Рішення № 138783438, 06.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2026Справа № 910/5899/26

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/5899/26,

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; код ЄДРПОУ: 40538421)

до Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «КИЙ» (04123, місто Київ, вул. Западинська, 13; код ЄДРПОУ: 32918371)

про стягнення 84 472, 24 грн,

без виклику представників сторін,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Стислий виклад позовних вимог.

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «КИЙ» про стягнення суми заборгованості за централізоване опалення та постачання гарячої води, з урахуванням штрафних та фінансових санкцій, в розмірі 84 472,24 грн, у зв`язку з невиконанням умов Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до групи житлових приміщень суб`єкта господарювання №103024700010100 гр.1 від 26.04.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 01.05.2018 року постачання теплової енергії здійснює КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО». Нарахування заборгованості з надання послуг з централізованого опалення за період з листопада 2018 року по жовтень 2021 року 26.04.2019 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КИЙ» було укладено договір №103024700010100 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до групи житлових приміщень суб?єкта господарювання.

Відповідно п. 1 Договору виконавець зобов?язується своєчасно надавати Споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води згідно з діючими нормативами, а Споживач зобов?язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені Договором.

Згідно п. 13 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати послуг щомісячна. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

На підставі п.п.1 п. 22 Договору Споживач зобов?язаний: оплачувати послуги в установлений договором строк.

Факт постачання до об?єкту споживача теплової енергії, а також її обсяг підтверджується: корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон за адресою: м. АДРЕСА_1 та відомостями реєстрації параметрів теплоспоживання за адресою: м. АДРЕСА_1.

Облік споживання теплової енергії будинку за адресою: м. АДРЕСА_1, кв. 2 здійснюється за особовим рахунком: 103024700020102. Обсяг спожитої Відповідачем теплової енергії в ГКал., а також щомісячне нарахування по особовому рахунку відображені в акті надання послуги з централізованого опалення для споживача за його обліковим записом: 103024700020102.

За період постачання Позивачем теплової енергії у гарячій воді при оформленні щомісячно рахунку-фактури останнім застосовувався затверджений тариф на теплову енергію, що підтверджується щомісячним обліковим записом до Договору.

Також Позивачем здійснювались коригування нарахувань за послугу з централізованого опалення, що відображено в розрахунку доданому до позовної заяви.

Відповідач ВЗАГАЛІ не вносив плату за послуги з централізованого опалення, в результаті чого за період з листопада 2018 по жовтень 2021 утворилась заборгованість, яка, з урахуванням коригувань, станом на дату подання позовної заяви становить 24 246 грн, 43 коп. Розрахунок основного боргу за спожиту Відповідачем теплоенергію додається до позову.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов?язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов?язання.

Відповідно до ч, 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Крім того, згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зокрема, загальна сума позовних вимог Позивача (ціна позову) складається з 84 472,24 грн., з яких: 24 246,43 грн. заборгованості з постачання централізованого опалення; 1 501,74 грн. - заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води; 25 124,12 грн. - заборгованість за послуги з постачання теплової енергії; 2305,20 грн. за надання послуг з постачання гарячої води; 22 841,48 грн. інфляційна складова; 6 367,91 грн. - 3% річних; 36,29 грн. - пені; 57,96 грн. - заборгованість з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку; 1 596,91 грн - заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії; 394,20 грн. - заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води до об`єкту споживача за адресою: м. АДРЕСА_1, кв. 2.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідачем подано до суду 09.06.2026 Відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що з огляду на заявлені позовні вимоги доведенню підлягає факт надання позивачем та отримання відповідачем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, постачання теплової енергії, обслуговування вузла комерційного обліку, абонентського обслуговування послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування послуги з постачання гарячої води у відповідні періоди у період часу за договором № 103024700010100 саме за адресою: АДРЕСА_1, квартира № 2.

Відповідач звертає увагу, що позивачем не надано доказів на підтвердження тих обставин, якими він обґрунтовує позовні вимоги про стягнення плати за централізоване постачання гарячої води, постачання теплової енергії, обслуговування вузла комерційного обліку, абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії та абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води.

Фактично до позовної заяви позивачем додані лише матеріали, якими він обгрунтовує надання послуг з централізованого опалення за період з листопада 2018 року по жовтень 2021 року. Як випливає з наданого Позивачем «Розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення (ЦО) за період 11.2018 - 2.2026», фактично нарахування за надані послуги з централізованого опалення здійснюється за період з листопада 2018 року по жовтень 2021 року (з жовтня 2021 року по лютий 2026 року фактичні нарахування відсутні, а лише зазначені коригування нарахованих раніше сум в бік зменшення вартості наданих послуг).

У відзиві зазначено, що Позивач в позовній заяві зазначає, що сума основного боргу за послуги з централізованого опалення за період з листопада 2018 року по жовтень 2021 року становить 24 246,43 грн., крім того інфляційна складова 14779,54 грн. та 3% річний в сумі 4053,36 грн.

На підтвердження вимог позивачем, серед іншого, надано «Розрахунок заборгованості за послуги з централізованого опалення (ЦО) за період 11.2018 - 2.2026» та Рахунок на оплату послуг з централізованого опалення (ЦО) № 103024700020102/02/2026/2 від 28 лютого 2026 року. При цьому в «Розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення (ЦО) за період 11.2018 - 2.2026» загальна сума нарахувань за з листопада 2018 р. по жовтень 2021 р. зазначена в розмірі 23 269,35 грн.

Разом з тим, відповідно до доданого позивачем до заяви Рахунку на оплату послуг з централізованого опалення (ЦО) №103024700020102/02/2026/2 від 28 лютого 2026 року загальна сума заборгованості зазначена в розмірі 7043,24 грн. Таким чином позивачем на підтвердження надання відповідачу послуг з централізованого опалення а період з листопада 2018 року по жовтень 2021 року надані розрахунки та матеріали, що суперечать один одному.

Твердження позивача про те, що відповідач є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 , не відповідає дійсності. Зазначена квартира ніколи не належала відповідачу ні на праві власності, ні на праві користування. З наданих позивачем документів неможливо підтвердити, що відповідач мав якісь майнові права щодо квартири АДРЕСА_2 . Відповідно, надані позивачем матеріали не містять доказів, що саме відповідач був споживачем послуг з централізованого опалення за казаною адресою.

Маючи намір придбати у власність житлові приміщення в буд. АДРЕСА_3 , 26.04.2019 між позивачем та відповідачем був укладений договір №103024700010100 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до групи житлових приміщень суб`єкта господарювання (в подальшому - Договір). Однак, в подальшому відповідач не набув у власність житлові приміщення у вказаному будинку, в тому числі квартиру АДРЕСА_4 .

Відтак, Договір не був реалізований, а відносини сторін не виникли. Позивачем не надано доказів існування відносин між позивачем і відповідачем з 01.11.2018 до моменту укладення Договору. Звертаємо увагу, що саме лише підписання сторонами договору без його реального виконання не є підтвердженням надання послуг. Виконання договору підтверджується певними документами, що складаються (підписуються) обома сторонами і дають можливість встановити реальність господарської операції (надання послуг, виконання робіт).

Як випливає з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру зоборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості, отриманої 24.01.2026 року (далі - Інформаційна довідка), у будинку за адресою АДРЕСА_3 серед об`єктів нерухомості не обліковується квартира АДРЕСА_4 , натомість обліковується два об`єкти під номером 2: це гараж загальною площею 20,6 кв.м та нежитлове приміщення 2а, загальною площею 110,7 кв.м. При цьому власником приміщення 2а зазначений громадянин ОСОБА_1 , право власності якого зареєстровано 10.02.2020 року. Наведене свідчить, що квартира АДРЕСА_4 була переведена її власником у нежитлове приміщення та з 10 лютого 2020 року належить на праві власності громадянину ОСОБА_1. (Інформація з Державного реєстру додається). Відповідно послугу з централізованого опалення з 10 лютого 2020 року отримує громадянин ОСОБА_1 , а не відповідач.

Таким чином, з споживачем послуг з централізованого теплопостачання за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , відтак здійснення позивачем нарахувань відповідачу є неправомірним.

Також, відповідач зазначає, що Позивачем не формувались і не надавались відповідачу рахунки на оплату послуг з опалення за період з грудня 2018 по жовтень 2021 року, і доказів надсилання таких рахунків позивачем до позовної заяви не надано, що спростовує надання позивачем вказаних послуг відповідачу.

Позивач в позовній заяві зазначає, що сума основного боргу за послуги з централізованого опалення становить 24 246,43 грн. однак у Рахунку від 28.02.2026 № 10302470020102/02/2026/2 (за послуги з централізованого опалення), доданому до позовної заяви, зазначена заборгованість в сумі 7043,24 грн., і цей рахунок не надавався відповідачу до моменту отримання ним копії позовної заяви з додатками.

Відповідач просить відмовити Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" у задоволенні позовних вимог повністю.

Також, 09.06.2026 через систему "Електронний суд" від Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «КИЙ» надійшла заява про застосування строків позовної давності.

Де відповідач зазначає, що як випливає з наданого Позивачем «Розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення (ЦО) за період 11.2018 - 2.2026», фактично нарахування за надані послуги здійснюється за період з листопада 2018 року по жовтень 2021 року (з жовтня 2021 року по вересень 2025 року фактичні нарахування відсутні, а лише зазначені коригування нарахованих раніше сум в бік зменшення вартості наданих послуг). У зв`язку з відсутністю в матеріалах справи будь-яких доказів, обгрунтувань, розрахунків, тощо щодо надання позивачем відповідачу послуг з постачання гарячої води, постачання теплової енергії, обслуговування вузла комерційного обліку теплової енергії, абонентського обслуговування для послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування для послуги з постачання гарячої води неможливо визначити, за які періоди та в яких сумах позивачем заявляються позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за ці послуги. Вважає відповідач, що позовні вимоги заявлені позивачем поза межами строків позовної давності. Між позивачем та відповідачем 26.04.2019 р. був укладений Договір № 103024700010100 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до групи житлових приміщень суб`єкта господарювання (надалі - Договір). Пунктом 13 Договору передбачено, що система оплати послуг щомісячна. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відтак, перебіг строку позовної давності по щомісячних зобов`язаннях за Договором розпочинається з 21-го числа місяця, що настає за розрахунковим (наприклад, щодо оплати послуг за листопад 2018 року перебіг строку позовної давності розпочинається 21 грудня 2018 року; щодо оплати послуг за грудень 2018 року перебіг строку позовної давності розпочинається 21 січня 2019 року і т.д). Право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення суми боргу, інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову. Так, відповідно до положень ЦК України строк позовної давності було продовжено з 02.04.2020 року по 29.01.2024 року, а з 30.01.2024 року по 03.09.2025 року зупинено.

Позивач правом на подачу до суду відповіді на відзив не скористався.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Визнано справу № 910/5899/26 малозначною. Розгляд справи здійснюватиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09.06.2026 через систему "Електронний суд" від Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «КИЙ» надійшов відзив на позовну заяву.

09.06.2026 через систему "Електронний суд" від Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «КИЙ» надійшла заява про застосування строків позовної давності.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Таким чином, з 1 травня 2018 року постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП "Київтеплоенерго" (далі - позивач).

Відповідно до п. 2.1 Статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", підприємство утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Згідно з п. 2.2.1 цього Статуту предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.

Отже, відповідно до статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", позивач є виконавцем послуг постачання теплової енергії у житловому будинку за адресою: м. АДРЕСА_1.

26.04.2019 року між КП "Київтеплоенерго" (виконавець) та ТОВ "БК "КИЙ" (споживач) був укладений Договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до групи нежитлових приміщень суб`єкта господарювання №103024700010100гр1 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води згідно з діючими нормативами, а споживач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Цей Договір діє з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками сторонами та діє до 15.05.2020. Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони погодили, що умови договору застосовуються до відносин, які існували з 01.11.2018 (п. 36 Договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною зі сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 37 Договору).

Додатком №1 до Договору визначено перелік об`єктів надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, зокрема за адресою - АДРЕСА_1, особовий рахунок НОМЕР_2.

Звертаючись з даним позовом, позивач зазначає, що в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, відповідач своєчасно не здійснив розрахунків за період з листопада 2018 по жовтень 2021, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем: 84 472,24 грн., з яких: 24 246,43 грн. заборгованості з постачання централізованого опалення; 1 501,74 грн. - заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води; 25 124,12 грн. - заборгованість за послуги з постачання теплової енергії; 2305,20 грн. за надання послуг з постачання гарячої води; 22 841,48 грн. інфляційна складова; 6 367,91 грн. - 3% річних; 36,29 грн. - пені; 57,96 грн. - заборгованість з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку; 1 596,91 грн - заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії; 394,20 грн. - заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води до об`єкту споживача за адресою: м. АДРЕСА_1, кв. 2.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що позивачем не надано доказів існування між сторонами відносин з 01.11.2018 року до моменту укладення 26.04.2019 року між ними договору №103024700010100гр1 і після його укладення, оскільки відповідач ніколи не був володільцем спірної квартири. Крім того, позивач не формував і не надавав відповідачу рахунки на оплату послуг з опалення та постачання гарячої води у заявлений ним період. Також, надані позивачем акти надання послуг з централізованого опалення складені ним в односторонньому порядку перед поданням позовної заяви та не містять інформації щодо порядку обрахунку, показників за попередній і поточний період (відповідний місяць), що також унеможливлює встановлення правомірності нарахування оплати і споживання відповідного обсягу. Також, корінці нарядів на підключення будинку до опалення і відключення будинку від опалення виписані на Товариство з обмеженою відповідальністю «Форвард Київ-Сервіс» з особовим рахунком 1030247 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Форвард Київ-Сервіс 16» з особовим рахунком 1030247 за адресою АДРЕСА_1. При цьому, доказів проведення підключення до централізованого опалення за адресою АДРЕСА_1, квартира 2 абонента - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "КИЙ" з особовим рахунком № 103024700020100 до суду не подано. Більше того, відповідно до інформації з Державного реєстру прав власності, з 10 лютого 2020 року власником приміщення АДРЕСА_1 є ОСОБА_1.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Судом під час розгляду справи по суті було досліджено наступні докази, якими позивач обґрунтовував свої доводи та відповідач заперечення, а саме копії: договір №103024700010100 гр.1 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до групи житлових приміщень суб`єкта господарювання від 26.04.2019 р., Додаток №1, №2, №3, №4, №5 до договору від 26.04.2019 р №103024700010100 гр.1, Статут ТОВ "Будівельна компанія "КИЙ", Виписка з ЄДР щодо відповідача, Витяг №1526564502327 з реєстру платників податку на додану вартість щодо відповідача, Роз`яснення щодо змін особових рахунків від 08.10.2025, розрахунки заборгованостей, Акти звіряння взаєморозрахунків за послуги з централізованого опалення (ЦО) за період з 11.2018 по 2.2026; Акти надання послуг з централізованого опалення; Рахунок на оплату; Корінці наряду; Акти перевірки стану вузла комерційного обліку теплової енергії Споживача; Акти про готовність вузла комерційного обліку Споживача до роботи; Відомості обліків у періодах. Акт №19/05/26 від 19.05.2026 року; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомості.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу приписів частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (№ 2189-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

За приписами статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Статтею 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживач, зокрема, має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (п.1 ч.1); індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.п.1, 5 частина 3).

Відповідно до пункту 13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 та пункту 12 Правил надання послуг з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Постачання теплової енергії є видом житлово-комунальних послуг і на ці правовідносини розповсюджується Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Цим законом зокрема, передбачено, що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (частина 2 пункт 1 та 5 статті 7).

Такі положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" свідчать про обов`язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та не можливість споживача відмовитись від укладання договору (за виключенням у випадках встановлених законом та у порядку встановленому законом), зокрема договору на постачання теплової енергії.

Статтею 5 Закону України "Про теплопостачання" визначено особливості відносин у сфері теплопостачання та передбачено, що регулювання відносин у сфері теплопостачання має особливості, визначені цим Законом.

Частиною 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" унормовано, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 Кодексу).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Окрім того, як зазначалося судом вище, відносини між позивачем та відповідачем регулюються спеціальним законодавством у сфері енергопостачання, а саме Законом України "Про теплопостачання" та Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (далі - Правила, чинні на час виникнення спірних правовідносин).

Частинами 4, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Відповідно до п. 40 Правил споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Таким чином, з наведеного вище у сукупності вбачається, що обов`язок із проведення розрахунків за спожиту теплову енергію виникає лише у споживача такої теплової енергії, а не у будь-якої особи.

Отже, позивач повинен довести факт постачання теплової енергії для централізованого опалення у спірний період відповідачу та його споживання відповідачем за адресою: м. АДРЕСА_1, кв. 2.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування заявленого позову, позивачем долучено до матеріалів справи корінці нарядів на включення та відключення №3308 від 05.11.2018, №875 від 08.04.2019, №557 від 30.10.2019, №830 від 05.04.2020, №515 від 16.10.2020, №752 від 13.04.2021, №1675 від 26.10.2021 р., №488 від 29.03.2022, №1561 від 24.10.2022, №574 від 08.04.2023, № 2740 від 16.10.2023, №2218 від 28.03.2024, №9 від 02.05.2024, №912 від 30.10.2024, №1870 від 24.03.2025, які свідчать про підключення до централізованого опалення будинку за адресою: м. АДРЕСА_1, в якій знаходиться квартира № 2.

При цьому, та обставина, що корінці наряду виписані на ТОВ «Форвард Київ-Сервіс» та ТОВ «Форвард Київ-Сервіс16» не свідчить про неналежність таких доказів, оскільки корінці наряду виписуються на весь будинок, а не на відповідну квартиру.

Відповідно до п. 9 Договору оплата послуг за показаннями засобів обліку, встановлених у приміщенні, проводиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору гарячої води у приміщенні незалежно від наявності засобів обліку на вводах у будинок.

Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності засобів обліку, встановлених у приміщенні, без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15 Правил, згідно з яким у разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання та/або випадків, коли засоби обліку, встановлені у приміщенні, не знаходяться на абонентському обліку позивача або зняті з нього.

Виконавець та споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

У пункті 11 Договору узгоджено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі квартири (об`єму приватного будинку) за умови здійснення власником або балансоутримувачем будинку заходів з утеплення місць загального користування будинку.

Згідно з п. 12 Договору показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів.

Показання засобів обліку, встановлених у приміщенні, знімаються споживачем щомісяця та надаються виконавцю в останній день звітного місяця (телефоном, факсом, особисто та інше) за формою, зазначеною в Додатку № 5 до Договору.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Виконавець формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. Рахунок на оплату комунальної послуги повинен містити, зокрема, таку інформацію: 1) найменування та платіжні реквізити виконавця комунальної послуги; 2) адресна інформація, найменування або прізвище, ім`я та по батькові споживача, або абонентський номер споживача, визначений договором про надання комунальної послуги, який дає згоду ідентифікувати споживача виконавцю або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг; 3) період, за який здійснюється нарахування; 4) загальна сума до сплати; 5) поле для внесення споживачем показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії (якщо згідно із законом або договором такі показання знімає споживач); 6) обсяг спожитої теплової енергії та води за поточний період, визначений згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону, а також показання відповідних вузлів обліку (у разі відсутності вузлів обліку теплової енергії - приладів - розподілювачів теплової енергії), на основі яких цей обсяг визначено, застосоване розрахункове або середнє споживання; 7) діючі ціни та тарифи на комунальні послуги; 8) стан розрахунків споживачем за спожиту комунальну послугу, у тому числі заборгованість з оплати послуги (у разі її наявності), періоди, в яких виникла така заборгованість, відомості про обчислення її розміру, пільги/субсидії (у разі їх надання/призначення).

