Рішення № 138782300, 06.08.2026, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/1038/26

Номер провадження2/701/749/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого судді - Костенка А. І.

за участю секретаря - Брітан О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до Маньківської селищної ради Уманського району Черкаської області про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про визнання права власності.

На підставу своїх вимог спирається на те, що згідно даних довідки (витягу з погосподарської книги) Попівського старостинського округу Маньківської селищної ради Уманського району Черкаської області № 41 від 27.11.2025, виданої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона дійсно з 1996 року по теперішній час проживала/проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Довідка видана на підставі та згідно погосподарських книг: № 5 за 1996 2000 р.р., особ. рах. № НОМЕР_1 , ст. 23; № 6 за 2001 2005 р.р., особ. рах. № -, ст. 18; № 6 за 2006 2010 р.р., особ. рах. № НОМЕР_2 , ст. 19, № 5 за 2011 2015 р.р., номер об`єкта ПГО 0403_1, ст. 37; № 5 за 2016 2020 р.р., номер об`єкта ПГО 0412_1, ст. 41; № 13 за 2021 2025 р.р., номер об`єкта ПГО 0412_1, ст. 31. За вказаною адресою адресою: АДРЕСА_1 розташований одноповерховий багатоквартирний житловий будинок, при цьому позивач постійно проживає у квартирі АДРЕСА_2 вказаного будинку. Дане житлове приміщення було надано ОСОБА_1 для постійного проживання у період роботи та з дозволу адміністрації СВАТ «Іваньки», Попівське відділення, яке в подальшому було реформоване у ТОВ «Філіція». Викладене підтверджується даними записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 25.10.1987 р., які підтверджують факт роботи з 21.10.1987 року різноробочою, сезонною робочою, дояркою у Попівському відділенні радгоспу, СВАТ «Іваньки», яке було реформовано у ТОВ «Філіція». За наявною інформацією, ТОВ «Філіція» припинило свою діяльність та як юридична особа ліквідовано та виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Викладене підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманою на безкоштовний запит про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Філіція», ідентифікаційний код 32009800, за якою вказано статус підприємства: припинено, запис від 27.07.2010, номер запису: 10111110005000344, підстава: рішення про припинення. Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», позивач має право на приватизацію квартири, яка попередньо надана була в якості житла. Разом з тим, вселившись у вказане житло, позивач постійно і безперервно добросовісно володіє даним майном фактично від часу вселення і по даний час. Разом з тим, право власності на квартиру до цього часу залишилось неоформленим, тому з метою оформлення права власності на квартиру, на замовлення позивача комунальним підприємством «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» проведено технічну інвентаризацію та виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_3 , Маньківська територіальна громада. Також, при цьому комунальним підприємством «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» надано довідку від 29.01.2026 року № 7, згідно якої інформується, що за даними Маньківського відділку Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» станом на 01.01.2013 року, за адресою: АДРЕСА_4 , право власності не зареєстровано. 15.04.2026 року позивач звернулась до Маньківської селищної ради із заявою, при цьому повідомила про те, що фактично постійно проживає в квартирі АДРЕСА_3 , у яку вселилась з дозволу СВАТ «Іваньки», Попівське відділення, яке в подальшому було реформоване у ТОВ «Філіція», яке у свою чергу припинило свою діяльність та як юридична особа ліквідовано та виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також повідомила, що довідкою Кривецького старостинського округу виконавчого комітету Маньківської селищної ради від 27.11.2025 № 41 інформується та підтверджується, що згідно записів погосподарських книг, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно з 1996 року по теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, право власності на квартиру, яка була надана для проживання, та у якій позивач постійно проживає ще 1996 року, до цього часу не оформлено, на даний час на замовлення позивача та за власні кошти проведено технічну інвентаризацію з виготовленням технічного паспорта на квартиру, тому звернулась з проханням вирішити питання про надання позивачу дозволу на оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_3 , про що надати відповідне погодження та рішення з передачею позивачу вказаної квартири у приватну власність. Листом від 12.05.2026 № 02-11/357 виконавчого комітету Маньківської селищної ради надано письмову відповідь на заяву позивача з проханням вирішити питання про надання дозволу на приватизацію квартири, яким повідомлено, що частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІV передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Також повідомлено про відсутність договору найму жилого приміщення та ордеру на вселення, що є відсутністю підстав вважати такою, що використовує квартиру на умовах найму. Також повідомлено, що п. 13 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396, визначено, що приватизація квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (органами приватизації). Повідомлено, що органами місцевого самоврядування Маньківської селищної територіальної громади не створено органу приватизації, тому передача квартири у власність не є можливою, що і змусило позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Позивач до суду не з`явилася, але в своїй позовній заяві просить справу слухати у її відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача Маньківської селищної ради в судове засідання не з`явився, але згідно письмової заяви позовні вимоги позивача визнає та просить справу слухати в його відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із того, що як дійсно встановлено в судовому засіданні, що згідно даних довідки (витягу з погосподарської книги) Попівського старостинського округу Маньківської селищної ради Уманського району Черкаської області № 41 від 27.11.2025, виданої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона дійсно з 1996 року по теперішній час проживала/проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Довідка видана на підставі та згідно погосподарських книг: № 5 за 1996 2000 р.р., особ. рах. № НОМЕР_1 , ст. 23; № 6 за 2001 2005 р.р., особ. рах. № -, ст. 18; № 6 за 2006 2010 р.р., особ. рах. № НОМЕР_2 , ст. 19, № 5 за 2011 2015 р.р., номер об`єкта ПГО 0403_1, ст. 37; № 5 за 2016 2020 р.р., номер об`єкта ПГО 0412_1, ст. 41; № 13 за 2021 2025 р.р., номер об`єкта ПГО 0412_1, ст. 31. За вказаною адресою адресою: АДРЕСА_1 розташований одноповерховий багатоквартирний житловий будинок, при цьому позивач постійно проживає у квартирі АДРЕСА_2 вказаного будинку. Дане житлове приміщення було надано ОСОБА_1 для постійного проживання у період роботи та з дозволу адміністрації СВАТ «Іваньки», Попівське відділення, яке в подальшому було реформоване у ТОВ «Філіція». Викладене підтверджується даними записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 25.10.1987 р., які підтверджують факт роботи з 21.10.1987 року різноробочою, сезонною робочою, дояркою у Попівському відділенні радгоспу, СВАТ «Іваньки», яке було реформовано у ТОВ «Філіція». За наявною інформацією, ТОВ «Філіція» припинило свою діяльність та як юридична особа ліквідовано та виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Викладене підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманою на безкоштовний запит про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Філіція», ідентифікаційний код 32009800, за якою вказано статус підприємства: припинено, запис від 27.07.2010, номер запису: 10111110005000344, підстава: рішення про припинення. Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», позивач має право на приватизацію квартири, яка попередньо надана була в якості житла. Разом з тим, вселившись у вказане житло, позивач постійно і безперервно добросовісно володіє даним майном фактично від часу вселення і по даний час. Разом з тим, право власності на квартиру до цього часу залишилось неоформленим, тому з метою оформлення права власності на квартиру, на замовлення позивача комунальним підприємством «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» проведено технічну інвентаризацію та виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_3 , Маньківська територіальна громада. Також, при цьому комунальним підприємством «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» надано довідку від 29.01.2026 року № 7, згідно якої інформується, що за даними Маньківського відділку Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» станом на 01.01.2013 року, за адресою: АДРЕСА_4 , право власності не зареєстровано. 15.04.2026 року позивач звернулась до Маньківської селищної ради із заявою, при цьому повідомила про те, що фактично постійно проживає в квартирі АДРЕСА_3 , у яку вселилась з дозволу СВАТ «Іваньки», Попівське відділення, яке в подальшому було реформоване у ТОВ «Філіція», яке у свою чергу припинило свою діяльність та як юридична особа ліквідовано та виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також повідомила, що довідкою Кривецького старостинського округу виконавчого комітету Маньківської селищної ради від 27.11.2025 № 41 інформується та підтверджується, що згідно записів погосподарських книг, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно з 1996 року по теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, право власності на квартиру, яка була надана для проживання, та у якій позивач постійно проживає ще 1996 року, до цього часу не оформлено, на даний час на замовлення позивача та за власні кошти проведено технічну інвентаризацію з виготовленням технічного паспорта на квартиру, тому звернулась з проханням вирішити питання про надання позивачу дозволу на оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_3 , про що надати відповідне погодження та рішення з передачею позивачу вказаної квартири у приватну власність. Листом від 12.05.2026 № 02-11/357 виконавчого комітету Маньківської селищної ради надано письмову відповідь на заяву позивача з проханням вирішити питання про надання дозволу на приватизацію квартири, яким повідомлено, що частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІV передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Також повідомлено про відсутність договору найму жилого приміщення та ордеру на вселення, що є відсутністю підстав вважати такою, що використовує квартиру на умовах найму. Також повідомлено, що п. 13 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396, визначено, що приватизація квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (органами приватизації). Повідомлено, що органами місцевого самоврядування Маньківської селищної територіальної громади не створено органу приватизації, тому передача квартири у власність не є можливою. Попередньо позивач не оформила свої права власності на квартиру шляхом оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно на підставі рішення органу приватизації або на підставі рішення виконавчого комітету. Таке оформлення та реєстрація права власності відбувалось у визначеному на той час законодавством порядку згідно Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р., № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р., за № 157/6445. Разом з тим, даний наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції № 1844/5 від 14.12.2012 р., відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703. Тобто, відбулись зміни у законодавстві щодо порядку оформлення прав власності та проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, попередньо визначеним порядком позивач не скористалась, в даний час виявилась відсутня можливість оформлення прав власності фактично у зв`язку із змінами законодавства.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Європейський Суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 за заявою № 31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі" зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя. Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам II проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини"). У даному випадку легітимні сподівання позивача на оформлення належного йому майна передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином на них поширюється режим "існуючого майна". Відповідно до п. 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р., № 1127, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту. Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» однією з загальних засад державної реєстрації прав є обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. Таким чином, закон дає право та зобов`язує позивача зареєструвати право власності. Разом з тим, вищевказані перешкоди не можуть ставитись в залежність та порушувати законнне право на оформлення права власності на майно, на яке позивач має повне право, оскільки дотримано всіх визначених умов для цього, однак реалізувати своє право не має можливості виходячи з викладеного. Ст. 47 Конституції України встановлює, що кожен має право на житло. У зв`язку із тим, що спірна квартира не належить на підставі зареєстрованих речових прав ні Маньківській селищній раді, ні будь-кому іншому, що підтверджується наявними відповідями, орган приватизації відсутній, тому позивач не може скористатися правом приватизації. При цьому, наявними є обставини того, що позивач відкрито, добросовісно, безперервно володіє квартирою АДРЕСА_3 , дотримуючись вимог щодо приписів законодавства про зобов`язання власності в частині тягаря утримання майна, не порушення прав інших осіб та держави. Від часу вселення позивач продовжує проживати у вищевказаній квартирі на постійній основі, проводить утримання майна. Однак, такий стан невизначеності у реально-формальному стані володіння майном при фактичній відсутності титульного власника перешкоджає здійсненню права власності, не дає змоги здійснювати утримання майна, що змушує звернутись з даним позовом до суду. Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині 1 статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація). Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Відтак йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію. Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини 3 статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина 2 статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років. Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вищевказаних умов у сукупності. За змістом частини 1 статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17). Така позиція сформульована у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 09 липня 2019 року у справі № 920/999/16. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) зроблено висновок, що «[…] добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію. Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років. Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності» (Постанова Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 466/9865/17; провадження № 61-9397св20). Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі. Як вбачається із вищевикладеного, позивач добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном (житловим приміщенням-квартирою) більше десяти років по теперішній час, а відтак відповідно по положень ст. 344 ЦК України, наявні правові підстави для набуття позивачем права власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_3 . При цьому, довідкою ТВБВ № 10023/0186 Черкаського обласного управління АТ «Державний Ощадний банк України» від 15.07.2026 № 121.40/0186-15/16, виданою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформується, що за адресою АДРЕСА_1 , за період з 01 січня 1991 року по 14 липня 2026 року участі в приватизації житла не приймала, право приватизації по житловому чеку не використовувала. У відповідності до ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. У відповідності до ч. 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (ч. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України). За ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства ст. 14 ЦК України. Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України надано право кожній особі звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав може бути визнання права. Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Ч. 4 ст. 319 ЦК України визначає, що власність зобов`язує. Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить. Згідно ст. 325 ЦК України, суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність в матеріалах справи поданих позивачем достовірних доказів, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи та достатність доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, що дає суду змогу дати відповідну належну оцінку доказам та ухвалити законне, обгрунтоване рішення по суті спору, тому заявлені вимоги підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 200, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 11, 14, 16, 317, 319, 321, 322, 325, 328 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованою та жителькою АДРЕСА_1 ), право власності на квартиру АДРЕСА_3 згідно даних технічного паспорта.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя А. І. Костенко