Рішення № 138783318, 16.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.07.2026Справа № 752/7077/23

За позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Американське Спільне Підприємство "Юсес" (м. Київ)

про стягнення 448 648,60 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: Дячук А.В.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Американське Спільне Підприємство "Юсес" про стягнення 448 648,60 грн, сплачених за Договором № 18 від 11.02.2020.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03.07.2025 позов ОСОБА_1 задоволено.

Постановою Київського апеляційного суду від 09.12.2025 рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03.07.2025 скасовано, провадження у справі закрито.

29.12.2025 від позивача надійшла заява про передачу справи за встановленою юрисдикцією до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22.01.2026 справу № 752/7077/23 передано за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ у Господарському суді міста Києва позовну заяву передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2026 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

04.03.2026 відповідачем подано клопотання про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін та про продовження строку на надання відзиву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2026 клопотання про продовження строку на надання відзиву задоволено, продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "Українсько-Американське Спільне Підприємство "Юсес" строк на подання відзиву на 10 днів, задоволено клопотання про розгляд справи №752/7077/23 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 02.04.2026.

02.04.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив з клопотанням про поновлення пропущеного строку для її подання.

02.04.2026 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2026 клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відповіді на відзив задоволено, поновлено процесуальний строк для подання відповіді на відзив та долучено цю заяву до матеріалів справи; задоволено клопотання ТОВ "Українсько-Американське Спільне Підприємство "Юсес" про відкладення розгляду справи та відкладено судове засідання з розгляду справи №752/7077/23 по суті на 05.05.2026.

05.05.2026 від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

У судових засіданнях 05.05.2026 та 09.06.2026 оголошувались перерви.

У судовому засіданні 16.07.2026 представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, та їх неявка не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 202 ГПК України.

16.07.2026 суд проголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив дату і час його проголошення.

16.07.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Повне рішення складено по виходу судді Ващенко Т.М. з відпустки, яка тривала з 20.07.2026 по 03.08.2026 включно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-Американське Спільне Підприємство "Юсес" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір №18 (далі - Договір), за умовами п. 1.6. якого продавець поставляє, а покупець приймає та зобов`язується повністю оплатити сільськогосподарську техніку, а саме: зернозбиральний комбайн JOHN DEER 9650 W N НОМЕР_2 без зернової жатки, 2000 року випуску, на умовах визначених договором.

Згідно з п. 2.1. Договору вартість товару, без урахування ПДВ, складає 1 210 000,00 грн, сума ПДВ складає 242 000,00 грн, загальна вартість товару, з урахуванням ПДВ складає 1 452 000,00 грн, 60500 доларів США на день підписання договору згідно офіційного курсу НБУ, що і є загальною вартістю договору.

Відповідно до п. п. 4.1., 4.2., 4.3. Договору він укладається між продавцем та покупцем, як договору купівлі-продажу з відстрочкою платежу кінцевої оплати за отриманий товар на визначений термін чинним договором. Прийняття умов чинного договору означає повне і беззастережне прийняття сторонами усіх умов договору, без будь-яких винятків та/або обмежень і є рівносильними укладанню двостороннього письмового договору купівлі-продажу товару. Договір вважається укладеним і вступає в силу з дати його підписання та діє по 20.12.2022.

Пунктами 6.1., 6.3.5. Договору сторони домовились, що вартість товару за даним Договором визначається як сума платежів, здійснених покупцем на користь продавця у період дії договору та у порядку, визначеному його положеннями. Сторони домовились, що кінцева дата розрахунку буде 20.12.2022 включно.

Відповідно до п. п. 6.3., 6.3.1., 6.3.2., 6.3.3. Договору вартість предмета договору сплачується продавцю шляхом сплати 48 000 грн, що було еквівалентно 2000 доларів США, в строк до 01.03.2020, а залишок коштів від загальної вартості предмета договору покупець повинен сплачувати у вигляді щомісячного внеску (платежу) на користь продавця, при цьому щомісячний платіж покупець має проводити виключно на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури.

