Рішення № 138783158, 03.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.08.2026Справа № 910/6205/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

За позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛС ТРЕЙД" (35800, м. Острог, Рівненський р-н, Рівненська обл., вул. Гальшки Острозької, 1Б, код ЄДРПОУ 42339816)

до Приватного підприємства "Інженерно-виробничий центр "Вектор" (03143, м. Київ, вул. Заболотного Академіка, 150Г, оф.309, код ЄДРПОУ 37131764)

про стягнення коштів у розмірі 90 118,14 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛС ТРЕЙД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Інженерно-виробничий центр "Вектор" про стягнення коштів у розмірі 90 118,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, всупереч взятих на себе зобов`язань, передбачених договором про надання послуг спеціалізованою технікою № 0112-25/02 від 01.12.2025, не здійснив повну та своєчасну оплату наданих послуг, в зв`язку чим нараховано пеню в розмірі 90 118,14 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2026 позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛС ТРЕЙД" залишено без руху . Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

02.06.2026 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6205/25. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач, 08.06.2026 через систему «Електронний суд» подав письмовий відзив, в якому повідомив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт надання послуг на загальну суму 1 632 413,00 грн, оскільки подані до матеріалів справи акти підтверджують виконання робіт (надання послуг) лише на суму 449 626,58 грн. За таких обставин відсутні належні підстави для нарахування та стягнення пені, розрахованої виходячи із суми заборгованості 1 632 413,00 грн. Відтак позовна вимога про стягнення пені у розмірі 90 118,14 грн є недоведеною та не підтверджується належними доказами, у зв`язку з чим підлягає відмові у задоволенні. Є всі правові підстави для істотного зменшення заявленої неустойки щонайменше на 99%.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛС ТРЕЙД» (далі Виконавець, Позивач) та Приватним підприємством «Інженерно-виробничий центр «ВЕКТОР» (далі - Замовник, Відповідач) був укладений договір про надання послуг спеціалізованою технікою №0112-25/02 від 01.12.2025 року, згідно умов якого Виконавець зобов`язується власними чи орендованими будівельними машинами, механізмами чи автотранспортом надати послуги (виконати роботи) на об`єктах Замовника, а Замовник зобов`язується сплачувати Виконавцю плату за надані послуги (виконані роботи) у розмірі та порядку, визначеному даним Договором.

Згідно п.4.2 Договору про надання послуг спеціалізованою технікою №0112-25/02 від 01.12.2025 року, сторонами визначено наступний порядок розрахунку, а саме: «Оплата вартості фактично наданих Виконавцем послуг (виконаних робіт) здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 5 календарних днів з моменту завершення надання послуг (виконання робіт)».

Позивач свої договірні зобов`язання виконав належним чином та у повному обсязі. послуги спеціалізованою технікою фактично були надані відповідачу, що підтверджується актами наданих послуг №25 від 04.12.2025 року на суму 108,00 грн., №26 від 04.12.2025 року на суму від 78,00 грн., №27 від 04.12.2025 року на суму 48,00 грн., №28 від 04.12.2025 року на суму 2 713,19 грн., №29 від 11.12.2025 року на суму 440,71 грн., №30 від 11.12.2025 року на суму 1 418,64 грн., №31 від 11.12.2025 року на суму 4 600,80 грн., №32 від 11.12.2025 року на суму 116,34 грн., №33 від 11.12.2025 року на суму 20 935,63 грн., №34 від 11.12.2025 року на суму 2 986,96 грн., №35 від 11.12.2025 року на суму 213 600,00 грн., №36 від 11.12.2025 року на суму 94 920,00 грн., №37 від 11.12.2025 року на суму 1 440,00 грн., №38 від 11.12.2025 року на суму 691,42 грн., №39 від 11.12.2025 року на суму 41 812,76 грн., №40 від 11.12.2025 року на суму 3 991,36 грн., №41 від 11.12.2025 року на суму 118,40 грн., №42 від 11.12.2025 року на суму 37,58 грн., №43 від 11.12.2025 року на суму 2705,71 грн., №44 від 11.12.2025 року на суму 826,96 грн., №45 від 11.12.2025 року на суму 639,38 грн., №46 від 11.12.2025 року на суму 565,27 грн., №47 від 11.12.2025 року на суму 1050,00 грн., №48 від 11.12.2025 року на суму 52 800,00 грн., №49 від 11.12.2025 року на суму 150,16 грн., №50 від 11.12.2025 року на суму 135,90 грн., №56 від 18.12.2025 року на суму 626,96 грн., №57 від 18.12.2025 року на суму 68,45 грн.

Спір у справі виник, що відповідач, всупереч взятих на себе зобов`язань, передбачених договором про надання послуг спеціалізованою технікою № 0112-25/02 від 01.12.2025, не здійснив повну та своєчасну оплату наданих послуг, тому позивачем заявлено до стягнення 90 118,14 грн пені.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено, Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт надання послуг на загальну суму 1 632 413,00 грн, оскільки подані до матеріалів справи акти підтверджують виконання робіт (надання послуг) на суму 449 626,58 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому, Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 90 118,14 грн. за період з 30.12.2026 по 04.03.2026 на суму заборгованості 1 632 413,00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 5.1.1. Сторони встановили відповідальність, за порушення строків платежів, передбачених цим договором, замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Оскільки подані до матеріалів справи акти підтверджують виконання робіт (надання послуг) лише на суму 449 626,58 грн, саме ця сума може бути взята за базу для обчислення пені. Відтак нарахування пені на інший, більший розмір заборгованості є безпідставним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Перевіривши наданий відповідачем контррозрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 24 821,85 грн., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо заперечень відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, та клопотання про зменшення штрафних санкцій, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

При застосуванні статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України Верховний Суд враховує сталу судову практику та усталені правові висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права. Відповідно до зазначених висновків, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд зазначає, що застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

Отже, враховуючи, що зменшення штрафних санкцій є правом, а не обов`язком суду, з огляду на обставин, які склалися у цій справі, дослідивши усі доводи відповідача та позивача, суд при вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру штрафних санкцій, виходить з того, що виключні обставини, з якими положення чинного законодавства, зокрема стаття 551 Цивільного кодексу України, пов`язують можливість зменшення розміру штрафних санкцій, відсутні, відповідач не довів відсутності своєї вини у порушення договірного зобов`язання зі своєчасної оплати наданих послуг, невідповідності розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій наслідкам порушення.

Суд зазначає, недотримання сторонами переговорної процедури не позбавляє особу права на звернення до суду.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням законодавства.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Інженерно-виробничий центр «ВЕКТОР» (Код ЄДРПОУ 37131764, 03143, місто Київ, вулиця Заболотного Академіка, будинок 150 г, офіс 309) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛС ТРЕЙД» (Код ЄДРПОУ 42339816, адреса: 35800, Рівненська область, Рівненський район, м. Острог, вул. Острозької Гальшки, буд. 1Б, р/р НОМЕР_1 , в АТ АКБ «Львів», МФО: 325268) 24 821 (двадцять чотири тисячі вісімсот двадцять одну) грн 85 коп пені, та 916 (дев`ятсот шістнадцять) грн. 65 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.У решті позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано після виходу судді з відпустки 04.08.2026.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА