розрахунку загальної суми, що підлягала внесенню в депозит в рахунок повного погашення кредиту, а саме замість 128 800,00 грн. було зазначено 129 610,00 грн., про що повідомлено нотаріуса. Внаслідок наведеного, на переконання заявника, утворилась переплата у розмірі 810,00 грн. На підставі викладеного заявник вважає, що станом на дату звернення до суду із заявою про грошові вимоги кредитора до боржника Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" має заборгованість перед заявником у розмірі 810,00 грн., які були помилково сплачені як переплата при внесенні ОСОБА_1 в депозит нотаріуса коштів, та не були повернуті боржником на користь заявника. В додаткових поясненнях від 29.05.2026 р. заявник вказав, що боржник не отримав грошові кошти.

Як встановлено судом, боржник проти визнання кредиторських вимог ОСОБА_1 заперечує, в першу чергу, посилаючись на те, що заявником не надано жодних доказів того, що боржник зобов`язаний повернути/сплатити заявнику 810,00 грн.

Розпорядник майна наголошує на тому, що заявлені заявником вимоги не підпадають під поняття грошового зобов`язання в контексті статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

Досліджуючи правову природу заявлених заявником вимог судом встановлено наступне.

За приписами статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства: кредитором є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; грошовим зобов`язанням (борг) є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Верховний Суд у постанові від 26.02.2019 р. у справі 908/710/18 виснував: "за змістом ст. ст. 524, 533-535 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора".

Таким чином, відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсними є вимоги кредитора, які виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, і за якими боржник є зобов`язаною особою перед кредитором, а відповідно кредитор має право вимагати від боржника виконання обов`язку.

В свою чергу відповідно до статті 86 Закону України "Про нотаріат" нотаріус у передбачених законодавством України випадках приймає від боржника в депозит грошові суми і цінні папери для передачі їх кредитору. Про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому грошові суми і цінні папери. Прийняття нотаріусом грошових сум і цінних паперів провадиться за місцем виконання зобов`язання.

Відповідно до частин першої-другої статті 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори або на рахунок ескроу в разі: 1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; 3) відсутності представника недієздатного кредитора. Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.

Виходячи з того, що вказані вимоги заявлені як переплата, варто зауважити, що відповідно до загальних положень про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, до частин першої - третьої статті 1212 ЦУ України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для підтвердження заявленої кредиторської вимоги заявник повинен довести існування у боржника грошового зобов`язання щодо повернення 810 грн.

Встановлюючи обставину чи отримував боржник кошти з депозиту судом встановлено наступне.

Як вказує заявник, прийняті в депозит нотаріусом грошові кошти боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" не отримувало.

В свою чергу від боржника не надійшло до суду підтвердження отримання ним коштів, прийнятих у депозит нотаріуса. Крім того, згідно заперечень боржника, у справі № 761/1913/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" наразі оспорюється правомірність дій приватного нотаріуса Тавтєлєва А.В. щодо отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 129 610,00 грн., внесених ОСОБА_1 як повного виконання зобов`язань за кредитним договором № 803 від 01.12.2007 р., щодо чого боржник зауважує, що на його думку, нотаріус не мав права приймати грошові кошти від ОСОБА_1 з огляду на те, що боржник не ухилявся від виконання обов`язку отримати заборгованість, з огляду на наявність судової справи № 753/26173/21, та на те, що місце виконання зобов`язань за кредитним договором є м. Ірпінь. Крім того, боржник вважає, що заявник, розуміючи про наявність зазначеної вище судової справи № 753/26173/21, передав у депозит нотаріусу суму, значно нижчу за заборгованість.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного держаного реєстру судових рішень, Дарницьким районним судом м. Києва було відкрито провадження у справі № 753/26173/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс", у тому числі до заявника, який є одним з відповідачів у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, де було подано зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" про визнання виконаними зобов`язання за кредитним договором, визнання припиненою іпотеки та визнання припиненою поруки. Ухвалою суду справу було вирішено передати за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва, проте з даного питання спір остаточно не вирішено; наразі справа перебуває на розгляді касаційного суду.

Також відповідно до відомостей Єдиного держаного реєстру судових рішень в провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебуває справа № 761/1913/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" до приватного нотаріуса Тавтєлєва Андрія Валентиновича про визнання дій нотаріуса протиправними.

Таким чином, у справі № 753/26173/21 вирішується спір між тими самими сторонами щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, а також за зустрічним позовом щодо визнання виконаними зобов`язань за кредитним договором та припинення забезпечувальних зобов`язань, а у справі № 761/1913/26 вирішується спір щодо правомірності прийняття нотаріусом грошових коштів у депозит, який заявник вважає належним виконанням кредитного договору.

Наведені відомості є додатковим свідченням не отримання боржником коштів, прийнятих у депозит нотаріусом Тавтєлєвим А.В., де дії нотаріуса боржник вважає протиправними, та обізнаності боржника про внесення заявником коштів в депозит нотаріуса; свідченням того, що боржник заперечує факт повного виконання заявником кредитного договору, та як наслідок фактично заперечує існування переплати.

В свою чергу статтею 86 Закону України "Про нотаріат" "Повернення прийнятих у депозит грошових сум і цінних паперів" регламентовано, що повернення грошових сум і цінних паперів особі, яка внесла їх у депозит (дебітору), допускається лише за письмовою згодою на те особи, на користь якої було зроблено внесок (кредитора), або за рішенням суду.

Виходячи з правової природи повернення коштів, внесених у депозит, положення статті 86 Закону України "Про нотаріат" не пов`язують повернення коштів, внесених у депозит нотаріуса, з виникненням грошового зобов`язання особи, на користь якої вони були внесені. Стаття 86 Закону "Про нотаріат" не встановлює обов`язку повернути кошти особою, на користь якої вони внесені. Ця норма регламентує спеціальний порядок вирішення питання про належність (правомірність повернення) таких коштів та їх повернення особі, яка їх внесла, за письмовою згодою особи, на користь якої здійснено внесення, або на підставі рішення суду.

З наведеного вбачається, що до моменту фактичного одержання боржником коштів, внесених у депозит нотаріуса, та вирішення у встановленому законом порядку питання щодо належності цих коштів, у боржника не виникає грошового зобов`язання перед особою, яка внесла їх у депозит. Саме по собі внесення коштів у депозит нотаріуса не свідчить про виникнення у особи, на користь якої здійснено внесення, грошового зобов`язання перед особою (щодо повернення коштів), яка внесла такі кошти.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що заявником не надано доказів звернення до боржника у порядку, визначеному статтею 86 Закону України "Про нотаріат", із вимогою про надання згоди на повернення коштів, внесених до депозиту нотаріуса, а також доказів отримання такої згоди чи рішення суду, ухваленого в порядку, передбаченому зазначеною статтею.

Крім того, матеріалами справи не підтверджується факт отримання боржником грошових коштів у сумі 810,00 грн., які заявник вважає переплатою та просить включити до реєстру вимог кредиторів. Навпаки, з наявних у справі доказів убачається, що зазначені кошти перебувають на депозиті нотаріуса, а не у володінні боржника. Також заявником не надано доказів того, що боржник визнав наявність переплати у вказаному розмірі або що між сторонами виникло грошове зобов`язання щодо її повернення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявником не доведено існування грошового зобов`язання боржника перед ним у розмірі 810,00 грн. Відтак заявлена вимога не є кредиторською вимогою у розумінні статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та підлягає відхиленню. Такий висновок узгоджується і з положеннями статті 1212 Цивільного кодексу України, відповідно до яких обов`язок повернути майно виникає лише в особи, яка набула або зберегла його без достатньої правової підстави.

Суд також зазначає, що заявлені кредиторські вимоги ґрунтуються на твердженні заявника про наявність переплати за кредитним договором у розмірі 810,00 грн. Разом з тим встановлення факту існування такої переплати потребує з`ясування обставин щодо остаточного розміру заборгованості за кредитним договором, належності виконання позичальником своїх зобов`язань, а також правомірності внесення грошових коштів до депозиту нотаріуса. Як убачається з матеріалів справи, зазначені обставини є предметом розгляду в інших судових провадженнях. Надання їм оцінки в межах розгляду цієї заяви фактично призвело б до вирішення спору, який уже перебуває на розгляді іншого суду, що виходить за межі предмета розгляду у даній справі про банкрутство.

Розглянувши заяву ТОВ "Лорвен" про грошові вимоги кредитора до боржника від 10.04.2026 р. б/н та матеріали справи, судом встановлено наступне.

10.04.2026 р. до господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" надійшла заява ТОВ "Лорвен" (надалі за текстом стосовно цієї заяви кредитор, заявник) в особі представника Сосонного Андрія Анатолійовича про грошові вимоги кредитора до боржника від 10.04.2026 р. б/н, в якій він просить суд визнати його грошові вимоги до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс", що складаються з суми 1 500 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених кредиторських вимог ТОВ "Лорвен" зазначає, що 09.11.2025 р. між ним та ТОВ "Мегаінвест Сервіс" укладено договір про інвестування, відповідно до умов якого заявник передав боржнику грошові кошти у розмірі 1 500 000,00 грн. як інвестиції у права вимоги, забезпечені іпотекою нерухомого майна.

За твердженням заявника, відповідно до пунктів 1.1, 1.3 договору боржник зобов`язувався до березня 2026 року інвестувати зазначені кошти у права вимоги за кредитними договорами фізичних або юридичних осіб, забезпеченими іпотекою. Водночас у зв`язку з відкриттям щодо ТОВ "Мегаінвест Сервіс" провадження у справі про банкрутство виконання вказаних зобов`язань стало неможливим.

Заявник також посилається на пункт 1.5 договору, згідно з яким у разі неможливості здійснення інвестування боржник зобов`язаний повернути інвестору передані грошові кошти. Крім того, 07.04.2026 р. на електронну адресу ТОВ "Лорвен" надійшов лист від боржника, в якому останній повідомив про визнання заборгованості та намір подати заяву про визнання кредиторських вимог.

Посилаючись на наведені обставини та умови договору, заявник просить визнати його кредиторські вимоги до боржника у загальному розмірі 1 500 000,00 грн.

22.04.2026 р. до господарського суду Київської області від ТОВ "Мегаінвест Сервіс" надійшла відповідь на заяву кредитора, в якій боржник визнав заявлені кредиторські вимоги та просив їх задовольнити.

На обґрунтування своєї позиції боржник зазначив, що 09.11.2025 р. між ним та ТОВ "Лорвен" було укладено Інвестиційний договір № 19-79, відповідно до якого кредитор передав, а боржник отримав грошові кошти у розмірі 1 500 000,00 грн. з метою їх інвестування у права вимоги за кредитними договорами фізичних осіб.

Боржник вказав, що у зв`язку з відкриттям 11.03.2026 р. господарським судом Київської області провадження у справі про його банкрутство виконання зобов`язань щодо інвестування отриманих коштів стало неможливим. При цьому відповідно до пункту 1.5 Інвестиційного договору № 19-79 у разі неможливості здійснення інвестування боржник зобов`язаний повернути кредитору отримані грошові кошти.

Крім того, боржник зазначив, що згідно з пунктом 3.3 Інвестиційного договору № 19-79 розрахунки між сторонами здійснювалися у готівковій формі, що підтверджується прибутковими касовими ордерами, які, за необхідності, можуть бути надані до матеріалів справи.

З огляду на наведене ТОВ "Мегаінвест Сервіс" визнало кредиторські вимоги ТОВ "Лорвен" обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Разом із тим у судовому засіданні 15.07.2026 р. представник боржника змінив свою правову позицію та просив суд відхилити кредиторські вимоги ТОВ "Лорвен".

24.04.2026 р. до господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від розпорядника майна боржника Татіщева О.Є. за результатом розгляду кредиторських вимог ТОВ "Лорвен" надійшло повідомлення про розгляд кредиторських вимог від 24.04.2026 р.

У зазначеному повідомленні розпорядник майна зазначив, що на підтвердження заявлених кредиторських вимог кредитором подано копію договору про інвестування № 19-79 від 09.11.2025 р., укладеного між ТОВ "Лорвен" та ТОВ "Мегаінвест Сервіс". Водночас розпорядник майна звернув увагу, що матеріали заяви не містять доказів фактичної передачі боржнику грошових коштів у сумі 1 500 000,00 грн., передбачених умовами зазначеного договору, у зв`язку з чим наявних доказів недостатньо для підтвердження заявлених кредиторських вимог.

Разом з тим розпорядник майна зазначив, що ним було направлено запити керівнику боржника щодо підтвердження або спростування зазначеної заборгованості відповідно до даних бухгалтерського обліку. За результатами їх розгляду боржник повідомив про визнання заявлених кредиторських вимог та зазначив, що відповідно до пункту 3.3 договору про інвестування розрахунки між сторонами здійснювалися у готівковій формі, що підтверджується прибутковими касовими ордерами, які за необхідності можуть бути надані до матеріалів справи.

З огляду на відсутність документального підтвердження факту передачі грошових коштів розпорядник майна запропонував ТОВ "Лорвен" надати відповідні докази, зокрема прибуткові касові ордери, та повідомив про направлення кредитору відповідного запиту.

Аналогічні висновки арбітражного керуючого викладені в звіті про результати розгляду кредиторських вимог від 28.04.2026 р.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, матеріали справи, судом встановлено наступне.

Так, ТОВ "Лорвен" просить суд визнати його грошові вимоги до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" у розмірі 1 500 000,00 грн., посилаючись на невиконання боржником умов інвестиційного договору № 19/79 від 09.11.2025 р. За твердженням заявника, на виконання умов зазначеного договору ним було передано боржнику грошові кошти у розмірі 1 500 000,00 грн. як інвестиції у придбання прав вимоги за кредитними договорами, забезпеченими іпотекою нерухомого майна.

На підтвердження викладених у заяві обставин ТОВ "Лорвен" надало суду копію інвестиційного договору № 19/79 від 09.11.2025 р., укладеного між ним та боржником. Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору інвестор передає виконавцю грошові кошти у сумі 1 500 000,00 грн. готівкою для інвестування у придбання прав вимоги за кредитними договорами фізичних осіб, забезпеченими нерухомим майном (іпотекою).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що сторони вирішили, що через відсутність можливості виконавця (боржника) приймати платежі інвестор (ТОВ "Лорвен") передає виконавцю/його представникам суму інвестицій у готівковій формі з дотриманням порядку, визначеного Інструкцією про порядок організації касової роботи банками та проведення платіжних операцій надавачами платіжних послуг в Україні.

Пунктами 4.1. та 4.2. договору визначено, що сторони вирішили, що у разі відкриття провадження у справі про банкрутство або ліквідацію виконавця дія договору припиняється. Сторони вирішили, що у разі настання обставин, визначених у п. 4.1. цього договору інвестор має право повернути суму інвестицій, вказану в п. 1.1 цього договору.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне передання боржнику грошових коштів у сумі 1 500 000,00 грн. на виконання умов зазначеного договору. Такі докази не були надані ні заявником разом із заявою про визнання грошових вимог чи під час її розгляду, ні боржником. При цьому боржник у своїх письмових поясненнях зазначав, що розрахунки між сторонами здійснювалися у готівковій формі, посилався на наявність відповідних касових ордерів та вказував на можливість їх подання до матеріалів справи, однак таких документів суду так і не надав.

Крім того, ухвалами господарського суду від 29.04.2026 р. та від 10.06.2026 р. ТОВ "Лорвен" було зобов`язано надати належні та допустимі докази на підтвердження викладених у заяві обставин, зокрема документи, що підтверджують фактичне передання (перерахування) грошових коштів боржнику та виконання умов інвестиційного договору № 19/79 від 09.11.2025 р.

Однак вимоги зазначених ухвал суду заявником виконані не були, а докази фактичного передання боржнику грошових коштів у сумі 1 500 000,00 грн. на виконання умов інвестиційного договору № 19/79 від 09.11.2025 р. до матеріалів справи так і не подано.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною другою статті 42 ГПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Приписами статей 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд у постанові від 01.03.2022 р. у справі № 902/221/22 вказує:

- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів; розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 01.03.2023 р. у справі № 902/221/22);

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 01.03.2023 р. у справі № 902/221/22; постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18);

- сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 01.03.2023 у справі № 902/221/22; постанова від 22.12.2022 р. у справі № 910/14923/20).

Оцінивши подані заявником докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання заявлених кредиторських вимог. Так, на підтвердження своїх вимог ТОВ "Лорвен" надало лише копію договору про інвестування № 19-79 від 09.11.2025 р., тоді як належних та допустимих доказів фактичної передачі боржнику грошових коштів у сумі 1 500 000,00 грн. на виконання умов зазначеного договору матеріали справи не містять. Сам по собі факт укладення договору не є достатнім доказом виникнення грошового зобов`язання боржника, оскільки не підтверджує виконання заявником свого обов`язку щодо передачі грошових коштів.

Незважаючи на неодноразове витребування судом відповідних доказів, заявник не надав документів, які б підтверджували виконання ним умов договору в частині передачі боржнику грошових коштів. Такі докази не були надані й боржником, який у своїх письмових поясненнях зазначав, що розрахунки між сторонами здійснювалися у готівковій формі та посилався на наявність відповідних касових ордерів, які, за його твердженням, могли бути подані до матеріалів справи, однак фактично їх суду не надав.

За таких обставин матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт передачі боржнику грошових коштів на виконання договору про інвестування № 19-79 від 09.11.2025 р., а відтак і виникнення у боржника грошового зобов`язання перед ТОВ "Лорвен". Враховуючи викладене, заявлені кредиторські вимоги є недоведеними та не підлягають визнанню судом.

Розглянувши заяву ОСОБА_2 про грошові вимоги кредитора до боржника від 10.04.2026 р. б/н та матеріали справи, судом встановлено наступне.

10.04.2026 р. до господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" надійшла заява ОСОБА_2 (надалі за текстом стосовно цієї заяви кредитор, заявник) в особі представника Діхтяренко Ольги Миколаївни про грошові вимоги кредитора до боржника від 10.04.2026 р. б/н, в якій він просить суд визнати його грошові вимоги до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс", що складаються з суми 111 331,40 грн.

В обґрунтування заявлених кредиторських вимог ОСОБА_2 зазначає, що його вимоги до боржника підтверджуються судовими рішеннями, які набрали законної сили, та виданими на їх виконання виконавчими листами.

Так, заявник посилається на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17.08.2021 у справі № 756/3939/20, постанову Київського апеляційного суду від 11.09.2023 та постанову Верховного Суду від 06.03.2024, якими, зокрема, стягнуто з ТОВ "Мегаінвест Сервіс" на його користь судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу. Крім того, заявник посилається на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22.02.2024 у справі № 756/6042/23, яким також стягнуто з боржника на його користь витрати на професійну правничу допомогу.

На виконання зазначених судових рішень судами видано відповідні виконавчі листи, на підставі яких органами державної виконавчої служби відкрито виконавчі провадження, які, за твердженням заявника, станом на час звернення до суду залишаються невиконаними.

У зв`язку з цим заявник вказує, що у нього виникли безспірні грошові вимоги до боржника у розмірі 84 675,40 грн.

Крім того, заявник зазначає, що 02.04.2026 р. між ним та адвокатом Діхтяренком О.М. укладено додаткову угоду № 9 до договору про надання правової допомоги від 18.03.2020 р. щодо представництва його інтересів у справі № 911/94/26 про банкрутство ТОВ "Мегаінвест Сервіс". На виконання умов зазначеної угоди ним сплачено 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а також 6 656,00 грн. судового збору за подання заяви з кредиторськими вимогами.

Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_2 просить визнати його кредиторські вимоги до боржника у загальному розмірі 111 331,40 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.04.2026 р. зобов`язано у строк до 01.06.2026 р. надати суду письмові пояснення щодо стану виконання судових рішень у виконавчих провадженнях № 78776966, № 78806921, № 78778452 (зокрема щодо повного або часткового стягнення присуджених сум), а також належні та допустимі докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, зокрема акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 18.03.2020 р. та Додатковою угодою № 9 до нього від 02.04.2026 р., укладеними з адвокатом Діхтяренко О.М.

29.05.2026 р. заявником кредиторських вимог подано до суду додаткові письмові пояснення, згідно яких вбачається, що судові рішення у виконавчих провадженнях № 78776966, № 78806921, № 78778452 не виконані у зв`язку з відсутністю у боржника майна та коштів, що підтверджується довідками про стан виконавчих проваджень станом на 29.06.2026 р.

Наведені відомості підтверджені розпорядником майна боржника Татіщевим О.Є. у повідомленні від 24.04.2026 р. та звіті про результати розгляду кредиторських вимог від 28.04.2026 р., відповідно до яких кредиторські вимоги були визнані частково, оскільки витрати на професійну правничу допомогу не були визнані через ненадання доказів їх оплати. Після подання кредитором платіжної інструкції на підтвердження сплати таких послуг розпорядник майна у повідомленні від 03.06.2026 р. визнав зазначені вимоги в цій частині.

Від боржника результатів розгляду заяви з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" ОСОБА_2 , в тому числі заперечень його вимог, до суду не надійшло. Водночас у судовому засіданні представник боржника заперечував проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та просив суд витребувати у ОСОБА_2 оригінал документа, що підтверджує фактичну сплату таких витрат. Зазначене клопотання судом залишено без задоволення.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, матеріали справи, судом встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що 18.03.2020 р. між ОСОБА_2 та адвокатом Діхтяренком О.М. укладено договір про надання правової допомоги, а також низку додаткових угод до нього щодо представництва інтересів ОСОБА_2 у судових спорах за участю ТОВ "Мегаінвест Сервіс".

Так, відповідно до додаткової угоди від 18.03.2020 р. до договору про надання правової допомоги адвокат надавав правничу допомогу у справі № 756/3939/20 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Мегаінвест Сервіс", ОСОБА_11 , приватного нотаріуса Василенка О.А. про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування квартири з чужого незаконного володіння.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17.08.2021 р. у справі № 756/3939/20 позов ОСОБА_2 задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу та витребувано майно з чужого незаконного володіння. Крім того, зазначеним рішенням стягнуто з ТОВ "Мегаінвест Сервіс" на користь ОСОБА_2 5 675,40 грн. судового збору та 28 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

12.11.2021 р. між ОСОБА_2 та адвокатом Діхтяренком О.М. укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання правової допомоги щодо представництва інтересів клієнта під час перегляду зазначеної справи судом апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 11.09.2023 р. рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17.08.2021 р. залишено без змін та стягнуто з ТОВ "Мегаінвест Сервіс" на користь ОСОБА_2 26 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

25.12.2023 р. між ОСОБА_2 та адвокатом Діхтяренком О.М. укладено додаткову угоду № 6 до договору про надання правової допомоги щодо представництва інтересів клієнта під час касаційного перегляду справи № 756/3939/20.

Постановою Верховного Суду від 06.03.2024 р. рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17.08.2021 р. та постанову Київського апеляційного суду від 11.09.2023 р. залишено без змін. Цією ж постановою стягнуто з ТОВ "Мегаінвест Сервіс" на користь ОСОБА_2 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, 04.07.2023 р. між ОСОБА_2 та адвокатом Діхтяренком О.М. укладено додаткову угоду № 5 до договору про надання правової допомоги щодо представництва інтересів у справі № 756/6042/23 за позовом ТОВ "Мегаінвест Сервіс" до ОСОБА_2 , ОСОБА_12 та ТОВ "Агроком" про стягнення грошових коштів на відновлення предмета іпотеки.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22.02.2024 р. у справі № 756/6042/23 у задоволенні позову ТОВ "Мегаінвест Сервіс" відмовлено, а також стягнуто з ТОВ "Мегаінвест Сервіс" на користь ОСОБА_2 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На виконання зазначених судових рішень судами видано відповідні виконавчі листи, зокрема, виконавчий лист Оболонського районного суду міста Києва від 24.06.2022 р. на виконання рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17.08.2021 р. у справі № 756/3939/20, яке набрало законної сили 25.01.2022 р., виконавчий лист Оболонського районного суду міста Києва від 09.04.2024 р. на виконання постанови Київського апеляційного суду від 11.09.2023 р. у справі № 756/3939/20, що набрала законної сили 11.09.2023 р., виконавчий лист Оболонського районного суду міста Києва від 09.04.2024 р. на виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2024 р. у справі № 756/3939/20, яка набрала законної сили 06.03.2024 р. та виконавчий лист Оболонського районного суду міста Києва від 14.03.2025 р. на виконання рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22.02.2024 р. у справі № 756/6042/23, яке набрало законної сили 03.06.2024 р., на підставі яких органами державної виконавчої служби відкрито виконавчі провадження №№ 69782403, 78776966, 78806921 та 78778452.

Згідно з наданими кредитором поясненнями та матеріалами справи зазначені виконавчі провадження є відкритими. При цьому відповідно до наданих доказів та пояснень фактичне стягнення коштів у межах зазначених виконавчих проваджень не здійснювалося.

Згідно з частиною першою статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У межах розгляду заяви ОСОБА_2 про визнання грошових вимог учасниками є ті самі особи, стосовно яких вищевказаними судовими рішеннями встановлено відповідні обставини. Відтак, відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені зазначеними судовими рішеннями, що набрали законної сили, не підлягають повторному доказуванню під час розгляду цієї справи.

У Постанові від 26.02.2019 р. у справі № 908/710/18 Верховний Суд виснував: "Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.".

З огляду на викладене, враховуючи, що заявлені ОСОБА_2 грошові вимоги підтверджуються рішеннями судів, які набрали законної сили, що підтверджується матеріалами справи та відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, суд дійшов висновку про документальну підтвердженість, безспірність та обґрунтованість кредиторських вимог у розмірі 84 675,40 грн., у зв`язку з чим вони підлягають визнанню у справі про банкрутство боржника.

Крім того, оцінюючи заявлені кредитором вимоги в частині витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн., суд враховує таке.

Згідно із частиною першою ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частини третьої ст. 123 ГПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

Схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.10.2020 р. у справі № 904/4387/19, від 26.10.2023 р. у справі № 908/100/21.

Як встановлено судом, на підтвердження понесених на правничу допомогу витрат кредитором надано суду укладений з адвокатом Діхтяренко Ольгою Миколаївною договір про надання правничої допомоги б/н від 18.03.2020 р., низку додаткових угод, зокрема додаткову угоду № 9 від 02.04.2026 р. та акт прийому-передачі наданих послуг від 09.07.2026 р.

Відповідно до частини першої ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною третьою ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною першою ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно п. 1.1. Договору про надання правничої допомоги адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу за окремими письмовими та/або усними дорученнями останнього в усіх правовідносинах, що склалися між клієнтом та органами державної виконавчої влади, установами, організаціями і підприємствами усіх форм власності, фізичними особами, нотаріусами та державними реєстраторами.

Так, у відповідності до умов зазначеного договору та за наданим актом про надання правничої (правової) допомоги до зазначеного договору, адвокатом було надано наступну правничу допомогу:

- підготовлено заяву ОСОБА_2 з кредиторськими вимогами до ТОВ "Мегаінвест Сервіс" та подано до господарського суду Київської області;

- прийнято участь у судових засіданнях господарського суду Київської області у справі № 911/94/26 про банкрутство ТОВ "Мегаінвест Сервіс", які відбулися 29.04.2026 р. та 10.06.2026 р.;

- підготовлено письмові пояснення від імені кредитора у справі № 911/94/26 про банкрутство ТОВ "Мегаінвест Сервіс".

Сторони підтверджують, що клієнтом оплачено адвокату гонорар за надання юридичних послуг за Додатковою угодою № 9 від 02.04.2026 р. до договору про надання правової допомоги б/н від 18.03.2020 р. в розмірі 20 000,00 грн.

Сторони погодили, що вартість наданих адвокатом юридичних послуг, визначених в п. 1 цього акту складає 15 000,00 грн. Залишок оплаченого гонорару в розмірі 5 000,00 грн. буде зарахований за участь адвоката в судовому засіданні господарського суду Київської області у справі № 911/94/26 про банкрутство ТОВ "Мегаінвест Сервіс", яке має відбутися 15.07.2026 р. та отримання ухвали у справі № 911/94/26 про банкрутство ТОВ "Мегаінвест Сервіс" про визнання кредиторських вимог ОСОБА_2 до ТОВ "Мегаінвест Сервіс" (пункти 1-3 акту прийому-передачі наданих послуг).

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 р. у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 р. у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 р. у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 р. у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 р. у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 р. у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 р. у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 р. у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 р. у справі № 915/237/18).

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 05.07.2012 р. № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

В даному контексті суд звертається до правової позиції, зазначеній у додатковій постанові від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц. Так, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

2) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Поряд з цим відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Оцінюючи подані на підтвердження понесених кредитором витрат на професійну правничу допомогу докази, суд виходить із принципів обґрунтованості, необхідності, реальності та співмірності таких витрат.

Як убачається з договору про надання правової допомоги, додаткової угоди № 9 від 02.04.2026 р. та акта про надання правничої (правової) допомоги, адвокатом Діхтяренко О.М. надавалась правнича допомога, пов`язана із представництвом інтересів ОСОБА_2 у справі № 911/94/26 про банкрутство ТОВ "Мегаінвест Сервіс", зокрема щодо підготовки та подання заяви з кредиторськими вимогами, підготовки письмових пояснень та участі у судових засіданнях.

Оцінюючи наведені докази, суд враховує, що зазначені види правничої допомоги є взаємопов`язаними, становлять єдиний комплекс заходів, спрямованих на реалізацію кредитором свого права на заявлення та судовий розгляд грошових вимог у справі про банкрутство боржника, а відтак безпосередньо пов`язані з розглядом даної справи.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що сторонами погоджено розмір гонорару адвоката за надання відповідної правничої допомоги у сумі 20 000,00 грн., а також долучено копію платіжного документа, яка підтверджує сплату зазначених коштів кредитором (платіжна інструкція від 03.04.2026 р.).

Заперечуючи проти включення зазначених витрат до складу грошових вимог, представник боржника посилався на відсутність у матеріалах справи оригіналу платіжного документа. Однак суд не бере такі заперечення до уваги, оскільки вони не спростовують належності та допустимості поданих кредитором доказів. Будь-яких доказів недостовірності копії платіжного документа чи її невідповідності оригіналу боржником не надано. Крім того, клопотання представника боржника про витребування оригіналу відповідного платіжного документа залишено судом без задоволення.

При цьому інших заперечень щодо обсягу наданої правничої допомоги, її вартості, співмірності чи зв`язку із розглядом даної справи боржником не наведено, а матеріали справи не містять доказів надмірності, необґрунтованості чи невідповідності заявлених витрат характеру та обсягу виконаних адвокатом робіт.

За таких обставин, враховуючи характер та обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, її безпосередній зв`язок із розглядом даної справи, погоджений сторонами розмір гонорару та наявні у матеріалах справи докази його сплати, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. є реальними, обґрунтованими та співмірними, а тому підлягають визнанню та включенню до складу грошових вимог кредитора.

Крім того, заявником було сплачено 6 656,00 грн. судового збору за подання до суду заяви про грошові вимоги до боржника, що підтверджено платіжною інструкцією від 20.04.2026 р.

Заява заявника надійшла до суду через систему "Електронний суд" в електронній формі, що підтверджено документально, в тому числі відміткою про таке на тексті заяви.

Згідно підпункту 2 підпункту 2-1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом, - 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: для працездатних осіб - 3328 гривень.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

На підставі статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", підпункту 2 підпункту 21 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" суд дійшов висновку про те, що оскільки заява заявником була подана через систему "Електронний суд" в електронній формі, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за даних обставин підлягає застосуванню коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору та судовий збір підлягав сплаті у розмірі 5 324,80 грн., а тому кредиторські вимоги в цій частині підлягають визнанню саме у зазначеному розмірі.

Таким чином, на підставі статей 47, 64 Кодексу України з процедур банкрутства грошові вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів боржника у сумі 110 000,20 грн., з яких: 5 324,80 грн. витрат на оплату судового збору та 20 000,00 грн. витрат на правничу допомогу підлягають задоволенню в першу чергу, 84 675,40 грн. у четверту чергу.

Розглянувши заяву ОСОБА_3 про грошові вимоги кредитора до боржника від 13.04.2026 р. б/н та матеріали справи, судом встановлено наступне.

13.04.2026 р. до господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" надійшла заява ОСОБА_3 (надалі за текстом стосовно цієї заяви кредитор, заявник) в особі представника Бойко Наталії Василівни про грошові вимоги кредитора до боржника від 13.04.2026 р. б/н, в якій вона просить суд визнати її грошові вимоги до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс", що складаються з суми 450 222,11 грн., які включити до реєстру вимог кредиторів; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 656,00 грн., за подання заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника.

Судом встановлено, що вимоги ОСОБА_3 заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання приписами частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (після 10.04.2026 р.); відповідно до частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги заявника підлягають розгляду судом.

Заявлені ОСОБА_3 грошові вимоги обґрунтовані судовими рішеннями, якими з ТОВ "Мегаінвест Сервіс" на її користь стягнуто судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу, а також вимогою про відшкодування збитків, завданих, на думку заявника, неправомірними діями боржника.

Заявник зазначає, що станом на 11.03.2026 р. дату відкриття провадження у справі № 911/94/26 про банкрутство ТОВ "Мегаінвест Сервіс" у неї виникли грошові вимоги до боржника на загальну суму 450 222,11 грн., які складаються з:

- 151 004,61 грн., з яких 104 490,51 грн. судові витрати, стягнуті з боржника на користь ОСОБА_3 додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14.09.2022 р. у справі № 759/12082/20, що набрало законної сили 14.10.2022 р., а також 35 838,89 грн. інфляційних втрат та 10 675,21 грн. трьох процентів річних, нарахованих за період з 14.10.2022 р. по 10.03.2026 р.;

- 13 139,02 грн., з яких 10 000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу, стягнуті додатковою постановою Київського апеляційного суду від 15.11.2023 у справі № 759/12082/20, яка набрала законної сили 15.11.2023 р., а також 2 443,68 грн. інфляційних втрат та 695,34 грн. трьох процентів річних, нарахованих за період з 15.11.2023 р. по 10.03.2026 р.;

- 28 008,22 грн., з яких 20 000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу, стягнуті додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16.10.2022 р. у справі № 756/3951/20, яке набрало законної сили 18.11.2022 р., а також 6 022,47 грн. інфляційних втрат та 1 985,75 грн. трьох процентів річних, нарахованих за період з 18.11.2022 р. по 10.03.2026 р.;

- 44 870,26 грн., з яких 35 000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу, стягнуті додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23.05.2023 р. у справі № 759/28808/21, яке набрало законної сили 27.02.2024 р., а також 7 735,29 грн. інфляційних втрат та 2 134,97 грн. трьох процентів річних, нарахованих за період з 27.02.2024 р. по 10.03.2026 р.;

- 213 200,00 грн. збитків (майнової шкоди), які, за твердженням заявника, виникли у зв`язку з понесеними нею витратами на оренду житла внаслідок незаконного позбавлення її права власності на квартиру АДРЕСА_3 .

В обґрунтування вимог про відшкодування збитків ОСОБА_3 зазначає, що 14.02.2020 р. ТОВ "Мегаінвест Сервіс" у порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки уклало з ОСОБА_11 договір купівлі-продажу належної заявнику квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О., внаслідок чого вона була позбавлена права власності на житло та вимушена орендувати іншу квартиру.

При цьому заявник посилається на те, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26.01.2022 р. у справі № 759/12082/20, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18.10.2023 р. та постановою Верховного Суду від 08.05.2024 р., визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений 14.02.2020 р. між ТОВ "Мегаінвест Сервіс" та ОСОБА_11 , а також припинено право власності набувача на зазначене нерухоме майно.

На підтвердження понесених витрат на оренду житла заявником подано копії договору оренди житла та документів, які, на її думку, підтверджують здійснення відповідних платежів.

24.04.2026 р. до господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від розпорядника майна боржника Татіщева О.Є. за результатом розгляду кредиторських вимог ОСОБА_3 надійшло повідомлення про розгляд кредиторських вимог від 24.04.2026 р., в якому розпорядник майна повідомив про часткове визнання заявлених вимог. Зокрема, розпорядник майна визнав обґрунтованими вимоги в частині основного боргу у розмірі 169 490,51 грн. та судового збору у розмірі 6 656,00 грн., водночас заперечив проти визнання вимог про відшкодування збитків у розмірі 213 200,00 грн., посилаючись на те, що вони не підпадають під поняття грошового зобов`язання у розумінні статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, а також проти визнання інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих на суми судових витрат, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 11.02.2026 у справі № 754/511/23.

28.04.2026 р. до господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_3 надійшли заперечення на повідомлення розпорядника майна про результати розгляду кредиторських вимог. У поданих запереченнях заявник не погодився з висновками розпорядника майна щодо відхилення вимог у частині 213 200,00 грн. збитків (майнової шкоди), а також у частині 67 531,60 грн. інфляційних втрат та 3 % річних, посилаючись на відповідні правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду. На думку заявника, вимоги про відшкодування майнової шкоди є грошовими зобов`язаннями у розумінні статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, а тому підлягають визнанню у справі про банкрутство. Крім того, заявник зазначив, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.02.2026 р. у справі № 754/511/23, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки строк пред`явлення до примусового виконання судових рішень, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, не сплив, а тому інфляційні втрати та 3 % річних підлягають нарахуванню відповідно до статті 625 ЦК України. У зв`язку з цим представник Венгріної І.Є. просив визнати кредиторські вимоги у повному заявленому розмірі.

Від боржника результатів розгляду заяви з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" ОСОБА_3 , в тому числі заперечень її вимог, до суду не надійшло. Водночас у судовому засіданні представник боржника заперечував щодо задоволення кредиторської заяви.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14.09.2022 р. у справі № 759/12082/20 з ТОВ "Мегаінвест Сервіс" на користь ОСОБА_3 стягнуто 104 490,51 грн. судових витрат; додатковою постановою Київського апеляційного суду від 15.11.2023 р. у справі № 759/12082/20 стягнуто 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу; додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06.10.2022 р. у справі № 756/3951/20 стягнуто 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу; додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23.05.2023 р. у справі № 759/28808/21 стягнуто 35 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначені судові рішення набрали законної сили, що підтверджується матеріалами справи та відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Крім того, на виконання вказаних рішень було видано виконавчі листи (виконавчий лист від 05.07.2024 р. на виконання додаткового рішення від 14.09.2022 р. у справі № 759/12082/20, яке набрало законної сили 14.10.2022 р., виконавчий лист від 05.07.2024 р. на виконання додаткової постанови Київського апеляційного суду від 15.11.2023 р. у справі № 759/12082/20, яка набрала законної сили 15.11.2023 р., виконавчий лист від 16.01.2023 р. на виконання додаткового рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06.10.2022 р. у справі № 756/3951/20, яке набрало законної сили 18.11.2022 р.).

Відповідно до наявних матеріалів справи, стягнення в межах виконавчих проваджень чи добровільного погашення заборгованості ТОВ "Мегаінвест Сервіс" перед ОСОБА_3 не здійснювалося. Боржником жодних доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення наведеної заборгованості, суду не надано та не доведено за допомогою належних і допустимих доказів.

Згідно з частиною першою статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У межах розгляду заяви ОСОБА_3 беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено обставини вищевказаними судовими рішеннями. Відтак, на підставі частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14.09.2022 р. у справі № 759/12082/20, додатковою постановою Київського апеляційного суду від 15.11.2023 р. у справі № 759/12082/20, додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16.10.2022 р. у справі № 756/3951/20 та додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23.05.2023 р. у справі № 759/28808/21, не підлягають повторному доказуванню при розгляді цієї справи.

У постанові Верховного Суду від 26.02.2019 р. у справі № 908/710/18 зазначено, що заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися як первинними документами, що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, так і рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_3 в частині 169 490,51 грн., що ґрунтуються на судових рішеннях, які набрали законної сили, є документально підтвердженими, безспірними, належним чином доведеними та підлягають визнанню у справі про банкрутство боржника.

Щодо заявлених ОСОБА_3 вимог про визнання інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих на суми, присуджені судовими рішеннями, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, до складу заявлених кредиторських вимог включено:

- 46 514,10 грн., з яких 35 838,89 грн. інфляційних втрат та 10 675,21 грн. 3 % річних, нарахованих на суму 104 490,51 грн., стягнуту додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14.09.2022 р. у справі № 759/12082/20, за період з 14.10.2022 р. по 10.03.2026 р.;

- 3 139,02 грн., з яких 2 443,68 грн. інфляційних втрат та 695,34 грн. 3 % річних, нарахованих на суму 10 000,00 грн., стягнуту додатковою постановою Київського апеляційного суду від 15.11.2023 р. у справі № 759/12082/20, за період з 15.11.2023 р. по 10.03.2026 р.;

- 8 008,22 грн., з яких 6 022,47 грн. інфляційних втрат та 1 985,75 грн. 3 % річних, нарахованих на суму 20 000,00 грн., стягнуту додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16.10.2022 р. у справі № 756/3951/20, за період з 18.11.2022 р. по 10.03.2026 р.;

- 9 870,26 грн., з яких 7 735,29 грн. інфляційних втрат та 2 134,97 грн. 3 % річних, нарахованих на суму 35 000,00 грн., стягнуту додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23.05.2023 р. у справі № 759/28808/21, за період з 27.02.2024 р. по 10.03.2026 р.

Загальний розмір заявлених до визнання інфляційних втрат та трьох процентів річних становить 67 531,60 грн.

Так, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Таким чином, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, а тому її приписи поширюються як на договірні, так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання. Отже, цією нормою визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону.

Заперечуючи проти визнання заявлених вимог, розпорядник майна послався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 11.02.2026 р. у справі № 754/511/23, відповідно до якого положення частини другої статті 625 ЦК України не підлягають застосуванню у випадку, коли можливість примусового виконання судового рішення остаточно втрачена у зв`язку із пропуском строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Разом з тим суд вважає наведені доводи необґрунтованими.

Як убачається з матеріалів справи, усі судові рішення, на підставі яких заявлено кредиторські вимоги, набрали законної сили після введення в Україні воєнного стану. При цьому відповідно до підпункту 4 пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" строки, визначені цим Законом, на період дії воєнного стану перериваються та встановлюються з дня його припинення або скасування.

Отже, станом на день відкриття провадження у справі про банкрутство строк пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання не сплив, а можливість їх примусового виконання не втрачена. За таких обставин правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 11.02.2026 р. у справі № 754/511/23, який стосується випадків остаточної втрати можливості примусового виконання судового рішення, до спірних правовідносин не застосовується.

Натомість суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.05.2018 р. у справі № 686/21962/15-ц, відповідно до яких положення статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення, якщо інше не встановлено законом або договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 р. у справі № 904/10560/17, у якій зазначено, що грошові вимоги кредитора у справі про банкрутство можуть виникати не лише з договорів, а й з інших підстав, передбачених законом, у тому числі із судових рішень, а завданням суду є перевірка наявності відповідного грошового зобов`язання та його розміру.

Крім того, суд враховує висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 31.07.2024 р. у справі № 161/11703/22, відповідно до яких після набрання судовим рішенням законної сили присуджена до стягнення сума набуває статусу невиконаного грошового зобов`язання, а тому на неї можуть нараховуватися інфляційні втрати та три проценти річних відповідно до статті 625 ЦК України. При цьому положення зазначеної статті застосовуються не лише до основного боргу, а й до інших присуджених судом грошових сум, у тому числі судових витрат.

Матеріалами справи підтверджується, що судові рішення, якими на користь ОСОБА_3 стягнуто судові витрати, залишаються невиконаними, а доказів їх добровільного чи примусового виконання боржником суду не надано.

З огляду на наведене, перевіривши поданий кредитором розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд дійшов висновку про його правильність та відповідність вимогам статті 625 ЦК України. Відтак заявлені Венгріною І.Є. вимоги про визнання 67 531,60 грн, що складаються з інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих на суми, присуджені зазначеними судовими рішеннями, є документально підтвердженими, ґрунтуються на положеннях статті 625 ЦК України та наведених правових висновках Верховного Суду, а тому підлягають визнанню у справі про банкрутство боржника.

Крім того, ОСОБА_3 заявлено грошові вимоги в частині 213 200,00 грн. збитків (майнової шкоди), які, за твердженням заявника, виникли внаслідок незаконного позбавлення її права власності на квартиру та необхідності орендувати інше житло.

Матеріалами справи підтверджується, що 14.02.2020 р. ТОВ "Мегаінвест Сервіс" у порядку здійснення процедури позасудового врегулювання за іпотечним договором звернуло стягнення на належну ОСОБА_3 на праві власності однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , шляхом укладення між ТОВ "Мегаінвест Сервіс", як продавцем, та ОСОБА_11 , як покупцем, договору купівлі-продажу зазначеної квартири.

У цей же день приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. проведено державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_11 .

Як зазначає кредитор, унаслідок укладення вказаного договору вона втратила право власності на належне їй житло, була вимушена залишити квартиру та з жовтня 2021 року орендувати інше житло. У зв`язку із цим заявник просить визнати грошові вимоги у розмірі 213 200,00 грн., що становлять витрати на оренду житла за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року.

Так, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26.01.2022 р. у справі № 759/12082/20, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18.10.2023 р. та постановою Верховного Суду від 08.05.2024 р., визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , укладений 14.02.2020 р. між ТОВ "Мегаінвест Сервіс" та ОСОБА_11 , а також припинено право власності ОСОБА_11 на зазначену квартиру.

Відповідно до частини першої ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до частини першої ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Так, у даному випадку протиправність дій боржника щодо відчуження належної ОСОБА_3 квартири встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили, а тому відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України повторному доказуванню не підлягає.

На підтвердження понесених витрат заявником надано копію договору оренди житла № 07102021 від 07.10.2021 р.

Згідно з умовами зазначеного договору ОСОБА_3 прийняла в тимчасове платне користування квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 (пункти 1.1, 1.3 договору).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору помешкання передається від орендодавця до орендаря в строк до 20.10.2021 р. на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що за користування помешканням орендар вносить щомісячну оплату у розмірі 26 650,00 грн.

Відповідно до пункту 7.3 договору внесення оплати здійснюється до 23 числа кожного місяця за наступний місяць.

Також договором передбачено, що в день його підписання орендар сплачує гарантійний платіж у розмірі, еквівалентному 1000 доларів США за курсом НБУ на дату оплати, або 26 650,00 грн., який залишається у орендодавця як забезпечувальний платіж.

На підтвердження виконання умов договору Венгріною І.Є. надано квитанції від 07.10.2021 р. на суму 26 650,00 грн., 08.10.2021 р. на суму 26 650,00 грн., 17.11.2021 р. на суму 26 650,00 грн., 17.12.2021 р. на суму 25 650,00 грн., 10.01.2022 р. на суму 26 650,00 грн. та 16.02.2022 р. на суму 26 650,00 грн., які підтверджують сплату орендних платежів на загальну суму 158 900,00 грн.

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що наданими документами підтверджується факт укладення договору оренди житла, фактичне користування заявником орендованим житлом та понесення нею витрат на його оплату, а відтак доведено наявність збитків у вигляді реальних витрат.

При цьому суд вважає доведеним і наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та понесеними заявником витратами, оскільки саме внаслідок незаконного відчуження належної ОСОБА_3 квартири, що встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, заявник була позбавлена можливості користуватися належним їй житлом та вимушена орендувати інше житлове приміщення, у зв`язку з чим понесла відповідні витрати на оплату оренди.

Щодо вини боржника, суд зазначає, що відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування лише у разі доведення відсутності своєї вини. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність вини ТОВ "Мегаінвест Сервіс" у заподіянні заявнику майнової шкоди, а тому підстави для звільнення боржника від цивільно-правової відповідальності відсутні.

Разом з тим, на підтвердження понесення витрат на оренду житла у повному заявленому розмірі 213 200,00 грн. заявником надано докази лише на суму 158 900,00 грн. Інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували здійснення платежів на різницю у розмірі 54 300,00 грн., матеріали справи не містять.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у даному випадку наявні всі необхідні елементи складу цивільного правопорушення для покладення на боржника обов`язку з відшкодування майнової шкоди, однак лише в межах доведеного розміру збитків. Відтак вимоги ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди є обґрунтованими та підтвердженими належними і допустимими доказами в частині 158 900,00 грн., тоді як у решті заявленої суми 54 300,00 грн. задоволенню не підлягають у зв`язку з їх недоведеністю.

Крім того, заявником було сплачено 6 656,00 грн. судового збору за подання до суду заяви про грошові вимоги до боржника, що підтверджено платіжною інструкцією від 08.04.2026 р.

Заява заявника надійшла до суду через систему "Електронний суд" в електронній формі, що підтверджено документально, в тому числі відміткою про таке на тексті заяви.

Згідно підпункту 2 підпункту 2-1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом, - 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: для працездатних осіб - 3328 гривень.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

На підставі статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", підпункту 2 підпункту 21 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" суд дійшов висновку про те, що оскільки заява заявником була подана через систему "Електронний суд" в електронній формі, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за даних обставин підлягає застосуванню коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору та судовий збір підлягав сплаті у розмірі 5 324,80 грн., а тому кредиторські вимоги в цій частині підлягають визнанню саме у зазначеному розмірі.

Таким чином, на підставі статей 47, 64 Кодексу України з процедур банкрутства грошові вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів боржника у сумі 401 246,91 грн., з яких: 5 324,80 грн. підлягають задоволенню в першу чергу, 395 922,11 грн. у четверту чергу.

Відповідно до частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Зважаючи на те, що вимоги ОСОБА_3 заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, її вимоги є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Розглянувши заяву ОСОБА_6 про грошові вимоги кредитора до боржника від 15.04.2026 р. № 15/04/2026 та матеріали справи, судом встановлено наступне.

15.04.2026 р. до господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" надійшла заява ОСОБА_6 (надалі за текстом стосовно цієї заяви кредитор, заявник) в особі представника ОСОБА_13 про грошові вимоги кредитора до боржника від 15.04.2026 р. № 15/04/2026, в якій він просить суд визнати його грошові вимоги до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс", що складаються з суми 35 796,11 грн.

Судом встановлено, що вимоги ОСОБА_6 заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання приписами частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (після 10.04.2026 р.); відповідно до частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги заявника підлягають розгляду судом.

Заявлені ОСОБА_14 вимоги обґрунтовані судовими рішенням, якими стягнуто з боржника на користь заявника грошові кошти. Зокрема, заявник вказує, що постановою Київського апеляційного суду від 09.04.2025 р. у справі № 754/14235/21 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" на користь заявника 681,00 грн. судового збору, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" 4 217,55 грн. витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" на користь заявника 20 819,28 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, додатковою постановою Київського апеляційного суду від 09.05.2025 р. у справі № 754/14235/21 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" на користь заявника 10 078,28 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що разом становить 35 796,11 грн. На підставі статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства та інших норм законодавства заявник просить суд визнати ці грошові вимоги до боржника та включити до реєстру вимог кредиторів.

24.04.2026 р. до господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від розпорядника майна боржника Татіщева О.Є. за результатом розгляду кредиторських вимог ОСОБА_6 надійшло повідомлення про розгляд кредиторських вимог від 24.04.2026 р., в якому розпорядник майна повідомляє суд про те, що вимоги ОСОБА_6 вважає обґрунтованими в розмірі 35 796,11 грн., підтвердженими, та такими, що підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів.

Наведені відомості підтверджені розпорядником майна боржника Татіщевим О.Є. у звіті про результати розгляду кредиторських вимог від 28.04.2026 р.

05.06.2026 р. через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_6 надійшла заява від 04.06.2026 р. № 04/06/2026-1, в якій останній зазначає, у зв`язку з представництвом прав та інтересів заявника очікує понести орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн., докази про що будуть подані у строки, встановлені статтею 129 ГПК України.

Судом встановлено, що станом на поточну дату докази понесення витрат на правничу допомогу заявником суду не надано.

Від боржника результатів розгляду заяви з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" ОСОБА_6 , в тому числі заперечень його вимог, до суду не надійшло.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, матеріали справи, судом встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що постановою Київського апеляційного суду від 09.04.2025 р. у справі № 754/14235/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест сервіс" на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17.02.2023 р. та на додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06.03.2023 у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест сервіс", приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чулієва А.А., Державного підприємства "Сетам" про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, акту приватного виконавця про проведення електронних торгів та витребування квартири з чужого незаконного володіння, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест сервіс" задоволено частково; рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17.02.2023 р. та додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06.03.2023 р. скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено; та в тому числі стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест сервіс" та інших на користь ОСОБА_6 681,00 грн. сплаченого судового збору за пред`явлення позовних вимог немайнового характеру; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест сервіс" на користь ОСОБА_6 4 217,55 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест сервіс" на користь ОСОБА_6 20 819,28 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень дана постанова Київського апеляційного суду від 09.04.2025 р. у справі № 754/14235/21 набрала законної сили 09.04.2025 р., що підтверджено відомостями реєстру.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 28.05.2025 р. у справі № 754/14235/21 за заявою ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест сервіс", приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чулієва А.А., Державного підприємства "Сетам" про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, акту приватного виконавця про проведення електронних торгів та витребування квартири з чужого незаконного володіння, - заяву ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення задоволено, ухвалено у справі додаткове рішення та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест сервіс" на користь ОСОБА_6 10 078,28 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із повторним переглядом справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджено документально.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень дана постанова Київського апеляційного суду від 28.05.2025 р. у справі № 754/14235/21 набрала законної сили 28.05.2025 р., що підтверджено відомостями реєстру.

На виконання постанов Київського апеляційного суду від 09.04.2025 р. та від 28.05.2025 р. (додаткової постанови) Деснянським районним судом міста Києва у справі № 754/1423521 24.06.2025 р. видано чотири виконавчі листи, якими передбачено стягнення на користь ОСОБА_6 , зокрема з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест сервіс" як боржника, коштів у розмірі: 681,00 грн., 4 217,55 грн., 20 819,28 грн. та 10 078,28 грн. Виконавчі листи містять відмітку про набрання зазначеними постановами від 09.04.2025 р., від 28.05.2025 р. законної сили 09.04.2025 р. та 28.05.2025 р., відповідно.

Як убачається з матеріалів справи, 09.02.2026 р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Борейком М.В. на підставі виконавчих листів, виданих у справі № 754/14235/21 24.06.2025 р., було відкрито виконавчі провадження № ВП 80189880, № ВП 80190187, № ВП80190323 та № ВП 80190395 щодо примусового виконання наведених вище чотирьох виконавчих листів, виданих на виконання зазначених судових рішень у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест сервіс" на користь ОСОБА_6 681,00 грн., 4 217,55 грн., 20 819,28 грн. та 10 078,28 грн., відповідно.

07.04.2026 р. приватний виконавець Борейко М.В. зупинив вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № ВП 80189880, № ВП 80190187, № ВП 80190323 та № ВП 80190395 у зв`язку з відкриттям ухвалою господарського суду Київської області від 11.03.2026 р. провадження у справі № 911/94/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест сервіс", на підставі пункту четвертого частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", про що виніс відповідні постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у кожному з вказаних виконавчих проваджень.

Відповідно до наявних матеріалів справи, стягнення в межах виконавчих проваджень чи добровільного погашення заборгованості Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест сервіс" перед ОСОБА_14 , місце не мало. Боржником жодних доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення наведеної заборгованості, суду не надано та не доведено за допомогою належних доказів.

Згідно з частиною першою статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В межах розгляду заяви заявника, беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено обставини вказаними вище судовими рішеннями. На підставі частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені постановами Київського апеляційного суду від 09.04.2025 р. та від 28.05.2025 р. у справі № 754/14235/21 не доказуються при розгляді цієї справи.

У Постанові від 26.02.2019 р. у справі № 908/710/18 Верховний Суд виснував: "Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.".

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що вимоги заявника, заявлені на підставі досліджених судом постанов апеляційного суду від 09.04.2025 р. та від 28.05.2025 р. у справі № 754/14235/21 у сумі 681,00 грн. судового збору, 4 217,55 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 20 819,28 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 10 078,28 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що разом становить 35 796,11 грн., є обґрунтованими, доведеними за допомогою належних доказів, грошовими за правовою природою та підлягають визнанню судом.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що заявником заявлено про очікувані витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн., однак доказів їх понесення, а також документів на підтвердження розміру таких витрат до матеріалів справи не подано. У зв`язку з цим підстави для їх розгляду при розгляді кредиторських вимог відсутні.

Таким чином, на підставі статей 47, 64 Кодексу України з процедур банкрутства грошові вимоги ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів боржника у сумі 41 120,91 грн., з яких: 5 324,80 грн. підлягають задоволенню в першу чергу, 35 796,11 грн. у четверту чергу.

Відповідно до частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Зважаючи на те, що вимоги ОСОБА_6 заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, його вимоги є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Розглянувши заяву ОСОБА_5 про грошові вимоги кредитора до боржника від 24.04.2026 р. та матеріали справи, судом встановлено наступне.

24.04.2026 р. до господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" надійшла заява ОСОБА_5 (надалі за текстом стосовно цієї заяви кредитор, заявник) в особі представника адвоката Кізленка Вадима Андрійовича про грошові вимоги кредитора до боржника від 24.04.2026 р., в якій він просить суд визнати грошові вимоги ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" в розмірі 20 000,00 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Судом встановлено, що вимоги ОСОБА_5 заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання приписами частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (після 10.04.2026 р.); відповідно до частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги заявника підлягають розгляду судом.

Заявлені ОСОБА_5 вимоги обґрунтовані укладеним 21.07.2020 р. між заявником та Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Ілляшев та Партнери" договором № 1733-968 про надання правової допомоги, на підставі якого ОСОБА_5 було надано юридичні послуги згідно актів виконаних робіт № 104 від 05.03.2024 р. на суму 60 828,96 грн., № 547 від 19.12.2024 р. на суму 137 752,18 грн., № 189 від 16.06.2025 р. на суму 46 116,72 грн., № 190 від 16.06.2025 р. на суму 22 828,34 грн., № 329 від 30.09.2025 р. на суму 30 962,75 грн. Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19.01.2026 р. у справі № 757/57804/21-ц стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" на користь ОСОБА_5 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Вказане рішення суду набрало законної сили. На підтвердження заявлених вимог заявником долучено серед іншого договір № 1733-968 про надання правової допомоги від 21.07.2020 р., з додатковими угодами до нього, акти виконаних робіт та роздруківку з ЄДРСР додаткового рішення суду від 19.01.2026 р. у справі № 757/57804/21-ц.

03.06.2026 р. до господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від розпорядника майна боржника Татіщева О.Є. за результатом розгляду кредиторських вимог ОСОБА_5 надійшло повідомлення про розгляд кредиторських вимог від 03.06.2026 р., в якому розпорядник майна повідомляє суд про те, що вимоги ОСОБА_5 вважає обґрунтованими в розмірі 20 000,00 грн., підтвердженими, та такими, що підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів.

Від боржника результатів розгляду заяви з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" Плотнікової О.М., в тому числі заперечень її вимог, до суду не надійшло.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, матеріали справи, судом встановлено наступне.

Матеріалами справи, відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень та відомостями веб-порталу "Судова влада України" (Печерський районний суд міста Києва) підтверджено, що додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19.01.2026 р. у справі № 757/57804/21-ц стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" на користь заявника 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Зі змісту вказаного додаткового рішення вбачається, що вказані витрати понесені на підставі договору про надання правової допомоги № 1733-968 від 21.07.2020 р., укладеного між АО "Ілляшев та Партнери" та заявником, зокрема за актами виконаних робіт: № 547 від 19.12.2024 р. на 137 752,18 грн., № 189 від 16.06.2025 р. на 46 116,72 грн., № 190 від 16.06.2025 р. на 22 828,34 грн., у відповідності до яких Юридична фірма надала Клієнту юридичні послуги відповідно до Договору № 1733-968 від 21.07.2020 р.

Відповідно до частини першої статті 273 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом "ЦПК України"), рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Нормою частини першої статті 354 ЦПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень підтверджено, що зазначене додаткове рішення від 19.01.2026 р. у справі № 757/57804/21-ц не оскаржувалось та відповідно до норм частини першої статті 273, частини першої статті 354 ЦПК України, набрало законної сили.

Відповідно до наявних матеріалів справи, стягнення в межах виконавчих проваджень чи добровільного погашення заборгованості Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест сервіс" перед ОСОБА_5 , місце не мало. Боржником жодних доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення наведеної заборгованості перед заявником, суду не надано та не доведено за допомогою належних доказів.

Згідно з частиною першою статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В межах розгляду заяви заявника, беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено обставини вказаним вище додатковим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19.01.2026 р. у справі № 757/57804/21-ц. На підставі частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені зазначеним рішення суду не доказуються при розгляді цієї справи.

У Постанові від 26.02.2019 р. у справі № 908/710/18 Верховний Суд виснував: "Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.".

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що вимоги заявника, заявлені на підставі дослідженого судом додаткового рішення від 19.01.2026 р. у справі № 757/57804/21-ц у сумі 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованими, доведеними за допомогою належних доказів, грошовими за правовою природою та підлягають визнанню судом.

Крім того, заявником було сплачено 6 656,00 грн. судового збору за подання до суду заяви про грошові вимоги до боржника, що підтверджено квитанцією від 23.04.2026 р.

Заява заявника надійшла до суду через систему "Електронний суд" в електронній формі, що підтверджено документально, в тому числі відміткою про таке на тексті заяви.

Згідно підпункту 2 підпункту 2-1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом, - 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: для працездатних осіб - 3328 гривень.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

На підставі статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", підпункту 2 підпункту 21 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" суд дійшов висновку про те, що оскільки заява заявником була подана через систему "Електронний суд" в електронній формі, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за даних обставин підлягає застосуванню коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору та судовий збір підлягав сплаті у розмірі 5 324,80 грн., а тому кредиторські вимоги в цій частині підлягають визнанню саме у зазначеному розмірі.

На підставі статей 47, 64 Кодексу України з процедур банкрутства грошові вимоги ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів боржника у сумі 25 324,80 грн., з яких: 5 324,80 грн. підлягають задоволенню в першу чергу, 20 000,00 грн. у четверту чергу.

Відповідно до частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Зважаючи на те, що вимоги ОСОБА_5 заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, її вимоги є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Розглянувши заяву ОСОБА_9 про грошові вимоги кредитора до боржника від 10.06.2026 р. та матеріали справи, судом встановлено наступне.

10.06.2026 р. до господарського суду Київської області надійшла заява ОСОБА_9 (надалі за текстом стосовно цієї заяви кредитор, заявник) в особі представника адвоката Курінного Сергія Юрійовича про грошові вимоги кредитора до боржника від 10.06.2026 р., в якій він просить суд визнати грошові вимоги ОСОБА_9 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" в розмірі 6 660,83 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Судом встановлено, що вимоги ОСОБА_9 заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання приписами частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (після 10.04.2026 р.); відповідно до частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги заявника підлягають розгляду судом.

В обґрунтування заявлених кредиторських вимог ОСОБА_9 зазначає, що постановою Київського апеляційного суду від 24.09.2025 р. у справі № 756/1723/24, яка набрала законної сили з дня її ухвалення, позов ОСОБА_9 до ТОВ "Мегаінвест Сервіс", ОСОБА_11 та ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено. Зокрема, зазначеною постановою витребувано з чужого незаконного володіння на користь заявника квартиру та стягнуто з ТОВ "Мегаінвест Сервіс", ОСОБА_11 і ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 судовий збір у розмірі 6 660,83 грн. з кожного.

Заявник зазначає, що визначена постановою Київського апеляційного суду сума судового збору ТОВ "Мегаінвест Сервіс" на його користь не сплачена.

Посилаючись на наведені обставини, заявник просить визнати її кредиторські вимоги до ТОВ "Мегаінвест Сервіс" у розмірі 6 660,83 грн.

03.07.2026 р. до господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від розпорядника майна боржника Татіщева О.Є. за результатом розгляду кредиторських вимог ОСОБА_9 надійшло повідомлення про розгляд кредиторських вимог від 03.07.2026 р., в якому розпорядник майна повідомляє суд про те, що вимоги ОСОБА_9 вважає обґрунтованими в розмірі 6 660,83 грн.

Від боржника результатів розгляду заяви з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" ОСОБА_9 , в тому числі заперечень її вимог, до суду не надійшло.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, матеріали справи, судом встановлено наступне.

Матеріалами справи, відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень та відомостями веб-порталу "Судова влада України" підтверджено, що постановою Київського апеляційного суду від 24.09.2025 р. у справі № 756/1723/24, яка набрала законної сили з дня її ухвалення, позов ОСОБА_9 до ТОВ "Мегаінвест Сервіс", ОСОБА_11 та ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено. Зокрема, зазначеною постановою витребувано з чужого незаконного володіння на користь заявника квартиру та стягнуто з ТОВ "Мегаінвест Сервіс", ОСОБА_11 і ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 судовий збір у розмірі 6 660,83 грн. з кожного.

Відповідно до наявних матеріалів справи, стягнення в межах виконавчих проваджень чи добровільного погашення заборгованості Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест сервіс" перед ОСОБА_9 , місце не мало. Боржником жодних доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення наведеної заборгованості перед заявником, суду не надано та не доведено за допомогою належних доказів.

Згідно з частиною першою статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В межах розгляду заяви заявника, беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено обставини вказаною вище постановою Київського апеляційного суду від 24.09.2025 р. у справі № 756/1723/24. На підставі частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені зазначеним рішення суду не доказуються при розгляді цієї справи.

У Постанові від 26.02.2019 р. у справі № 908/710/18 Верховний Суд виснував: "Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.".

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що вимоги заявника, заявлені на підставі дослідженої судом постанови Київського апеляційного суду від 24.09.2025 р. у справі № 756/1723/24, 6 660,83 грн. судового збору є обґрунтованими, доведеними за допомогою належних доказів, грошовими за правовою природою та підлягають визнанню судом.

Таким чином, на підставі статей 47, 64 Кодексу України з процедур банкрутства грошові вимоги ОСОБА_9 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів боржника у сумі 13 316,83 грн., з яких: 6 656,00 грн. витрат на оплату судового збору підлягають задоволенню в першу чергу, 6 660,83 грн. у четверту чергу.

Відповідно до частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Зважаючи на те, що вимоги ОСОБА_9 заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, її вимоги є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Крім того, суд звертає увагу учасників даної справи, що відповідно до абз. 8 частини другої ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів.

Згідно з частиною восьмою ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром. Розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника.

Керуючись статтями 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства та статтею 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Визнати кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" Іноземну компанію (Антаре ЛТД) "Antare LTD" з грошовими вимогами до боржника на суму 4 226 624,00 грн., з яких: 26 624,00 грн. підлягають задоволенню в першу чергу, 3 000 000,00 грн. у четверту чергу, 1 200 000,00 грн. у шосту чергу.

2. Кредиторські вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" у розмірі 810,00 грн. відхилити.

3. Кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лорвен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" у розмірі 1 500 000,00 грн. відхилити.

4. Визнати кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника на суму 110 000,20 грн., з яких: 5 324,80 грн. судового збору та 20 000,00 грн. витрат на правничу допомогу підлягають задоволенню в першу чергу, 84 675,40 грн. у четверту чергу.

5. Визнати кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" ОСОБА_3 з грошовими вимогами до боржника на суму 402 246,91 грн., з яких: 5 324,80 грн. підлягають задоволенню в першу чергу, 396 922,11 грн. у четверту чергу.

6. В іншій частині кредиторські вимоги ОСОБА_3 відхилити.

7. Визнати кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" ОСОБА_6 з грошовими вимогами до боржника на суму 41 120,91 грн., з яких: 5 324,80 грн. підлягають задоволенню в першу чергу, 35 796,11 грн. у четверту чергу.

8. Визнати кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" ОСОБА_5 з грошовими вимогами до боржника на суму 25 324,80 грн., з яких: 5 324,80 грн. підлягають задоволенню в першу чергу, 20 000,00 грн. у четверту чергу.

9. Визнати кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" ОСОБА_9 з грошовими вимогами до боржника на суму 13 316,83 грн., з яких: 6 656,00 грн. підлягають задоволенню в першу чергу, 6 660,83 грн. у четверту чергу.

10. Підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів боржника кредиторські вимоги:

- Іноземної компанії (Антаре ЛТД) "Antare LTD" на загальну суму 4 226 624,00 грн., з яких: 26 624,00 грн. підлягають задоволенню в першу чергу, 3 000 000,00 грн. у четверту чергу, 1 200 000,00 грн. у шосту чергу;

- ОСОБА_2 на загальну суму 110 000,20 грн., з яких: 5 324,80 грн. судового збору та 20 000,00 грн. витрат на правничу допомогу підлягають задоволенню в першу чергу, 84 675,40 грн. у четверту чергу;

- ОСОБА_3 на загальну суму 402 246,91 грн., з яких: 5 324,80 грн. підлягають задоволенню в першу чергу, 396 922,11 грн. у четверту чергу;

- ОСОБА_6 на загальну суму 41 120,91 грн., з яких: 5 324,80 грн. підлягають задоволенню в першу чергу, 35 796,11 грн. у четверту чергу;

- ОСОБА_5 на загальну суму 25 324,80 грн., з яких: 5 324,80 грн. підлягають задоволенню в першу чергу, 20 000,00 грн. у четверту чергу;

- ОСОБА_9 на загальну суму 13 316,83 грн., з яких: 6 656,00 грн. підлягають задоволенню в першу чергу, 6 660,83 грн. у четверту чергу.

11. Зобов`язати розпорядника майна боржника окремо повідомити господарський суд про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника.

12. Зобов`язати розпорядника майна боржника організувати проведення загальних зборів кредиторів боржника; письмово повідомити учасників у справі про банкрутство про місце, дату і час проведення зборів кредиторів боржника, належні докази про що надати суду. Скликання перших загальних зборів кредиторів призначити на 02.09.2026 року.

13. Зобов`язати кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" створити комітет кредиторів; засідання комітету кредиторів боржника провести 02.09.2026 року.

14. Зобов`язати розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Татіщева Олександра Євгеновича здійснити аналіз фінансово-господарської діяльності боржника, інвестиційного становища боржника та його становища на ринках, провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість, про що надати суду відповідний звіт, розглянутий комітетом кредиторів боржника.

15. Зобов`язати розпорядника майна боржника надати суду протокольне рішення зборів кредиторів боржника та протокол зборів комітету кредиторів боржника з прийнятими рішеннями відповідно до частини п`ятої та частини восьмої ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства.

16. Підсумкове засідання суду призначити на "16" вересня 2026 року о 10:45 год. (Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Київської області (м. Київ, вул. Симона Петлюри, 16/108, в залі судових засідань № 1).

17. Роз`яснити сторонам, що відповідно до частини четвертої ст. 170 Господарського процесуального кодексу України суд повертає без розгляду письмові заяви (клопотання, заперечення), які подаються без додержання частин першої та другої ст. 170 Господарського процесуального кодексу України.

18. Учасникам процесу письмові докази, які подаються до господарського суду, оформити відповідно до вимог ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, а заяви та клопотання в письмовій формі відповідно до частини другої ст. 169 та ст. 170 Господарського процесуального кодексу України.

19. Повідомити учасників справи, що інформацію по справі, що розглядається, учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ko.arbitr.gov.ua/sud5012.

Копію ухвали направити: заявнику, боржнику, розпоряднику майна та заявникам кредиторських вимог.

Ухвала набирає законної сили з моменту й постановлення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Дата підписання повного тексту ухвали 06.08.2026 р.

Суддя А.В. Лопатін