Отже, оскільки матеріали справи доказів встановлення засобів обліку безпосередньо у кв. 2 за адресою: м. АДРЕСА_1 не містять, споживач зобов`язаний, у відповідності до умов Договору, оплачувати спожиту теплову енергію пропорційно опалювальній площі кв. 2 згідно загальнобудинкових засобів обліку теплової енергії.

У матеріалах справи наявні відомості реєстрації параметрів теплопостачання за адресою - АДРЕСА_1 за період часу з 01.12.2018 по 02.01.2019.

Також, позивачем на підтвердження надання послуг з теплопостачання було надано загальнобудинкові відомості обліку за адресою - АДРЕСА_1 за періоди - з 01.01.2019 по 23.01.2019, з 24.01.2019 по 25.02.2019, з 26.02.2019 по 25.03.2019, з 26.03.2019 по 16.04.2019, з 25.10.2019 по 31.10.2019, з 01.11.2019 по 24.11.2019, з 25.11.2019 по 21.12.2019, з 22.12.2019 по 20.01.2020, з 21.01.2020 по 23.02.2020, з 24.02.2020 по 22.03.2020, з 01.11.2020 по 24.11.2020, з 25.11.2020 по 17.12.2020, з 25.02.2021 по 19.03.2021, з 20.03.2021 по 17.04.2021, з 01.11.2021 по 17.11.2021, 18.11.2021 по 27.12.2021, з 28.12.2021 по 18.01.2022, з 01.11.2022 по 27.11.2022, з 28.11.2022 по 18.12.2022, з 19.12.2022 по 24.01.2023, з 25.01.2023 по 16.02.2023, з 17.02.2023 по 28.03.2023, з 29.03.2023 по 08.04.2023, з 20.04.2023 по 22.05.2023, з 01.10.2023 по 23.10.2023, з 24.10.2023 по 20.11.2023, з 21.11.2023 по 18.12.2023, з 19.12.2023 по 22.01.2024, з 23.01.2024 по 18.02.2024, з 19.02.2024 по 20.03.2024, з 19.02.2024 по 30.03.2024, з01.04.20242 по 30.04.2024, з 01.05.2024 по 31.05.2024, з 01.06.2024 по 30.06.2024, 01.07.2024 по 31.07.2024, з 01.08.2024 по 31.08.2024, з 01.09.2024 по 24.09.2024, з 25.09.2024 по 21.10.2024, з 22.10.2024 по 17.11.2024, з 18.11.2024 по 19.12.2024, з 20.12.2024 по 20.01.2025, з 21.01.2025 по 19.02.2025, з 20.02.2025 по 24.03.2025, з 25.03.2025 по 21.04.2025.

Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок заявлених сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 910/1265/17.

Доказів невідповідності здійснених позивачем розрахунків пропорційно опалювальній площі відповідача у кв. 1 згідно загальнобудинкових засобів обліку теплової енергії до матеріалів справи не надано, як і не надано власного контррозрахунку.

Разом з тим, у матеріалах справи міститься витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідно до відомостей якого, з 10 лютого 2020 року власником приміщення АДРЕСА_1 є ОСОБА_1.

Отже, фактично з 10.02.2020 по жовтень 2021 відповідач не був споживачем послуг з централізованого опалення у кв. АДРЕСА_4 у вказаному будинку, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є необгрунтованими.

Натомість, у матеріалах немає також і доказів, що з листопада 2018 по 09.02.2020 ТОВ "БК "КИЙ" не був споживачем вказаної послуги у зазначеній квартирі № 2 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ).

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд, оцінивши наявні у справі докази, перевіривши доводи сторін, дійшов висновку, що позивачем не доведено, що у період з 10.02.2020 по жовтень 2021 відповідач був споживачем послуг з централізованого опалення у квартирі АДРЕСА_1, і мав здійснювати їх оплату за цей період, а тому позовні вимоги про стягнення основного боргу за цей період є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Разом з тим, оскільки позивачем надано належні доказі в підтвердження постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1, то відповідач, як споживач у період з листопада 2018 по 09.02.2020 такої теплової енергії у кв. 2, зобов`язаний здійснювати розрахунки за спожиті послуги з централізованого опалення.