За умовами п. 9.1. Договору в разі неповного погашення заборгованості за Товар в терміни, оговорені чинним Договором, продавець в такому випадку в односторонньому порядку припиняє дію Договору. Кошти, які були перераховані Покупцем, за весь період часу дії Договору, залишаються в Продавця в повному об`ємі і не повертаються Покупцеві. Ці кошти рахуються як штрафні санкції по відшкодуванню за втрачений час і моральний збиток. Товар в такому випадку повертається продавцю і відповідно залишається власністю продавця.

Пунктом 9.3. Договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем умов оплати Товару, визначених п. 5.1. Договору або іншої умови Договору, Продавець має право в односторонньому порядку розірвати Договір шляхом письмового повідомлення покупцю про розірвання Договору, при цьому Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю штраф у розмірі 20% від загальної вартості Договору. В такому випадку Договір буде вважатися розірваним з моменту одержання Покупцем повідомлення від Продавця про розірвання Договору.

Відповідно до п. 9.4. Договору в разі розірвання Продавцем даного Договору через причини, наведені в п. 8.3. даного Договору. Продавець має повернути Покупцю кошти, попередньо сплачені ним за умовами даного Договору. При цьому Продавець має право утримати із суми, що підлягає поверненню Покупцю, штрафні санкції, нараховані Продавцем відповідно до умов даного Договору та чинного законодавства України.

Договір набирає сили з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами його умов (п. 10.1. Договору).

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 694 ЦК України передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання продавцем обов`язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Статтею 695 ЦК України встановлено, що договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів. Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару. До договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються положення частин третьої, п`ятої та шостої статті 694 цього Кодексу.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

11.02.2020 сторони підписали Специфікацію до Договору та Акт приймання-передачі майна, за яким продавець передав, а покупець прийняв майно без зауважень.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем було сплачено на рахунки відповідача 448 648,60 грн, а саме: 12 150,00 грн за квитанцією № 48019341 від 24.02.2020, 231 000,00 грн за квитанцією № 27 від 03.12.2020, 1000,00 грн за квитанцією № 31717950-1 від 25.06.2020, 1200,00 грн за квитанцією № 30770772-1 від 14.04.2020, 30 000,00 грн за квитанцією № 66 від 17.12.2020, 49 188,00 грн за квитанцією № 101 від 30.04.2021, 36 450,00 грн за квитанцією № 48016067 від 24.02.2020, 56 000,00 грн за заявою на переказ готівки № 56 від 01.02.2021, 3940,60 грн за квитанцією № 70 від 13.09.2022, 2000,00 грн за квитанцією № 73 від 16.08.2022, 2000,00 грн за квитанцією № 93 від 19.10.2022.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків за період лютий 2020 - березень 2022 між сторонами стан взаємних розрахунків за даними обліку наступний: станом на 31.03.2022 обороти за період 440 808,00 грн, кінцеве сальдо у розмірі 440 808,00 грн.

11.11.2022 відповідач направив позивачу повідомлення про розірвання Договору № 18 від 11.02.2020 на підставі п. 9.3. Договору, у зв`язку з несплатою позивачем щомісячного внеску (платежу) на користь відповідача, що є порушенням умов Договору.

З огляду на витребування предмету Договору від покупця, позивачем пред`явлено вимогу про стягнення з відповідача суми здійснених за Договором платежів.

Відповідач проти таких вимог заперечує, посилаючись на положення п. 9.1. Договору.

Пунктом 9.1. Договору встановлено, що в разі неповного погашення заборгованості за Товар в терміни, оговорені чинним Договором, продавець в такому випадку в односторонньому порядку припиняє дію Договору. Кошти, які були перераховані Покупцем, за весь період часу дії Договору, залишаються в Продавця в повному об`ємі і не повертаються Покупцеві. Ці кошти рахуються як штрафні санкції по відшкодуванню за втрачений час і моральний збиток. Товар в такому випадку повертається продавцю і відповідно залишається власністю продавця.

Пунктами 6.3. - 6.3.5. Договору передбачено порядок оплати Товару:

- 48 000,00 грн - до 01.03.2020;

- залишок коштів сплачується щомісячними платежами у розмірі, який визначає сам Покупець, сума якого погоджується сторонами за 1 день до оформлення рахунку-фактури, на підставі виставленого продавцем рахунку-фактури;

- кінцева дата розрахунку - 20.12.2022 включно.

Водночас пункт 9.1. Договору встановлює відповідальність за неповне погашення заборгованості за Товар в терміни, оговорені чинним Договором.

Статтею 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доказів звернення відповідача з вимогами про сплату коштів за Договором до позивача матеріали справи не містять.

Оскільки умовами Договору встановлено лише дві конкретні дати розрахунків - 01.03.2020 (для першого платежу) та 20.12.2022 (для кінцевого розрахунку), відповідальність за п. 9.1. Договору може наставати в разі порушення однієї з цих дат.

Суд звертає увагу на те, що повідомлення про розірвання Договору направлено відповідачем 11.11.2022, тобто до спливу встановленої п. 6.3.5. Договору кінцевої дати розрахунку, тож умови п. 9.1. Договору не підлягають застосуванню в даному випадку.

Крім того, саме повідомлення про розірвання Договору містить посилання на п. 9.3. Договору.

Так, пункт 9.3. Договору передбачає відповідальність за порушення покупцем умов оплати Товару, визначених п. 5.1. Договору, або іншої умови Договору, у вигляді права продавця в односторонньому порядку розірвати Договір шляхом письмового повідомлення покупцю про розірвання Договору.

Цим же пунктом Договору передбачено сплату Продавцю штрафу в розмірі 20% від загальної вартості Договору.

В цьому випадку Продавець, відповідно до п. 9.4. Договору, має повернути Покупцю кошти, попередньо сплачені ним за умовами даного Договору, проте має право утримати із суми, що підлягає поверненню Покупцю, штрафні санкції, нараховані Продавцем відповідно до умов даного Договору та чинного законодавства України.

Судом встановлено, що Договір розірвано Продавцем в односторонньому порядку 11.11.2022 з посиланням на несплату щомісячних платежів у період з червня 2021 року.

Водночас умови Договору не встановлюють розміру щомісячних платежів, проте визначають, що відповідні суми погоджуються сторонами та сплачуються на підставі рахунків-фактур продавця. Судом при цьому встановлено відсутність у матеріалах справи відповідних рахунків-фактур та доказів їх надання позивачу для оплати.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

У разі порушення боржником негативного зобов`язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або) відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник зобов`язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов`язання. Така вимога може бути пред`явлена кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов`язання (ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Статтею 613 ЦК України встановлено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що станом на час розгляду справи Договір є розірваним, предмет Договору повернуто продавцю, проте сплачені покупцем кошти за товар у загальному розмірі 448 648,60 грн позивачу не повернуто.

При цьому відсутні підстави для утримання відповідачем означеної суми.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За таких обставин судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача сплачених за Договором № 18 від 11.02.2020 коштів у розмірі 448 648,60 грн є законними, обґрунтованими, доведеними та відповідачем у встановленому законом порядку не спростованими, тож підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в ст. 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), серія А №18, п. 28- 36).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, які зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Інші доводи і твердження сторін, зокрема, щодо договору відповідального зберігання, реєстрації сільськогосподарської техніки тощо судом у цьому рішенні не висвітлюються та відхиляються як такі, що не стосуються предмета даного спору, не змінюють встановлених судом обставин та не можуть вплинути на результат вирішення даної справи.

Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Американське Спільне Підприємство "Юсес" (03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 40, корп. 5, офіс 716; ідентифікаційний код 37723230) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 448 648 (чотириста сорок вісім тисяч шістсот сорок вісім) грн 60 коп. та 4 487 (чотири тисячі чотириста вісімдесят сім) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 05.08.2026.

Суддя Т.М. Ващенко