Рішення № 138782235, 03.08.2026, Кам'янський районний суд Черкаської області

03.08.2026

Справа № 696/947/26

Провадження № 2/696/671/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Шкреби В.В.,

при секретарі Степановій Н.В.,

за участі

представника позивача Примака В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янка Черкаського району Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Комбінат «Дніпро» Державного агентства із управління резервами України (код ЄДРПОУ 14373242, вул. Івана Франка, 18 в м. Сміла Черкаського району Черкаської області) про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державного підприємства «Комбінат «Дніпро» Державного агентства із управління резервами України про стягнення заборгованості із заробітної плати, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 28.10.2016 до 02.02.2026 працював на Державному підприємстві «Комбінат «Дніпро» Державного агентства із управління резервами України.

Наказом від 02.02.2026 №12-к його звільнено з посади за угодою сторін, згідно пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

На день звільнення йому було нараховано до виплати складові заробітної плати, але станом на 22.06.2026 року існувала заборгованість підприємства із виплати заробітної плати в сумі 47 340 грн. 80 коп. Нараховані йому суми, належні до виплати при звільненні, станом на день звернення до суду виплачені не були.

Просили стягнути із ДП «Комбінат «Дніпро» ДАУР 47 40 грн. 80 коп. заборгованості по заробітній платі, а також 38 238 грн. 44 коп. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Ухвалою суду від 01.07.2026 відкрите провадження в справі, справу призначено до розгляду.

Представник Позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник Відповідача просив судовий розгляд проводити у його відсутність.

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, надані докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.

Позивач з 28.10.2016 до 02.02.2026 працював на Державному підприємстві «Комбінат «Дніпро» Державного агентства із управління резервами України.

Наказом від 02.02.2026 №12-к його звільнено з посади за угодою сторін, згідно пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

На день звільнення йому було нараховано до виплати складові заробітної плати, але станом на 22.06.2026 року існувала заборгованість підприємства із виплати заробітної плати в сумі 47 340 грн. 80 коп. Нараховані йому суми, належні до виплати при звільненні, станом на день звернення до суду виплачені не були.

Виплата вказаних вище сум підприємством не здійснена, їх розмір Відповідачем визнається та підтверджується матеріалами справи.

Вказані обставини не заперечуються сторонами, так само як і та обставина, що суми відповідних нарахувань визначені із урахуванням сум податків, зборів, профспілкових внесків, що фактично були роботодавцем утримані та перераховані за відповідним цільовим призначенням.

Середньоденна заробітна плата Позивача, виходячи із суми нарахувань за грудень 2025- січень та лютий 2026 року складає 360 грн. 74 коп., розмір не виплаченої заробітної плати на день звільнення становить 47 340 грн. 80 коп., компенсація за весь час затримки розрахунку станом на 22.06.2026 року становить відповідно 38 238 грн. 44 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати (ст. 116 КЗпП України).

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки (частина перша статті 83 КЗпП України та частина перша статті 24 Закону України «Про відпустки»).

За обставинами даної справи не вбачається належних виплат на користь Позивача у зв`язку з його звільненням.

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону №108/95-ВР, за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

У статті 12 Закону №108/95-ВР закріплено перелік норм і гарантій в оплаті праці, який не є вичерпним. Указано, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються КЗпП України та іншими актами законодавства України. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та КЗпП України, є мінімальними державними гарантіями.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у справі №1-13/2013 щодо тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону №108/95-ВР Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано в законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також вказав, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

За висновком Конституційного Суду України, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин, а саме відплатності праці, який отримав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо. Такі зобов`язання відповідають мінімальним державним гарантіям, установленим статтею 12 Закону №108/95-ВР, зокрема щодо оплати часу простою, який мав місце не з вини працівника.

Зазначене, на переконання Конституційного Суду України, дає підстави для висновку, що обсяг заробітної плати найманого працівника становлять винагорода за виконану роботу, про що йдеться у статті 94 КЗпП України і статті 1 Закону №108/95-ВР, та гарантовані державою виплати, передбачені у статті 12 Закону №108/95-ВР.

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Законодавство про працю імперативно покладає на роботодавця обов`язок провести повний розрахунок із працівником у день його звільнення, виплативши всі належні йому суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо). У випадку розірвання трудового договору працівник набуває право на отримання грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної та додаткової відпусток, що обчислюється виходячи із середньої заробітної плати. Спосіб обчислення такої плати визначений Порядком. Невиконання цього обов`язку є підставою для притягнення роботодавця до відповідальності, встановленої статтею 117 КЗпП України (постанова ВП ВС від 08.10.2025 в справі №489/6074/23).

Правова природа відповідальності за статтею 117 КЗпП України носить компенсаційний характер.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц розтлумачила зміст статті 117 КЗпП України та сформулювала висновок, що відшкодування, передбачене цією нормою права, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаційний характер, а її заходи спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого.

Статтею 27 Закону №108/95-ВР передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 №100 передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до пункту 3 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

У п. 4 Порядку №100 зазначено перелік виплат, що не враховуються під час розрахунку середньої заробітної плати, а саме пункт б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

За вказаних обставин, за відсутності заперечень Відповідача, суму заборгованості із заробітної плати в розмірі 47 340 грн. 80 коп. та 38 238 грн. 44 коп. компенсації за невикористану відпустку належить стягнути із ДП «Комбінат «Дніпро» ДАУР на користь Позивача.

Відповідно ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються - у разі задоволення позову - на відповідача.

Як вбачається із квитанції від 29.06.2026 року Позивачем сплачено 1331,20 грн. судового збору, а тому вони підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Витрати на професійну правничу допомогу судом не розподіляються, оскільки позивач відмовилася від розподілу витрат у вказаній частині.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне дане рішення в межах суми платежу за один місяць - допустити до негайного виконання.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1, 2, 76, 81, 82, 89, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України,

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Комбінат «Дніпро» Державного агентства із управління резервами України (код ЄДРПОУ 14373242, вул. Івана Франка, 18 в м. Сміла Черкаського району Черкаської області) про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути із Державного підприємства «Комбінат «Дніпро» Державного агентства із управління резервами України (код ЄДРПОУ 14373242, вул. Івана Франка, 18 в м. Сміла Черкаського району Черкаської області) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , рахунок IBAN НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк») 47 340 (сорок сім тисяч триста сорок) грн. 80 коп. заборгованості по заробітній платі, без утримання із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.

Стягнути із Державного підприємства «Комбінат «Дніпро» Державного агентства із управління резервами України (код ЄДРПОУ 14373242, вул. Івана Франка, 18 в м. Сміла Черкаського району Черкаської області) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , рахунок IBAN НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк») 38 238 (тридцять вісім тисяч двісті тридцять вісім) грн. 44 коп. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнення, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.

Стягнути із Державного підприємства «Комбінат «Дніпро» Державного агентства із управління резервами України (код ЄДРПОУ 14373242, вул. Івана Франка, 18 в м. Сміла Черкаського району Черкаської області) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , рахунок IBAN НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк») 1331 грн. 20 коп. понесених витрат по сплаті судового збору за подачу позовної заяви.

Рішення суду в частині стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати в межах суми платежу за один місяць - допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Шкреба