Водночас, суд враховує заяву відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності, в зв`язку з чим зазначає наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексуУкраїни).

Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Таким чином, право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 та постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

В свою чергу, Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключено.

Цей Закон набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 04.09.2025.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився до 03.09.2025, а з 04.09.2025 строк позовної давності був поновлений. Так, строк позовної давності за вимогами Підприємства до Товариства про стягнення заборгованості за період з листопада 2018 року по жовтень 2021 року на час звернення позивача до суду з цим позовом, було пропущено.

Суд додатково звертає увагу на те, що позивач не був позбавлений права й можливості звернутися до суду з відповідними вимогами про стягнення спірної заборгованості за вказаний період впродовж більше п`яти років, Закон № 4434-IX було опубліковано за три місяці до набрання ним чинності, що також давало розумний строк для звернення з позовом до суду до дати набрання цим Законом чинності.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2025 року в справі № 903/602/24.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на узгоджений у пункті 13 Договору порядок розрахунків за спожиту теплову енергію, а також зважаючи на звернення позивача до суду з наведеним позовом 19.05.2026 року, суд дійшов висновку про пропуск позивачем позовної давності щодо спірних розрахункових періодів в частині стягнення заборгованості за надані позивачем послуги з централізованого опалення, зокрема у період з листопада 2018 року по березень 2020 року (включно), у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних втрат та процентів річних є додатковою до основної вимогою.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 року в справі № 910/4590/19.

Згідно зі статтею 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Таким чином, позовна давність щодо вимог про стягнення з відповідача акцесорних зобов`язань (інфляційних втрат та 3% річних), нарахованих на заборгованість з оплати послуг з централізованого опалення за розрахунковий період листопад 2018 року - березень 2020, року також сплила.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 1 501, 74 грн заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води, 25 124,12 грн. - заборгованість за послуги з постачання теплової енергії; 2305,20 грн. за надання послуг з постачання гарячої води; 22 841,48 грн. інфляційна складова; 6 367,91 грн. - 3% річних; 36,29 грн. - пені; 57,96 грн. - заборгованість з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку; 1 596,91 грн - заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії; 394,20 грн. - заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води до об`єкту споживача за адресою: м. АДРЕСА_1, кв. 2, надані протягом грудня 2018 року - вересня 2021 року, суд зазначає таке.

Так, на підтвердження обґрунтованості пред`явлених вимог та факту надання відповідачу послуг за Договором протягом спірних у даній справі періодів позивачем не надано до суду жодного доказу.

Оскільки, навіть корінцями нарядів, перелік яких неведений вище, визначено, що споживання гарячої води у спірні періоди за адресою: АДРЕСА_1 складає « 0», а також відомостями обліку за спірні періоди визначено, що обсяг гарячого водопостачання складає « 0».

Отже, з наведених документів, не вбачається факт споживання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 (у тому числі по квартирі №2), що, з урахуванням відсутності належних доказів підключення гарячого водопостачання за вказаною адресою (що узгоджується з корінцями нарядів), свідчить про нездійснення позивачем гарячого водопостачання, а відтак і відсутністю споживання відповідачем відповідної послуги.

Враховуючи наведене, а також зважаючи на недоведеність позивачем факту постачання протягом спірного періоду як до Будинку в цілому, так і безпосередньо до квартири №2, послуг, а також правомірності нарахування відповідачу спірної плати за нормами споживання гарячої води, беручи до уваги умови Договору, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог про стягнення з відповідача заборгованості за надані протягом грудня 2018 року - вересня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води, а також і похідних вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат і 3% річних, нарахованих на цю суму основного боргу.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги те, що позивач не довів суду належними і допустимими доказами наявності тих обставин, на які він посилався як на підставу пред`явлених у даній справі вимог, а також враховуючи подану відповідачем заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, у задоволенні вимог у даній справі слід відмовити у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за позивачем та компенсації останньому не підлягають.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 242, 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «КИЙ» - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано 06.08.2026, у зв`язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. у відпустці.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА